Закарпатські грабіжники били господаря ногами, а його жінку душили, щоб віддали гроші
Протягом року група грабіжників орудувала на Закарпатті. Своїх жертв злочинці катували, відбираючи гроші та коштовності. Про це пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
Над Вертепом звізда… видала злочинців
Відчувши азарт, Валентин, Віктор та Степан уже не могли зупинитись. Їм так і кортіло роздобути легким шляхом гроші, аби тільки не працювати руками.
Вони довідалися, що в селі Вертеп, що на Хустщині, є заможна родина, за рахунок якої можна покращити своє матеріальне становище. Друзі зателефонували Федору і попросили того підвезти їх, мовляв, потрібно влаштувати одну справу. Хлопець погодився, але гадки не мав, для чого і куди їде.
Зустрілися всі четверо о 20 вечора біля одного з супермаркетів у Хусті. Грабіжники були з сумкою. За традиційною схемою хлопці прихопили з собою маски, рукавиці, пістолет та ніж, але не тільки. Цього разу вони знали, що господарі вдома, тож для безпеки взяли з собою ще й прилад для безшумної стрільби та запаслися патронами.
Автівка швидко мчала трійцю до віддаленого села, а вони цілою дорогою сміялися і жартували. Не хвилювалися зовсім. Така робота вже стала для них звичною.
Федір чекав хлопців біля обумовленого місця. Вони ж із сумкою подалися до будинку, на який уже «наклали оком» раніше. Одягнули маски, витягли пістолет та спокійнісінько зайшли у хату. Двері не були зачиненими. Господиня знаходилася на кухні, а господар у кімнаті лежав на дивані. Жінка бачила, що в помешкання хтось зайшов. Степан підбіг до Галини, схопив її за шию, щоб не опиралася й не кричала, а Валентин із Віктором попрямували до Ігоря. Чоловік безтурботно відпочивав і нічого не чув. Як раптом хлопці напали на нього й почали бити ногами, а Валентин стукнув його по голові ще й рукояткою пістолета.
Грабіжники погрожували чоловікові і вимагали сказати, де гроші. Господарів злочинці били, не шкодуючи. Не витримавши знущань, відвели бандитів у іншу кімнату, де знаходилося всього трохи більше п’яти тисяч гривень.
Після цього кримінальне тріо пішло, а Ігор повідомив про пограбування поліцію. І в нього, і в Галини при проходженні судово-медичної експертизи лікарі виявили струс головного мозку, численні гематоми, подряпини та садна.
А злодії разом зі своїм водієм прямували до Хуста. Утім цього разу втекти від відповідальності не вдалося. Правоохоронцям здався підозрілим автомобіль Федора, тож вони вирішили зупинити його для перевірки. Утім налякані грабіжники наказали хлопцеві їхати далі. Почалося переслідування. Федір тиснув на газ, друзі його підганяли, сподіваючись, що в Хусті знищать речові докази, а від стражів порядку якось «відмажуться». На одязі була кров потерпілих, тож тепер вони хвилювалися не на жарт. І небезпідставно. Машину таки зупинили. Тепер «опришкам» довелося розповідати поліціянтам про всі пригоди, яких на їхньому рахунку було чимало…
Невдовзі злочинна група постала перед судом. Відповісти перед законом довелося кожному. Найменш досвідчений Федір (єдиний із угруповання) отримав два роки умовного терміну. Володимир опинився за ґратами на 10 років, а всі інші – на 8. Хочеться вірити, що після звільнення закарпатські грабіжники більше не ступлять на злочинну стежку і почнуть заробляти на життя чесним шляхом й не катуватимуть більше земляків.
