Чому закарпатські діти втікають із дому

Протягом минулого року правоохоронці розшукали більше 200 неповнолітніх

«За що на мою голову така кара, як ти?», «Дивися, сусідка яка розумна, а ти їй у  п’яти не годишся», «Краще б я не народжувала тебе. Не дитина, а ходяче нещастя!» На жаль, такі та іще й гірші докори не раз можна почути з вуст дорослих. Таким чином вони нібито виховують своїх синів і доньок, намагаються настановити їх на шлях… ні, не істини, а своїх власних вподобань. Закарпатці намагаються або виховувати дітей у такій суворості, що без дозволу напівдорослим підліткам й кроку ступити не можна, бо то, мовляв, гріх, або взагалі не займаються ними. Такі крайнощі часто  призводять до конфліктів. Але чому після сварок юнаки та дівчата ідуть з дому? Куди? Для чого?

Закарпатська газета «НЕДІЛЯ» спробувала знайти відповідь на ці питання.

Сумна статистика

Щоб дізнатися, скільки ж юних закарпатців подалися з дому світ за очі щастя шукати, ми звернулися до Головного управління поліції в Закарпатській області.

«Протягом 2017 року правоохоронці розслідували 204 справи, що стосувалися зникнення 218 дітей. Всі вони завершилися успішно, кожного неповнолітнього знайшли та повернули рідним чи в заклади опіки. У всіх випадках закарпатські ювенали провели роботу з дітьми, з’ясували причини їх відсутності, вивчили умови, в яких вони живуть, – розповіла речниця Закарпатської поліції Тетяна Щоголєва.

Крім того, за словами начальника сектора ювенальної превенції Андрія Курти, порівняно з позаминулим роком кількість подібних звернень зросла.

«Це не означає, що діти почали тікати з дому частіше. Це лише показник того, що батьки стали відповідальнішими у цьому питанні, – заявив він. – Раніше доволі часто дорослі починали пошуки самотужки і це зводилося до розшуку дитини у вузькому колі знайомих чи в межах населеного пункту. У таких випадках знайти маленьких втікачів було значно тяжче. Тепер ситуація змінилися, на «102» телефонують одразу, коли переривається зв’язок з дитиною і дорослі не знають її місцезнаходження. Це правильна поведінка, адже пошуки поліцейськими передбачають використання усіх можливостей правоохоронних органів в повній мірі, а за потреби – поширення орієнтування по всій країні. Завдяки таким позитивним тенденціям поліція тепер витрачає на пошук однієї дитини в середньому кілька годин, рідше – добу. Поодинокими були випадки більш довготривалого розшуку».

Як зауважила Тетяна Щоголєва, найчастіше втікають із дому підлітки віком 13-17 років. Щодо географії втеч, то поліція не може їх згрупувати, адже прикрі інциденти трапляються в кожному районі.

«Деякі батьки, які турбуються про дітей, телефонують нам одразу, як їхні сини та доньки не виходять на зв’язок. Часто діти просто затримуються у школі або у друзів. Але поліція негайно приступає до пошуків. Із іншого боку у неблагополучних сім’ях чи в родинах, які перебувають на обліку у соціальних служб, часто зникнення дитини одразу навіть не помічають, тож шукати її починають на другу-третю добу після зникнення, а то й пізніше. Знайти таких втікачів поліції вже важче», – наголосила вона.

Діти-гастролери

Одним із досить нетипових випадків став пошук 16-річної ужгородки, яка намагалася втекти, переїжджаючи із одної області в іншу. Закарпатські правоохоронці у співпраці з колегами з інших областей п’ять днів працювали над пошуком дівчини, яка виїхала до Львова, а звідти – в Тернопіль та Вінницю. Справу вели так, щоб не налякати юну втікачку. Весь цей час поліціянти проводили комплекс пошукових заходів і затримали дівчину, після чого повернули батькам.

Ще один досить цікавий випадок трапився наприкінці минулого року.

Із заявою про те, що 16-річна дівчина, студентка ліцею, пішла з дому і не повернулася, звернувся мешканець Велятина. 59-річний чоловік підключив до пошуків не лише правоохоронців, але й усіх знайомих. Фото втікачки оприлюднили в Інтернеті, його поширювали тисячі користувачів із різних куточків області з надією допомогти згорьованій родині.

Проте знайшли дівчину саме правоохоронці. І не в сусідньому селі, а аж у Одеській області. Туди закарпатка втекла після конфлікту з батьком. І поки рідні нервували й не могли заснути ночами, спокійнісінько собі гостювала у знайомого хлопця. Більше того, аби заробити на життя, вона влаштувалася на підробіток до місцевого кафе.

Поліціянти повернули мешканку Хустщини рідним, хоч вона цього зовсім не хотіла

Схожа ситуація трапилася в квітні минулого року на Іршавщині. До поліцейських звернулася мати 17-літньої дівчини із села Кушниця. Заяву про зникнення дитини жінка написала після обіду, о 14:20, коли зрозуміла, що дочка не прийшла додому зі школи. А вже через три години того ж дня втікачку знайшли в іншому районі області, де вона вже купила квиток на потяг і хотіла покинути межі області. Але не встигла.

На жаль, подібних випадків дуже багато.

Материнський недогляд?

Здавалося б, мати – найрідніша людина для дитини, але часто юні закарпатці ідуть з дому саме через непорозуміння з найближчим оточенням.

Так, у грудні минулого року до мукачівських правоохоронців звернувся місцевий мешканець,який повідомив, що його 16-річна донька, вранці пішла в школу і не повернулася додому.

Поліціянти перевірили всі можливі місця, де б могла знаходитись дівчина. У результаті пошуків знайшли її у подруги. Мукачівка була схвильованою і пояснила правоохоронцям, що втекла через непорозуміння з матір‘ю.

Ще гірший випадок трапився у листопаді 2017 року в Ужгороді. До поліціянтів про зникнення сина звернулася мама 10-річного хлопчика. Вона розповіла, що вранці він пішов до школи, але до 21 години вечора так і не повернувся. Правоохоронці шукали дитину цілу ніч. Знайшли хлопчика лише вранці. Він ховався у підвалі однієї з багатоповерхівок і йти додому боявся. Поліцейським він розповів, що мама вживає алкоголь, а потім його ображає.

Сумно, але через пияцтво з боку рідних діти справді часто опиняються сам на сам зі своїми проблемами, зазнають фізичного насилля і відчувають себе нікому не потрібними. Тож у такому разі їхні вчинки можна навіть зрозуміти.

Бажання жити самостійно

Часом 15-16-річні дівчата починають уявляти себе дорослими і бажають відокремитись від батьків. Звісно, прагнення самотужки влаштовувати власне життя – це добре, але ж не в такому юному віці. Та й пов’язана така жадоба свободи не з прагненням знайти роботу, заробляти на себе, а з дитячою ілюзією кохання.

Дивно, але найчастіше втікачами в побожному Закарпатті стають саме юнки, які не просто покидають родинне гніздо, а йдуть жити до хлопців.

Так, перед Новим роком у поліцію Мукачівського району надійшло два повідомлення про зникнення двох 15-річних дівчат.

Про одну з них, із села Серне, повідомила бабуся. За її словами, онука ще кілька днів тому пішла з дому і не повернулася. Про іншу, із села Великі Лучки, сповістила мати. Її донька напередодні ввечері також десь пропала.

Поліцейські негайно взялися за пошуки втікачок, опитали їхніх друзів, знайомих та встановили, що одна з них перебуває у товариша в сусідньому селі. Іншу ж знайшли аж у селі Велика Добронь на Ужгородщині. Вона також гостювала у хлопця.

Обидві пояснили свій вчинок тим, що бажають жити самостійно. Поліцейські провели з ними профілактичну бесіду і повернули дівчат додому. Але ж навчати життя дітей повинні не вони, а рідні.

І схожих випадків останнім часом дуже багато.

Групові втечі

Деколи юні закарпатці не лише самі йдуть із дому, але й беруть із собою за компанію друзів, знайомих, братів чи сестер.

Так, у травні 2017 року посеред ночі до поліції звернулася ужгородка із заявою про зникнення своїх неповнолітніх дітей.

За її словами, 13-річний син та 7-річна донька близько 14:00 пішли з дому до лісу, взявши з собою палатку, і не повернулися.

Правоохоронці знайшли дітей у батька, який проживає окремо.

А в червні поліціанти шукали трьох неповнолітніх, які безтурботно гуляли собі обласним центром Закарпаття.

Про зникнення семирічного і дванадцятирічного синів та семирічного сина родички повідомила мама хлопчиків. Ужгородку найбільше хвилювало, що діти зникли в час страшної грози. Їх відшукали і повернули рідним.

Ще один цікавий випадок трапився на Рахівщині у липні. Проте цього разу про зникнення 16-річної та 10-річної дівчат і 7-річного хлопчика повідомили не близькі, а сусідка із села Луги.

Як з’ясували правоохоронці, діти весь час перебували у тітки в Рахові. За їхніми словами, коли вони прийшли додому, двері були зачиненими. Саме через це трійця подалася до райцентру.

Сусідка підтвердила слова неповнолітніх, додавши, що справді того дня їхні батьки вживали алкоголь, тож могли просто не чути прохання дочок та сина запустити їх у хату. Крім того, жінка наголосила, що в родині застілля бувають часто, а втечі з дому дітей є систематичними.

Тячівські Ромео та Джульєтта

Минулого літа 16-річний хлопець та 15-річна дівчина із Тячівського району втекли з дому на морський відпочинок у селище Залізний Порт.

Коли у поліцію Херсонщини від закарпатських колег надійшло повідомлення про розшук юних закоханих, вони роздали листівки пішим та велопатрулям, обійшли усі кав’ярні, розпитали персонал та відвідувачів про дітей. Одна з працівниць кафе упізнала на фото своїх постійних відвідувачів. Жінка сказала, що хлопець з дівчиною обідали у неї. Поліцейські залишилися чекати на підлітків, а коли незабаром вони з’явилися, затримали їх.

Дітей доставили у поліцейську станцію, нагодували, після чого повідомили батькам про їхнє місцезнаходження. З’ясувалося, що втечу закарпатські Ромео та Джульєтта ретельно планували, а перед тим, як їхати у іншу область, прихопили з дому речі та батьківські гроші. За словами солодкої парочки, вони неодноразово заявляли рідним, що хочуть жити разом, але їх не підтримали, мовляв, ще зарано. Тож у курортному містечку, де школярі провели «медові» два тижні, вони собі винайняли кімнату. Дозвілля проводили весело – удень засмагали, а ввечері розважалися у клубах.

Дітей правоохоронці передали батькам. І хоч закоханим повертатися додому дуже не хотілося, та все ж довелося. Оскільки вступати у шлюб вони ще не мають права, зі спільним проживанням їм доведеться ще кілька років зачекати.

Коментар

Яна РЕГА, психолог:

– На жаль, така проблема виникає часто, я з такими запитаннями також зустрічаюся постійно. Нерідко звертаються батьки і кажуть, що не можуть знайти спільну мову з дітьми.

Особливо гострою є проблема у підлітковому віці. Тоді між дітьми та їхніми близькими нерідко виникають конфлікти. Таким чином підлітки висловлюють протест, це є таким собі бунтом проти дорослих. У 13-15 років дитина не має відчуття страху, не оцінює належним чином те, що може трапитись, втікаючи з дому, не відчуває загрози смерті, не думає над тим, що може загубитися. Для підлітка такі пригоди – азарт.

Взагалі діти зараз дуже розвинені, прогресивні, швидко дізнаються про щось нове. І батькам дещо може не подобатись, щось є неприйнятним і багато хто не розуміє, як так може бути. Діти зараз дійсно інакші, ніж були раніше.

Тому батькам важливо зрозуміти своїх синів і доньок, дізнаватися про них більше, говорити з ними, цікавитися їхніми справами. Це – той період, коли батьки повинні стати друзями дітям, приймати їх такими, якими вони є, нехай навіть із такими рисами, які дорослим не дуже подобаються, неординарною поведінкою. Тоді і втеч не буде.

Марина АЛДОН, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Коментування вимкнено