Яку роботу найчастіше шукають закарпатці, де її знаходять і скільки їм платять

Найбільше про це знає головний редактор газети «Робота та навчання»

Обкладинка газети «Робота та навчання»

Зараз пошук роботи є одним з найбільш актуальних питань для багатьох закарпатців. Адже що може бути для людини кращим, ніж робити те, що їй подобається, і отримувати за це гідну винагороду, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».

Проте багато хто з наших земляків або не має улюбленої роботи, або його не задовольняє заробітна плата. З іншого боку, часто роботодавцям не вдається знайти хороших фахівців відповідного профілю. Робота в нашому житті – головний критерій достатку і стабільності. Але де ж її шукати? Вже більше десятиліття найлегший спосіб знайти роботу в Ужгороді та на Закарпатті – через газету «Робота та навчання». Тож про це та інше під час наших «Недільних бесід» у прес-центрі газети «НЕДІЛЯ» розповіла редактор газети Оксана ОСТРОВЕРХ.

– Із чого почалася Ваша робота у газетній сфері?

– Моя робота у цій сфері розпочалася з … оголошення, в якому було написано: «Приймемо на роботу менеджера з реклами». Таке дивно-магічне в далекому 2001 році слово «менеджер» мені – випускниці філологічного факультету УжНУ – дуже сподобалося. І прочитала я це оголошення у газеті «ЗАКАРПАТСЬКІ ОГОЛОШЕННЯ». Вже буквально через кілька днів почала працювати тим самим «менеджером з реклами». Старшому сину тоді саме було 6 місяців, тож моя мама взяла на себе більшу частину «мамських» обов’язків, щоб я мала змогу працювати.

– Ким ви мріяли стати в дитинстві?

– А це, я б сказала, окрема тема для розмови. Мріяла, відколи себе пам’ятаю, мабуть, із самісіньких пелюшок, стати вчителем. А ким ще, коли обидві бабусі в мене – вчителі початкових класів. Назву їх, може хтось із читачів теж їх згадає: Деяк Софія Василівна та Олійник Поліна Іванівна. Обидві були для мене не просто бабусями-вчительками, а й найкращими вчителями життя, характеру, доброти та любові. Та й зараз, уже аналізуючи своє життя, із посмішкою згадую, як під час приготування їжі з бабкою Сонею на кухні співали вголос «Орленок-орленок, взлети выше солнца…», а лягаючи спати, бабка хрестила мене, ми разом промовляли «Отче наш», а потім вона розказувала історії Старого Заповіту про створення світу, історії про Ісуса. Ось у такій атмосфері безжурного дитинства під опікою рідних люблячих людей, читаючи «Діти-герої» і молячись, я й виростала.

– Як так склалося, що вчитель-гуманітарій знайшов себе в іншій галузі?

– Все, що робиться – на краще. Початок 2000-их – це були досить важкі роки для молоді. Ми з чоловіком, як і багато інших закарпатців, возили сигарети та «соляру» в Словаччину, Угорщину, заробляючи по 5-10 доларів за поїздку. Не один раз я вагітна йшла боса (сандалі просто не застібалися на нозі), коли треба було проходити паспортний контроль. Але ми були молоді, 10 доларів – чималі гроші для нас, та й іншої альтернативної роботи тоді не було – підприємства десь-не-десь лише животіли. У 2001 році у нас народився синочок Богдан. У наступному році мене запросили працювати практичним психологом у Перечинській загальноосвітній школі, хоча я вже більше півроку працювала у газеті «ЗАКАРПАТСЬКІ ОГОЛОШЕННЯ», яка почала виходити із 2000 року. Можу сказати одне: навчання на філологічному факультеті та факультеті педагогіки й психології сприяли тому, що я можу реалізувати себе у роботі, яка приносить мені радість. Також не можу не подякувати колективу Перечинської гімназії суспільно-гуманітарного напрямку, з якими  мала можливість працювати у 2016 році на посаді вчителя української мови, тож ще раз змогла переконатися, який це титанічний труд – робота вчителя.

– Пригадайте свій перший день на роботі.

– Початок лютого 2002 року. Мій перший день на роботі в редакції – це привітні люди, які почали вводити у курс справи, розповідати, що і як треба пропонувати, куди піти, кому подзвонити. Та й, як зараз пригадую, була легка святкова «передвалентинова» атмосфера – ми пропонували розміщення реклами у номері газети «ЗАКАРПАТСЬКІ ОГОЛОШЕННЯ» до Дня закоханих – було багато сміху та веселих розмов.

– Як стартувала газета? Із чого все почалося?

– Почалося все зі світлої голови Валерія Тимошенка у прямому і переносному значенні цього слова ще в 2000 році, коли він почав видавати газету «ЗАКАРПАТСЬКІ ОГОЛОШЕННЯ». Газета постійно розвивалася, розширювала свої рубрики, та й потроху наш край оживав – бізнес ставав на ноги, залучалися іноземні інвестиції – з’явилися нові великі підприємства, активніше запрацювали старі, розвивався малий та середній бізнес. Рубрика «Пропоную роботу» стала об’ємнішою, тоді ж виникла ідея створення нового, спецалізованого видання – газети «РОБОТА ТА НАВЧАННЯ».

Ось так і розпочалася історія газети «РОБОТА ТА НАВЧАННЯ». Зараз це 6-сторінкове видання, у якому ви можете знайти оголошення – пропозиції роботи як на Закарпатті, так і в Україні чи за кордоном. Основні рубрики газети: пропоную роботу, шукаю роботу, навчання.

– «Робота та навчання» – газета, що допомагає багатьом як роботодавцям, так і тим, хто шукає вакантне місце. Назвіть основні пріоритетні напрямки видання.

– Беззаперечно, у пріоритеті – розвиток. Розвиток мережі розповсюдження видання, а це приватні розповсюджувачі преси та ПАТ «Укрпошта». Сюди також відносимо залучення роботодавців до співпраці із газетою,  адже саме від них залежить наповнюваність видання новою інформацією про наявні вакансії. Для цього ми постійно вчимося – читаємо спеціалізовану літературу, обмінюємося із колегами досвідом спілкування із замовниками, беремо участь у спеціалізованих тренінгах.

Також дуже важливою складовою є доступність. Доступна ціна на видання для тих, хто шукає роботу (2 гривні) та доступна ціна на розміщення оголошення для тих, хто шукає персонал. Адже де зараз роботодавець може розмістити інформацію про наявні вакансії? У єдиній спеціа-лізованій газеті «РОБОТА ТА НАВЧАННЯ», яку можна купити у будь-якій точці продажу преси на Закарпатті.

– Чи є постійні рекламодавці? Розкажіть про співпрацю з основними.

– Так, ми маємо замовників, які працюють із нами буквально з першого номера газети «РОБОТА ТА НАВЧАННЯ». Серед них можу назвати такі підприємства, як «Ядзакі Україна», «Ужгородська швейна фабрика», «Гроклін Карпати», «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед», «Унгвайєр», завод «Флекстронікс», «Інтерфіл» та багато інших, яким ми дуже вдячні за багаторічну спів- працю.

– Звертаючись у вашу редакцію, замовник отримує можливість заявити про себе одразу у декількох виданнях. Чи закарпатці користуються цією послугою?

– Так, це унікальна можливість замовити оголошення чи рекламу у різних за спрямуванням виданнях та можливістю охопити різні читацькі аудиторії, адже наша видавнича група видає такі відомі на Закарпатті і за його межами газети, як «НЕДІЛЯ», «ЗАКАРПАТСЬКІ ОГОЛОШЕННЯ», «ПОРАДИ», «Господарські поради», «Домашня кулінарія», «Поради Здоров’я». Маємо партнерів, які замовляють рекламу одночасно у кількох наших виданнях і мають відповідну систему бонусів за такі комплексні розміщення.

– Чи трапляються курйози в роботі?

– Курйози-курйозами, а помилки іноді допускаємо. Чи до вподоби вам слово «заплата» замість «зарплата» або «ранівник» замість кранівник? Таких орфографічних курйозів було багато й не завжди ми їх вчасно помічали. А ще ми всією редакцією по середах переживаємо, щоб, не дай Боже, не відключили  світло – середа у нас випусковий день, коли зверстані сторінки газет у електронному варіанті ми надсилаємо у друкарню. Будь-яка затримка у цей день означає, що газети не вийдуть вчасно з друку і будуть доставлені із запізненням читачам.

– Чим подобається Вам те, чим займаєтесь? Що найцікавіше в роботі?

– Не те що подобається – я люблю свою роботу. Зранку на роботу йду з радісним настроєм, а повертаюся додому із приємною втомою, згадуючи й аналізуючи події дня. А найцікавішим у моїй роботі є спілкування із людьми – спілкування із замовниками, колегами, читачами, які телефонують до редакції з надією, що ми їм допоможемо із роботою – адже у газеті є крім рубрики «Пропоную роботу» ще й рубрика «Шукаю роботу», у якій ми публікуємо оголошення тих, хто хоче знайти роботу.

– Розкажіть про себе як про людину. Чим займаєтесь у вільний час, які маєте захоплення?

Захоплена життям – я б так себе назвала. Жити радістю кожного дня – це те, за що я дякую Богу, тим більше, що я мама двох синів – Богдану вже 16 років, а Ярославу – 9. Обома захоплююсь, хоч вони у мене такі різні за характерами, але надіюся, що будуть дружити і підтримувати один одного у житті.

Інколи мені здається, що вислів вільний час, час на себе – це якийсь неправильний вислів. Та й вільний від чого?

Вільний від ранкової кави, читання книги, улюбленої роботи, приготування їжі для рідних людей, підтримання чистоти і порядку у просторі, який створила і любиш, від квітів, які доглядаєш, від городу, на якому, як чудо, пробиваються зелені пагони рослин? Хоча, звичайно, втомлюєшся від усього. Але це просто втома.

– Що для Вас значить вислів «сенс життя»?

– Чесно? Нічого не значить. Життя – воно просто є. І я не маю якоїсь грандіозної за масштабами мрії. Але я знаю, як я хочу прожити кожен свій день – мені цього досить.

– Що допомогло Вам стати успішною жінкою?

Моя захопленість життям. А ще підтримка рідних та друзів. Крім того, важливий колектив, у якому працюєш, адже від цього залежить і ефективність роботи. Якщо голова зайнята обдумуванням якихось дурниць, недолугих слів чи неприємних ситуацій у колективі – про яку результативність може йти мова? Тому стараємось працювати у дружній та комфортній атмосфері, створювати самі собі умови для успішної роботи. Хочу подякувати всім, хто за ці 17 років працював у нашому колективі, а особливо тим, хто й зараз працює: ви – найкращі!

– Що найбільше цінуєте в людях?

– Мабуть, те, що й більшість людей – чесність, порядність, щирість і доброту. Ми всі прагнемо цього, а, озираючись довкола, бачимо, як багато зла коїться і просто зневірюємось і розчаровуємось. Я бажаю всім нам віри у себе і в добро.

– Де в основному черпаєте інформацію – у газетах чи в Інтернеті? Що подобається читати?

– В залежності від настрою та ситуації можу прочитати цікаву інформацію в Інтернеті або ж у газеті. Книги читати – обожнюю. Не так давно відкрила для себе Мирослава Дочинця, тож тепер його «Криничар» – моя улюблена книга.

– Але ж Ви ще й господиня та мама. Що подобається готувати, якою є Ваша улюблена страва?

– Готувати подобається усе, що готую. Найбільше люблю готувати млинці, банош, рокот-крумплі, плов, човлент, різні салати. Із випічки улюблене – поргоньош із сиром (чізкейк). А от їсти найбільше люблю те, що сини приготують – щось на кшталт смаженої картоплі.

– Спасибі за розмову! Успіхів і благополуччя Вам, а газеті процвітання та щедрих рекламодавців.

Марина АЛДОН, газета «НЕДІЛЯ» ексклюзивно для zakarpatpost.net

Коментування вимкнено