Закарпатська модель мріяла стати лікарем і не любила фотографуватися

Маріанна ДЖУГА: «День має починатися з любові до себе, потрібно налаштовуватися на позитив»

Бути гарними хочеться всім, але для краси мати привабливу зовнішність недостатньо. Потрібні ще й харизма, внутрішня свобода та душевна краса. А чи обов’язковими є для моделі параметри 90-60-90 і зріст від 170 сантиметрів? – пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».

Тож сьогоднішнім гостем прес-центру газети «НЕДІЛЯ» є модель, актриса, засновник глянцевого журналу і просто вродлива жінка Маріанна ДЖУГА.

Під час наших «Недільних бесід» вона розповіла про модельну кар’єру, стереотипи щодо краси, поділилася особистими таємницями та веселими життєвими історіями.

Маріанно, як ви стали моделлю? Ким мріяли бути в дитинстві?

Усе почалося випадково, якщо вірити у випадковості в нашому житті. Я ніколи не думала про модельну кар’єру, та й взагалі, не любила фотографуватися. У мене сестра фармацевт і я фактично теж фармацевт. Але з дитинства мріяла стати лікарем і працювати в лікарні. Та оскільки у моєї сім’ї не було можливості оплачувати навчання в університеті, я вступила до медичного коледжу на факультет «Фармація».

Тоді я була дуже молода, майже дитина… Хотілося свободи, у тому числі – фінансової. Тому почала працювати дуже рано, у 16 років. Пройшла курси стиліста-візажиста і почала поєднувати навчання з роботою в салоні краси.

А чому ж ви стали моделлю?

Бути саме моделлю я не мріяла ніколи. Та на одній з виставок індустрії краси та моди мене помітив  чеський фотограф, який запропонував фотозйомку. Він підійшов до сестри і спитав її, чи хотіла б я знятися для реклами меблів.

Це було у Празі, яка фактично стала стартовим майданчиком  моєї модельної кар’єри. А тоді я дуже вагалася, погоджуватися чи ні, адже ніколи раніше не працювала в цьому напрямку, не бачила себе моделлю, мені здавалося, що виходжу на фотографіях негарною. Але врешті-решт стало цікаво і пропозицію я прийняла, спробувала себе в новому амплуа. Ми рекламували стільчики і нам вдалося зробити це стильно, неординарно та цікаво.

Після тієї фотосесії я виставила світлини у Фейсбуці, вони сподобалися багатьом, до мене почали звертатися й інші фотографи і все «закрутилося».

Мої фото почали прикрашати глянцеві видання, я брала участь у конкурсах краси, де отримувала різні титули. Співпрацювала з кіностудією імені Довженка, там і отримала свою першу маленьку роль у фільмі «Бізнес-план». Мені подобається моя робота. Багато років тому я зробила свій вибір і вважаю його правильним, використовую свої сили по-максимуму. Хоча, звичайно, завжди є до чого прагнути. Складність у тому, що не всі відразу знаходять справу, від якої захоплює подих і яка стає справою життя. Іноді для цього потрібно докласти дуже багато зусиль і довго чекати.

Зараз ви самодостатня успішна жінка з хорошим смаком. Із чого ж складається базовий гардероб і базовий набір косметики моделі? Якого стилю дотримуєтеся в повсякденному  житті?

Гардероб у мене дуже великий. Не можна сказати, що я шопоголік і купую все, що бачу, але гарні речі люблю. А базове вбрання на кожен день – щось зручне, тобто, одягаюся і взуваюся так, щоб мені було комфортно: кеди, коросівки, джинси,  сорочка, кофта, курточка. Звісно, як і кожна жінка, маю і вечірні сукні, і класичні наряди. Загалом люблю класику.

Щодо косметики, то не можу сказати, що дуже люблю макіяж, його мені роблять завжди тільки тоді, коли проводимо фотозйомки. На кожен день користуюсь кремом, щоб підрівняти тон обличчя, підводкою і тушшю.

Чи є такий одяг, який би ви ніколи не одягнули?

Так. Я не люблю в жінках  вульгарності, не люблю багато косметики. Не кажу, що вся краса має бути чисто природною, її можна підкреслити, але робити це треба акуратно, в міру. Одягатися, як на мене, жінка має так, щоб зробити акцент на її сексуальності, але елегантно, без зайвої відвертості. Вона повинна запам’ятатися своїм образом, частиною якого є саме одяг.

А чи не здається вам, що закарпатки занадто мало звертають увагу на власну зовнішність. Постійна заклопотаність, діти, робота і мінімум часу на себе… Що має зробити жінка для того, аби почувалася красивою?

Я дуже багато над цим думаю. Оскільки я народилася в селі, приїжджаю туди, спілкуюся з людьми, тож можу впевнено сказати, що наші жінки справді дуже заклопотані господарством, родинними турботами, щоденною рутиною… Вони не вміють жити по-іншому, дотримуються лише тих традицій, які залишили ще наші прапрабабусі. Змінювати щось більшість боїться. Хоча є жінки, які ризикнули, поїхали за кордон, змінили свій спосіб життя, розширили своє світобачення, почали вдосконалюватися, перевернули світ довкола себе. Вони розуміють, що можна жити набагато краще. Але є й такі, які постійно нарікають, як у них багато роботи, не знають, що вже з нею навіть робити, а вільну хвилинку для себе знайти не можуть. Час для себе має бути завжди! Він є! Просто жінки беруть на себе багато зайвих клопотів, нікому не потрібних. Ми живемо зараз у іншому світі  і треба йти в ногу з часом. Ніхто ж зараз не носить білизну прати до струмка, для цього, всі знають, що є пральні машини. Але їх купити легше, ніж зробити переворот у голові. Звичайно, хотілося б допомогти нашим жінкам відкрити очі на світ, навчити їх любити і, головне – поважати себе.

Якими якостями потрібно бути наділеною, крім вроди, щоб стати моделлю?

Працюючи у столиці, я зустрічала багато дуже гарних дівчат, які питали мене: «Ви модель? Як? Але ж у вас немає відповідного зросту!» Так. Існує стереотип щодо високого зросту моделей. Але ж ні! Зріст не головне! У модельному бізнесі дуже важлива харизма. Модель повинна любити камеру і камера має любити її.

Проте мова йде не про те, що хтось любить фотографуватися і думає собі: «Ось зараз я стану, мене сфотографують і все вийде дуже класно». Насправді фотосесія повинна проходити легко, ефектно, невимушено, природно. Є багато  дівчат, про яких кажуть, що вони негарні, дехто навіть засуджує їх, мовляв, їм не місце на подіумі. Але тут також важлива харизма. Крім того, потрібно вміти поводитися перед камерою, правильно подавати себе. Тому крім вроди модель має бути наділена ще багатьма іншими дуже важливими якостями, які часто важливіші навіть за саму красу дівчини.

Із чого має починатися ранок успішної жінки?

Думаю, у кожного індивідуально.

Як на мене, не має значення, чи це жінка, чи це дівчина, чи чоловік, чи хлопець, день має починатися з любові до себе. Людина повинна налаштовувати себе на позитив, що в неї все добре, усе гарно, що все задумане здійсниться. При цьому сумнівів бути не повинно. Бо як ми себе налаштовуємо, так потім і є. Ми програмуємося на певні дії, певні події. Наприклад, ставимо перед собою мету і кажемо собі, що за рік до неї дійдемо. Ми вже заклали собі програму на те, що цей процес триватиме саме стільки. А чому власне рік? Не сім чи вісім місяців? Бо як ми себе налаштували, те й матимемо.

Ну а потім… у мене ранок починається з кави.

У чому, на вашу думку, полягає секрет красивої шкіри?

Шкіра – це індивідуальність людини. У кожного свій тип, як і характер. Перше, з чого складається наша шкіра – це вода. Тож потрібно багато пити. Друге – це повноцінний сон. І третє – те, що ми їмо. Це все відображається на нашому обличчі.

Чи психологічно легко бути моделлю?

Ні. Важно. Коли модель приїжджає на зйомки, трапляється, що вона не завжди до цього підготовлена. Постійно доводиться працювати з іншими людьми, а не з однією командою. Щоразу поруч із камерами зовсім чужі люди. Сьогодні зйомки тут, завтра – десь у іншому місці. Для створення образу модель має завжди всього 30 хвилин. За цей час її мають зібрати, нафарбувати, одягнути, вивести  і відзняти той матеріал, який потрібно. Розслаблятися не можна, фотограф має піймати вдалий кадр. Це дуже втомлює. Нещодавно знайома готувалася до конкурсу краси, зателефонувала мені і сказала, що ніколи б не подумала, як важко бути моделлю. Справді, деколи потрібно до 15 разів повторити один рух і працювати доводиться до тих пір, поки людина не зробить те, що від неї вимагають.

Яке ваше ставлення до того, що зараз найбільш високооплачувані моделі – діти знаменитостей? Чи не руйнує це модельну індустрію в цілому?

Так було і так є. Але це модельний бізнес не руйнує.

Гарна жінка не завжди є успішною. Але ви зуміли реалізувати себе урізних напрямках. Що можете порадити закарпаткам для того, щоб досягти успіху.

Уранці, коли всі сплять, я вже кудись їду, щось роблю. Не можна лінуватися. Щоб досягти успіху, передусім потрібно працювати… при чому дуже багато. Навіть якщо справа зразу не приносить успіху, не можна здаватися, треба йти далі. У людини повинна бути ціль. Не можна після кожної невдачі опускати руки, впадати у відчай, мовляв, у мене це не виходить, не приносить прибуток. Згодом все налагодиться. Просто треба вірити і трудитися. Якщо доходу й так не буде, значить у справу вкладено мало потенціалу. Якщо людина вагається, робить крок вперед – крок назад, виходить не успіх, а просто топтання на місці. Успіх – це лише рух вперед, цілеспрямованість, напористість.

Окремі матері не відпускають дочок на конкурси краси, бо бояться за  їхнє майбутнє, мовляв гарних дівчат постійно домагаються нахабні чоловіки. Можете розвіяти чи спростувати цей міф?

Тут ні до чого ні конкурси краси, ні модельний бізнес. Завжди так було і буде, що якщо дівчина гарна і у чомусь досягла успіху, про неї говоритимуть, ніби вона всього досягла через ліжко. Чому в нас склалися такі стереотипи? Не знаю. Але так у будь-якій професії. Медсестра, на думку декого, спить із лікарем, стюардеса – з пілотом, кухар – із власником ресторану. Хоча насправді все далеко не так. Але, тим не менше, гарних жінок справді часто домагаються чоловіки. І не лише моделей, але й представниць усіх можливих спеціальностей.

Із власного досвіду як гадаєте,  модельний бізнес на Закарпатті розвивається?

Ні. Хоча у нас дуже багато гарних дівчат. Пам’ятаю, восени 2017 року у Києві проходив конкурс краси. Я запропонувала двом знайомим дівчатам відвідати цей захід. І зразу ж почалися атаки на них з боку батьків. Вони їм безперестанку говорили: «Усі будуть казати, що ти там робила, тебе будуть домагатися чоловіки» і багато всього подібного. Знову проблема у наших традиціях, у тому, що люди ще не дійшли до того, що конкурси краси – це нормально, це – гарно і це проводиться в усьому світі. Ми ж ніби застрягли у Середньовіччі. Треба усвідомити, що світ розвивається, наші діти повинні жити не так, як наші діди, не так як батьки, не так як ми, а краще нас. Напевно, саме через такі думки багатьох закарпатців модельний бізнес у нас досі належним чином не розвивається. Значний відсоток дівчат закінчили школу, вийшли заміж і не розвиваються. Це насправді сумно. Загалом Закарпаття у плані закомплексованості та й у багатьох інших питаннях, ніби закрита окрема республіка. Хоча наші дівчата дійсно мають вроджену красу, можливо, через суміш генів різних національностей, вони доглянуті, але через вплив батьків сидять вдома і про них ніхто не знає.

Чи бували у вас під час зйомок якісь приколи? Які?

Ні. Приколів не траплялося через те, що на них ніколи немає часу. Все серйозно, всі підганяють: «Усе швидко, швидко. 15 хвилин там, 15 – там і звільнили студію!».

Розкажіть про себе, як про людину. Які маєте захоплення? Чим займаєтесь у вільний час?

Вільного часу дуже мало, я завжди у роз’їздах, завжди у роботі. Люблю багато читати. Тож вільну хвилинку завжди  присвячую саме цьому. Особливо цікавлюся психологією. Крім того, видаю глянцевий журнал. Ця справа також почалася з Праги. Там я зустріла свого знайомого, який теж знімався для одного з чеських журналів  і він сказав, що я багато знімаюся, тож чому не відкрию свій журнал. Я задумалася і вирішила, що справді варто спробувати. Слава Богу, все вийшло. Розповсюджуємо журнал не лише на Закарпатті, але й у Києві, Харкові та Львові, а невдовзі хочемо і в Одесі.  Плани на майбутнє маю масштабні. А загалом свій вільний час я намагаюся присвячувати дітям. Маю двох донечок. Старій 11, а меншій – 6 років.

Пригадайте себе маленькою. На кого з акторів, артистів хотілося бути схожою?

Ніколи ні до кого себе не прирівнювала. Завжди хотіла бачити себе незалежною жінкою і бути лише собою.

А який запах асоціюється у вас із дитинством?

Голубці. Просто завжди згадую свою бабусю. І ще… її яблучний пиріг. У неї він виходив дуже смачним.

Цікаво. А яка ваша улюблена страва?

Картопля пюре по-домашньому. Загалом обожнюю домашню їжу.

У вас гарна струнка фігура. Дотримуєтесь дієти? Відвідуєте тренажерні зали?

Ні. Від закінчення школи у мене одна вага. Можу набрати і скинути максимум два кілограми. Але це не помітно. Їм усе, ніколи жодних дієт не дотримувалася. Але, можливо, це завдяки тому, що веду завжди дуже активний спосіб життя.

Кажете, що багато подорожуєте. А де б хотілося ще побувати?

Я відвідала 12 країн. Ніколи не маю часу планувати відпустку, тому завжди кудись їду спонтанно. Хочеться побачити Санкт-Петербург – ті білі ночі, полярне сяйво, ермітаж, музеї, галереї, їхню архітектуру. Просто Європу я всю вже бачила.

Поділіться веселою історією з життя, яка найбільше запам’яталася.

Ми з подругою їхали з конкурсу краси і проспали нашу зупинку. Квитків не було, тому ми зателефонували знайомій провідниці і вона нас взяла до себе в купе, а розбудити забула. Тож ми поїхали у зовсім іншому напрямку. Було і весело, і невесело. Повертатись назад виявилося дуже важко, ми змушені були чекати ще одну добу, щоб добратися додому.

Спасибі за розмову! Успіхів вам у справах і лише приємних пригод під час подорожей.

Марина АЛДОН, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Коментування вимкнено