Для чого закарпатці на Великдень освячують ножі
Закарпатська газета «НЕДІЛЯ» вирішила розібратися, у чому секрет популярності пасхальних забобонів, які не викорінюються з побуту наших земляків уже багато століть.
З Великоднем пов’язано на Закарпатті стільки прикмет, що майже жодне свято не овіяне стількома ритуалами.
Переплетення культур у нашому краї наклали відбиток на вірування наших земляків, які, незважаючи на те, що наразі комп’ютерний вік, думками часом залишаються у Середньовіччі, там, де жили наші прапрабабусі.
Про побутові забобони ми поговоримо іншим разом, а зараз – про особливі – святкові… здавалося б, вони мають бути радісними і світлими, з веселим контекстом, але ж ні. На жаль, чомусь більшість пересторог несуть у собі негативний темний зміст.
От, скажімо, чому в нас немає повір’їв, які б віщували людині щось приємне. Наприклад, розмалював писанку – цілий рік житимеш у багатстві. Або купив великодній кошик – весь рік матимеш багато здоров’я.
А загалом забобони збуваються лише в тих, хто у них вірить. Але закарпатці – народ дуже віруючий… і покладається на силу проклять та забобонів передусім. Хоча, звичайно, краще вірити у Бога та сподіватись не на якісь надумані пророцтва, а на Його силу та на власні можливості.
Коментар священика о. Василя Береца
– Загалом будь-яка християнська церква виступає проти різних пересудів, ворожінь та забобонів. Але, незважаючи на це, в деяких закарпатських селах несуть на освячення у Великодню ніч навіть ножі. Здавалося б, для чого? Що має кухонний атрибут до Воскресіння Христового? Може, ще й цвяхи принесуть прихожани, не раз думав собі я. Але люди пояснювали, що простим ножем різати паску не можна, то гріх. Він повинен бути неодмінно освяченим. І священики освячували. Тому нагадаю, що молитва, яка читається для освячення над стравами, не має жодного стосунку ні до освячення ножів, ні до освячення інших столових приборів.
Ще більше мене дивує, коли вірники розповідають, що в окремих населених пунктах Закарпаття люди несуть до церкви горілку. Це ж просто нечувано. Якщо вино, яке використовується для причастя, освячувати прийнято, адже воно асоціюється з кров’ю Христовою і то його рекомендується приймати не більше столової ложки, не напиваючись, то горілка у домі Божому є напоєм неприпустимим. З іншого боку, якщо хтось хоче бачити в Крові Христовій лише спиртний напій, то мушу нагадати, що алкоголізм – це не лише гріх, але й деградація та шлях у нікуди для самої людини. Існує також цілий культ щодо пасхальних свічок. Вважається, що викидати таку свічку не можна. Хтось її запалює, коли гримить, нібито щоб відігнати бурю, а хтось – приносить закопувати на церковне подвір’я. Одного разу я жінку, що намагалася це зробити, прогнав. Так вона мене ще довго лаяла і сипала на мою адресу прокльони.
Наголошу, що забобони прийшли до нас іще з язичницьких часів, але, на жаль, досі не тільки не викоренилися, але й примножилися. Багато хто твердо переконаний, що вони діють. Та якщо людина хоч трохи включить логіку, навіть атеїст запевнить вас, що збуваються вони лише в тих, хто про це постійно думає. Людина сама програмує себе на певні події. Тому раджу закарпатцям бути мудрішими.
Детальніше читайте на сайті zakarpatpost.net у суботу.
