Як на Закарпатті онук обкрадав свою бабусю

19-річний юнак продав із помешкання старенької газову плиту, мікрохвильову піч, пральну машину, навіть радіатор.

«Вона собі дорогу одежу купує, а в мене на пиво грошей немає», – думав про себе 19-річний закарпатець, складаючи підступний план. Хлопець ніде не працював, а випити любив. Та алкоголь безкоштовно ніде не наливали. Тому мешканець селища Вишково, що на Хустщині, вирішив пограбувати рідну бабусю, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».

Скоїти злочин вперше було непросто, він дещо вагався, але потім, зрозумівши, що все минає безкарно і його ніхто навіть не підозрює в чорних справах, регулярно цупив від немолодої жінки все, що бачив – гроші, коштовності, побутові прилади, навіть посуд.

На чому зварити їсти, чим прибрати?

Марія (з етичних міркувань імена усіх дійових осіб у матеріалі замінено) хоч і була вже пенсіонеркою, але ніколи не могла сидіти склавши руки. Старенька і дітям, і онукам допомагала, часто їздила на заробітки за кордон, аби полегшити рідним життя та покращити матеріальне становище. Та якось, повернувшись додому з Чехії, жінка виявила, що її хата – напівпорожня.

Зайшла на кухню, а там – ні мікрохвильової, ні газової плити, навіть радіатора немає, довкола майже пустка. Не було навіть на чому зварити їсти.

Не знайшла вона на звичних місцях ні газонокосилки, ні пилососа, ні пральної машини, ні електроконвектора, ні водяної помни, ні магнітофона, ні DVD-програвача… ні багатьох інших речей. Обурена бабуся негайно звернулася до поліції.

«Я важко день і ніч працюю, а хтось вирішив за мій рахунок поживитися! – лютувала вона. – Як так можна! І де ж совість у цих людей!»

Старенька щиро сподівалася, що правоохоронці знайдуть злодія і повернуть усе вкрадене, але й гадки не мала, хто хазяйнував у будинку, поки її не було.

А правоохоронці тим часом почали пошук грабіжника. Несподівано для закарпатки вони вийшли на слід… її власного онука. Видало хлопця те, що в нього закінчились гроші і він намагався збути побутові прилади односельцю.

Карай своїх, щоб інші боялись…

Юрій хоч і любив свою бабусю, але ця любов була якоюсь особливою, бо ще більшу пристрасть він мав до грошей, вірніше – до легкої наживи, адже працювати молодик не хотів. Навіть школу не закінчив повністю. Хлопцю подобались гульки, але не було бажання самотужки роздобувати на них кошти. Тож він і вирішив взяти там, де «недобре лежить». А бабусину хату і все, що в ній знаходилось, молодик знав дуже добре, тож хазяйнувати в ній міг, як хотів.

Відомі були Юрію і всі тонкощі того, як можна потрапити до хати без ключів. Отже… одного вечора він проник до помешкання, навіть не зламуючи замок, просто відтиснувши двері. Обійшовши знайомі володіння, прихопив із собою кілька електроприладів. Вигідно продавши «здобич», хлопець вирішив піти на «подвиг» вдруге, а потім втретє…

Коли молодик виніс усі побутові прилади, почав забирати й інші речі – поцупив три велосипеди, килим, кавовий сервіз, каструлі, постільну білизну, столові прибори, кухонні рушники… Якось йому навіть поталанило «зірвати куш» – знайти золотий перстень.

«Мені просто потрібні були гроші. Я ж не йшов до чужих, брав у рідних, надіявся потім заробити і все повернути, думав, що поки бабуся повернеться, я розживуся і все компенсую, речі викуплю і поверну їх на свої місця», – зізнався крадій під час слідства.

Спійманий, але… не злодій?

Коли старенька зрозуміла, що тим самим примарним злодієм, якому вона ще нещодавно хотіла помститися, якого щодня проклинала у думках, є її власний онук, одразу ж пішла забирати заяву з поліції, проте було вже пізно і Юрію таки довелося постати перед судом.

«Від звинувачення я відмовилась, не буду ж відправляти за ґрати близьку людину. З Юрієм, звісно, поговорила не по-дитячому. Не чекала такого «ляпасу» від нього. Однак хлопець він молодий, обіцяв виправитися, поїхати зі мною працювати в Чехію і відшкодувати збитки. Шкода, що стільки всього продав… Я ж навіть у господарстві без сокири залишилася, без ножа на кухні. Але вірю,що він зміниться і готова дати йому шанс на виправлення. Ми ж усі деколи помиляємось і робимо дурниці», – заявила жінка.

Виявилося, що сума збитків бабусі-заробітчанки майже 30 тисяч гривень. Та все ж жінка умовляла не карати хлопця, обіцяла сама зайнятися його перевихованням. Крім того, частину вкраденого, яку Юрій не встиг продати, він повернув старенькій. У вчиненому щиро каявся, запевняв, що ніколи більше не крастиме.

Враховуючи всі обставини, суд вирішив закрити кримінальне провадження проти вишівського «гайдамаки».

Звичайно, Юрій отримав неабиякий шанс розпочати нове життя, однак те, як він його використає і чи не стане в майбутньому знову на злочинну стежку, тепер залежить тільки від нього самого.

Оксана ПРИЙМАК, закарпатська газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net