Ужгородський безхатько, що вбив діда, був наркоманом
Чи всі жебраки потребують їжі?
Чи знаєте ви, що даючи гроші жебракам, ви не завжди рятуєте їх від голоду? Часом ви своїми ж руками робите внесок у розвиток наркобізнесу рідного Закарпаття, за власні кошти купуєте їм наркотичні речовини? Адже наркомани є не лише серед забезпечених, а навіть серед найбільш нужденних категорій населення, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
Здавалося б, це не логічно. Але це так. Зокрема, про гучне вбивство на одному з ринків Ужгорода чули майже всі закарпатці, та не кожному відомо, що безхатько-вбивця позбавив життя свого «колегу», перебуваючи під впливом психотропних препаратів.
Як розповів в.о. керівника Ужгородської місцевої прокуратури Віктор Кузан, в ході досудового розслідування було встановлено, що на початку січня цього року мешканець обласного центру умисно вдарив свою жертву в шию кухонним ножем, перебуваючи у стані наркотичного сп’яніння.
Трагедія трапилась майже на саме Різдво.
5 січня Юрій тинявся між продуктовими рядами, що розташовані на ринку «Нива», який знаходиться на вулиці Тельмана в обласному центрі Закарпаття. Він прийняв «дозу» і блукав територією ринку. В руках у нього був ніж, яким різав собі ковбасу. Таким чином чоловік вечеряв.
Була майже 17 година. Настрій у 32-річного ужгородця був поганий. Раптом він зустрів 72-річного знайомого, який теж жив на цьому ж ринку, хоча родом був із Ужгородського району, та через життєві обставини також опинився на вулиці просто неба. Між чоловіками була давня неприязнь, оскільки вони ніяк не могли поділити місце для ночівлі і кожен вважав, що правда на його боці. Тож, побачивши опонента, молодший безпритульний одразу ж почав чіплятися до старшого з докорами. Розгорілася сварка. Старенький був уже досить кволим, ходив із милицею, тож замахнувся на молодика своєю палкою. Розлючений Юрій, не довго розмірковуючи, кинув ковбасу на землю і встромив ніж, який тримав у руках, у шию діда. Потім вдарив ще раз. Старий упав і захропів.
Спочатку безхатько навіть не усвідомлював, що накоїв, але потім збагнув, що його знайомий помирає. Ще мить… і він перестав дихати. З рани полилася кров.
За висновком судово-медичної експертизи, смерть потерплого настала внаслідок колото-різаної рани шиї з пошкодженням м’язів та зовнішньої сонної артерії, що призвело до масивної зовнішньої кровотечі та розвитку шоку.
Юрій сам повідомив поліцію про все, що сталося, у вчиненому каявся, казав, що вбивати діда не хотів, діяв спонтанно, хоча усвідомлював, чим усе може закінчитись.
Як з’ясували правоохоронці, у 2010 році він уже скоював аналогічний злочин – зарізав свою співмешканку, за що «відмотав» термін у в’язниці. Звільнився у 2016-му. На той час він залишився без даху над головою. Оскільки помешкання не мав, тинявся ринком, де фактично і жив.
Дії Юрія суд кваліфікував як умисне вбивство і призначив покарання у вигляді 13 років позбавлення волі.
Цікаво, що під час затримання у чоловіка виявили усього 2 гривні грошей, запальничку, ніж та ранець, у якому він і носив за собою все своє скромне майно.
Але кошти на придбання наркотиків він усе ж знаходив. Із чого жив – незрозуміло. Тож, подаючи милостиню тим, хто її просить, чи знаємо ми, що саме фінансуємо? Чи думаємо над тим, що людина, якій допомагаємо, потребує зовсім іншої допомоги… І все ж… міряти всіх однією міркою не варто, бо між нужденними можуть бути й такі, хто справді не має засобів для існування та хоче їсти.
Оксана ПРИЙМАК, закарпатська газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
