Війна і мир. Чому на Закарпатті стільки зброї і чому люди не вірять владі?

Минулого тижня чи не кожна десята новина обласних засобів масової інформації стосувалася зброї. У двох автівках знайшли зброю та наркотики, трьох учасників збройного пограбування заарештували, на Хустщині у чоловіка вилучили пістолет та багнет, у мешканця Іршави вилучили гранату, на Свалявщині вилучили пістолет, рушницю та набої… І це зі стрічки новин тільки за один день, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».

З одного боку, відрадно, що міліція та СБУ добросовісно працюють, а з іншого – ці повідомлення викликають якусь тривогу. Особливо лякають повідомлення про зброю, яку люди намагаються правдами і неправдами тримати вдома під ліжком чи у шафі для самооборони. Бо часи нині такі, що захований про всяк випадок пістолет під подушкою заспокоює краще, ніж снодійне. Страшно те, що у нас знаходять склади бойової зброї, яку застосовують на фронті. Так, в Ужгороді силовики виявили чотири реактивні протитанкові гранатомети РПГ-22 та двадцять дві ручні протипіхотні гранати РГД-5 із запалами. І гранатомети, і гранати у справному стані й готові до застосування. Реактивні протитанкові гранатомети та вся ця зброя виготовлена в «путінстані» і завезена сюди з певною метою.

Тут одразу постають кілька питань: 1. Яким чином ця зброя потрапила до нас? 2. Скільки ще подібних складів є в Ужгороді та Закарпатті загалом? 3. На кого розраховують ті, хто завозить сюди таку зброю? Адже, однозначно, п’яте розвідуправління ФСБ, яке має безпосереднє відношення до цих складів, хоче розхитати ситуацію і використати зброю так, як це було на сході України чотири роки тому.

На перші два запитання нехай шукають відповіді наші доблесні силовики. А от третє питання є більш цікавим для широких верств читачів, які хочуть жити у мирі та благодаті на своїй землі. Отже, на кого може розраховувати ворог, коли планує дестабілізацію, анексію, гібридну інформаційну війну, що з часом переростає у бойові дії?

Дуже багато наших земляків працюють до теперішнього часу у модифікованій радянсько-російській імперії і проймаються там настроями та ідеологією, які є не тільки чужими нам, але і руйнівними та нищівними для нашої особистості, родини, суспільства. Мало того, серед них є людці, які продалися спецслужбам і стали на сторону ворога. Петро Гецко із Кушниці, наприклад, веде пряму проросійську пропаганду так само, як деякі його «однопартійці» гнуть промадярську агресивну лінію, намагаючись вплинути на свідомість земляків та отримати своїх п’ять срібників. Таких, звичайно, одиниці. Я ж хочу сказати нині про тих, яких є досить багато.

Звісно, що не з добра чоловіки покидають рідні домівки та на тривалий час, інколи на кілька років, їдуть за тридев’ять земель, щоб заробити на проживання. Про це ми поговоримо іншим разом. А тепер констатуємо лише факти. Отже, факт перший: один мій знайомий, якому близько 60 років, працює в Москві вже понад десятиліття. Він син учителя і сам має вищу освіту. Але такого ватника важко знайти, певно, і в Донецькій області. Він відкрито висловлюється за відновлення союзу, прославляє кацапську культуру і готовий молитися на путлєра, бо то є сильна особистість. І саме такого диктатора, за його словами, потребує наш народ. Говорити з ним неможливо. Його мозок – це гнила суміш із совка, раба і меншовартісника. Ніякої гідності, жодної поваги до себе і свого народу, гидке спотворене уявлення про нашу історію, повна відсутність любові до своєї Батьківщини та батьків… Мало того, що він поширює телевізійну брехню про нашу державу, так він ще і пишається тим, що агенти кремля присутні у всіх країнах світу і суттєво впливають на політику у світі. У тому числі і за допомогою неприхованого тероризму, отруєнь, убивств… Саме про таких яничарів та манкуртів і мріє ворог, саме на них він і планує опиратися і використовувати у своїй ненаситній загарбницькій діяльності.

Досить часто мені доводиться спілкуватися із служителями культу. Оскільки Закарпаття – єдине із західноукраїнських регіонів, де панує московський патріархат, то і релігійна політика тут має відповідний душок. Один із моїх недавніх співрозмовників служить у досить таки великому селі. І приход у нього великий, і церква багато оздоблена, позолоченою бляхою перекрита нещодавно, і почувається він упевнено та з показовою гідністю. Але у розмові виявляється, що гідність його тримається не на людських і духовних якостях особистості, а на силі церкви кирило-путінського патріархату. Він настільки упевнений у правильності усіх догматів та тверджень російської церкви-держави, що навіть думки не припускає про те, що ми живемо у зовсім іншій країні. А ще при молитві згадує Кирила – олігарха в рясі та натхненника наших ворогів. Можна уявити, яку позицію займають прихожани цього села, якщо у них такий пастирь.

Росіяни люблять повторювати: «Де не пройде наша армія із зброєю, там пройде наш піп із хрестом і кадилом». До речі, кілька років тому за сепаратизм судили саме закарпатсько-московського попа. Отже, друга категорія наших земляків, на яких розраховують генномодифіковані вороги – люди, які щиро вірять у Бога, але несуть гроші до тієї церкви, котра ближче. «Уся влада від Бога», – казали нещодавно жителі згадуваного села і дружно голосували за бандита Януковича. Так само роблять тепер жителі окупованих територій, підтримуючи загарбника, голосуючи за маріонеточну владу та співаючи у Луганську разом з Газмановим: «Офіцери-росіяни…»

Мудрий закарпатець ніколи не вірив і не вірить владі. Він уміє розпізнати ворога і посміятися над ним. Він любить свою землю і береже її. Він знає історію свого роду, примножує та береже культуру предків. Він любить ближнього, але в першу чергу любить себе. Він гордий, сильний і гідно несе звання вільної людини у цьому складному та неоднозначному світі. А до «прийшляків» у нас завжди було однозначне відношення. Особливо тоді, коли вони приходили зі зброєю в руках.

Хочеться вірити, що дасть Бог – і все у нас буде добре, що будуть мир і благодать на нашій підкарпатсько-закарпатській землі. Але таки стає тривожно інколи від подібних новин та викликаних ними роздумів…

Василь КУЗАН, закарпатська газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Коментування вимкнено