Із 16 вижили тільки 7: як закарпатська горе-мати народжує і кидає дітей

Бабуся підгодовувала онуків, а потім взагалі забрала їх 

Звістка про покинуту дитину в пологовому будинку нещодавно сколихнула закарпатців. Хустські лікарі запевняли, що мати від немовляти не відмовлялася, проте дівчинка народилася хворою, тож її було доправлено в Мукачівську обласну дитячу лікарню. Насправді дитину жінці, що її народила не була потрібна. А її матері , тобто бабусі юридично не могли віддати дитину, оскільки вона й так виховує вже шістьох онуків своєї доньки. Якою буде доля крихітки – поки що невідомо, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».

Материнська «заклопотаність»

Часом соціальними сиротами стають навіть ті, у кого є батьки. Рідні кидають своїх дітей напризволяще і займаються зовсім не виконанням батьківських обов’язків, а власними справами.

Тамара Король із Хуста (з етичних міркувань імена дійових осіб у матеріалі замінено) мала вже восьмі пологи, про які було відомо її близьким. Шестеро її малюків, ніби маленькі мауглі, змушені були виживати в жорстоких умовах буденності.

Першу свою доньку закарпатка народила рано, до материнства тоді ще готовою вона не була. Тож дитина була для неї просто живою іграшкою, яку потрібно було ще й годувати, мити, переодягати…. Такі клопоти молодій жінці здавалися тягарем.

Сімейне життя в неї не склалося, тож почала все частіше заглядати до чарчини. Її «застільними» компаньйонами були переважно чоловіки, також ласі до оковитої. Після домашніх вечірок жінка не раз просиналась у ліжку з незнайомцями. Вихованням Оленки Тамара не дуже переймалася, тож незабаром онучку забрала до себе бабуся. Як не намагалась вона вгамувати непутящу  доньку і настановити її на правильний шлях, усе було безрезультатно.

Тим часом горе-мати продовжувала «фестивалити». Разом зі співмешканцем, із яким живе і донині,  вона пускала на вітер усі «дитячі» гроші, жила, можна сказати, із державної допомоги. Незабаром у неї народилося ще двоє дівчаток. Проте доброю мамою Тамара не стала і їм… Усі її клопоти стосувалися не дітей, а традиційних застіль, а вся її увага була прикута до громадянського чоловіка.

Коли бабуся стає мамою

Бабуся Валентина хоч і виховувала сама трьох онуків, проте ніякої ні грошової, ні моральної допомоги з боку дочки ніколи не відчувала. Її боліло серце, що рідна мати товаришуючи із зеленим змієм, абсолютно не цікавиться життям власних дітей, не підтримує з ними жодних контактів, не займається вихованням дочок. При цьому немолодій жінці доводилось забезпечувати дівчаток усім необхідним із мізерної пенсії.

Тож Валентина Кадар звернулася до органів опіки і піклування з проханням про позбавлення Тамари материнських прав.

Проте на судовому засіданні багатодітна мати заявила, що любить доньок і прагне, щоб вони завжди були поруч із нею, хоча дівчата протягом тривалого часу проживали разом з бабусею. Крім того, жінка виступила категорично проти того, аби опікуном трирічної Каміли та дворічної Олесі призначили її матір. Слід зазначити, що материнських прав на дванадцятирічну Оленку Тамару було позбавлено ще раніше.

Оскільки всі доньки 32-річної жінки перебували на профілактичному обліку міської служби у справах дітей, то після оглядин спеціалістами відділу побутових умов, у яких проживали дівчата, виявилося, що у помешканні матері вони не мали ні ліжечок, ні шафи для одягу, ні власне одежі, ні іграшок, ні навіть дитячого харчування…

До того ж ні до дитсадка, який відвідували Каміла з Олесею, ні до школи, у якій навчалась Оленка, мати жодного разу не навідалась, не поцікавилась ні успіхами, ні труднощами, ні станом здоров’я доньок.

Бабуся ж, яка залишилась практично єдиною рідною людиною для дітей, усіляко дбала, щоб вони не відчували себе у чомусь обділеними.

Тому суд дійшов висновку, що Тамара не може повноцінно виховувати дітей, не доглядає за ними, не має для них необхідних житлових умов, і призначив опікуном дівчат бабусю. Апеляційну скаргу закарпатка так і не подала, отже, мимоволі напрошується висновок, що жити їй без доньок стало спокійніше… Тож наразі усі шестеро дітей хустянки проживають із бабусею Валентиною.

А тим часом жінка народила ще й хлопчика. Пологи проходили в Ужгороді. Однак дитя з’явилося на світ недорозвиненим і невдовзі померло.

Знайомі хустянки кажуть, що пологів у Тамари було більше, проте точна кількість у кожного є різною. Дехто називає вражаючу кількість – 16.

Остання ж на цей час дитина закарпатки хоч і вижила, але до родини не потрапить. Можливо, її візьмуть на виховання чужі люди, які зможуть їй стати кращими батьками, а можливо дитина залишиться в сиротинці, оскільки її планують передати до Свалявського дитячого будинку.

Але це не означає, що Тамара більше не народжуватиме нових соціальних сиріт. Якою може бути в них доля – можна тільки здогадуватись.

Оксана ПРИЙМАК, закарпатська газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Коментування вимкнено