Як закарпатці планують відпочивати влітку

Літо починається. Сезон відпусток попереду. Тож хто, де і як планує відпочити і набратися сил та здоров’я цього року? – пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».

Треба сказати, що закарпатці, по великому рахунку, не відпочивають узагалі. Так, жителі сіл Заріччя, Ком’яти, інших населених пунктів Берегівського, Виноградівського та Іршавського районів, які займаються вирощуванням ягід та ранніх овочів, часу на відпочинок просто не мають. З самого нового року вони закладають теплиці, садять розсаду, доглядають за рослинами, обробляють їх, захищаючи від хвороб та шкідників. Потім потрібно збирати урожай, продавати вирощене, обробляти землю, знову садити, сіяти, обробляти… Бо тут так звикли – вирощувати на землі по два урожаї за рік. Хто не збере двох урожаїв – той поганий ґазда, вважають зарічани.

Коли я згадую про ці унікальні села, особливо про Заріччя з його трудолюбивими людьми та його капусту, яку споживає чи не половина України, то мені чомусь пригадується старий як світ, бородатий анекдот. Викликає якось директор підприємства до себе заступника і питає: «Петре Івановичу, ти тепле пиво любиш?» «Ні», – відповідає той. «А теплу горілку?» «Ні». «А пітних жінок із запахом непарфумів?» – «Теж не люблю, пане директоре.» «Ну… – чухає потилицю шеф. – Тоді підеш у відпустку взимку!»

Такі анекдотичні історії траплялися досить давно. Тепер про відпочинок мріють усі, навіть заробітчани, які піднімають чужу економіку, у тому числі і військову могутність наших ворогів. Але це тема нашого окремого дослідження.

Отже, де б не робив закарпатський чоловік (а у нас гроші заробляють саме особи чоловічої статі, бо на Франківщині, наприклад, на заробітки за кордон частіше виїжджають представниці прекрасної половини людства, але це теж інша тема, у якому тридев’ятому царстві, він теж мріє оздоровитися та відпочити. Із близько 700 тисяч працездатного населення нашої області за кордон (не на відпочинок, звісно) виїжджають близько 20 відсотків (за офіційною статистикою). Тобто близько 140 тисяч чоловік. Уявіть собі, який дохід отримала б наша економіка, якби всі ці люди вклали свої тяжко зароблені гроші у відпочинок на Буковелі, в санаторіях рідного Закарпаття, в Трускавці, Моршині чи Одесі. Але ж ні! Наші заробітчани тут відпочивати не будуть. Та і до Єгипту, Туреччини чи на Канари вони теж не поїдуть. Чому? Бо треба «пасулю тичити, булі копати, жуків збирати…» Ну… і жінці коханій порадіти трішки.

Найкращий відпочинок – то зміна виду діяльності, учили нас в університеті. От чоловіки-заробітчани і міняють вид діяльності на два-три тижні, беручи у руки замість кельми мотику, а замість лопати відро з отрутою для колорадських жуків. То так навідпочиваються за цей короткий час, що не встигнуть озирнутися, а вже мусять їхати назад на чужину. Надмірна доля алкоголю, яким вдома спокушають друзі, теж не сприяє нормальному відпочинку. Тому і живуть наші чоловіки у середньому 63 роки. Не встигнуть на пенсію вийти, а тут уже і стара з косою стоїть на порозі.

А тепер поговоримо про пенсіонерів, які у світі складають чи не основну частину подорожуючих. Наші не подорожують. Бо «наша людина за хлібом у крамницю на таксі їздити не буде…» Бо наш пенсіонер за свою пенсію далеко не поїде. Взагалі нікуди не поїде. А пенсіонерка б, може, і поїхала, та мусить онуків бавити, бо діти на заробітках.

Сумна якась картина у нас із відпочинком виходить, панове. Таки сумна.

Але невже із закарпатців ніхто так і не відпочиватиме влітку?

Та ні! Я ж оптиміст, друзі. Та і ми всі оптимісти. Покращення вже сьогодні нам гарантовано. Тому і ми змушені цьому вірити, і нікуди від цього не дінешся, цього літа сядуть – ой, тобто – відпочинуть усі!

Є ж категорія підприємців, учителів, студентів, лікарів, лісників, суддів, прокурорів… Але про три останні категорії говорити не будемо – не тому, що, а просто так. Кожен з тридцяти (приблизно) відсотків закарпатців кудись таки та поїде. Хтось на день-два у термальні басейни Берегова чи Ніредьгази. Хтось у Косино. Невелика кількість знайомих таки хочуть і поїдуть на море – у Хорватію, Болгарію, Єгипет… Багатші можуть собі дозволити навіть Одесу. Крим відпав однозначно – ніхто про нього вже не згадує, бо їхати у лапи ворогові і ризикувати життям не хочеться. Он скільки наших людей «відпочивають» у кремлівських тюрмах.

Дитячі табори відпочинку – то пережиток минулого. Школярі тепер умовно оздоровлюються у рідних школах, де їх годують та організовують екскурсії у найближчий, ще не вирубаний владою ліс чи на річку. У кращому випадку, це якщо пощастить із учителями, може бути проведена одноденна екскурсія у трускавецький Дельфінарій. Чи в меморіальний музей Степана Бандери біля Франківська.

До речі, вчителі чи не найменше дозволяють собі кудись поїхати. Бо гроші треба збирати, щоб дітей вивчити. Потім онуків… Ех!

А ми з друзями звикли відпочивати щотижня. Щонеділі – у гори, якщо погода дозволяє. Після роботи – по гриби, коли сезон. Чи на річку із салом та шашликом. Як не як, а відпочинок. Та ще й активний. Приєднуйтеся.

Василь КУЗАН, закарпатська газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Коментування вимкнено