Для чого ужгородці заготовляють сіно, а баба Ліза його збирає

Набережні в Ужгороді останнім часом косять досить часто. І добре, що ужгородці, які досі утримують вдома худобу, мають можливість зібрати собі абсолютно безкоштовно сіно, підлаштувавшись під міський сінокіс. Деякі віддалені частини Ужвароша майже нічим не відрізняються від сіл, вони все ще малозаселені і у приватному секторі мешканці мають корів та кіз. Саме їм господарі і відносять скошену траву, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».

Більше того, на набережних біля води часом випасають кіз. Журналісту закарпатської газети «НЕДІЛЯ» на Студентській набережній вдалося познайомити з бабою Лізою, яка збирала сіно.

Жінка розповіла, що їй  80 років і вдома вона має трьох рогатих улюблениць.

Старенька жінка у чорному  капелюшку та синьому халаті однією рукою старанно намагалася вкласти в кучу сіно. Біля неї був візочок із колесами.

«Я хворіла, мені ставили крапельниці, болить рука, тому працювати зараз непросто, – розповідала вона і попросила допомогти. – Кози для мене і розрада, і лікарі. Передусім – психологічно. Вони – дуже розумні створіння, розуміють мене навіть без слів».

Рогаті подружки для бабусі – і помічниці, і розрада, адже випасаючи їх вона часто буває на свіжому повітрі і почувається більш бадьорою.

Старенька охоче почала нахвалювати їх і ділитися історією свого життя.

«Сама я родом з Руських Комарівців. Із 12 років тягала на плечах дрова. 32 роки пропрацювала на швейній фабриці, а зараз маю пенсію всього 1500 гривень. Але на долю не нарікаю. Раніше було ще важче. Тепер краще, все можна купити, були б гроші. Є і газ, і світло, не так, як колись, – запевнила баба Ліза. – Якби не хворіла, все було б взагалі чудово. Адже цією рукою лише щось підтримувати можу. Фізичне навантаження на неї не даю. Тому доїть їх невістка. Однак я випасаю своїх улюблениць. Мені з ними добре. По-перше, проводжу час на свіжому повітрі, по-друге, спілкування з природою завжди дає душевний спокій. Тай утримувати їх нескладно. Узимку основним кормом тварин є сіно, улітку – трава. З ранньої весни, щойно зійде сніг, їх можна випускати пастися. Вони навіть знищують борщівник. Більше того, у країнах Європи їх навмисне випускають у ті місця, де він росте і кози залюбки ласують цією рослиною-паразитом, яка для них є цінним весняним джерелом вітамінів».

Старенька натхненно розповідала різні життєві випадки, пов’язані з її козами, зізналася, що одного разу гарно одягнений чоловік довго дивився на її кіз і попросив напитися молока, бо ніколи в житті такого не куштував. Та баба Ліза запропонувала йому самому здоїти козу. Незнайомець не вмів, але спробував і в нього вийшло. Він напився і дуже дякував, бо, мовляв, такого смачного ще ніколи в житті не пив.

Цікаво, що кози – справжні ласуни.  Вони дуже люблять солодкі і пряні на смак продукти. До того ж вони дуже чутливі на улюблені запахи. Якщо в руках, наприклад, хтось потримав яблуко, а потім підійшов до тварини, вона неодмінно почне шукати у неї в кишенях пригощання. Одним з улюблених запахів для кіз є тютюновий, тому вони можуть без вагань з’їсти цигарку. Крім того, рогаті добре відчувають і неприємні запахи. Скажімо, гнильний або пліснявий аромат чують за кілька метрів. Зіпсовані продукти ці тварини не їдять ніколи. А деякі представники взагалі не візьмуть у рот той шматок, який впав на землю або його кимось надкушено.

А таких, як господинь, як баба Ліза, у столиці Закарпаття чимало. Тож можливість заготовити сіно безкоштовно для стареньких є великою підмогою в господарстві. Міським сінокосам вони дуже раді, адже дармове сіно є для них великою підмогою у господарстві. І хоча зараз усе менше закарпатців утримують вдома худобу, любителі кіз та корів усе ж є, навіть в Ужгороді.

Іван ДУХНОВИЧ, закарпатська газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Коментування вимкнено