Як безплідний закарпатець став батьком трьох дітей

Моя перша жінка розлучилися зі мною тільки через те, що я нібито було безплідний. Дізнався я про цей страшний факт тільки тоді, коли вже став дідусем 6 онуків. А одружився у 21 рік – одразу, коли прийшов з армії. Голодний був на дівчат, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».

З Галею я познайомилася на дискотеці.  Хіба ж я знав, що дівчина та її сім’я запланували цю зустріч? Вони знали, що я – з порядної  сім’ї, трудящий і маю добру хату. Коли Галя завагітніла, я навіть не думав вагатися. І сказав, що нам треба зразу одружитися. Але про вагітність вона мене обдурила. Це був простий гачок, на який чіпляють таких дурних, як я.

Та ми зіграли пишне весілля і почали працювати та добра наживати. Але була і ложка дьогтю.  Хтось пустив чутку, ніби я в армії радіації нахапався. Тому довго не протягну. І коли я звалився із першим грипом, Галя влаштувала ціле медичне дослідження. Чесно кажучи, я був трохи здивований. Бо через грип треба було здавати купу аналізів. І я тоді й не знав, що моя кров поїхала у поважні клініки.

І не знаю, чому так сталося. Чи тому, що лікарі помилилися, чи просто хотіли витягнути в нас торбу грошей. Так чи інакше, вони заявили Галі що я – безплідний і потребую дорогого лікування. Батьки Галя влаштували вчену раду – потай від мене. І вирішили що не будуть вони витрачатися на те дороге лікування. Ліпше вже зіпхнути мене з рук якійсь іншій жінці. І хай вона зі мною робить, що хоче.

Тому Коли Галя заявила, що нам треба розлучитися, я ледь не впав зі стільця. Ми ніколи не сварилися і не допускали, щоб у когось міг бути коханець або коханка.

–  Просто ми різні люди,-  торочила своє Галя, потупивши погляд.

Я жив у її будинку, тож мені нічого не залишилося, як податися до свого дому. Довго не міг прийти до тями. Але невдовзі закохався і цього разу це вже було щиро. І от моєю дружиною стала однолітка Олена. Ми зажили щасливим життям. А невдовзі у нас появилася донечка.

Галя в цей час теж вийшла заміж – за якогось молодика із міста. Але, коли приїжджала в село, не виглядала щасливою. А люди говорили, нібито її Григорій дуже полюбляє стрибати в гречку і не дуже любить віддавати зароблені гроші. А витрачає їх на дівчат.

Я не дуже переймався цим. Глибоко в душі я навіть жалів колишня дружину. А вона чомусь дуже сумно дивилася на мене, а деколи навіть зі злістю.

А згодом у них знайшлася дитина. Син дуже був схожий на тата. А коли виріс, завдав їй чимало клопоту, бо татів характер у ньому перемагав. А в нас народилися ще двійко дівчат. Наше щастя забрала тільки смерть дружини. На той час мені вже було 74 роки.

А от у Галі життя не склалося, вона розлучилися і зараз живе сама. Якось ми поверталися і сінокосу. І так сталося, що ми рушили додому вдвох. Напередодні хтось приніс вина і Галя теж трошки хильнула. Раптом вона порівняла зі мною і стала нарікати на життя. Саме  тоді вона мені призналася, що лікарі її сказали, ніби в мене не буде дітей.

Я засміявся. Бо добре, що я так і не дізнався про це. Та й думаю собі, що такі питання вирішує більше Бог, а не медицина.

Василь КРАЙНЯК, газета «ПОРАДИ», ексклюзивно для zakarpatpost.net

 

Коментування вимкнено