Чи знаєте ви, що жебраки в Ужгороді були ще 400 років тому

Вражає, що жебраки в Ужгороді були ще чотири століття тому. Виявляється, жебракування – професія для столиці Закарпаття не нова, навіть історична.

Ужгород був багатонаціональним у всі часи. Хто лише не жив у мальовничому місті над Ужем. Але далеко не всім відомо, що колись одна з центральних вулиць столиці Закарпаття була заселена греками. Було це, щоправда, давно, ще в ХVІІ столітті, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».

Мова йде про сьогоднішню вулицю Духновича, яка раніше мала іншу назву – Вовняна.

Але чому саме таку?

«Повернувшись від комерційного технікуму назад, до колишньої єпископської резиденції, сходами спускаємося вниз на вулицю Духновича.  У ХVІІ столітті, коли серед десяти вулиць міста вперше згадується і ця, то її називають Вовняною. Свою назву вона отримала від знаменитих ужгородських ярмарків, які традиційно, ще в чехословацький період,  проводились саме у цій частині міста», – пояснює Йосип Кобаль у своїй книзі «Ужгород відомий і невідомий». – Проживали тут переважно ремісники, але також і багато міщан дворянського походження. Серед жителів можемо згадати Іштвана Молнара, який служив архітектором при замку, Міхая Косоні – гончара, вдову Папа Добуша, двоє синів якої повинні були служити в замку трубачами, як і колись їхній батько, але, оскільки грати на трубі вони не вміли, то виконували фізичну роботу, і нарешті єдиного офіційно зафіксованого ужгородського жебрака Іштвана Робака».

Цікаво, що в описі мешканців вулиці згадуються як люди, причетні до роботи в замку – головному осередку життя міста тих часів, так і людина, що нічим, крім випрошування милостині, не займалася. Та й загалом вражає, що жебраки в Ужгороді були ще  чотири століття тому. Виявляється, жебракування – професія для столиці Закарпаття не нова, навіть історична, бо якщо сьогодні гончарів майже немає, придворних трубачів також, то жебраків досі більше, ніж достатньо. Та й розгортають вони свою професійну діяльність майже в тих же місцях, що й колись – у центральній частині міста… ну і ще на пішохідному мості, якого просто у 1600-х роках ще не було.

zakarpatpost.net

 

Прокоментуй!

(Обов’язково)
(Обов’язково, не публікується)