Молодь після школи не йде здобувати вищу освіту, а пізнає життя. Наша землячка про життя у Відні
Для австрійців дуже важливий відпочинок. Якщо це відпустка, їдуть на морський курорт, як правило, на Мальорку або Канарські острови. На вікенд взимку звикли займатися лижним спортом. Влітку традиційним є відпочинок біля озер, у міжсезоння – на термальних курортах.
Про це розповідає Катерина Мотрич з Івано-Франківська. Вийшла заміж за австрійця та переїхала до Відня, де мешкає вже 5 років, пише gk-press.
“Для австрійців стрімкий розвиток стосунків досить незвичний. У стосунках австрійці ні в чому не впевнені, – каже Катерина. – Їм треба довго поміркувати, зважити всі “за” і “проти”. Взагалі, там побутує поняття, що партнер призначений тобі лише на якийсь певний відрізок життя. А потім буде інший партнер. І так далі. Тому немає сенсу обтяжувати себе одруженням”.
“Стосунки в австрійських родинах кардинально відрізняються від тих, що на Прикарпатті. Приватний простір настільки цінують, що коли батьки приїжджають до своєї дорослої дитини в гості, то для ночівлі знімуть собі номер у готелі і побалакати зустрінуться в ресторані, а не вдома.
Пересічний австрієць може бачитися зі своїм братом чи сестрою раз на кілька років. Родинні зв’язки тут і справді доволі слабкі. Вважається, те, що певні люди народилися в одній родині, є лише поворотом долі, але це не зобов’язує підтримувати постійні стосунки”.
Змалку дітей виховують у ліберальному дусі, весь час дають право вибору.
“Пропонуючи їжу, запитують, що саме малеча хоче. Купуючи їй одяг, найперше цікавляться, що хотілося б надягнути самій дитині, в чому вона почувається комфортно. Іноді батьки аж занадто прагнуть бути друзями для свого чада, таким чином втрачаючи авторитет. Діти дуже швидко йдуть працювати – у років 15-16. Коли “стукає” повноліття, мало хто залишається мешкати разом із батьками. Вони самі себе утримують. Батьки хіба можуть допомогти із придбанням якоїсь великої покупки, наприклад, авто”.
Молодь одразу після школи не йде здобувати вищу освіту, спершу вони пізнають життя – працюють, подорожують, шукають себе.
“Так може тривати навіть до 30 років. Зате вибір професії дійсно усвідомлений. Наприклад, Стефану зараз 28 років, і він лише торік вступив на перший курс”.
