Що трапилося на Закарпатті за день? Головні новини та події 11 липня

День на Закарпатті був багатим на події.

Вулиці Закарпаття квітують. Уже кілька тижнів, як різнобарвними кольорами мешканців області радує гібіскус.

Найбільше він приваблює туристів та митців. Часто від липня аж до перших морозів до нас з’їжджаються майстри пензля, аби увічнити чарівні бутони на тлі унікальної архітектури Ужгорода.

До нашого краю гігіскус потрапив при чехах. Саме вони озеленяли Закарпаття і навіть донині вважаються одними з кращих ландшафтних дизайнерів у світі. Також у 20-30-х роках минулого сторіччя до міста потрапили сакури та магнолії.

Закарпатська область показує найгірший темп роздержавлення газет, адже із 31 комунального видання області не реформувалося жодне. Ці видання або знаходяться у процесі перетворення, або ще не розпочали реформування, ризикуючи після завершення реформи зникнути через бездіяльність своїх засновників.

Нереформовані комунальні видання області: “Берегове” (угор. – Beregszasz) (Береговина), “Бичківські новини” (Великий Бичків), “Верховина” (Міжгір’я), “Вісник Берегівщини/Beregi Hirlap” (угор.) (Берегове), “Вісник Нересниці” (Нересниця), “Вісник Оноківської сільської ради” (Оноківці), “Вісник Тересви” (Тересва), “Вісник Тернова” (Терново), “Вісник Хустщини” (Хуст), “Вісті Рахова” (Рахів), “Вісті Свалявщини” (Свалява), “Вісті Ужгородщини/ Ung videki Hirek” (угор.) (Ужгород), “Голос Верховини” (Воловець), “Дружба” (Тячів), “Зоря Рахівщини” (Рахів), “Карпатська зірка” (Великий Бережний), “Мараморошани” (Солотвино), “Мукачівська ратуша” (Мукачево), “Народне слово” (Перечин), “Нове життя” (Іршава), “Новини Виноградівщини/ Nagyszolos – videki Hirek” (угор.) (Виноградів), “Новини Закарпаття” (Ужгород), “Новини Закарпаття” (Ужгород), “Новинка”, “Перечинська тема” (Перечин), “Свалява”, “Сільська правда Баранинської сільської ради” (Баранинці), “Солочинська новинка” (Солочин), “Тячів”, “Ужгород” (Ужгород), “Чопський вісник” (Чоп).

Варто підкреслити, що відповідальними за перереєстрацію видань є саме органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Закарпатці досі сперечаються. чи потрібно білити дерева. Відповідь на це знає декан біологічного факультету УжНУ Ярослава ГАСИНЕЦЬ.

Зараз часто піднімається питання про те, що навесні наносити шар вапна на стовбури дерев не потрібно, що це – лише пережитки радянських часів. Отже, побілка дерев захищає дерева від шкідників чи ні?

Побілка вапном стовбурів є доцільною для дерев у молодому віці з несформованою корою, оскільки вапно захищає саджанці від весняних сонячних опіків, що ведуть до розтріскування кори або пошкоджень гризунами чи зайцями (останнє в місті малоймовірне). Усе інше використання побілки дерев можна розглядати хіба що як ностальгію за радянською казарменою естетикою.

Звідки в закарпатців селфізалежність?

Перше у світі селфі зробив американський піонер фотографії Роберт Корнеліус у 1839 році. До речі, це взагалі був один з перших знімків на фотокамеру в історії. І, як не дивно, таким фото виявилося саме селфі.

Багато хто з психологів пов’язує нав’язливе бажання робити селфі із залежністю від соціальних мереж. Зазвичаним «селфізмом» страждають люди, яким не вистачає позитиву і спілкування в реальному житті. Особливо до цього схильні підлітки.

Підступність «селфізму» полягає в тому, що він розвивається поступово. Кожен «лайк», поставлений під фотографією в соцмережі, сприймається її автором як схвалення і підштовхує до продовження селф-божевілля.

Якщо фото  грані, як і людина на них, то бажання поділитися знімками, можна ще виправдати. Та чому закарпатці хваляться Інтернеті своїми синцями після побоїв, післяопераційними шрамами, поламаними руками та ногами? Хочуть, аби їх пошкодували? Можливо.

У ніч на неділю, 24 червня, на околиці Львова сталася трагедія. Ватага хлопців, більшість із яких неповнолітні, напали на циганський табір. Одного рома вбили, ще чотирьох поранили. Цей випадок став п’ятим у ланцюжку нападів на ромські табори по Україні. І перший, коли напад завершився вбивством. У всіх випадках фігурують праворадикальні організації, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Того ж дня вбивство та напад на ромський табір засудили в Раді Європи. Там вимагають негайного розслідування інциденту, який призвів до смерті людини. Протягом двох днів Пустомитівський суд Львова обирав нападникам запобіжний захід – вісьмох затриманих залишили під вартою на два місяці. Затриманим загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на термін до 15 років або довічне позбавлення волі.

Закарпатських ромів багато по всій Україні

На Закарпатті проживають щонайменше 75 тисяч ромів. Ці дані озвучують міжнародні організації, які моніторять ситуацію в області. Враховують інформацію соціальних, медичних та освітніх закладів. Одна тисяча циган мігрує різними областями України, кажуть представники місцевих громадських організацій. Більшість таки ведуть осілий спосіб життя.

«НЕДІЛЯ» побувала в таборі села Баркасово на Мукачівщині, де останній час жив убитий біля Львова Давид Папп.

Апеляційним судом Закарпатської області, за принципової позиції процесуального прокурора, підтверджено законність прийнятого рішення суду першої інстанції щодо відсторонення затриманої, при отриманні 800 дол неправомірної вигоди чиновниці Ужгородської міської ради від займаної посади.

Про це повідомляє прес-служба прокуратури Закарпатської області.

Відтак, апеляційним судом відмовлено стороні захисту у задоволенні апеляційної скарги та залишено в силі рішення суду, яким викрито начальника Управління майном міста Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради відсторонено від виконання своїх обов’язків строком на 1 місяць.

Яка доля ужгородських дітей-мауглі? Їхня мати – 27-річна Зіна. Її чоловік помер від раку, а в неї самої онкопалотогія 4 стадії.

Її синам Юрію – 9 років, а Іллі – 7. Досі хлопчики до школи не ходили. Вони не вміють говорити і лише видають дивні звуки.

Нещодавно у передачі “Говорить Україна” вийшов сюжет про цю родину.

Що змілилося від того часу? Про це дізнавалися журналісти 21 каналу.

Директорка ЗОШ№7 Діана РЕГАН сказала, що відмовилася приймати дітей цілком законно, мовляв, вулиця, на якій діти проживали, територіально не відносилася до цього навчального закладу. Утім – це лише відмовки, наразі школи не закріплені за місцем проживання дітей.

Тож директорка навіть при журналістах не хотіла приймати заяву від рідних хлопчиків, мотивуючи це тим, нібито терміни подачі вже закінчилися та й місця у класах для них немає.

Та врешті-реешт заяву вона таки прийняла і обіцяла розглянути в передбачені законодавстовом терміни. Скоріш за все, зробила це просто перед камерами для “галочки”.

Відтак журналісти вирушили до ЗОШ №11. І там на них чекала несподіванка – повідомили, що діти зараховані до двох перших класів. Про це повідомила очільниця Наталія Макара.

Людяні педагоги таки в Ужгороді є і це тішить!

На Закарпатті знову смертельне ДТП – вчора на Тячівщині зіткнулися автомобіль і скутер.

Вчора, 10 липня, о 08:00 у селі Новобарово на Тячівщині сталася смертельна ДТП. Поліцейські, що прибули за викликом, з’ясували, що зіткнулися автомобіль «Mercedes Е 300» та скутер «Honda». У результаті зіткнення водій скутера – 79-річний місцевий мешканець загинув на місці аварії.

За кермом автомобіля перебував 25-річний житель села Драгово Хустського району.

В поліції вже призначили відповідні експертизи. В ході досудового розслідування поліція з’ясує всі обставини даної автопригоди. За фактом ДТП у поліції розпочали слідство.

Стільки церков, як на Закарпатті, немає в жодній області країни, а може навіть і в світі.

Здається, що населення тут дуже добре, чесне, побожне.

Але насправді закарпатці дуже забобонні і у всьому хочуть бачити надприродну силу та чудеса. Тому після розпаду Союзу активно почали встановлювати хрести біля будинків, на перехрестях, у людних місцях.

Насправді придорожні хрести встановлюються не через любов до Бога та до ближніх, а через страх… Саме страх керує багатьма нашими земляками: що зурочать, що нашлють хвороби, що зашкодять у справах, що не поталанить у починаннях. Тобто, хрести перетворилися в нас не на символ віри, а на символ марновірства. Люди вірять, що,  скажімо, перехрестя сповнене негативної енергетики і сприймається, як межа між людським і потойбічним світами, тобто, на перетині шляхів живуть нечисті істоти і щоб нейтралізувати їхню дію, потрібно встановити хрест. Ні для кого не таємниця, що в багатьох селах області місцеві босоркані досі використовують перехрестя для всіляких магічних ритуалів. Хіба не середньовічні уявлення? Коли ми вже подорослішаємо і усвідомимо, що земля кругла, а подібна містика діє тільки на тих, хто в неї вірить. Адже навіть у Біблії написано: «За вірою вашою воздасться вам».

Тож де тоді та вдавана релігійність, коли стількома нашими земляками керує необізнаність… І це в епоху Інтернету!

Прокоментуй!

(Обов’язково)
(Обов’язково, не публікується)