На свято Миколая закарпатець «подарував» вчителю кулю в живіт

Закарпатський кримінальний авторитет п’ять років був у міжнародному розшуку, а сам тим часом сидів вдома, а потім сам здався поліції, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Кримінальний авторитет вистрелив у місцевого вчителя Павла Опаленика – батька маленької дитини й чоловіка вагітної дружини, але вину заперечував і стверджував, що вбив його не він.

Злочин трапився ще у 2011 році, причетними до нього були аж п’ятеро осіб. Усі вони тривалий час переховувалися від слідства і були оголошені в розшук. Одного з них торік застрелив сусід. Кримінальне угруповання поводилось нахабно. Чоловіків усі боялися, тим більше що були між ними і люди, причетні до силових структур. Та й погрожували «братани»  кожному, хто посмів зробити щось не так, як їм подобалося, мовляв, уб’ють, а автомобіль спалять. Саме так було і тоді, коли трапилася трагедія.

Газета «Неділя Закарпатські новини» спробує відтворити читачам події тієї фатальної ночі.

Ця трагічна історія  сколихнула все Закарпаття 

18 грудня в місцевому ресторані Великого Березного неподалік автостоянки компанія місцевого кримінального авторитета Копчі, якому й належав ресторан, відзначала свято Миколая. Гуляли на повну, тож на столі було багато спиртного.  Ніщо не віщувало біду. Чоловіки розмовляли про своє та насолоджувалися спільним проведенням часу. У закладі було досить багатолюдно, незважаючи на пізній час. Раптом до Володимира підійшов молодий знайомий. Він повідомив, що його сина б’ють. Справді, між підлітками спалахнула короткочасна сутичка. Була приблизно 21 година. Разом із друзями Копча  одразу ж вийшов на подвір’я. Однак там йому сказали, що хлопця ніхто не б’є. На стоянці тим часом  зібрався цілий натовп. Знервований чоловік підходив до кожного і всім погрожував, що застрелить, але не чіпав нікого. Не знайшовши сина, Володимир повернувся знову до ресторану.

Через деякий час хлопець прийшов сам. Він був брудним та в крові. Тож вирушив додому переодягатися.

Згодом надійшли ще двоє товаришів. Один із них, за словами самого Володимира Копчі – Едуард Каганець – мав із собою рушницю «Сайга» . Усі були добряче напідпитку. Володимир розповів знайомому про випадок із сином, наголосивши, що потрібно розібратися. Трохи посидівши, один із чоловіків сказав, що у нього розрядився акумулятор на автомобілі. Тож Володимир, знаючи, що на фірмі його матері є запасний, зателефонував своєму шовгору, щоб той привіз йому… щоправда, не акумулятор, а…  рушницю «Сайга», на яку він мав відповідний дозвіл, оскілки працював охоронцем. Було близько 01:30, коли родич привіз її.

Після цього Володимир попросив одного з друзів підвезти їх на фірму матері за акумулятором. Усі разом і поїхали. Володимир розташувався на передньому сидінні поруч із водієм. Із собою компанія мала дві рушниці. За словами свідків, у інших були дерев’яні палиці.

Таким чином дорослі чоловіки планували з’ясовувати стосунки з підлітками. Хтось тієї ночі від п’яних дорослих таки мав постраждати. Але дісталося зовсім невинній людині, автомобіль якої опинився не в той час не в тому місці. А саме – посеред дороги. Хоча дехто запевняє, що нещасний вчитель навмисне перегородив дорогу бандитам… але чому – невідомо. Один зі свідків на суді стверджував, що Копча ще від самого ресторану наздоганяв машину Павла, а коли компанія таки зрівнялася з нею, вчитель саме розвертався.

Отже, коли на шляху перед закарпатськими «опришками» з’явився старенький ВАЗ, Володимир не на жарт розсердився. Компанія не могла проїхати. «Мерседес» зупинився з нього вийшов розлючений Володимир з рушницею в руках. А слідом за ним – інші.

Чоловік підійшов до автівки і зупинився перед нею. Хто знаходився в салоні, він не бачив. Принаймні, так пояснив на суді.

«У цей момент мені здалося, що ВАЗ на «газах» рухається на мене, тому я, падаючи, «автоматично» зробив постріл у бік автомобіля. Піднявшись, побачив, що із задньої правої дверки хтось вибіг і почав тікати у напрямку с. Забрідь. Я побіг за тим чоловіком, щоб спитати, чому побили мого сина. Пробігши кілька метрів за втікачем, почув постріли, які доносилися з того місця, де все почалося. Вирішив повернутися назад до автомобіля та побачив, що неподалік, біля паркану будинку, стоїть один із наших, тримаючи в руці рушницю дулом донизу, а збоку стоять інші двоє. Я підійшов, відвів у бік рушницю, яку він тримав у руках. Дуло було гарячим. Я спитав: «Що ти наробив?».

Так хто ж насправді  добив вчителя?

Один зі свідків розповів, що був товаришем померлого. Близько 21 години він разом із другом приїхав у центр смт Великий Березний. Згодом підійшов і Павло. А невдовзі приїхав автомобіль «Нива», з якого вийшов син Володимира. Після цього в нього зі знайомим трапився конфлікт, хлопці побилися. Пізніше з ресторану прийшов його батько та почав кричати на всіх, хто стояв навколо (близько 10 осіб), з’ясовуючи, хто посмів вдарити його сина. Пояснень він не слухав. Підходячи до кожного, хто там був, дивлячись в очі, голосно казав, що всіх перестріляє, а їхні машини спалить. Згодом Копча  зі своїми дружками пішов. Після цього він із двома приятелями та Павлом сіли до ВАЗу й  поїхали на територію колишнього атракціону. Близько опівночі  його завезли додому в смт В. Березний, а самі поїхали. Заходячи у двір свого будинку, чоловік побачив, як на відстані близько 10 м. від нього, загороджуючи проїзд автомобілю під керуванням Павла Опаленика, зупинився білий «Мерседес», з якого вийшов Володимир Копча і без розмов вистрелив у лобове скло – в область голови водія. Постріл здійснив з відстані метру-двох. Оскільки вулиця добре освітлюється, чоловік усе добре розгледів. Крім того, закарпатець повідомив, що зброя була справді у двох із компанії, інші ж мали з собою палиці.

Також він помітив, що його знайомий вистрибнув із автомобіля Павла й кинувся тікати. Володимир почав стріляти по ньому, здійснивши 6-7 пострілів, але не влучив. Тим часом «братва» Копчі палицями гамселила ВАЗ, потрощивши капот і фари.

Сховавшись від куль за воротами, чоловік помітив, як в автомобілі 30-річного вчителя відкрилися двері і він також хотів втекти. Але що було далі – закарпатець (насправді чи нібито) не бачив, бо зайшов до хати. Коли все стихло, вийшов на вулицю та почав гукати Павла. Нещасний лежав на землі весь у крові, голова була в ранах, живіт закривавлений. Майже нічого не говорив. Він викликав «швидку», і Павла  відвезли у лікарню.

Сам Копча на суді свою провину заперечував, казав, що почув лише постріли з місця, де стояли автомобілі. У цей момент впізнав у лежачому на землі чоловікові Павла, який тримався за живіт та казав, що його все болить, а далі, мовляв, хлопці викликали «швидку» й вони собі поїхали далі до ресторану. В автомобілі, а згодом у ресторані, він нібито весь час сварився з Едуардом з приводу того, що той накоїв.

З цього приводу громадський активіст Віталій Грегор написав у своєму блозі: «Обвинувачений у вбивстві Володимир Копча вину не визнав. Опісля чого були допитані більшість свідків, в тому числі і сумнівні, які «знайшлися» аж через 5 років. Вони намагаються перекласти вину цього вбивства на іншого місцевого жителя – Едуарда Каганця, який нещодавно трагічно загинув».

Крім того, за словами іншого свідка, у лікарні, а саме він допоміг медперсоналу занести Павла у приймальне відділення, поранений вчитель у присутності лікарів сказав йому, що стріляв у нього саме Копча.

«Потім лікарі попросили мене поїхати в  Ужгород за хірургом, а коли я повертався, дружина зателефонувала і сказала, що люди Володимира спалили вдома мій автомобіль», – заявив він.

Що було далі?

Відтак у ресторані пиятика продовжилася. Компанія святкувала і далі. Але цього виявилося замало, тож троє з них разом з Володимиром перебралися ще і в кафе у сусідньому селі. Невдовзі до батька долучився і син.

Додому їх відвіз шовгор Копчі, якому він зателефонував. Йому ж Володимир залишив і рушницю, мовляв, аби  відніс її у сейф, який знаходиться у його батьків.

Наступного дня Павло помер.

У висновку судово-медичної експертизи написано, що він: «При поступленні мав скарги на пронизливий біль в ділянці черева, обличчя, загальну слабкість. За словами супроводжуючих: «отримав вогнепальне поранення під час з’ясування особистих стосунків». Стан хворого був важким, але він був у свідомості, адекватний. Всі тілесні ушкодження виникли внаслідок множинних вогнепальних поранень черевної порожнини та позачеревного простору з ушкодженням печінки, тонкого і товстого кишківника, що мають прямий причинний зв’язок із настанням смерті».

Також у висновку йдеться, що «тілесні ушкодження виникли у результаті не менше трьох пострілів з вогнепальної зброї. У ділянку голови, шиї, праве плече – не менше одного, в ділянку черева справа, правої нижньої кінцівки – також не менше одного».

Цікаво, що після того, як про вбивство Павла всі дізналися, розпочалися якісь чудасії з рушницею. Під час обшуку поліція вилучила її з сейфа і забрала до відділку. Але згодом за дивних обставин вона зникла  разом із зразками відстріляних гільз, які зберігалися у Великоберезнянському відділі.

Тож хто знищив речові докази? Адже випаруватись вони, мов вода, не могли…

Сам Копча розповів на суді, що всі п’ять років, поки його шукали, він нібито перебував вдома, бо мав інформацію, що є «негласний» наказ «його застрелити». Потім, коли він прийшов здаватися, слідчий йому повідомив, що рушниці немає.

Таким чином, суд обрав для Володимира Копчі дуже лояльне покарання, засудивши його до чотирьох років позбавлення волі. Нагадаємо, що Копча приховувався від слідства цілих 6 років, перебував у міжнародному розшуку і наприкінці 2017 року сам здався закарпатській поліції, бо, мовляв, йому погрожують вбивством.

Тим часом, як повідомили у прокуратурі Закарпатської області, процесуальний прокурор (у судовому засіданні) просив суд врахувати всі надані докази, визнати обвинуваченого винним у вбивстві з хуліганських  мотивів та призначити йому покарання у вигляді 15 років позбавлення волі.

Наразі прокуратура має намір оскаржувати  вирок у зв’язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та через м’якість призначеного покарання.

Тож, можливо, історія матиме ще продовження.

Марія УЖАНСЬКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Прокоментуй!

(Обов’язково)
(Обов’язково, не публікується)