Що трапилося на Закарпатті за день? Головні новини та події 1 вересня

День на Закарпатті був багатим на події.

У більшості ужгородських шкіл сьогодні пролунав Перший дзвоник.

Короткі лінійки до 20 хвилин, у деяких школах лише для учнів перших, п’ятих та випускних класів, флешмоби учнів та вчителів, квести, екскурсії містом, казкові герої на урочистостях – такий формат має цьогорічне святкування Дня знань в обласному центрі Закарпаття.

У деяких школах новий навчальний рік розпочнуть у понеділок, 3 вересня.

Про це повідомила прес-служба Ужгородсбкої міської ради.

На стіні Ужгородської дитячої школи мистецтв, біля вхідних дверей, встановили сьогодні міні-скульптурку Ференца Еркеля – угорського композитора, піаніста, диригента, педагога, засновника угорської національної опери.

Автор роботи – ужгородський скульптор Михайло Колодко.

Про це повідомила прес-служба Ужгородської міської ради.

Ініціювало встановлення міні-скульптурки Генеральне консульство Угорщини в Ужгороді.

В Карпатах завершується сезон іван-чаю.

Величезні світло-фіолетові ділянки з півтораметровими  рослинами облюбували простори полонин. На жаль, ця рослина так і не стала візитівкою Закарпаття, хоча володіє неймовірними смаковими і лікарськими властивостями, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».

Чашка чаю замість аптечки

Іван-чай – справжня комора природи і універсальна домашня аптечка.

– Українцям іван-чай був відомий ще й як копорський чай, або ж кипрій – за назвою села, де відкрили спосіб його ферментації. А в деяких селах Перечинщини, що на Закарпатті, місцеві називають рослину не інакше як Янко-чай, – розповідає газеті «ПОРАДИ» біолог Іванка Калинич. – Наукова назва рослини – хаменерій вузьколистий.

У народній медицині іван-чай використовувався з незапам’ятних часів, він відновлював сили, допомагав при порушеннях сну, лікував головний біль, приводив в норму серце. Плюс до всього у чаю приємний смак і він добре втамовує спрагу.

В зоні АТО загинув 22-річний закарпатець. Він був родом із с.Студене Міжгірського району. Про це на своїй сторінці у соцмережі повідомив  Михайло Буришин:

Ярославу Біланинцю було всього 22 Це велика непоправна втрата як для родини так і особисто для мене бо я мав честь бути його вчителем історії у школі. Щиро співчуваємо родині, нехай земля буде йому пухом. Ми всі запамятаємо його молодим! Слава і вічна память герою Україні!, – йдеться в повідомленні.

До редакції газети «Неділя Закарпатські новини» надійшов лист від вчительки, яка розповіла про шкільні проблеми, з якими зіштовхуються педагоги. Про бюрократію, перешкоджання справжнім реформам та атмосферу в колективах освітніх установ. При цьому жінка побажала залишитися анонімною, бо усвідомлює, що за таку відверту сповідь її можуть звільнити з роботи.

Отже, друкуємо  лист без змін.

Старт навчального року – це завжди нові випробування для учнів, їхніх батьків та нас, вчителів.

Я завжди обурювалася, чому журналісти так активно обсмоктують випадки, коли вчителі піднімали руку на учнів чи словесно ображали їх, але мовчать про проблеми тих, хто цих школярів вчить.  Тепер зрозуміла. Бо батьки оприлюднюють інформацію, не бояться про неї відкрито говорити, виступати перед телекамерами, а ми, вчителі, про свої труднощі мовчимо, бо боїмося втратити роботу.

А як можуть їх висвітлювати журналісти, коли їм просто нічого не відомо про те, що коїться в школах. Звісно, про деякі речі вони знають, але це тільки незначна частка проблем, як кажуть поверхня айсбергу.

Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької покаже в Ужгороді виставу «Тринадцята жінка».

З 22 по 25 вересня в Ужгороді пройде Перший Міжнародний театральний фестиваль «Монологи над Ужем».

На фестиваль приїдуть 7 театрів із України, Грузії, Польщі та Словаччини. «Монологи над Ужем» презентують в період фестивальних перегонів справжній хіт-парад постановок.

В Ужгороді біля філармонії висохли дерева.

Напевно, там особлива зона. Протягом цілого минулого року до пізньої осені там росли огірки та помідори. При цьому рослини ніхто не висаджував.

Але в той же час цьогоріч там виросли молоді саджанці дерев. Шкода, бо деревцята біля філармонії були доречними. Хоч вони ще й  були малими, але все одно відвертали увагу від фасаду, що потребує ремонту та пам’ятного знаку, що повністю поржавів.

На щастя, висохли не всі дерева.

А пам’ятник  жертвам голокосту, відкритий тільки у 2016 році має вигляд, ніби йому кілька століть.

Свій віник мете краще – із цією приказкою повністю згідні у Чомонині. Саме це село на Мукачівщині – одне з небагатьох на Закарпатті, де продовжують займатися традиційним промислом – в’язанням віників із сорго.

За переказами, насіння сорго у Чомонин привезли заробітчани, які повернулися з Америки. Вони ж першими і почали робити віники. Масово один із основних атрибутів домашнього господарства стали виготовляти у селі із середини минулого століття, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».

Свого часу сорго вирощували понад 600 із 850 місцевих родин. І ця справа приносила чималий прибуток. Зараз на зміну прадідівським віникам прийшли пилососи і полімерні щітки, тож попит на віники впав. Однак чомонинці не поспішають розлучатися із улюбленим ремеслом.

zakarpatpost.net

Коментування вимкнено