Як маленький Перечин зробити успішним містом

Іван Погоріляк поділився позитивним досвідом створення ОТГ, розвитку туристичного бізнесу та секретами власного щастя

Талановитий спортсмен, успішний підприємець, справжній закарпатський ґазда. А ще – енергійний, цілеспрямований, рішучий, діловий, відповідальний  і харизматичний міський голова кількох скликань невеликого містечка Перечин.  Він – справжній лідер, який щиро горить тим, що робить, і робить те, чим горить. Саме так можна охарактеризувати голову Перечинської об’єднаної територіальної громади Івана Погоріляка, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Сьогодні газета «Неділя Закарпатські новини» у рубриці «Я#Успіх» познайомить вас із людиною, яка вміє боротися за свої мрії і досягає цілей, незважаючи на перепони, яка не боїться реформ і сміливо втілює в життя найамбітніші плани.

Позитивний досвід ОТГ

Об’єднані територіальні громади на Закарпатті створюються з найбільшими в Україні потугами. Однак Перечинська є однією з найбільш успішних на Закарпатті. Як же громаді, незважаючи на встромляння палок у колеса з боку обласної влади, вдалося об’єднатися?

«Фактично всі об’єднані територіальні громади Закарпаття є успішними. Перша ОТГ у області була створена у Тячеві, – каже Іван Погоріляк. – Баранинська і Полянська також показують позитивні результати діяльності. У нас теж хороші показники роботи. Працюємо над розвитком туризму, щоб Перечин перетворити якщо не на чисто туристичну Мекку, то аби транзитний туризм в нас розвивався на високому рівні. Як кажуть, такі об’єкти мати нам велів сам Бог, адже через нашу ОТГ відпочивальники  їдуть до багатьох закарпатських родзинок, тому ми повинні будувати готелі, ресторани, кафе, оздоровниці  і розвивати туристичну інфраструктуру. А тим часом працюємо над такими об’єктами, біля яких гості захочуть зупинитися. Наприклад, до Дня міста у цьому році ми облаштували 200-річний дуб, закріпили на ньому інформаційну дошку з написом про те, як на 200 років життя Перечина дивилося дерево. Це дуже цікава атракція. Біля нього збираються навіть місцеві і вивчають раніше невідому інформацію. Також для дітей ми встановили Будинок Зубної Феї. Для малечі це стало захоплюючою розвагою. Дітлахи таким чином вчаться доглядати за собою, дбати про своє здоров’я».

Згодом очільник ОТГ планує відкрити у місті більше подібних цікавинок. Каже, що займається і розчисткою територій, і їхнім облагородженням. Наприклад, біля автостанції, де завжди були хаос і бруд, зараз чисто і прибрано, спільно з підприємцями там побудовано торговельний майданчик із кіосками. Таким чином вирішено питання стихійної торгівлі. Також там облаштовано стоянку на 40 автомобілів. А ще ОТГ працює над тим, щоб потічок, який протікає через місто, розчистити та привести до належного вигляду.

Крім того, стадіон Перечина вважається одним із найкращих в Україні для гри в регбі та американський футбол.

«Цю атракцію ми відносимо також до туризму, – запевняє Іван Поголіляк. – Спортивний туризм нам теж служить для блага громади. 3-4 рази на рік до Перечина на збори приїжджає збірна України з регбі, у нас проводяться матчі чемпіонату України, де виступає і команда Ужгорода. Оскільки регбі нищить газонну траву, для цього виду спорту не всі хочуть надати майданчики. А ми надали. Зате кілька десятків спортсменів живуть у наших готелях, харчуються у наших кафе, купують в наших людей продукти та ще й залишають певні кошти на утримання стадіону. Оскільки Перечин – досить маленьке містечко, то має лише два готельно-ресторанні комплекси, де можна прийняти близько 120 осіб. Але це теж хороші показники».

Попрацювавши два роки на посаді мера, не побоявся піти на нові вибори

Справді, Перечин розвивається, стає все красивішим і дивує все новими й новими принадами. Але як людина, що побула лише близько двох років у кріслі міського голови, не побоялася втратити посаду, виступила за створення ОТГ, рішуче пішла на вибори, навіть усвідомлюючи, що могла їх програти.

«Я не шкодую, що пішов на ті вибори, – зізнається керманич територіальної громади. – Геннадія Москаля дуже поважаю за те, що сприяє розвитку туризму Закарпаття і за те, що є одним із найбільш активних губернаторів.  Але щодо ОТГ його думку не розділяю. Та все ж без його підпису ОТГ ми б створити не могли. Тобто висновок про те, що ми є спроможною громадою він нам затвердив. Виборів я не боявся. Якщо взяти мою історію головування, то вона починається ще з 2002 року. Тоді я успішно пропрацював до 2006-го. Відтак мене переобрали знову. Але тут почалися політичні ігри. Оскільки депутатів було обрано за партійними списками, у 2007 році мене голосуванням усунули з посади. Відтак на вісім з половиною років я зробив перерву на посаді голови Перечина, працюючи в районній раді та райдержадміністрації. І в 2015 році знову балотувався на міського голову й переміг з перевагою в 11 голосів. Розрив був справді несуттєвим, але я одразу почав працювати над створенням об’єднаної територіальної громади. Ррозумів: якщо задум вдасться втілити в життя, на вибори доведеться йти знову. Так і сталося. У 2017 році відбулося голосування. Але тут я вже мав перевагу в 1600 голосів. Це була дійсно важлива перемога, і результати виявилися справді недосяжними для моїх конкурентів. Мій найближчий опонент набрав 1600 голосів, а я – 3200. Тобто наполовину більше».

Іван Погоріляк переконаний, що об’єднана територіальна громада – це зміна мислення людей і здобутки, якими не соромно похвалитися.

«Радянська система, яка існує дотепер, мусить відійти в минуле, – стверджує він. – Її потрібно замінити місцевим самоврядуванням нового зразка. Голова має писати програму, працювати, звітувати перед виборцями, а люди повинні давати оцінку його роботі. Я до цього готовий. Звичайно, є багато противників децентралізації, які роками сидять в кабінетах і думають, що все правильно роблять. Та це не так. Бюрократичний апарат райдержадміністрацій, районних рад дуже великий. А результату їхньої діяльності мало. Тому, переконаний, ми на правильному шляху. У цю реформу я повірив  чомусь одразу, на відміну від багатьох інших, і гадаю, що вона стане успішною для всієї країни».

Не лише чиновник, але й добрий господар

Іван Погоріляк має хороші здобутки не лише в чиновницькій роботі, але й уміє вдало вести бізнес, яким наразі займається його родина. Утім перші кроки до сімейної справи робив саме він.

«Найбільшим своїм успіхом у житті вважаю те, що виховав двох порядних синів, – заявляє він. – Зараз вони працюють у нашому родинному бізнесі. Я радий, що вони не пішли працювати ні в правоохоронні органи, ні в якісь державні структури, хоча мали для цього всі можливості. Що ж стосується підприємницької діяльності, то бізнесом я почав займатися з 1995 року, тобто задовго до того, як став міським головою у 2002 році. Звичайно, за 23 роки  ведення невеличкого родинного бізнесу є багато позитивних напрацювань, які постійно вдосконалюють мої діти. Вони дорослі, старшому сину вже 33, а молодшому – 30 років. У бізнесі вони вже більше 10 років. Загалом працювати хлопці почали рано. У 14 вже допомагали пекти піцу, обслуговувати клієнтів. Також родинною справою займається дружина. Мені приємно, що всі члени сім’ї задіяні, та й я сам, де б не працював, маю куди повернутися».

Тож що це за бізнес? У Перечині – ресторан і кафе, де проводяться весілля, дні народження та різні урочистості, заклад дійсно потрібний для людей, у ньому  також облаштовано зону відпочинку для дітей.

«Ресторан старовинний. Має 115 років. Колись його заснувала єврейська родина. Ми зберегли і назву, і пам’ять про людей, які збудували заклад. У ньому наша закарпатська кухня поєднана з кухнями усіх народів, які були представлені у Перечині: і французька, і єврейська, і словацька, і італійська.  У Лумшорах же – в нас туристичний об’єкт, започаткований у 1998 році. Наразі це – невеликий будинок на 6 номерів, де можна прийняти до 15 осіб, баня, 4 чани, колиба, ресторан, тераса, ставок, де можна половити рибу. Там зупиняються туристи звідусіль. Вони можуть помилуватися нашими овечками, які їм видаються екзотикою. Для приготування страв використовуємо місцеві екологічно чисті ягоди, овочі, фрукти, трави. Скажімо, маємо ожинове вино, повидло з яфин та багато інших родзинок, – зазначив Іван Погоріляк. – Загалом Лумшори – дуже популярний курорт, туди гості приїжджають не лише із українських міст, але й із-за кордону. Впевнений, що такі місця будуть процвітати, за ними майбутнє. Адже навіть за часів Австро-Угорщини в Лумшорах був бальнеологічний курорт, у радянські часи там були оздоровниці. Тож подібні туристичні заклади повинні працювати  й у перспективі. Загалом зараз у селі більше 30 чанів, які належать різним ґаздам, населений пункт стрімко розвивається, а довкола дуже гарна природа, річка, ліс, чисте свіже повітря. Я вважаю, якщо існує рай на землі, то це саме така територія у серці наших прекрасних Карпат».

Бути успішним потрібно вчитися все життя

Уперше свій успіх Іван Погоріляк відчув ще в дитинстві. Це було у спорті, який чудово загартовує психіку людини і вчить досягати поставлених цілей.

«Вперше дух перемоги, адреналін від досягнень я скуштував у дитинстві, – задумливо зізнався голова Перечинської ОТГ. – Це було тоді, коли почав займатися спортом. Хоча не полишаю це заняття досі, навіть незважаючи на те, що маю проблему з тазобедровим суглобом. А тоді я навчався десь у сьомому класі  Перечинської школи-інтернату і почав грати в футбол. У ті часи ця школа була не для сиріт, а для дітей, які не мали можливості здобувати освіту у своїх населених пунктах, тож для учнів там створили дуже хороші умови для спортивних занять, загалом позашкільна робота велася на високому рівні. Я ще й гарно малював, грав у духовому оркестрі, вчився в музичній школі. Отже, у 1977 році ми грали в футбол у Сваляві. Я був воротарем і зловив свій перший пенальті від суперників. У результаті ми виграли гру на виїзді. Для мене це було великим щастям. Після цього в спорті мав ще багато різних здобутків: і вигравав кубок області з футболу, і виступав за команду Кривого Рогу з хокею на траві (у 1984 році ми вибороли місце в першій лізі СРСР), мав досягнення і в лижних гонках, коли служив на Північному флоті, й займався волейболом, грав за Перечинську команду, яка була неодноразовим чемпіоном Закарпаття. Тепер, щоб підтримувати форму, майже кожен другий день їжджу в басейн плавати».

У відповідь на запитання, чи була в житті людина, на яку хотілося в дитинстві та юності рівнятися, Іван Погоріляк почав перераховувати також імена спортсменів, зокрема, назвав Андрія Гаваші, колишнього воротаря «Динамо» Києва, який у його юнацькі роки працював тренером місцевої Перечинської футбольної команди. Видно, саме спорт сформував у його характері такі яскраві лідерські задатки, якими він наділений зараз.

Утім щодо труднощів, які випали на долю, голова Перечинської ОТГ  називає боротьбу за своє чесне ім’я після того, як його усунули з посади міського голови. Відстояти правду  йому таки вдалося, хоч і довелося витрати на це багато сил і нервів.

Івана Погоріляка сміливо можна назвати не лише успішною, але й щасливою людиною, адже все, за що він береться, завжди доводить до логічного завершення та й Перечин за його головування поступово почав перетворюватися на гарне сучасне ошатне містечко.

«Безперечно, я щасливий, бо того, чого хочу – майже завжди досягаю, а ще й при цьому маю можливість  допомагати  іншим, до того ж не лише спостерігаю за процесами, що відбуваються довкола, але ще й впливаю на них. Крім того, поруч зі мною рідні й кохані люди та вірні і надійні друзі», – наголошує він.

Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Коментування вимкнено