Скільки ще чиновникам потрібно закопати капсул, щоб відкрили реабілітаційний центр для інвалідів

Може ще 20 капсул закопати, щоб зрушилося з місця?

На Закарпатті чиновники люблять надзвичайно помпезно розпочинати нові справи, при цьому створючи шоу з того, чого ще немає. Наприклад, коли перед початком якогось будівництва закладають капсули часу. Дійство це символічне і проводиться незрозуміло для кого, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Представники влади кажуть, що для нащадків… Цікаво, невже вони щиро вірять, що через тисячоліття розкопані археологами капсули стануть справжніми науковими відкриттями і нащадки колись прочитають їхні імена… та будуть з вдячністю згадувати те, що вони закопали в землю листи майбутнім поколінням та перерізали стрічку під час відкриття якогось об’єкту.

Навіть якщо так, чи надто вони переймаються зведенням цих самих споруд, під фундамент яких заховали свої послання?

Зокрема, 26 жовтня 2016 року таку капсулу закопали на вулиці Тихого в Ужгороді. Там, на місці колишньої закинутої котельні, вирішили побудувати спортивно-реабілітаційний центр для учасників АТО та інвалідів – із хостелом, спортзалом, масажними та іншими реабілітаційними кабінетами. Передбачалося, що роботи закінчать до кінця 2019 року.

Тоді з нагоди події було сказано багато палких промов, зроблено чимало фотографій на згадку.

Представники ОДА обіцяли, що жодної зупинки в будівництві центру не буде.

Однак чи вірили вони самі в те, що урочисто виголошували перед людьми, яких зігнали їх послухати?

Скоріш за все, ні, адже не та ситуація в Україні, коли державні проекти легко фінансуються і швидко реалізуються.

На спорудження комплексу, вартість якого згідно з кошторисом становить понад 30 мільйонів гривень, 2016 року було виділено 3,5 мільйона гривень: два мільйона — з міського бюджету, один — із державного бюджету і 500 тисяч — із обласного бюджету. Цього вистачило на підготовчі роботи, а вже наприкінці грудня підрядник припинив будівництво через відсутність коштів.

Згодом до фінансування долучили підприємців. Скажімо, із розробкою проектно-кошторисної документації допомогли великі підприємства, що мають представництва в області.

Цьогоріч на проект передбачено виділити 5 мільйонів гривень з Фонду регіонального розвитку та 2 мільйона зі скарбниці Ужгорода. Та гроші надходять невеликими траншами, із затримками, через що об’єкт простоює.

Але й це ще не все.

Якщо спочатку кошторис центру складав близько 36-ти мільйонів, то зараз, коли все подорожчало і зросла вартість матеріалів, у цю суму вкластися вже не можна і витрати збільшилися у рази.

Тому ті, хто зацікавлений у будівництві, наразі почали шукати інвесторів за кордоном, але іноземці вкладати гроші теж не хочуть.

Загалом на сьогодні виконано всього 12 відсотків запланованих робіт, а до закінчення обіцяного терміну залишилося вже лише трохи більше року.

Тому офіційно названа нова дата завершення будівництва – 2030-й рік.

Цікаво, скільки ще капсул закопають чиновники до цього часу? І де саме? А скільки могильних плит встановлять у центрі Ужгорода на зразок тієї, під яку також заклали та ще й освятили мармуровий надгробок на площі Народній у надзвичайно людному і багатому на туристів місці. І ця потворна брила нагадує кожному перехожому про смерть, псує красу міста. Адже для подібних пам’ятників є спеціальні місця – кладовища, їм не місце в центрі. І хоч надгробок тимчасовий, але на його місці з’явиться зовсім непривабливий пам’ятник, до якого чиновникам буде близько у пам’ятні дати покладати квіти та запалювати лампадки.

До речі, на нього чомусь гроші знайшлися, хоча мертвим і так все одно чи десь в Україні на один монумент з нагоди голодомору більше, чи одним менше. А от на центр для реабілітації живих інвалідів та тих, хто боронить кордони держави, чомусь коштів немає.

Отак і живемо, увічнюючи сумне минуле, пам’ятаючи про мертвих і забуваючи при цьому про живих.

Але ж Україні, та й нам усім, потрібні не сумні спомини, а успіх, радість і процвітання.

Іван ДУХНОВИЧ, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Коментування вимкнено