Як чоловік закарпатки об’їдає собак

Інколи до редакції газети «Неділя Закарпатські новини» надходять сльозливі листи-сповіді від наших постійних читачів, а деколи – дуже веселі і смішні розповіді. Кожен ділиться тим, що накипіло, або про що просто хоче розповісти іншим, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Наша читачка з Ужгорода вирішила поділитися «собачою» історією, яка трапилася з її чоловіком.

Я дуже люблю собак і вже більше 20 років займаюся розведенням німецьких вівчарок. Тепер у мене 4 дорослі собаки, але бувало й таке, що мала по 7. Вони народжують цуценят, тож деколи їх і по 20 одночасно від різних матерів. Ця справа мене захоплює і я дійсно щаслива, що знайшла улюблену роботу.

Біда лише в тому, що собак дуже не любить мій чоловік.

Спочатку він часто сварився через це, але поступово змирився.

Не можу сказати, що тварин він полюбив, але коли бачить гроші, які я отримую від продажу собак, злість його проходить. Особливо, коли купуємо щось йому для автомобіля.

Так я й живу.

Одразу наголошу, що господиня я дуже добра, готую багато і часто, їжа в хаті завжди свіжа. Двічі на добу одну й ту ж страву ніхто не їсть. М’ясо ми дуже любимо, тому основні приколи відбувалися саме з ним, адже собаки теж його полюбляють.

Тепер у однієї з моїх вівчарок є цуценята. Днями я зварила їм курячий бульйон, накришивши туди трохи моркви, додавши селери та підсоливши. Стегенцята я вибрала, аби вистудити і накришити потім малюкам у їжу, а бульйоном залила сухий собачий корм. Залишила це намокнути і пішла годувати дорослих собак, яким готую окремо. Але поки я прийшла, миска, в якій настоювалося Чаппі, несподівано спорожніла. Я питала дочку, онучку, чи вони не бачили, де поділася їжа для цуценят, та ніхто не знав. Що робити? Приготувала знову і нагодувала їх. Десь через годину зайшов у хату чоловік, який перед тим ремонтував щось у підвалі.

«Що то за коричневу кашу ти зробила?» – спитав він.

Я не зрозуміла, в чому справа, бо для нього я зробила картоплю пюре з котлетами.

«Яка ще каша?» – поцікавилася в нього.

«Та, що була в маленькій металевій мисочці» – відповів він, а мене ніби кип’ятком ошпарили. Це ж і була та їжа для цуценят, яка за загадкових обставин зникла з кухні.

А чоловік продовжував.

«Я знайшов там два курячі стегенцята, а до каші додав масла, трохи посолив і з’їв. Таку кашу ти ще не готувала. Досить цікава на смак».

Я нічого не відповіла. Просто залилася сміхом. Говорити ще довго не могла. А він розгублено дивився на мене.

«Ти мене собачим кормом нагодувала?» – раптово дійшло до нього.

Справа в тому, що це він не вперше пообідав собачою їжею. Раніше не раз з’їдав уже бульйон, який я варила для вівчарок. Не раз знав з’їсти печінку, зварену для цуценят або курячі крильцята, які я теж готувала для своїх чотирилапих.

Не знаю, чому йому так подобається собача їжа, адже людської вдома теж завжди є вдосталь.

Однак не тільки чоловік наїдався того, що не призначено для людей.

Пам’ятаю, якось батько напився і прийшов додому вночі голодний. А мама мила посуд і залишила ганчірку в каструлі. То був шматок натуральної тканини, якою мили посуд і яка після багаторазового користування в напівсутінках нагадувала м’ясо. Отже, батько вибрав її собі й почав нею вечеряти.

Ніхто з нас не бачив, що він їсть, адже мама наготувала багато чого. Та п’яного ми не хотіли чіпати і навіть не підходили.

Раз лише почули, що він матюкається.

А чоловіком він був дуже інтелігентним і завжди їв лише виделкою й ножем.

Тож і того разу я помітила, як він сидить за столом, тримаючи в руках столові прибори і щось гарячково ріже. Я спитала, чому він сердиться і що його не влаштовує

«Та мати твоя м’ясо недоварила, таке, як жуйка тверде. В душу зовсім не лізе», – відповів він.

Я підійшла ближче і помітила, що в нього на тарілці ніяке не м’ясо, а ганчірка для миття посуду, брудна і жирна.

Мовчки забрала її від нього і натомість дала шматок вареної свинини з гречкою. Потім ми з мамою ще довго пригадували цей випадок і сміялися. Йому ж самому ніколи не розповідали, що він посеред ночі нетверезим хотів з’їсти. Добре, що хоч не пам’ятав нічого.

А зараз подібні курйози витворяє мій чоловік. І хоч він не вживає алкоголю взагалі, та собак об’їдає часто. Цікаво, якою була б реакція на це у вівчарок, якби вони дізналися?»

Тамара ДЕЯК, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Коментування вимкнено