Завтра над Ужем зазвучать монологи

Вже потрохи підкрадається осінь з її красою, меланхолією, гарячим чаєм та теплими розмовами. Джон Лорд з Deep purple все ще чекає на сонці вечора, коли буде туман над річкою, а шанувальники театру вже в активному очікуванні Першого міжнародного фестивалю моновистав «Монологи над Ужем», бо, здається, немає кращого місця для граничної відвертості та камерної сповідальності. Фестиваль моновистав дуже пасуватиме цьому затишному місту з рікою, адже, прогулюючись її берегами, й сам ловиш себе на думці, що щось хочеш розповісти їй, навіть якщо подумки, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Ця ідея жила у світлих головах вже доволі давно, тож цьогорічна осінь врешті має принести такий очікуваний солодкий врожай, як зустріч найкращих артистів з публікою у місті над Ужем. Приїдуть гості з Грузії, Польщі, Словаччини, Румунії та інших міст України. Дехто буде вперше. Й можна позаздрити їм, бо вони неодмінно закохаються в Ужгород. А ті, котрі були, з нетерпінням очікують нового побачення. Так, як Лідія Данильчук з Творчої майстерні «Театр в кошику» з міста Львова, яка розповідає: «Минулого року на «Сакура-фесті» ми вперше виступили в Ужгороді з виставами «Театру у кошику» на запрошення газети «Неділя Закарпатські новини». Як не дивно, це взагалі був перший наш виступ на Закарпатті за всі роки існування нашого театру. А особисто мені вже доводилось виступати в Ужгороді і не раз: свого часу я навчалась у Хусті в культурно-освітньому училищі, і ми приїжджали сюди зі звітними концертами. А ще, коли вчилась в Карпенка-Карого, в нас була практика – виїзди з виступами. І ми приїжджали тоді і на Закарпаття, зокрема й до Ужгорода. Тоді це були такі враження юності… Але Ужгород завжди був містом європейським, в ньому відчувалась культура Європи. А минулого року я для себе відзначила, наскільки це місто комфортне для життя, для людей».

Пані Ліда вважає, що в Ужгороді має прекрасно житися митцям, адже місто є затишним, красивим, його можна споглядати, милуватись, є можливість для зосередження на творчості. «Тут є те, що у Львові вже втрачене або майже втрачене: річка і чудова липова алея на набережній, а також невисотна забудова, що створює атмосферу затишку, якоїсь людяності. У Львові вже дуже мало залишилось двох- чи тим паче – одноповерхових будівель, надто в центральній частині. І все менше вільного простору, «повітря» між ними, все тісніші забудови… І це не сприяє комфортному відчуттю. Натомість це відчуття комфорту і простору, будівель, які не тиснуть на тебе, є в Ужгороді.

Що стосується театрального життя, наскільки я розумію, тут немає театрів інших форматів – малих, альтернативних, камерних. Для такого центру, що розвивається, це було б не зайвим. І можливості для цього, мені здається, є величезні – в Ужгороді дуже багато театральних майданчиків чи місць, які дуже добре надаються для вистав. От ми відвідали «Совине гніздо» – це прекрасний комплекс, де є багато приміщень, в яких можна грати камерні та навіть більші вистави. А ще я захоплена Ужгородським замком, у якому ми минулоріч грали одну з вистав. Ми гуляли замком і уявляли собі, що, де і як можна поставити. Особливо Шекспір – просто проситься сюди: он там балкончик для Ромео і Джульєтти, там – мур для Гамлета… Тут можна і треба проводити навіть Шекспірівський фестиваль! В Європі зараз в різних країнах є досить багато фестивалів шекспірівської тематики, вони стають все популярнішими. Часто ці фестивалі проводять у замках чи подібних будівлях.

Взагалі, переконана, Ужгороду дуже потрібен фестиваль – не тільки кулінарний чи розважально-видовищний, але й театральний, високомистецький. У Львові ми вже стикаємось з проблемою все більшої орієнтованості на розважання туристів. Але це формує і відповідний невисокий контингент туризму – туристів, зацікавлених погуляти, подивитись будинки, наїстись, напитись, познайомитись з дівчатами. А от культурний туризм в нас дуже мало представлений. Часом до нас їздять ще на джазові фестивалі, але тих, що їдуть спеціально до театрів, у Львові уявити поки що важко. А це ж інакша категорія туристів, іншого культурного рівня. І ця прогалина у нас наразі не заповнена,  бо ж пропозиція для поверхово-розважального туризму розростається все агресивніше. Тому, вважаю, що Ужгороду, який все більше розвивається як туристичний центр, дуже важливо не повторювати помилки Львова і вже працювати над заповненням цієї можливої у майбутньому прогалини. І необхідно розвивати свій театральний фестиваль. Фестиваль, який би проводився регулярно, систематично. І на постійно високому рівні, щоб завоював собі авторитет. І тоді до нього потягнеться глядач – і місцевий, і розумний культурний турист».

Чекає нової зустрічі з містом над Ужем: Олена Дудич з Львівського академічного обласного музично-драматичного театру імені Юрія Дрогобича (Дрогобич), а також – зі старими друзями та чудовим ужгородським глядачем, прагне побачити творчі роботи своїх колег і очікує багато спілкування. «Ужгород – це просто рай на землі! Низько вклоняюсь організаторам фестивалю за ідею започаткувати фестиваль саме моновистав, бо цей жанр є некомерційним і неприбутковим, але, на мій погляд – найсправжнісінький і найчесніший. Щиро-щиро дякую за запрошення і з нетерпінням чекаю зустрічі!» – прокоментувала актриса.

А ось Петер Чижмар, хоч і походить з міста Михайлівці в Словаччині, за 50 з хвостиком кілометрів від Ужгорода, ніколи ще не відвідував його, але дуже радий нагоді познайомитись, адже чув багато позитивного. Отже, актори чекають зустрічі з містом та театральною публікою, для яких привезуть багато цікавого, захопливого, такого, про що буде що подумати над Ужем. Перевтіляться у Марлен Дітрих, Макбета, Едіт Піаф, Миколу Гумільова… Здивують та захоплять. Поспішайте обрати найцікавіше для себе в афіші Першого міжнародного фестивалю моновистав «Монологи над Ужем», аби було що згадувати в довгі зимові вечори. Зустріньмо теплу осінь разом! До зустрічі 22-26 вересня.

Анастасія КАНАРСЬКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Коментування вимкнено