Як у нашої баби Анці чесне ім’я украли, а она пушла у варош гриби продавати

Уже три роки баба Анця розважає, критикує в пух і прах політиків і рубає правду-матку на чому світ стоїть закарпатців у ексклюзивній рубриці газети «Неділя Закарпатські новини» та на сайті zakarpatpost.net. Наша баба стала такою популярною, що її походеньки почали безсовісно тирити інші видання та нечисті на руку автори, підражати їй, використовувати наш стиль на навіть чесне незаплямоване дівоче ім’я баби Анці.

Отже, читайте старі походеньки нашої бабішкери.

Баба Анця – заядла грибарка, добре знається на дарах лісу. Уміє вона знаходити гриби і восени, і весною, і влітку, навіть взимку… правда, у коморі. Та й хазяйка стара непогана – і засушить грибочків, і замаринує, і відварить та в морозильну камеру складе… як білочка… майже.

Взяла вона з комори трохи сушених, трохи маринованих, завернула у зачитані до дірок сторінки газети «Неділя Закарпатські новини» – і порушувала до Ужгорода на ринок. Розмістилась і нахвалює свої товстюки.

-Беріть, – каже перехожим. – Дуже дешево даю!

-А по скільки? – цікавиться чоловік, що проходить повз бабу.

-Та 300 гривень за кіло сухих біляку, – радісно відповідає стара.

-Ой… ви що, бабко! Я кілька днів тому за 250 купив, – сердито зауважує незнайомець.

-Паночку, пак і долар каждий день «росте», не лише гриби! – щебече баба Анця.

-Ну і що! Ви ж їх не в Америці збираєте, – відказує перехожий і йде далі.

Стоїть баба далі, нудьгує. Починає заводити розмову із сусідкою, що крумплі продає.

-Я не всякі беру, – зізнається. – Дідо мі казав, ож у них пу села ся потровило якимось дурними грибами, коли ун малим був.

-Як? – дивується жінка. – Зразу всі?

-Та нєт. Отровився один. А другі дале на поминках ся їх наїли.

-То, може, біля якоїсь отрути росли, або переплутали їх. Я вже тридцять років гриби готую і все добре. Правда, був і в мене одна чудасія була. Прийшла сваха, а я накрила стіл, поставила гриби. Вона ж їх боялася навіть покушати. Каже, що більше збирати їх любить, ніж їсти. То я їй і запропонувала, що можу по дільови розметати, най їх збрерать. Закінчилось тим, що нажерлася грибів, – усміхається продавчиня.

Обкладинка свіжого номера газети «Неділя Закарпатські новини»

-А в мене невістка не знає удрізнити гриб уд ягоди, представляєте! – бідкається баба Анця. – Я її й учу, кажу, най зварит. Аж кампот ся получит, значит ягода, а аж поливка – значит гриб.

-І  мій дід також на грибах зовсім не знається. Як іде в ліс, то перед тим, як зрізати грибочок, питає зозулю, скільки йому років жити залишилося. Якщо кує – забирає гриб, якщо птаха мовчить, то залишає, хай росте далі, – зізнається сусідка.

-А я вже шийсят году із лісу не можу вийти, мене гриби не відпускають, – запевняє стара.

Тут підходить до неї покупець.

-Ви самі збирали? – питає.

-Но ай ко! Ясно, що сама.

-Ви молодець! А моя дружина ходить на гриби до сусідів на балкон.

-Як? Они дома вирощують?

-Ні. Сушать.

-І я сушу. Позерайте, цілу банку маю сушених. Беріт. А ваша жона  не любить збирати? Не маринує їх?

-Ну… як вам сказати…. Вона захоплюється домашньою консервацією… Сушить… мені мізки, – відповідає покупець.

-А ви купіть. Я научу вас їх готовити, – наполягає баба Анця. – Позерайте лем, маю газету «Домашня кулінарія». Свіжа! Там повно рецепту. Можу вам подарити. Я ї каждий місяць купую. Дуже файна і цвітна даже!

-Добре. Давайте. А я вам за це анекдот розповім.

-Розказуйте, паночку, – радіє баба.

-Ходить москаль лісом із кошиком, збирає грибочки. Іззаду до нього з автоматом підходить бандерівець. «Ти що тут робиш?» – питає.  «Грибы собираю» – каже той. «Іди звідси, поки я не вистрелив у тебе! Ти їх саджав?» – «Нет!» – перелякано відповідає москаль. «Тоді яке право маєш їх збирати?» – відповідає бандерівець, піднімаючи гвинтівку.

-Йой, паночку. Не треба про політику. Уже й так новості слухати не можу спокуйно, такоє ся робит у державі. А гриби беріт, зваріть їх у пудсоленуй воді з цибульков, добавте крумплю, моркви, в общем як поливку варите.  Така смакота буде, што ваша жона на руках вас за такий обід носити буде! – заявила баба Анця, задоволено збираючи свої тайстри і простягаючи покупцеві кольорову газету. – Біжу в кіоск. Куплю си свіжий номер «Домашньої кулінарії» ай «ПОРАДИ» , бо тоже дуже інтересні. Добре, што гриби продалам.

zakarpatpost.net

Коментування вимкнено