Чому на ужгородських вулицях валяються вбиті тварини?

На Анкудінова – обезголовлена собака, на Джамбула – простромлений металевим кілком кіт, на Тихого – вбита білочка. Хто губить чотирилапих?

На жаль, питання знущання над тваринами хоч і активно обговорюється в соцмережах, але правоохоронцями сприймається несерйозно. За жорстоке поводження з братами нашими меншими у області фактично нікого не карають, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Згадаймо хоча б випадок із лісником та його сином-депутатом, які вбили під час полювання червонокнижну рись. Чоловіків так і не покарали.

Або нещодавній факт, коли також на Рахівщині екс-депутат і зять сільського голови прив’язав до машини ланцюгами коня односельця і тягнув його до тих пір, поки ланцюг не відірвався. Тварина зазнала сильних травм, а ката до в’язниці не посадили.

Або в Ужгороді, коли маніяк настромлював котів на залізні кілки. Його навіть не знайшли.

Подібних фактів десятки лише за останній рік. А може і сотні.

Але повернемось до вбитої білочки та щура. Прудку тваринку, ймовірно, позбавили життя навіть не навмисне. Її могла вбити машина. Але в такому разі водій мав забрати її тіло і закопати, а не залишати посеред дороги розкладатися. Утім деякі наші автовласники не те що тварину, а збиту людину часто покидають помирати на місці.

Що ж стосується білого щура, то в дикій природі такі не водяться. Це – спеціально виведена лабораторна тварина. Вона могла від когось втекти з дому. Теоретично. Її також міг зловити собака. Але ж у чотирилапого є господар, який теж не мав покинути труп гризуна напризволяще.

Але більш ймовірним варіантом є те, що щур помер у когось вдома. Тож аби його не закопувати, мертву тваринку просто викинули у досить безлюдному місці.

А тепер подумайте, чому в нас так багато безпритульних тварин і чому їх зовсім немає в Німеччині?

Там, якщо чотирилапий загубився  або втік, за лічені дні його знову піймають, повернуть власнику або направлять до притулку для тварин. Якщо собака вільно бігає вулицями, то можна не сумніватись, що хтось обов’язково зателефонує до притулку або до спілки із захисту тварин – і собаку відразу заберуть.

При цьому там, аби мати вдома улюбленця, за це треба заплатити від 100 до 150 євро в рік на першу собаку і від 200 до 300 євро на наступні, незалежно від розмірів і породи. Інакше – штраф 10 тисяч євро.

У Німеччині діє закон, що захищає тварин. Про те, щоб на вулицях не було безпритульних, піклується міська влада. Іноді утримувати притулки допомагають волонтери-підприємці.

А за викидання тварини на вулицю (така форма поведінки прирівнюється до знущання) або за її самовільне знищення накладається штраф 25000 євро. Якщо людина не має змоги утримувати вдома улюбленця, то має віднести його до притулку.

Навіть за викинутий з вікна автомобіля недопалок у Німеччині мінімальний штраф за становить від 20 до 50 євро. Тож уявіть, скільки б треба було заплатити за трупики тварин!

Та борються за права чотирилапих не лише німці.

У США, Канаді, Австралії, багатьох країнах Європейського Союзу за подібні дії передбачаються  значні штрафи.

Однак найбільш небайдужими до захисту прав братів наших менших вважаються Швейцарія, Австрія, Єгипет, та Італія. Високі штрафи загрожують не тільки за жорстоке поводження, але і неналежні умови утримання вихованців. Так, у Швейцарії карають власників тварин за неприпустимі розміри кролячих кліток і кількість фізичних вправ, яким можна піддавати домашніх собак. В Австрії забороняється прив’язувати кіз і коней, тримати на ланцюгу собак, торгувати тваринами, заподіювати біль при дресируванні, купірувати вуха і хвости, вбивати тварину без анестезії. А в Іспанії за жорстоке поводження з тваринами можна потрапити на три роки до в’язниці.

Нам давно пора також перейняти добрий досвід європейських сусідів. Тоді ні безпритульних котів та собак, ні їхніх трупів на наших вулицях точно не буде.

Марія УЖАНСЬКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

 

Коментування вимкнено