Згадки із львівського балкону – про Ужгород

Сьогодні у рубриці «Враження учасників та гостей фестивалю «Монологи над Ужем» своїми емоціями про місто над Ужем ділиться гість фестивалю Алекс ЛОГІНОВ

…Сидячі в себе на балконі, звідки я бачу Львів, після нічного потяга, я тепер можу хоч шось толкове написати про Ужгород. Ужгород знов вразив. Порадував душевністю, теплотою, бажанням себе проявити і, найголовніше, порадував тими людьми які були поруч.

І це хоч вже не вперше коли я починаю вважати це місто своїм другом, але Унгвар продовжує вражати. Завдяки своєму духу, і незвичній, навіть для Львова, гостинності (продактплейсмент курва, бо люблю той Львів, шо не маю сил))), Ужгород знов показав себе як місто, яке хоче дарувати людям емоції, і дати нам, гостям, шанс просто відчути самих себе тут і зараз, в моментах, в щасті або не щасті, просто бути таким, якими ми є. А це дуже цінно.

Дякуву пану Михайло Неділя за те, що він намагається «запалити» рідне і любе йому Місто навіть ціною того, що нещадно зпалює частинку своєї душі. На таке годні одиниці.

Словами одного Львівського гурту:

І я живу, блиском очей, смаком бажань і запахом слів (с).

І він робить це заради того, щоб його Місто ставало кращим, продовжувало розвиватись, і дарувало таким як я нігілістам, розуміння того, що в цьому світі є не тіки повсякденність, але й наша душа, яка потребує театрів, нових вражень, розвитку, і бажання бути першим в тому, що вириває тебе з буденності і запалює всередині справжній Вогонь!

Монологи над Ужем в Ужгороді є лише першою сходинкою. З такими людьми як пан Михайло і його друзі, які вкладаються в це все з таким фатальним ентузіазмом , що важко підібрати слів, з тією дійсно правдивою душею і професійністю, яка граничить з жертовністю (такого я не бачив ніколи), цей Фест просто приречений на життя. Бо словами класиків – (мав би нижче поставити «Многая літа»), але все ж словами львівських класиків:

«Міську, вважай
Мєчта прекрасная
Міську, вважай
Як сонце ясноє
Міську, вважай
Холера ясная
Мєчта зовьот мєня в перьод»
Амінь!

Don’t save the Queen, but the souls of the proud people.

 

zakarpatpost.net