Якою є для закарпатців гола правда

Літо закінчилося, але поговорити про купання та засмагання можна і взимку. Адже у глобальному світі та при сучасних можливостях влаштувати собі відпустку з морем і сонцем можна і серед зими, що вже казати про осінь, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Довелося мені нещодавно поспілкуватися з жінкою, яка народилася у серці Закарпаття, але половину свого життя прожила за кордоном. Спочатку її змусили обставини шукати заробітків, а потім, коли вивчила іноземні мови та стала матеріально незалежною, інтерес до всього нового та вроджена потреба пізнання рухали нею через гори і океани, через кордони та заборони. Ще двадцять років тому я сподівався, що наші люди повертатимуться додому, бо їхній досвід, розум та руки потрібні новій Україні. Виявилося, що я був не зовсім правим. Люди повертаються, то є правда. Але тільки на період відпустки, на два-три тижні вакацій. Виявляється, що і цього достатньо для зустрічей із рідними, для спілкування та отримання нових підстав для ностальгії та розчарування, для розуміння нових причин і обґрунтувань для неповернення додому.

Моя знайома, назвемо її Софією, пробувала реалізовувати себе і в бізнесі, і на роботі в готелях і ресторанах, і на будівництві, і як менеджер різних торгових компаній. Але нас тепер цікавить не її робота. У вихідні вона відпочивала. Певний час, а це було понад п’ять років, Софія жила на узбережжі теплого моря, неподалік пляжу. Як виявилося, то був пляж для нудистів. Але, оскільки він був поруч і у надзвичайно мальовничому місці, то одного разу, втомившись доїжджати до іншого пляжу за кілька кілометрів, вона наважилася таки піти і спробувати покупатися голою. Кількість людей, які відвідували саме цей пляж, вражала. Тож, що буде, те й буде!

Треба сказати, що жителі західної України у своїй більшості декларують повне несприйняття нудизму. У нас вважається, що це аморально, антирелігійно і протизаконно. Існує стереотип, особливо у глибокій провінції, що нудизм і порнографія – це майже одне і те ж. Що ті, хто купається голяка, здатні на вчинки, не гідні звання людини. А ортодоксальна церква та так звана суспільна мораль засуджують усіх голих і готові послати їх та приректи чи не до публічного спалення на сплюндрованій центральній площі Ужгорода, прямо перед резиденцією того, хто її спаплюжив. Церковним діячам, коли вони когось засуджують, і в голову не приходить біблійна заповідь про те, що не суди і не судимий будеш. А про те, що у райському саду і Адам і Єва розгулювали без одягу вони, складається таке враження, вони і не чули жодного разу.

Софія, жінка мудра і цілеспрямована, не переймалася тим, яку оцінку дадуть їй її земляки, і одного разу, як я вже казав, таки налаштувалася і рішуче пройшла через ворота до раю, тобто до нудистського пляжу. Перші кілька хвилин були для неї суцільним шоком. Потрясінням, схожим на страшної сили землетрус. Але потім…

Такого задоволення від купання і засмагання вона не отримувала раніше ніколи. Хоча спочатку їй здавалося, що всі на неї дивляться, всі на неї витріщають баньки, всі оцінюють її фігуру та її ходу, всі погляди спрямовують на її інтимні місця, всі так і прагнуть мати з нею стосунки і то одразу, як кажуть – не відходячи від каси. Але шок минув надто швидко. Після того як вона заховалася на кілька десятків хвилин у воді, після того як її розбурханий мозок заспокоївся, після того як вона оцінила, що кращої фігури на пляжі не має жодна жінка, а чоловіки не комплексують узагалі з приводу того, що їхній живіт, нависаючи карнизом, закриває те, що мало би бути чоловічою гордістю… Після всього цього вона заспокоїлася і почала отримувати насолоду. Купання в чому мати народила має, виявляється, багато переваг. І перша з них – природність. У купальнику ти не почуваєшся настільки комфортно і природньо, як без нього. Адже купальник – то продукт цивілізації, а цивілізація не завжди веде нас до просвітлення. Буває, навіть, навпаки.

Отже, враження від купання та доброзичливого ненав’язливого середовища нудистського пляжу у Софії були настільки позитивними, що вона після того жодного разу не ходила на звичайний пляж. Спілкування із знайомими і незнайомими людьми у тому місці досить таки специфічне, але до неможливості щире і відкрите. Люди не дозволяють собі брехати, бути підлими, ховати каменів за пазухою тоді, коли, власне, тієї пазухи і нема. Коли у тебе нема чого приховувати на фізичному рівні, тоді і духовний рівень не передбачає якоїсь нечіткості, розмитості чи напівправди. Правда мусить бути голою, бо під одягом може ховатися напівправда. Чи взагалі брехня. Так під овечими шкурами часто ховаються вовки.

Через кілька років райського життя Софії довелося змінити місце проживання і країну. Нове місто і нове середовище не передбачало жодних нудистських пляжів. І на новому етапі життя жінці доводилося переживати стрес, але вже у зворотному напрямку. Стрес від того, що люди купаються у одязі і не засмагають узагалі. Бо активність сонця настільки велика, що оголеність перед ним може викликати захворювання шкіри. Але справа не тільки в активності сонця. Справа в іншому.

Моя знайома не могла змиритися з тим, що люди, які її оточували в цій країні, були настільки закомплексованими і хитрозроб-леними, що їхня нещирість і підступність аж зашкалювала. Але чи є залежність між тим, наскільки ти голий і тим, наскільки ти щирий? Виявляється, що є. На інтуїтивному рівні Софія це відчула. Але, як виявилося, її відчуття мають наукове обґрунтування.

«Недоліки та незручності» від перебування оголеним у публічному місці не відповідають тиражованим модою і ЗМІ «ідеалам», і не занурюють людину в депресивний стан», як прийнято вважати у канонічному світі – пишуть англійські науковці, автори спеціального дослідження.

У зв’язку з цим психологи на чолі з доктором Кионом Вестом опитали 850 британців, торкаючись їх здатності проводити час повністю оголеними. Проаналізувавши відповіді, вчені з’ясували, що «голі» люди набагато щасливіші за «одягнених».

Занурившись в дослідження детальніше, вони з’ясували, що звільнення від одягу позитивно впливає на здоров’я психіки. Для цього дослідники попросили учасників нудистських заходів (на зразок «голих» велопарадів чи велопробігів) розповісти про свої відчуття на початку акції, коли потрібно зняти одяг, і по завершенні, перед тим як знову одягнутися. Виявилося, що учасники демонстрували значні поліпшення в самосприйнятті, самооцінці та задоволеності життям в обох випадках. Чого не можна сказати про тих, хто ніколи не роздягається публічно.

Отже, правда мусить бути голою. Навіть на Закарпатті. Навіть всупереч загальноприйнятим канонам і стереотипам. Навіть тоді, коли нам її хочеться бачити прикрашеною. Тобто одягненою.

Василь КУЗАН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Коментування вимкнено