Як стати активістом за 80 гривень і 50 грамів

Є така категорія людей, які ходять на протести, як на роботу

В Україні скоро вибори, тому й не дивно, що активізуються політики, а також з’являється багато людей, яких називають громадськими активістами, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Зараз ефіри телеканалів рясніють від різних телешоу, а площі Києва та обласних центрів все частіше збирають людей не на концерти, а на шоу із назвою пікет. В Ужгороді мітинги хоч є й не дуже частими, але також проводяться.

Тож як така маса людей знаходить час на те, аби просто постояти в місті і послухати виступи інших?

Виявляється, не все так просто.

Проте відповіді на питання можна легко знайти на сайтах працевлаштування та в соцмережах, де багато оголошень про набір пікетувальників.

«Потрібні люди для участі в акції. Оплата – 80 гривень за три години», – йдеться у одному з них.

«Надаємо можливість додаткового заробітку. Оплата 100 гривень за 3 години. Деталі – у приват. Студентів та пенсіонерів не хвилювати», – зазначає автор у іншому.

Ті, хто стоїть на мітингах з прапорами, можуть отримати 140 гривень, як і за плакати. Утім їх не можна опускати, бо організатори взагалі можуть не заплатити.

Крім того, можна знайти в оголошеннях і інформацію про бонуси. Отже, додаткові дивіденди отримують ті, хто приведе з собою ще когось. Чим більше людей – тим більше грошей.

Звісно, оплата мізерна. Але організатори обіцяють і інші привілеї, наприклад, 50 грамів для хоробрості та бутерброди.

Якщо організовуються поїздки до столиці з регіонів, то мітингарям оплачують транспортні видатки і годують їх власним коштом, деколи навіть винаймають для них квартири, де люди можуть помитися, відпочити, аби потім знову вийти на акцію.

Загалом схем багато.

Наприклад, торік медики бастували у столиці за те, аби їм підвищили зарплати. Тоді, за словами лікарки з Хуста, яка побажала залишитися анонімною, їм платили ще по 200 гривень за відрядження.

Багато хто ходить на протести, як на роботу. Адже такий заробіток дійсно не є важким, хоч і низько-оплачуваний. Утім, для людини з району, де взагалі немає куди піти, де немає розваг і атракцій (скажімо, для молодої мами в декретній відпустці з дитиною чи пенсіонера) така поїздка є не лише можливістю заробити, але й шансом цікаво провести час, наповнитися враженнями. Якщо потрібно бастувати держустановам, щоправда, там участь у мітингах не обговорюється, за відмову можуть звільнити з роботи.

Журналіст газети «Неділя Закарпатські новини» знайшов у соцмережі одне з подібних оголошень і вирішив зателефонувати за вказаним номером.

Сам інформаційний текст був коротким: «Терміново. Потрібні люди для участі у акції протесту. Кількість місць обмежена».

Отже, відповів молодий чоловічий голос. Він одразу з’ясував вік, прізвище, ім’я, місце проживання і повідомив, що треба робити – стояти на площі, деколи кивати головою на знак схвалення та аплодувати виступаючим.  Сказав, куди підійти до довіреної особи для «реєстрації» та після закінчення для отримання зарплати.

Нам вдалося також знайти чоловіка, який їздив у Київ на забастовку проти підняття цін.

«Ми їхали поїздом. Нам купили квитки, дали бутерброди та пляшку горілки на шість осіб. Казали пити лише ввечері, вранці ми повинні були бути тверезими. У Києві ми провели три доби. Нас поділили на групи, кожна з яких мала замінювати іншу, аби людей постійно було багато. Жили ми у однокімнатній квартирі по 10 осіб, спали на підлозі. Але була можливість і відпочити, і прийняти гарячий душ. За цей час чистими я отримав 700 гривень. Хоча обіцяли 900. Однак 200 гривень зняли за те, що я один раз запізнився, а один раз поводився досить агресивно, кричав не те, що просили. При цьому нас годували. Загалом я знайшов багатьох друзів, можна сказати, відпочив від сімейних турбот. Оскільки ніде не працюю, ці гроші були дуже потрібними», – розповів Микола з Мукачівського району.

Цікаво, що, за словами закарпатця, чоловік, який нібито був організатором, мав не дуже солідний вигляд, був у подертих джинсах та старій балоновій чорній курточці.

Справді, більшість так званих активістів назвати забезпеченими важко, але поводяться вони впевнено, їм вірять. Очевидно, за ними стоять більш заможні люди, які насправді і замовляють усі ці акції, просто не бажають «світитися».

Серед вимог на таких акціях зазвичай прості, які люди можуть підтримати й просто так – як ідею. Це – блокування підняття цін на продукти та комунальні платежі, підвищення рівня зарплат і ще деякі дрібні речі.

Тож фактично запідозрити у чомусь тих, хто проводить акції, насправді важко. Бувають, правда, іноді і спонтанні мітинги. Наприклад, проти якогось будівництва, ремонту або на чиюсь підтримку.

І навіть якщо для однієї людини участь у подібних «бунтах» обходиться й дешево, та для того, хто стоїть за протестами, сума «набігає» чималенька. За оцінками деяких експертів, дорівнювати вона може 500 тисяч доларів, навіть за невелику акцію.

Однак для деяких наших політиків такі витрати є копійчаними, головне – підірвати рейтинг довіри опонента чи заробити собі власні політичні бали. Свою частку витрат, до речі, потрібно віддати й організаторам або активістам. Сума, як стверджують окремі експерти, може сягати 100 тисяч доларів за 10-денну акцію з участю всього тисячі людей.

Отже, чи за всі подібні пікети платять, стверджувати не будемо. Однак на деяких із них точно закарпатці можуть заробити.

Іван ДУХНОВИЧ, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net