Які найважливіші надбання залишили по собі в Ужгороді чехи?
Про це та інше у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» під час наших «Недільних бесід» ми говорили з доктором історичних наук, професором Романом Офіцинським, який працює завідувачем кафедри історії України Ужгородського національного університету.
– У 1919 – 1938 роках Ужгород був адміністративним центром Підкарпатської Русі ‒ регіону Чехословаччини. Місто з головою занурилось у наздоганяльну модернізацію та докорінно змінилося, населення зросло майже вдвічі. Провели регуляцію річки, засипали Малий Уж, упорядкували русло Великого Ужа, з’явилися сучасні набережні. На правому березі виріс модерний квартал Галагов з будівлями крайового уряду, суду, поліції, жандармерії, банку, пошти, школи, житловими будинками у стилях рондокубізму, функціоналізму, конструктивізму.
1937 року квартал з’єднали з лівобережжям залізобетонним мостом імені Томаша Масарика. Площі, вулиці, тротуари вимостили каменем. Виникли квартали приватних котеджів «Свепомоц» (нині за готелем «Ужгород») і типових дерев’яних житлових будинків «Мала Прага» (вулиця Івана Сільвая). Збудовано триповерховий Народний дім товариства «Просвіта», де були музей, бібліотека, кінотеатр. Звели летовище, нову електростанцію, водопровід, каналізацію… Втім, головним досягненням чехословацької влади стали навіть не новобудови. Колосально зросла освіченість місцевого населення. На початку 1920-х рівень грамотності в краї складав близько 20%, а до кінця 1930-х піднявся до 75%.
