Аню зцілила молитва. Шість разів завмирало її серце і життя покидало виснажене тіло

«Лихо прийшло раптово: моя донечка Аня злягла. Піднялась температура, з’явились скованість рухів і відсутність контакту. Тобто вона не відповідала на питання, не виконувала жодного прохання, не пила і не вживала їжу. Ще в суботу ми обидві були на вечірній службі в місцевому храмі св.Олександра Невського, сповідувались, в неділю причастились, а  з вівторка її стан здоров’я помітно погіршився.

Зрештою, у вкрай важкому стані «швидка» доправила Аню в лікарню. Кожен із сорока двох днів інтенсивного лікування та різнопланових обстежень (в т.ч. спинномозкова пункція, томографія мозку) був каторжним», пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».

«Хвороба не піддавалась лікуванню, з’явились приступи асфіксії (задухи) – це патологічний стан, зумовлений різким недоліком кисню в організмі. Шість разів завмирало її серденько, синіли губи і життя покидало виснажене тіло. Лікарі і медсестри все своє вміння, енергію і високу людяність віддавали спасінню моєї доні.

Настоятель місцевого храму ієромонах Антоній розповів прихожанам про нашу біду і закликав усіх молитись за зцілення моєї донечки. Молились не тільки ті, хто знав нас особисто, а й всі небайдужі земляки, родичі прихожан, зовсім чужі люди, але воцерковлені. Подавали записочки «О здравії» у храмах сіл і міст. Покотилася хвиля доброчинності за спасіння по інших приходах Доманівщини, Первомайська і Вознесенська. Мама однієї місцевої дівчини за Аню молилась в Італії.  Кожен відкрив в собі стільки любові, турботи і прагнення допомогти, що мені доводилось корегувати день і час їхніх відвідин та коли і який дієтичний супчик Ані принести. Допомагали грішми, медичним обладнанням, пропонували свої послуги, щоб підмінити мене особисто хоч на пару годин. Я ніколи навіть думки не мала, що довкола нас стільки чуйних сердець.  Тепер твердо знаю: доброти людської є море!

В ті дні мій син перебував в Єрусалимі, він дізнався про важкий стан сестрички і звернувся по допомогу до місцевих монахів. Згодом вже  не лише він особисто подавав записки «за зцілення болящої», а багато-багато паломників, які потім роз’їхались звідти по домівкам і вже в себе дома продовжували молитись…

На 42-ий день лікування у стаціонарі я написала заяву з проханням виписати Аню додому, дала розписку, що в подальшому всю відповідальність беру на себе. Була субота і зранку, після важкого приступу ядухи, нас привезли додому. Вже не було ні уколів, ні крапельниць. Так само не було й покращення і не було жодної радісної хвилини.

Отець Антоній мені казав: «Моліться! Материнська молитва піднімає утопаючого з морського дна».

Я тихо читала молитви, захлинаючись слізьми. Деякі коротенькі молитви повторювала десятки  разів підряд. Хотілось кричати, плакати, але не могла я собі цього дозволити і тільки пошепки молила Бога, Божу Матір, Ангела-охоронця  і всіх святих, щоб дали зцілення. Аня й сьогодні розмовляє зі мною здебільшого пошепки, бо за 5 місяців хвороби вона чула лише  шепіт маминої молитви. Перед Паскою прийшли до нас вже ввечері два батюшки, о.Антоній та о.Іоан, і маслособорювали Аню та мене. Аня ці дві години була при свідомості і без приступів задухи.

Минуло кілька тижнів після Пасхи. Аня все ще не говорила, не ворушила навіть пальчиками. Їжу приймала через катетер. Настав звичайнісінький травневий недільний ранок. Я нахилилась до Ані і кажу: «Здрастуй моє сонечко! А вона раптом мені відповідає (з катетером для годування у роті): «Доброго ранку, мамо». Я тут же їй кажу: «Прочитай «Отче наш». Аня помолилась, а тоді ще і «Богородице, радуйся»  і «Вірую».  З жодного слова не збилась. Це сталось на 90-й день хвороби. І день цей був особливим, бо в церкві у четверту неділю після Пасхи здійснюється спогад про те, як сталося зцілення Христом розслабленого в Капернаумі…

Через годинку я витягнула катетер, Аня  змогла самостійно пережовувати та ковтати їжу. Ще через 1-2 дні почала рухати пальцями рук і нахиляти голівку. Згодом почала потрохи ворушити ногами. Сьогодні моя донечка ходить, розмовляє, пам’ятає минуле і запам’ятовує нове.

Я і Аня дякуємо Богу за таке чудесне її зцілення та з вдячністю згадуємо таке масштабне духовне піднесення славних і відданих Богу людей, які так щиро бажали Анні доброго здоров’я. Будьте і Ви всі Богом хранимі та живіть з Любов’ю многії літа», – написала  nashaversia.com.ua мама дівчини лариса Щербина із Доманівки Миколаївської області.

zakarpatpost.net