За понаднормову роботу не доплачують, але всі працюють більше 8 годин. Закарпатка розповіла про життя в Данії

Факти ICTV записали історію із життя у столиці Данії. Цікавими фактами ділиться українка Емілія Вацко, яка мешкає у Копенгагені і працює лікарем.

Вона виїхала 5,5 років тому, склала данську й шведську мови на найвищому рівні, підтвердила український медичний диплом, отримала данську й шведську лікарські ліцензії, працює у Копенгагені та Стокгольмі.

Дівчина розповідає про власний досвід життя у столиці Данії.

Далі – пряма мова.

Про дощ із вітром, відсутність криміналу і пряний Chai Latte

Три негативні моменти

У Копенгагені першочергово “вразила” погода: постійно сіро, холодно, дощ, від якого не захистишся капюшоном чи міцною парасолькою, адже дуже сильний вітер несе краплі тобі в обличчя. Вітер завжди потужний навіть за сонячної погоди.  Така погода триває з кінця вересня-початку жовтня і до завершення квітня. Цей клімат одразу навчив мене правильно обирати одяг – бажано водонепроникний і гумові чобітки.

Другий негативний момент – відсутність традиції теплої вечері. І це у багатьох так. В Україні ми звикли готувати щось гаряче і смачненьке, аби зігрітися.

А датчани – чи надто зайняті, чи ледачі, але ввечері їдять щось на кшталт холодних закусок, бутербродів.

Третій момент полягає у тому, що представники цієї нації дуже складно і довго йдуть на зближення саме з іноземцями. Я не кажу, що вони не є дружніми, відкритими… Але допоки вони не пізнають тебе краще, то зберігатимуть закритість, холодність, триматимуть дистанцію і демонструватимуть, що ти ще не є у колі довіри.

Три позитивні моменти

Але позитив таки переважає негатив.

Одразу по приїзді я відчула певну безпеку: усвідомлювала, що поліція реагує оперативно, “швидка”, за Законом, має доїхати протягом чотирьох хвилин… У новинах я не чула про кримінал, це слово у Данії –  wow-wow і межує з фантастикою.

Другий позитивний момент – любов нації до повторного використання речей, recycling, як вони кажуть. Йдеться про переробку сміття, пластику, покупку і реставрацію використаних речей, меблів… Відтак старим речам вони дають ще один шанс замість того, аби купувати нові.

І тут річ не в економії, а в захисті екології, природних ресурсів – цьому усвідомленню навчають змалечку.

І третій прекрасний момент – Chai Latte. 🙂 Так, тут холодно, але рятує цей добрий пряний напій.

Чому більшість купує житло, а зняти квартиру дуже складно?

Ощадливе життя у доступних кредитах

Датчани є ощадливими. Їм складно витратити велику суму на подарунок чи нову річ. На мою думку, є тенденція: чим бідніша людина, тим легше вона щось віддає. А тут люди звикли: все має свою ціну. Тим паче, у Скандинавії дороге життя. Практично все населення живе у кредиті за будинок, квартиру, машину. Тому, мабуть, датчани дуже ретельно планують свій щомісячний бюджет.

До речі, у цій країні частіше купують житло, ніж орендують. І це раціонально, адже щомісячний кредитний внесок на 300-500 євро менший орендної плати.

Аби отримати кредит, необхідно мати постійний хороший офіційний дохід, а також суму першого внеску у банк – 5% від вартості нерухомості. Максимальний відсоток кредиту на житло – 2,5% річних. З іншого боку, ціни на нерухомість і авто просто космічні. Родина із середньою зарплатнею (після сплати податків – це 2,5-3 тисячі євро) може виплачувати іпотеку й кредит за машину.

Якщо ж людина стає непрацездатною і втрачає роботу, то починаються великі проблеми, банк таки примусить продати житло, адже гроші мають бути повернуті. Водночас більшість населення захищена страховкою від втрати працездатності чи роботи.

Кастинг наймачів

До речі, тут доволі складно зняти житло. У Копенгагені мало пропозицій оренди, але немалий попит серед наймачів. Охочих зняти квартиру багато, відтак і ціни високі – від 1000 євро за межами центру.

У столиці ще й бюрократичний процес оренди. Як це відбувається? Є офіційні сайти з квартирами, через які контактуєш із власником. Ти маєш написати своєрідне резюме й мотивувати, чому зацікавлений саме цими апартаментами, маєш довести, чому орендодавець має обрати тебе. Потім визначається п’ятірка “фіналістів”, яким показують житло, а згодом уже обирають з-поміж них.

Про високі, але справедливі податки, достойну “мінімалку” і тотальну бюрократію

Справедливі податки

Чим більше заробляєш у Данії, тим дорожче життя, адже вищі податки (максимальний – 52%). Я вважаю, ці податки  є справедливими, адже людина почувається соціально захищеною, у безпеці. І йдеться не тільки про невідкладну допомогу у “швидкій”, а й про операцію, реабілітацію, пологи, догляд, лікування хронічних недуг.

Уся система працює злагоджено. Людина раз заплатила і вона спокійна. За садочок вносиш мінімальну суму, університет платний тільки для іноземців, пенсіонери одержують достойну пенсію…. Словом, ти розумієш, куди і для чого спрямовуються твої податки.

До речі, у країні діють профспілки, які захищають права датчан у тій чи іншій професійній сфері. Це “Спілки із втрати роботи”, куди щоквартально сплачуються внески. І вони гарантують: у разі втрати роботи чи працездатності людина протягом 12-16 місяців буде отримувати 80% своєї заробітної платні.

Тому датчани після університету і з отриманням першої роботи вступають до профспілки, платять певну страховку. Навіть втративши роботу, вони зможуть певний час нормально жити й гасити кредити.

Мінімальна зарплата = оренда квартири, їжа і транспорт

За мінімальну зарплату цілком можна прожити. У столиці мінімальний дохід після сплати податків – 1800-2000 євро. Цих грошей вистачить на їжу і громадський транспорт. Не впевнена, чи цієї суми достатньо для сплати іпотеки в столиці, але на оренду кімнати чи однокімнатної квартири за межами центру мало би вистачити.

Щодо цін на продукти у столиці, то хліб коштує від 3 євро, літр молока від 1 євро, 10 яєць – 3 євро, кілограм цукру – 2 євро. Тижневий бюджет на супермаркет для однієї людини складає 50 євро, для двох — 80 євро. За ці гроші купите і м’ясо, і рибу.

Їжа у кафе і ресторанах коштує шалено. Одна піца у бюджетному кафе – 12-15 євро, а смачненька вартуватиме близько 20 євро. Еспресо у недорогих закладах – 3,5 євро, а капучино й лате – від 6-7 євро. У центрі міста еспресо стартує від 7 євро, а капучино й лате – до 10 євро.

Білет на громадський транспорт у межах центру на одну годину купиш за 3 євро. Проїзний на місяць у двох зонах міста (центральна частина) коштує 53 євро.

Чим більше зон треба охопити, тим більше сплачуєш. Уся столиця – це 3-4 зони. Мені на роботу треба проїхати чотири зони, відтак проїзний квиток на місяць вартує 100 євро. Такий білет може оформити мешканець Данії, який має реєстраційний номер, прописку, сплачує податки. Турист має змогу придбати квиток на 72 години.

Прозорий ринок праці

Ринок роботи є прозорим. Вакансія у державному чи приватному секторі публікується на кількох відповідних web-ресурсах. Людина має подати резюме і мотиваційного листа. Я спочатку відсилала резюме і десь після 70-ї спроби мене запросили на співбесіду у косметологічну клініку.

При працевлаштуванні вкрай важливе знання данської мови. Далеко не всюди для роботи вистачить англійської. Якщо ж ти знаєш англійську і данську, то це плюс. Англійської, можливо, буде достатньо у міжнародних компаніях та у сфері IT.

Тотальна бюрократія

Коли кажуть, що у Скандинавії бюрократія, то це правда. Якщо треба одержати певні документи, то ця справа дуууже затяжна. Буває, доводиться чекати і три місяці. І ні з ким не домовишся, адже усі рівні перед Законом. Якщо написано, що довідку треба чекати місяць, то раніше  її не отримаєш. Нема поняття “мені, будь ласка, терміново”.

Як зробити кар’єру і чому трудоголізм… мотивує

Професійне “пекло” на шляху до хорошої кар’єри

Я знала, що у Данії дефіцит лікарів. Я мала мету стати лікарем саме там, але не уявляла, яке пекло треба  для цього пройти. Увесь процес зайняв 2,5 роки.

Перша умова – скласти данську мову на найвищому рівні, щонайменше на одну четвірку і дві п’ятірки (за старою українською шкалою оцінювання). У мовній школі я інтенсивно вчилася 1,5 року щодня, з 8.00 до 15.00. Після обіду, з 16.00 до 20.00 працювала у косметологічному кабінеті. Тільки неділя була вихідним.


Мову склала за першим разом (усна розмова, письмовий чотиригодинний (аудіювання, есе, граматика тощо) і читання). Опісля проходила медичні екзамени для підтвердження мого українського диплому. Йдеться про усний денний іспит, де передбачені 13 ситуацій різних медичних профілів з реальними хворими або “акторами”. Також був п’ятигодинний письмовий тест.

Після успішного складання людина отримує тимчасову ліцензію на рік. Протягом цього часу треба півроку відпрацювати з гострими невідкладними станами у “швидкій”, а решту шість місяців – з хронічними хворими. Мені “пощастило” другу половину року працювати у закритому інтенсивному психіатричному відділенні 🙂 Хоча, моя українська спеціалізація – дерматолог-венеролог.

Після цих 2,5 років ти починаєш практику як інтерн з ліцензією на рік. У цей період треба максимально проявити свою компетенцію, твої супервайзери звітують про тебе у Міністерство охорони здоров’я, заповнюєш купу різних документів-підтверджень… І вже тільки після року випробувань тобі видають постійну ліцензію. Відтак починаєш готуватися до отримання лікарської спеціалізації…

Трудоголізм, що… мотивує

У Копенгагені, мабуть, як і в кожній столиці, слід дуже багато працювати. За Законом, робочий день є восьмигодинним. Однак об’єм задач такий, що часто співробітники приватних фірм не встигають впоратися з проектом, дедлайном. Проте за понаднормову працю ніхто не даватиме екстра-коштів. Тим не менше, люди все одно трудяться понад вісім годин, дорожать своїм місцем, позаяк шалена конкуренція.

Я не скажу, що перепрацьовують усі і щодня, але є така тенденція серед моїх друзів, знайомих.

Щодо мене, то працюю у приватній клініці з понеділка по четвер, від 10 до 12 годин на день, а п’ятниця є вихідним. Однак буває, що у четвер, після роботи лечу у Стокгольм, де у п’ятницю веду прийом.

Лікарі у державному секторі також мають напружений графік. Не впевнена, що українські медики витримали би такого фізичного, психоемоційного навантаження. Лікар практично живе на своїй роботі. Якщо після кількох чергувань дадуть один-два вихідні, то і радій цьому. Коли бачимо у серіалах, як медики днюють і ночують на роботі, то це все правда.

З іншого боку, лікарі трудяться, але знають за що. Коли лікар досягає рівня спеціаліста або спеціаліста зі стажем від 10 років, то це вже йому років 50. У цей період уже нема чергувань, заробіток високий, впевнений соціальний статус. А допоки ти молодий, перебуваєш на резидентурі чи у процесі отримання спеціалізації, то це своєрідне пекло, але все одно з гарним окладом.

6 тижнів відпустки на морях

Зате у цій країні передбачена довга відпустка. У датчан, які не лікарі :), є і осіння тижнева відпустка, зимова – на свята і в лютому. За Законом, літня відпустка має складати щонайменше три тижні. Тож протягом року у датчан є 5-6 тижнів оплачуваної відпустки. Вони полюбляють літати в Іспанію, а дорожчий варіант – до Таїланду, Індонезії, Малайзії.

Мені поталанило, я працюю у приватній клініці. Влітку її закривають на три тижні і на два тижні – взимку.

Про бонуси й активний відпочинок

Безліч безкоштовних курсів

Для мешканців Копенгагена, котрі мають реєстрацію, платять податки, є багато безкоштовних курсів.

Мовна школа для іноземців є безоплатною, якщо людина тут працює або ж приїхала за возз’єднанням сім’ї.

Крім того, двічі на рік є мистецькі, танцювальні, театральні, туристичні, рукодільні гуртки. Кожне містечко й село прив’язані до певної комуни. І кожна комуна має свої пропозиції, які надсилає на пошту містянам. Датчани обирають курси і відвідують їх безкоштовно.

Вільний час

Вільний час люди проводять активно – займаються спортом, бігають, гуляють з дітьми, собаками у парках, лісах.

У період сірості й дощів настає час “Хюґе” – зі свічами, пледами, гарячими напоями, смаколиками до чаю, затишком. Дуже багато людей відвідують кіно, серед них — велика кількість пенсіонерів. Ще місцеві полюбляють виставки й літературні вечори.

Одинокість в ідеальній столиці

Самотність у щасливому Копенгагені

Кажуть, Данія часто лідирує у рейтингах щастя. Та я не сказала би, що датчани щасливі. Вони є у достатку і в безпеці, Закон рівний для усіх, але це ще не означає гармонію. Чому тоді такий високий показник суїцидів?

Цікаво, що батьки ретельно опікуються своєю малечею. З іншого боку, вони чекають, коли вже діти закінчать школу, виселяться і стануть самостійними. А згодом ці діти настільки поринають у кар’єру, особисте життя й турботи, що у них просто нема вільної хвилини для батька з матір’ю. Зрештою є пенсіонери, котрі доживають у будинках пристарілих, маючи трьох дітей.

У Копенгагені яскраво виражена самотність… Сусіди можуть 20 років жити поруч і не вітатися. Багато людей не вступають у шлюб чи взагалі у стосунки, тут немало сінглів. Також очевидний високий показник розлучень. Люди просто самотні…

І про метаморфози…

Як Данія змінює світогляд

Звісно, ця країна змінила мене. Датчани є холодною нацією, однак я навчилася легко пристосовуватися до них і до представників інших народів, сексуальних меншин… Тут я навчилася не стигматизувати людей.

Другий момент полягає у справедливості. Якщо людина дуже прагне чогось, ретельно вчиться, постійно працює над собою, то вона досягне бажаного результату.

Тут справді є прозорість, тож якщо бути наполегливим, потужно працювати і не здаватися, то кар’єра піде в гору  і це відчуватиметься економічно. Так, певний час є дуже важко, але якщо впевнено йти, крок за кроком, то отримаєш плоди.

І третій момент – одяг. Я перестала акцентувати на одязі й зачісці. Тут головне – вдягнутися тепло і з захистом від дощу, а зачіску взагалі нема сенсу робити, бо вітер її рознесе.

Евеліна Гурницька

ФОТО: з архіву Емілії Вацко

zakarpatpost.net

Коментування вимкнено