Чому Ужгород облюбували лебеді, хто напав на качурика Тошу і які ще дивовижні створіння є на Кірпічці
Орнітолог Оксана СТАНКЕВИЧ-ВОЛОСЯНЧУК розповіла про птахів, що носять чорні окуляри і живуть у рукавичках, чи може вижити закарпатський лелека, який залишився в нас зимувати, самотужки і чому лебедя Гошу мати вигнала з сім’ї
Останнім часом до Ужгорода усе частіше прилітають лебеді. Минулої зими на Ужі їх було майже 30. У цьому році періодично теж на річці з’являються білопері красені. А пташина родина на озері «Кірпічка» взагалі стала відомою на всю Україну і за життям пташенят стежать не лише місцеві, але й усе Закарпаття. Утім не лебедями єдиними живе Ужгород. У місті ще багато інших рідкісних та цікавих пернатих, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
І найбільше про життя птахів знає орнітолог Оксана СТАНКЕВИЧ-ВОЛОСЯНЧУК. Тож сьогодні у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» під час наших «Недільних бесід» ми говорили з нею і про лебедів, і про бакланів, і про лелек, і про качок, і чайок, яких у останні роки явно поменшало.
Почнемо з лебедів, оскільки саме вони є найбільшою гордістю ужгородців. Що саме могло привабити птахів до міста і чому вони не оселяються на інших закарпатських водоймах, скажімо, на Латориці, або на Тисі.
Лебеді шукають собі проточні водойми, які не замерзають. Для них важливо, щоб було що їсти взимку. Їм не такі страшні морози, як голодна смерть. Взагалі вони зимують ближче до Чорного й Азовського моря й не завжди відлітають. У нас досить м’який клімат, теплі зими, не замерзають річки, тому вони часто залишаються у нас. Тут вони непогано себе почувають. Отже, зимівля лебедів на Ужі – досить традиційна вже років 20. На Латориці, я знаю, час від часу теж є лебеді, але не так масово і не так часто. Із чим це пов’язано – важко сказати, адже ця річка теж цілком придатна для їхньої зимівлі. Тим не менше, вони більше облюбували Ужгород. Можливо, до нас деякі лебеді зі Словаччини прилітають. Ужгород ближче. Але це питання потрібно досліджувати глибше.
Лебеді на Кірпічці. Вони вже стали талісманом міста. Однак з ними постійні пригоди. Це і рибацький гачок, і підгодовування. Чим кормити лебедів можна і чим ні. Розкажіть, чому їм шкідливий хліб?
Хліб – це неприродна їжа для птахів. Лебеді їдять в основному водні рослини, водні організми, які там є, можуть бути мальки, якісь молюски, рачки (не плутати з раками), водні комахи. Крім того, вони як гуси пасуть, в основному люблять злакові рослини. А щодо хліба, то все неприродне є не дуже добрим для організму, негативно впливає на травну систему, особливо коли мова йде про маленьких пташенят. Якщо лебедят годувати хлібом, вони можуть навіть загинути.
Загалом підгодівля рекомендується в зимовий період, коли в основному водне дзеркало замерзає і птахи знаходяться на ділянках, де можуть плавати. Тоді у них обмежена можливість харчуватися і їх потрібно підгодовувати. Найкраще пригощати їх висівками, кашами. Знову ж таки хліб – не найкраща їжа. Звичайно, в містах лебедів підгодовують і люди частіше обирають хліб, бо це запропонувати найпростіше. Але коли в їхньому раціоні з’являється досить серйозний сегмент борошняних виробів, це – погано і не дуже здорово для них. Влітку взагалі я б сказала – не треба підгодовувати. Лебедям можна приносити траву, якщо вони бояться пасти далеко від берега. Але вони знаходяться в озері, де є все. Там дуже багато водоростей і різних організмів, які вони можуть ловити собі. Насправді харчування в них різноманітне і не треба його псувати хлібом. Він просто зайвий.
Влітку на Кірпічці був інший випадок невдалої підгодівлі лебедів, пов’язаний не з хлібом. Тоді лебедя вдавилося шкіркою кавуна і дуже добре, що його вдалося врятувати Що скажете з цього приводу?
Це – також випадок неправильної підгодівлі. Шкірка кавуна теж не є для лебедів природною їжею. Вони не пристосовані для заковтування таких продуктів. Це був один із прикладів того, що не варто втручатися в життя птахів, коли лебідь може вдавитися, або їжу може не перетравити шлунок.
Зерно і крупи, які залишають на березі годувальники призвели до того, що там з’явилося багато щурів. Вони стали такими сміливими, що навіть не бояться від людей. Чи безпечні вони для лебедів і як годувати птахів так, щоб до них не збігалися гризуни?
Там, де виникає неконтрольована підгодівля, де є надлишок людської їжі, там, звичайно, заводяться щурі, миші та інші гризуни. Люди бачать, що це відбувається і скільки разів їм уже казали: «Не годуйте лебедів влітку!» Є багато зелені і загалом озеро багате на поживу. Не треба їм влітку нічого приносити. Вони нормально справляються самі і знаходять собі харчі. Навіть лебедята чудово дають собі раду в озері і добре харчуються. Крім того, вони повинні навчитися шукати собі їжу самі, а не чекати подачок від людей.
Лебедям щурі не можуть ніяк нашкодити, гірше від них лише людям. Це – наша санітарно-гігієнічна ситуація. Взагалі лебеді – досить сильні птахи, здатні захистити себе від лисиць та собак, щурі для них не загроза. Та й взагалі щурам до них байдуже, їх цікавить їжа. Інфекції , які можуть розносити гризуни, птахам також нічим не загрожують, в них різні організми.
Смерть лебедятка стала трагедією для тих, хто стежить за життям цієї родини. Чи часто таке трапляється під час тренувальних польотів і чи можна було запобігти лиху? Що можна зробити тепер, аби врятувати інших?
Лебеді оселилися в антропогенному середовищі, де таких ситуацій може бути дуже багато. Фактично тут немає нічого такого екстраординарного, адже дике середовище має свої небезпеки, а міське – свої. Багато птахів гине, вдаряючись об скло вікон чи вітрини. Як правило, мова йде про менших пернатих. На жаль, нашому лебедяткові не поталанило, воно поранилося об огорожу кортів спорткомплексу «Юність». Що зробимо. Таке життя. Вони вчаться лише літати, погано розпізнають небезпечні речі. Треба подивитися, чим небезпечна ця огорожа і подумати, які відлякуючі елементи можна на ній розмістити: чи прапорці, чи силуети хижаків. Хоча для лебедя й хижак не страшний. Тут треба добре подумати, що можна зробити, щоб лебеді не летіли до тієї огорожі.
Лебідь Гоша досі є предметом дискусій в Інтернеті. Чому його вигнала мати зі сім’ї? Що стало справжньою причиною того, що пташеня стало вигнанцем?
На жаль, я не була свідком процесу вигнання лебедятка зі зграї, про ситуацію також знаю з чуток і мені не до кінця зрозуміло, що ж там відбулося насправді, чому Гоша став вигнанцем. Адже якщо його дійсно вигнала мати, така поведінка не є типовою для лебедів, які є хорошими батьками, піклуються про своє потомство до кінця, поки не виведуть його у доросле життя, коли вони можуть самі про себе дбати. Ці батьки не кидають своїх дітей. До того ж у них однакове ставлення до всіх пташенят. Тому мені досить дивно, що на Кірпічці таке трапилось і я не можу зрозуміти ситуацію до кінця. Я не почула ні від кого версію, яку можна логічно пояснити про те, що ж там трапилося, чому Гоша став вигнанцем, чому почав жити окремо, як так сталося, що сім’я відокремилась від нього чи його відокремила від себе. Мені ця ситуація не зовсім зрозуміла.
Що вам відомо про лебедя, який загинув на Ужі? Говорять багато, але чи вся інформація достовірна. Чи його справді поранили, підстрелили? Кажуть, що то був мисливець зі Сторожниці. Чи смерть наступила через недогляд за раною, чи могли бути інші причини?
Птах був справді поранений… .і досить серйозно. У нього була розтрощена кістка. Це могло бути кульове поранення. Але я не чула, щоб і з нього витягли шрот. Тому цілком ймовірно, що це міг бути удар – удар каменем, удар важким предметом. Якби це була мисливська куля, яка містить багато шроту, тварина була б поранена у різних місцях і з неї би витягали цей шрот. Тому, скоріш за все, це був удар якимось предметом.
Щодо загибелі лебедихи, то остання версія була про те, що вона загинула від сепсису, тобто від зараження крові. Якщо так, то ветеринар повинен був давати птаху відповідні ліки, мав приписати антибіотик. Та й за птахом потрібно було дуже стежити, його не повинні були випускати у вольєр, адже якщо поранення було настільки серйозним, потрібен був належний догляд. Лебедицю можна було врятувати, якби вона була адекватно пролікована.
Каченятко Тоша на Кірпічці. Кажуть, що на нього маленьким напали лиски. Чи могла бути інша причина того, що воно не може літати? Чи має шанси качурик перезимувати в природних умовах, чи його потрібно десь прилаштувати?
Я не бачила Тошиного крила – чи воно недорозвинене з народження, чи поламане ще в маленькому віці і в результаті або неправильно зрослося і є неробочим, або неправильно розвивалося. Таке теж трапляється у природі. Цьому каченятку поталанило, бо воно живе в нас на озері, його годують і так само за ним і далі можна доглядати у зимовий період. Якщо озеро замерзне, його просто треба буде забрати й віддати або комусь додому, або в ЗОЕНЦ (Закарпатський обласний еколого-натуралістичний центр) у вольєр, аби його годували, а потім випустили. У будь-якому разі, взимку Тошу потрібно буде підгодовувати.
У Тячівському районі досі живе лелека. Птах не відлетів на зимівлю. Чи має він шанс вижити взимку? Чим можна йому допомогти?
Напевно птах був поранений і не зміг «стати на крило». Сам він перезимувати не зможе. Тільки з допомогою людей. Його обов’язково потрібно підгодовувати, його треба забирати до приміщення. Лелеки харчуються тим, що знаходять на полях, наприклад, гризунами, або у водоймах. Зимовий період для них найстрашніший не холодами, бо в нас великих морозів немає, а саме тим, що вони не зможуть знайти собі їжу. Тому люди повинні допомогти таким птахам, які поранені, не можуть полетіти. Їх потрібно брати під опіку. У гнізді зимувати він не зможе. Його неодмінно треба забрати. Якщо він не може літати, то й до гнізда дістатися не зможе, для нього це складно. Його треба прихистити десь у приміщенні.
Минулої зими в Ужгороді зимували баклани. Чи є для цих птахів наші умови сприятливими для проживання?
Не дуже радісно, коли з’являються масово баклани, бо вони масово поїдають рибу і є великими харчовими конкурентами іншим водоплаваючим птахам. Коли вони прилітають великою зграєю, це відчутно і на озерах, і на річках. У нас баклани в основному локалізувалися на водосховищах системи Чорного мочара (Берегівський район). Чи гніздяться вони – поки що не можемо сказати, бо гнізда не знаходив ніхто, але вони є цілорічно. І позаминулої зими, коли було дуже холодно, коли позамерзали всі озера, вони позліталися на річку, бо вона хоч трошки мала площу, яка не вкрилася льодом і вони там могли ловити рибу. Але на гірських річках вони зустрічаються рідше, краще обирають дельти, великі простори.
Влітку на Ужі можна було побачити чорного лелеку. Це – дуже рідкісний птах, який живе подалі від людей. Але цього нерідко бачили на ділянці між підвісним і мостом Масарика. Як гадаєте, чому птах-вілюдник ловив рибу майже в центрі Ужгорода?
Як правило, ці чорні лелеки прилітають на Уж, де ловлять рибу. Цей лісовий птах справді не любить присутності людей, дуже обережний. Тим не менше, його щось примушує з’являтися в людних місцях, прилітати аж майже в центр Ужгорода. Думаю, що це відбувається через те, що останнім часом літа у нас досить спекотні й сухі і невеликі водойми пересихають, а чорні лелеки тримаються біля невеликих озер неподалік лісу, або навіть лісових, такі є в нас в Ужгородському районі, де вони й гніздяться. Тож коли все пересихає, вони змушені летіти шукати собі їжу в інші місця. А від гнізда вони можуть відлітати на відстані більше 10 кілометрів. При чому, в останні роки ця дистанція збільшилася саме через пересихання водойм. У нас у місті теж ціле літо тримається мілка вода і досить легко полювати. Тож, очевидно, лелеки знайшли собі ці ділянки, де легко можна знайти поживу.
В Ужгород злітається все більше птахів, яких тут раніше не бачили. Чому? Про які ще вам відомо?
У ту, позаминулорічну, холодну зиму для мене було сюрпризом побачити білолобу гуску. Такого виду я раніше в нас не спостерігала. Цікавими також є омелюхи, які колись в Ужгороді зустрічалися досить часто, але в останні років 10 зникли. Вони прилітали великими зграями, сідали на софорах і в лютому їх можна було побачити в Ужгороді. Це – гарні яскраві пернаті, яких зараз зустріти можна досить рідко. Зате масово прилітають на Уж чепури малі (чаплі) і це відбувається вже років 20. Вони тримаються на річці починаючи з квітня і до вересня. Це також пов’язано з тим, що Уж у цей період є досить мілким і вони там успішно полюють. Також у нас багато лисок (чорненькі маленькі птахи схожі на качок). Для них характерні стоячі водойми, як на Кірпічці, які вони собі добре облюбували. Вони малі, але досить агресивні. Є ще близький до них вид – курочка водяна. Вони такі ж як лиски, тільки трішки менші і з червоним дзьобом. Вони менш агресивні і дуже лякливі. Їх дуже рідко коли можна побачити, бо вони ховаються від людей у заростях. Ці птахи так само є на цьому озері. Якщо лиски більш сміливі, їх багато, вони ще й порядки там свої наводять, то курочки водяні значно скромніші і тихо сидять у кущах. Також цікавий вид я побачила цієї весни також у парку Перемоги (також Кірпічка) – це ремез. Такі птахи в’ють гнізда у вигляді рукавички і воно звисає над водою. Гнізда я не бачила, але самого ремеза помітила на рогозі. Тож можливо незабаром ми побачимо там, де є плакучі верби (а вони є на озері), і гнізда цих дивовижних створінь. Ці пташки дуже маленькі, яскраві, мають чорні окуляри. Є в Ужгороді і сиві дятли, там же, на Кірпічці.
А вам не здається, що в останні роки на Ужі стало менше чайок?
Так. Вони тут не гніздилися. Думаю, вони гніздяться десь нижче за течією. Можливо, хтось зруйнував їхні гнізда. Якщо звичайних мартинів поменшало (чайок), то натомість у нас з’явилися жовтоногі мартини, які значно більші за розмірами і ноги в них на відміну від звичайних не червоні, а жовті, дзьоби ж також жовті з червоними плямками на кінці.
Спасибі за цікаву розмову! Успіхів вам, а Ужгороду – побільше унікальних птахів.
Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
