Чому головному патрульному поліцейському Закарпаття дружина каже, що він більше часу проводить із телефоном, ніж із нею

Юрій Марценишин про наркотики, п’яних водіїв, розбиті службові автомобілі та фото у соцмережах, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Водії-олені, п’яні аварії, наркобізнес на Закарпатті та інші резонансні злочини щодня обговорюються нашими краянами як за чашкою кави, так у соцмережах, вдома і на роботі, із друзями та навіть із незнайомими людьми. А як працюється тим, хто їх розкриває? Якими є будні патрульних? Про це у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» під час наших «Недільних бесід» ми говорили з начальником Управління патрульної поліції в Закарпатській області Юрієм МАРЦЕНИШИНИМ.

Почнемо з підсумків минулого року. Яка статистика злочинів. Як вона змінилася порівняно з позаминулим, яких саме злочинів було скоєно найбільше, скільки розкрито, яких саме?

Якщо підводити підсумки 2018 року, закарпатські патрульні опрацювали близько 1700 викликів. Це загалом на нашій території обслуговування. У 2017 році цифра була приблизно такою ж. Тому значної динаміки щодо збільшення злочинності не спостерігається. Навпаки маємо незначне зменшення, особливо тяжких злочинів. Загалом, торік патрульні розкрили понад сотню кримінальних правопорушень, затримували та виявляли осіб, ймовірно причетних до злочинів. Найбільше таких випадків було зафіксовано у травні минулого року. Це – близько 176 злочинів. Це був пік злочинності торік. Ймовірно через те, що були свята, багато вихідних. Також патрульні виїжджали на виклики, де сталися крадіжки. Таких випадків за рік було 305. Зареєстрували 311 випадків нанесення тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості, а також було виявлено та зафіксовано 284 випадки розповсюдження наркотичних речовин. Саме патрульною поліцією впродовж року було розкрито 152 крадіжки, 249 наркозлочинів, 18 грабежів, а також ряд інших менш значимих злочинів кримінального характеру.

Патрульних деколи називають «селфіками»… але ж зараз соцмережі сприяють, можна сказати, виявленню злочинів. Люди фотографують ДТП, різні правопорушення і оприлюднюють в Інтернеті. Чи відстежуються у вас публікації в соцмережах, чи були випадки, що реальні злочини розкривалися саме завдяки активності закарпатців у віртуальному просторі?

Спочатку про селфі. У новій структурі були започатковані нові традиції і нові підходи до організації нашої роботи, а також новації щодо співпраці поліції з суспільством. Та система, яка була до реформи, тобто до введення в дію Закону України про Національну поліцію, не зовсім влаштовувала як державу загалом, так і народ. Вона вже не відповідала нормам сьогодення. Взагалі, коли запускалася патрульна поліція, одним із ключових завдань було стати ближче до людей, бути максимально відкритими. Можливо, дехто нас називає селфі-копами, я цього не соромлюся, сприймаю це з гордістю, бо навіть селфі з простим громадянином ламає стереотипи людей, бар’єри, напрацьовані роками.

Що ж стосується оприлюднення в соцмережах відео, фотографій, скажу, що кожен громадянин на це має право. Але такі шляхи на сьогодні не дуже дієві. Поліція не сидить цілодобово у Фейсбуці, вона працює в реальних життєвих умовах. Так, ми багато публікуємо інформації, висвітлюємо роботу, але не завжди моніторимо всі сайти, чи то індивідуальні сторінки кожного закарпатця.

Якщо людина дійсно хоче допомогти навести лад, затримати злочинця, набагато ефективніше зателефонувати на 102. Кожен дзвінок фіксується, включаючи час, коли він надійшов, коли його оператор прийняв, коли направив інформацію на планшет екіпажу патрульної поліції, коли екіпаж його прийняв, коли прибув на місце і коли виконав індивідуальне завдання.

На сьогодні навіть у законодавстві не врегульовано механізм реагування на звернення громадян, які опубліковані в Інтернеті.

Якщо людина фотографує порушення правил дорожнього руху, наприклад, неправильно припаркований автомобіль, відправляє фото нам, на це важко реагувати, бо немає відпрацьованого механізму. У нас в Україні діє презумпція невинуватості і ми повинні довести, що злочин мав місце. Якщо правопорушення виявив не поліцейський на місці, зробити це складно, бо як людина, яка скаржиться, має певні права і повноваження, так і людина, на яку скаржаться, також їх має, у тому числі і право захищатися. Відповідно вона може сказати, що фотографію змонтовано, що за кермом був хтось інший і ще багато чого.

Тому підкреслю, що єдиним дієвим методом є виклик поліцейських на місце скоєння правопорушення.

Болюче питання алкоголізму. Торік було кілька резонансних аварій зі смертельними наслідками, скоєних п’яними водіями. А як загалом після підвищення штрафів таких правопорушень стало менше, чи більше. Торік порівняно з позаминулим роком більше, чи менше ДТП, скоєних п’яними.

Торік було виявлено майже тисячу водіїв, які керували транспортними засобами у нетверезому стані. Усі матеріали ми скеровуємо до суду, який відповідно уже й приймає рішення. У середньому щомісяця виявляємо 70-80 водіїв, які сідають за кермо напідпитку. Якщо водій у нетверезому стані скоїв ДТП, у більшості випадків є травмовані особи, але вести їхній облік уже не наша компетенція. Також є аварії з матеріальними збитками (коли у потерпілих травм немає). З сотні дорожньо-транспортних пригод таких випадків близько 10-15, коли водії перебували у нетверезому стані. Їх небагато. Основна маса ДТП припадає на аварії з потерпілими. Тому важко скласти чітку статистику транспортних пригод за участі водіїв у стані сп’яніння.

Законодавством передбачено, аби водії не уникали відповідальності (якщо ДТП без потерпілих), не обов’язково проходити освідчення на стан сп’яніння за виключенням випадків, якщо у поліцейського виникла підозра, що автомобілем керує людина напідпитку. Якщо ж ДТП з потерпілими, вимога є обов’язковою.

Тож раніше були випадки, коли водії уникали відповідальності. Наприклад, перебуваючи у стані сп’яніння хтось скоїв ДТП, але коли поліцейський приїжджав на місце, він казав, що випив після скоєння аварії, аби зняти стрес. Цю норму було донесено до законотворців і зараз, аби унеможливити різні маніпуляції, у законодавство внесено зміни, згідно з якими за вживання алкогольних напоїв після скоєння ДТП також наступає відповідальність. Цей механізм дійсно дієвий.

У соцмережах часто закидають, що патрульні трощать службові автомобілі. Це правда? Скільки було їх розбито?

Деякі люди радіють, коли щось погане трапляється з сусідами і дуже радіють, коли щось трапляється з патрульною поліцією. У нас за минулий рік трапилося 8 ДТП за участі службового автотранспорту, із них лише 3 – із вини патрульних, 3 – з вини інших осіб та 2-ма ще займаються слідчі, враховуючи, що були потерпілі, наші безпосередньо колеги, тож наразі неможливо сказати, хто винен, але за попередньою інформацією, не з вини поліцейських.

Скільки найбільше наркотиків доводилося вилучати? Взагалі розкажіть, як у області справи з наркобізнесом…

Патрульна поліція затримує щоденно 1-2 особи, звичайно, не з великою кількістю наркотичних речовин. Зазвичай це легкі наркотики, скажімо, марихуана, травка для викурювання. Одним із найбільш резонансніших випадків було виявлення буквально нещодавно на вулиці Довженка біля Апеляційного суду патрульною поліцією спільно з поліцейськими Головного управління Національної поліції в Закарпатській області близько 500 грам речовини, зовні схожої на наркотичну. Ще раніше в Мукачеві в юнака патрульні роти тактично-оперативного реагування виявили близько 23 згортків з білою кристалічною речовиною, зовні схожої на метамфетамін. Буквально у серпні в Ужгороді був випадок, коли заявниця повідомила, що сусіди затоплюють її зверху і викликала патрульну поліцію. На місці наші працівники поспілкуватися з тими сусідами і в кімнаті побачили декілька пакетів з речовиною, зовні схожою на наркотики рослинного походження, а також декілька горщиків, у яких вирощувалися кущі коноплі.

Із чого починається ваш день? Взагалі легко прокидаєтесь вранці?

День починається із нашого сина, який, як маленький будильник – спочатку будить нас, а коли звертаємо на нього увагу, мило усміхається. Донечка вже більш доросла, а синочку ще й року немає. Тому ранок у нас затишно-сімейний. Потім беру до рук телефон. Є у нас певні групи в управлінні, із оперативною інформацією, там доповідає чергова частина, за зміну командир роти скидає найбільш важливу інформацію про резонансні події, які трапилися. Деколи дружина навіть ображається, каже, що я з телефоном проводжу більше часу, ніж із нею. Але такі реалії сьогодення і мусимо контролювати кожне питання, аби оперативно реагувати, або деколи потрібне моє особисте втручання як керівника. Ми взагалі знаходимося на зв’язку 24х7, тобто цілодобово, відключати телефон і не бути на зв’язку я не можу. А на роботі все починається із чергової частини, яка є мозком поліції.

Які найцікавіші випадки можете назвати… поділіться робочими моментами… Чи трапляються курйози?

Курйози в нас постійно. Поділюся одним. Якось ми журналістів запросили на прес-конференцію, запросили їх завчасно… і паралельно була конференція в Головному управлінні. Моя речниця зателефонувала журналістам і спитала де вони, вони ж відповіли, що тут, у нас. З’ясувалося, що вони переплутали, де ми їх збираємо, тож дізнавшись, у чому справа, встали посеред прес-конференції і прийшли до нас. Справа в тому, що для людей поліція – це поліція і вони не особливо вникають, яка саме, та й загалом ми всі підпорядковуємося одній структурі – Національній поліції України. Ми – теж національна поліція, просто підпорядковуємося на пряму Києву. Тож на початку роботи такі ситуації траплялися неодноразово.

Що читаєте? Маєте улюблену книгу?

Часу не вистачає, але змушую себе читати. Останнє, що прочитав, це – «Двадцять правил лідерства». Дуже цікаве видання, мені його подарувала дружина. Зараз читаю підготовлену іноземними партнерами і Департаментом патрульної поліції професійну книжку, яка підходить і для громадських організацій, і корисна для поліцейських «Співпраця поліції та громади». Вона дуже корисна.

Ви проводите багато флешмобів. Вас всюди видно, про вас всюди чути.  А яка акція була найкацівішою?

Основна оцінка нашої діяльності – виключно довіра населення. Це – перший пункт у законі про Національну поліцію України. Тому ми цей принцип беремо за основу і завжди, коли з кимось зустрічаємося з будь-якими організаціями, кажемо, що не треба зациклюватися на тому, що ми – поліція, з нами можна співпрацювати не лише в професійних рамках. Це – і флешмоби, і прибирання парків, і допомога тваринам, і проведення соціальних акцій, і допомога дитбудинкам, і профілактичні уроки у школах, і багато іншого. Тобто спектр співпраці з поліцією може бути необмеженим. Серед найбільш успішних флешмобів, на мою думку, був із дітками на вулиці Минайській на пішохідному переході. Ми роздрукували великі плакати із закликами, наприклад: «Поважай пішохода», «Не сідай, випивши, за кермо», «Безпека – це життя» та інші.  Тож на перехресті Минайська – проспект Свободи, коли на світлофорі загоралося зелене світло, ми, поліцейські, разом з дітками переходили дорогу з плакатами, повернутими до водіїв, які саме зупинилися, аби вони мали змогу прочитати. Було навіть таке, коли ми йшли і діти несли плакат із написом «Пристебнув пасок – пристебни життя» і водій, помітивши нас, взяв пасок і пристебнувся. Весело було за ним спостерігати і приємно усвідомлювати, що такі акції є дієвими. Загалом кожен флешмоб був цікавим по-своєму. Або ми роздавали водіям наліпки акції «Керуй», «Я – офлайн», «Крутий водій», «Надійний водій» та інші. Тобто ми знаходили водія, який дійсно припаркований правильно, розмовляли з ним, перевіряли по базі і якщо за ним не було зафіксовано правопорушень, то  вручали йому наліпку. Були такі, що одразу на заднє скло наклеювали її, адже для водіїв отримати таке є теж є певною гордістю і позитивно сприймається суспільством. Були й такі ситуації, що водій казав: «Я їжджу всюди, ніде вас не бачу, я всього дотримуюсь, дайте мені, будь ласка, наліпку». Такі моменти і коли люди дякують, пишуть позитивні коментарі під нашими публікаціями, дуже надихають. Тішить, що наше суспільство усе ж потихеньку переходить у ту потрібну сучасну проєвропейську площину, в якій будуть першочерговими повага один до одного, відповідальність, дисциплінованість і чесність.

Продовження у наступному номері газети «Неділя Закарпатські новини».

Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net