Життя на Землі було навіть три з половиною мільярди років тому.

Про це стверджують вчені, які знайшли на одному з пляжів Австралії скам’янілі сліди мікроорганізмів, здатних існувати в екстремальних умовах, навіть у космосі.

На думку фахівців, які виявили знахідку, на Землі тоді було не набагато краще, ніж у космосі, так як кисню на той час майже не було, а виверження вулканів часто супроводжувалися падінням метеоритів, провокуючи нові катаклізми.

Вчені вважають знайдені мікроорганізми одним з непрямих доказів того, що життя потрапило на Землю ззовні. На їхню думку, такі ж одноклітинні організми можна знайти, наприклад, на Марсі.

Нагадаємо, що нещодавно вчені США оголосили, що їм вдалося виявити на Марсі свідоцтва існування струмків рідкої солоної води.

tsn.ua 

Рівень технології та інтелектуального потенціалу в світі сьогодні насамперед визначається здобутками у створенні ракетно-космічної техніки. В якому би стані не перебувала держава, але саме ця ознака свідчить про її потенційні можливості. Після розпаду Союзу Україні вдалося утриматись у першій “трійці” космічних держав.

Першого вересня 1995 року із запуском супутника Землі “Січ-1” Україна офіційно стала космічною державою.

З 16 листопада по 5 грудня 1997 року на американському космічному кораблі “Колумбія” здійснив космічний політ український космонавт Леонід Каденюк. Уродженець Чернігівщини після закінчення Чернігівського училища льотчиків у 1971 році потрапив до загону радянських космонавтів. Літав більш ніж на 50-ти типах літаків різного призначення. У червні 1995 року взяв участь у відбірковому конкурсі на спільний Україно-американський політ. Пройшовши всі тонкощі підготовки космонавтів у Х’юстонському Центрі, Леонід Каденюк 16 діб ширяв у космосі.

До Дня космонавтики в Колочавській ЗОШ І-ІІІ ст. №1 Ю.П.Хланта, вчитель астрономії і сільський голова Колочави, підготував і провів позакласний захід, мета якого — ознайомити учнів з історією святкування Всесвітнього дня авіації і космонавтики, з біографією першого космонавта України — Леоніда Каденюка, а також розвити творчі здібності, мислення, знання про космос, фізичні основи польоту, прищепити цікавість до пізнання космічних просторів.

Приємною несподіванкою для учнів була присутність випускника Колочавської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1, а зараз старшого лаборанта лабораторії космічних досліджень УжНУ Івана Віталійовича Барни. До речі, він єдиний з Колочави та, мабуть, із усього району свого часу виконував наукову роботу в спеціальній астрофізичній обсерваторії російської академії наук на одному з найбільших у світі телескопів (діаметр дзеркала сягає 6 м). У своєму виступі І.В. Барна у формі презентації показав досягнення сучасної астрономії, пріоритети розвитку та перспективи, розповів про українських космонавтів, які літали під прапорами Радянського Союзу, а також ознайомив учнів із завданнями, які виконує ЛКД УжНУ.

У ході свята, яке проходило у робочій атмосфері, вчителем астрономії Ю.П. Хлантою та гостем заходу було дано вичерпну відповідь на різні питання з боку одинадцятикласників.

Загалом зустріч пройшла успішно. Учні отримали масу вражень, відкрили для себе багато нового і цікавого.

Василь ГЛЕБА,
заступник директора школи з виховної роботи.
“Верховина” для mizgir.com.ua

Молодіжно-освітню програму планує розробити російський Центр підготовки космонавтів, заявив начальник Центру підготовки космонавтів Сергій Крикальов, передає РІА «Новости».

«Протягом декількох років у нас проводилися молодіжні табори. Зараз проводяться курси вихідного дня для молоді, це навчальні курси протягом двох днів», – повідомив начальник ЦПК.

На базі ЦПК планується організувати освітню програму для дітей, підлітків та студентів.

У свою чергу, радник начальника ЦПК Олег Котов повідомив, що в Центрі планується створення космоцентра на базі макета орбітальної станції «Мир».

«Крім того, планується участь Центру з прийому дітей до клубу юних космонавтів», – відзначив радник.

Світова спільнота повинна готуватися до швидкої зустрічі з позаземними цивілізаціями, говориться в заяві британської Королівської академії наук за підсумками дослідження, присвяченого питанням існування життя у Всесвіті.

Формула була розроблена Френком Дональдом Дрейком – професором астрономії та астрофізики каліфорнійського університету Santa Cruz в 1960 році.

Зараз британські академіки пропонують створити в структурах ООН спеціальне агентство, яке буде займатися питаннями, що стосуються очікуваної зустрічі з позаземними цивілізаціями, а професор Домінік також закликав не боятися інопланетян, так як “альтернативні світи не несуть у собі небезпеку, яка так барвисто описується у фантастичній літературі”.

Нагадаємо, що відомий британський астрофізик Стівен Хокінг вважає, що інопланетяни існують, але людям з ними краще не зустрічатися, бо вони просто використають Землю і землян як ресурс.

У цього вченого також існує припущення, що більша частина мешканців Всесвіту, швидше за все, подібна до мікробів.

ТСН

Фантасмагоричну новорічну ялинку відкрили на Приморському бульварі в Одесі. Про це повідомили в прес-службі Одеської міської ради

Одеська «лісова» красуня стоїть напроти головної ялинки міста – біля Воронцовського палацу.

За словами організаторів, на території СНД аналогів одеської космоялинки немає. Подібними альтернативними новорічними символами можуть похвалитися лише найбільші європейські культурні центри, серед яких Париж і Амстердам.

Довідка

Дмитро Дульфан народився і працює в Одесі. У 1991 закінчив Одеське державне художнє училище ім. М.Грекова. З 1991 року його роботи виставлялися у найбільших галереях Києва, Москви. Дмитро Дульфан бере участь у знакових групових виставках сучасного мистецтва за кордоном.

Наталія Березюк, ІА «Світ освіт»

Черговою невдачею завершився запуск індійської ракети із супутником зв’язку. Ракета-носій стартувала з космодрому Шрихарикота. За декілька секунд після запуску ракета відхилилась від заданого курсу, і вибухнула в повітрі. причиною аварії, за попередніми даними, стала несправність у першому ступені ракети.

“24″

Астрономы с помощью телескопа XMM-Newton обнаружили галактику, рентгеновское излучение которой намного больше, чем у других галактик. Она даже превышает теоретически максимально возможный предел излучения.

Такое мощное излучение частично можно объяснить тем, что квазар втягивает в себя очень большие объемы вещества. Но, прежде чем попасть в квазар, оно разгоняется до скорости, превышающей скорость света, и становится источником рентгеновских лучей.

Спустя 41 год НАСА, ничуть не смущаясь, использовало те же слова, сообщая о создании второго поколения роботов-астронавтов – моделей Robonaut 2 (R2). Мол, вот он – гигантский скачок. И не только для людей, но и для андроидов. Поскольку по результатам испытаний стало ясно: они – андроиды – имеют все шансы выйти в космос. И первыми шагнуть на Марс.

- Работая бок о бок с людьми или отправляясь самостоятельно туда, где риск для людей слишком велик, такие машины, как робонавт, расширят наши возможности для строительства и открытий, – заявил директор космического центра Джонсона Майк Котс (Mike Coats).

КЕНТАВРЫ НА МАРСЕ

Ученые НАСА занялись роботами-астронавтами еще 10 лет назад, сотрудничая с DARPA – легендарным исследовательским агентством Пентагона. И уже первые робонавты – далекие предки будущих покорителей космоса – выглядели отнюдь не примитивно. Они выглядели прикольно – походили на кентавров, имея вместо лошадиных “нижних частей” нечто вроде трактора. И показали себя весьма надежными помощниками людей в условиях, приближенных к марсианским. “Кентавров” испытывали в кратере аризонской пустыни. Они бодро рыли там грунт и ловко собирали образцы породы, укладывая их в ящик на спине.

В 2005 году к одному из “предков” вместо 4 колес конструкторы приделали одну ногу с захватом, чтобы мог держаться за что-нибудь в невесомости на орбите. И в таком виде собирались отправить его на МКС. Но там поостереглись принять одноногого робонавта. Тогда он показался страшной экзотикой. Не исключено, что потомок – гораздо более совершенный R2 – больше придется ко двору.

ПОКОРИТЕЛЬ КОСМОСА В ИНВАЛИДНОЙ КОЛЯСКЕ

К созданию R2 подключилась автомобильная компания General Motors (GM). Она, кстати, давно сотрудничает с НАСА. В свое время ее специалисты разрабатывали лунные экипажи, на которых колесили члены экспедиций “Аполлон”.

Нынешние цели автомобилистов обозначил Алан Тауб, вице-президент компании по глобальным исследованиям и развитию. Мол, есть серьезные планы устроить робонавтов и на земную работу – конкретно на автомобильные заводы. Чтобы они работали не вместо людей, а вместе. И пользовались при этом человеческими инструментами.

Пока конструкторы сосредоточились на верхней части робонавта. Ведь нижняя может быть любой – с колесами, ногами (разного количества), гусеницами, лыжами – в зависимости от пункта назначения. Нижние части могут быть даже сменными.

В закрытых помещениях робонавты ездят на двухколесных тележках с гироскопами. И весьма напоминают инвалидов-колясочников.

Робонавт способен уже самостоятельно ориентироваться на местности и выполнять разные технологические операции – даже сверлить и сваривать. Что свидетельствует об интеллекте и проворности, которые будут повышать и дальше. Уже в третьем поколении. Вот оно и полетит к другим планетам.

На людей в смысле дальних космических путешествий – на Марс, к примеру, – надежд-то почти не осталось. Да и с ближними – на Луну – проблема. Американцы отказались – очень дорого и очень опасно. А нам без них тяжело. Даже сотрудничая с Индией и Китаем.

Иное дело отправить роботов – каких-нибудь высокотехнологичных андронавтов. И дешево – не едят, не дышат, не создают органических отходов, не ссорятся, не боятся космических излучений и перегрузок. И, как говорится, сердито – случись что, общественность не задолбает упреками. Да и тайны роботам доверить можно – не проболтаются.

КСТАТИ

Чей-то робот на Луне уже был

В аномальной среде ходит удивительная байка про “голову робота”, которую якобы нашли и сфотографировали астронавты из экспедиции “Аполлона-17″ в 1972 году – последней лунной. Кто запустил байку первым, неизвестно. Но ныне ее настойчиво распространяет некто Ричард Хогланд, который представляется бывшим сотрудником НАСА. В своей книге “Темная миссия: секретная история НАСА”, написанной в соавторстве с журналистом Майклом Бара, он даже публикует фото “головы”. Но при этом не сообщает, где конкретно ее нашли, кто подобрал, что при этом было сказано. Портит впечатление и то, что фото сделано без привязки к лунному пейзажу и без астронавтов.

В свое время Хогланд действительно был близок к космосу. Хотя работал не в НАСА, а при нем. Служил консультантом агентства на контрактной основе. С экспедициями “Аполлонов” был связан лишь как научный советник на телеканале CBS – помогал журналистам. Теоретически он мог, конечно, тайком завладеть снимком “головы”, так и не узнав подробностей. А теперь домысливает их.

В своих домыслах консультант называет находку самой странной и жуткой. Уверяет, что обнаруженная на Луне “голова” похожа на ту, которую имел робот C3-PO из “Звездных войн”. И эта лунная “голова” соответственно тоже от робота. Инопланетного робота. Кстати, определенное сходство у нее есть и с головой нынешнего робонавта R2. Не правда ли?

По версии Хогланда, лунный артефакт был доставлен на Землю с целью изучения его “мозгов”.

У уфологов, которым ныне и является консультант, находка получила название Data`s Head. То есть “голова с данными”. Или с информацией. Уфологи считают ее величайшим секретом экспедиции “Аполлона-17″. И очень гордятся, что пролили на эту “голову” хоть какой-то свет.

news.rin.ru

На орбіту SDO вивела ракета-носій Atlas V. Спочатку старт був запланований на 10 лютого, однак через погану погоду на мисі Канаверал був відкладений на добу.

Висота орбіти нового апарата складе приблизно 33 тисячі кілометрів. За допомогою високочутливих приладів на борту SDO буде збирати дані про Сонце і його магнітне поле і передавати їх на станцію в штаті Нью-Мексико. В цілому час роботи апарату складе п’ять років.

За словами дослідників, SDO дозволить отримати дані, які стануть у пригоді для передбачення різного роду сонячних бурь. В даний час світило знаходиться в аномально тривалому періоді спокою, однак поступово починає виходити з нього. Таким чином, питання передбачення бурь може стати актуальним у найближчий час.

tsn.ua

“Конечно, обнаружение воды нас уже не удивляет, но короткоживущие ионы служат дополнительным доказательством существования на спутнике Сатурна подповерхностного океана”, – говорит ведущий автор работы Эндрю Коутс (Andrew Coates) из Университетского колледжа Лондона. Подобные ионы ранее обнаруживались на Титане, комете Галлея и Земле, причем их появление у поверхности нашей планеты прямо связано с движением масс жидкой воды (водопадами, океаническими волнами).

Новые данные были собраны спектрометром зонда, который определяет соотношение энергии и заряда ионов, 12 марта 2008 года во время сближения со спутником. В спектре отмечаются сразу несколько пиков, соответствующих разным энергиям (массам) частиц, что указывает на образование крупных ионных кластеров. Само появление отрицательно заряженных ионов “водной” природы (ОН-, О-, Н-) авторы связывают с диссоциативным прилипанием электронов к молекулам. Время жизни этих ионов ограничивает процесс фотоотщепления электрона: к примеру, на Сатурне длительность существования Н-, который “уничтожается” в реакции вида Н- + ν → Н + е-, составляет всего шесть секунд.

“На Энцеладе точно есть вода, углерод и энергия – одни из основных компонентов, необходимых для зарождения жизни”, – заключает г-н Коутс.

news.rin.ru

Зростання активності північної півкулі Сонця почалося ще у п`ятницю, 5 лютого 2010 року, передає Лента.ру. Тоді було зареєстровано зростання рентгенівського випромінювання, що випускається світилом. Потім приблизно з ранку суботи почали формуватися могутні спалахи категорії М, які до кінця дня досягли потужностей М1,3 і М2,9.

На цьому зростання активності не припинилося: в неділю, 7 лютого, було зареєстровано спалах потужністю M6,4. Попередній рекорд, який становить M3,4, було встановлено всього 18 днів тому, під час зростання сонячної активності 19-21 січня. У ті дні на Сонці було зафіксовано найбільший з 2007 року спалах.

За словами учених, у даний час в північній півкулі можна спостерігати появу північного поясу активності. Фахівці вважають, що цей пояс протримається 1-2 дні, оскільки активність Сонця поки що недостатня для підтримки такої масштабної структури.

Таким чином, у даний час на Сонці спостерігається поступове зростання активності, зростає потужність спалахів та їх частота. Це означає, що найближчим часом слід чекати від Сонця чергової спроби вийти з аномально тривалого періоду мінімальної активності.

Рівень потужності спалахів позначається буквою і числом за класифікацією GOES (Geostationary Operation Environmental Satellites). Букви позначають п`ять рівнів потужності – A, B, C, M і X, а цифри позначають градацію всередині кожного.

unian.net

Стоит отметить, что благодаря этому явлению можно объяснить то, почему корона Солнца обладает более высокой температурой, чем внутренние слои.

“Корональный дождь” представляет собой узлы большой плотности, которые отличаются сравнительно низкой температурой, составляющей несколько десятков тысяч градусов, что для Солнца совсем не много. А механизм того, как все происходит, очень напоминает обычный дождь.

Раскаленная до огромных температур плазма поднимается в верхние слои солнечной атмосферы, где значительно остывает и проливается обратно с огромной скоростью, которая составляет более 100 км/ч. В настоящее время существует две теории, объясняющие это явление. Согласно первой, на это процесс оказывают влияние магнитные поля, которые разгоняют плазму. По второй гипотезе, влияние оказывают сейсмические процессы.

Японские ученые построили компьютерную модель Солнца для того, чтобы понять, как происходит “корональный дождь”. В результате они пришли к выводу, что ближе к действительности вторая теория, и выбросы плазмы в верхние слои Солнца вызваны тем, что на поверхности звезды время от времени происходят сейсмические процессы.

Ранее сообщалось, что продолжавшийся около трех лет беспрецедентный период необычно низкой активности Солнца закончился. Об этом заявил ведущий британский научный астрофизический центр – Лаборатория Рутерфорд Эпплтон (графство Оксфордшир). Ученые отметили, что были получены данные о появлении на Солнце многочисленных пятен. “Мировая наука с облегчением вздохнула, Солнце вышло из загадочного для ученых периода затяжной “спячки”, – заявил сотрудник Лаборатории профессор Ричард Харрисон.

news.rin.ru

Профессор Чандра Викрамасинг из Университета Кардиффа по результатам своего исследования сделал это “революционное” заключение, отчет о котором приводится в четверговом материале британского издания The Telegraph.

Астобиолог Викрамасинг считает, что жизнь на землю занесла комета, которая до этого “побывала” на Луне. Он утверждает, что микробы, попавшие из отдаленных космических глубин на поверхность Земли, послужили основой для позднейшего развития видового разнообразия.

Теория профессора из Кардиффа, по которой жизнь как таковая передается от планеты к планете на протяжении многих миллиардов лет, опубликована на страницах Международного астробиологического журнала Кембриджского университета.

“Мы все потомки инопланетян. Разных. Никто не знает как песчинки и атомы путешествуют по вселенной и как они попадают на ту или иную планету давая жизни зародиться”, – считает Викрамасинг.

При этом профессор подчеркивает, что его теория ни в коем случае не объясняет общее зарождение жизни во Вселенной. Викрамасинг подчеркнул, что он также поддерживает теорию “панспермии” известного астробиолога сэра Фреда Хойла.

news.rin.ru