Олександр Ледида пообіцяв особисто поговорити з цього питання з мером. Після цього пані Марині слід буде звернутися до посадовця ще раз. А якщо результату не буде – писати офіційне звернення вже до голови облдержадміністрації.

Ужгородець Сергій Омелянович зателефонував стосовно питання творчого. Попросив допомоги у фінансуванні випуску музичного диску з його творами. Очільник краю переадресує це питання обласному управлінню культури. Якщо спеціальна комісія високо оцінить творчий доробок музиканта, гроші на випуск диску виділять.

Багатьох жителів обласного центру турбує й питання подальшого реформування сфери житлово-комунального господарства. Так, телефонували стосовно роботи ЖРЕРів та створення ОСББ. Щодо останнього, навіть були озвучені пропозиції городян щодо їх ефективнішої роботи.

Софія Петрівна з с. Горінчово, що на Хустщині, попросила допомоги у закупівлі дрів для опалення будинку. Адже через сильні морози використання деревини значно збільшилося. З цією ж проблемою звернулись ще три односельчанки жінки. Олександр Ледида пообіцяв допомогти з забезпеченням дровами вже найближчими днями.

Жителька Рахівщини, Марія Іванівна, запропонувала присвоїти звання «Заслуженого вчителя» своєму колезі, односельцю. Розповіла: чоловік майже все життя викладав у місцевій школі, його поважають колеги та учні. Документи стосовно кандидатури чоловіка на присвоєння почесного звання вже відсилали у 2008-му, але їх загубили. Очільник області пообіцяв: особисто контролюватиме, аби вдруге непорозумінь з документами не сталося.

Також багато прохань стосувалися отримання грошової допомоги, зокрема, на лікування. Загалом, упродовж двох годин Олександр Ледида встиг поспілкуватися з понад двадцятьма жителями різних районів Закарпаття, повідомили zakarpatpost.net у прес-центрі ОДА.

zakarpatpost.net

До рейтингу, крім бізнесменів та політиків, увійшли також культурні та громадські діячі краю, спортсмени, правоохоронці, науковці, лікарі. У першій двадцятці, зокрема, владика, відомий діяч греко-католицької єпархії Мілаш ШАШІК та екс-мер Ужгорода, який балотувався навіть на посаду Президента України, Сергій РАТУШНЯК.
Як зауважив під час презентації керівник проекту Михайло НОСА, рейтинг впливовості визначали за результатами експертного опитування, в якому взяли участь провідні експерти, зокрема політологи, соціологи, політики, громадські діячі, представники бізнесу, читачі газети, журналісти.

За його словами, при формуванні рейтингу також брали до уваги статус учасників у владі і політиці, їхній контроль над бізнес-структурами чи важливими інфраструктурними об’єктами, а також їхні родинні та особисті зв’язки як засіб впливу і лобіювання інтересів.

Сам рейтинг вийшов у світ у вигляді повнокольорового глянцевого видання. До кожної позиції додано пояснення, чому саме та чи інша людина займає саме таку сходинку в рейтингу. Приміром, про А.СТРИЖАКА написано так: «Телефонним дзвінком він може розв’язати такі питання, які іншим впливовим особистостям не під силу вирішити, залучаючи навіть весь арсенал своїх зв’язків». Або щодо Віктора БАЛОГИ: «…як куратор Закарпаття в Кабміні впливає на різні політичні призначення, вирішує питання бюджетних надходжень до Закарпатської області, очолює низку урядових комісій, діяльність яких безпосередньо впливає і на розвиток області».

Довідка УНІАН. Рейтинг «ТОП-100. Впливові люди Закарпаття-2011» є спеціальним випуском газети «Неділя», яка видається в Закарпатті з 2003 року.

Цьогорічний рейтинг є п’ятим поспіль спецпроектом, який реалізовує видання.

unian.net

Повний список тут http://zakarpatpost.net/2011/09/23/%D1%82%D0%BE%D0%BF-100-%D0%B2%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D1%96-%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B8-%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F-%D0%BE%D1%87%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%B2/

Новинкою цьогорічного журналу «ТОП» стало те, що газета «НЕДІЛЯ» визначила не 50 успішних і впливових людей, а 100. Рейтинг впливовості визначали за результатами експертного опитування, в якому взяли участь провідні експерти, зокрема політологи, соціологи, політики, громадські діячі, представники бізнесу, читачі газети, журналісти. При формуванні рейтингу також брали до уваги статус учасників у владі і політиці, їх контроль над бізнес-структурами чи важливими інфраструктурними об’єктами, а також їх родинні та особисті зв’язки як засіб впливу і лобіювання інтересів.

За словами Михайла Носи, керівника проекту, якщо хтось не знайшов своє прізвище у рейтингу «ТОП-100. Впливові люди Закарпаття», це не означає, що ця людина не вносить свою посильну участь у розвиток краю в певній галузі.

Цьогоріч, редакторами та авторами текстів стали запрошені газетою «НЕДІЛЯ» відомі у краї журналісти – Тетяна Вашаргелі (телерадіокомпанія «Тиса»), Олександр Попович (радіо BBC) та Ганнуся Тарканій (Прес-клуб реформ).

1. Стрижак Андрій
2. Балога Віктор
3. Ледида Олександр
4. Боярин Олег
5. Ровт Алекс
6. Мошак Сергій
7. Петьовка Василь
8. Ратушняк Сергій
9. Балога Іван
10. Панов Володимир

11. Приходько Володимир
12. Петруня Анатолій
13. Качур Іван
14. Шашік Мілан
15. Харута Федір
16. Ковач Василь
17. Гісем Володимир
18. Владика Феодор
19. Русин Віктор
20. Ващук Федір

21. Панов Ален
22. Ситар Василь
23. Ленд’єл Золтан
24. Погорєлов Віктор
25. Аржевітін Станіслав
26. Феєр Віктор
27. Андрійцьо Василь
28. Кріль Ігор
29. Ващиліна Надія
30. Бушко Іван

31. Смоланка Володимир
32. Іванчо Василь
33. Русин Василь
34. Гоблик Володимир
35. Панова Наталія
36. Яцина Юрій
37. Гаваші Олег
38. Рябич Василь
39. Москаль Генадій
40. Іванчо Іван

41. Мітряєва Світлана
42. Ремінець Петро
43. Ледида Тетяна
44. Балога Павло
45. Адамчук Олег
46. Кеменяш Олександр
47. Закурений Володимир
48. Йолка
49. Сербайло Андрій
50. Каламуняк Мирослава

51. Шніцер Роман
52. Іванчо Олексій
53. Ковач Сергій
54. Гайдош Іштван
55. Сокач Еміл
56. Бадида Марія
57. Бірман Фелікс
58. Камінська Олена
59. Небесник Іван
60. Мигалина Юрій

61. Ковач Міклош
62. Царенко Ігор
63. Погорєлов Андрій
64. Курах Іван
65. Гісем Мирослав
66. Фаркаш Сергій
67. Сидор Димитрій
68. Чучка Павло
69. Ковчар Отто
70. Штефаньо Валентин

71. Пентек Анастасія
72. Кузьма Борис
73. Нусер Ернест
74. Сугай Андрій
75. Палінчак Микола
76. Переста Юрій
77. Горват Роберт
78. Ярмоленко Сергій
79. Сирохман Михайло
80. Лінтур Василь

81. Токар Ілля
82. Демченко Сергій
83. Кручаниця Василь
84. Микита Володимир
85. Мишко Олександра
86. Левицький Роберт
87. Кіндрат Олексій
88. Фединець Михайло
89. Вегеш Микола
90. Майник Антал

91. Федака Сергій
92. Ковач Антон
93. Борнемісса Золтан
94. Зан Фабіан Шандор
95. Мощак Маргарита
96. Ланьо Михайло
97. Рошко Михайло
98. Шандор Федір
99. Колодко Михайло
100. Твердохліб Володимир

zakarpatpost.net

Сьогодні, 21 червня, в Ужгороді у Закарпатському облмуздрамтеатрі відбулися урочистості з нагоди відзначення 20-річниці створення Державної митної служби України. Півтисячний колектив Чопської митниці прийшли привітати з теплими словами вдячності керівництво області – Олександр Ледида та Іван Балога, інші представники правоохоронних, фіскальних та прикордонних служб Закарпаття, провідні підприємці та журналісти області.

«Для такої установи, як Чопська митниця, два десятиліття – це ціла віха в історії, упродовж якої проходять різні етапи становлення й розвитку. За роки безперервного контролю на кордонах з трьома країнами Європейського Союзу – Словаччини, Угорщини та Румунії, митниця довела свою необхідність й незамінність, а її працівники – високий професіоналізм. Сьогодні результативність Чопської митниці об’єктивно визначається мільйонами перерахувань до бюджету, тонами оформлених вантажів та безкомпромісною боротьбою з контрабандою. Зрозуміло, що всі ці досягнення – результат злагодженої роботи всього колективу митної установи», – підкреслив у своєму виступі голова Закарпатської облдержадміністрації Олександр Ледида.

Нагадаємо,  що за 5 місяців ц.р. Чопською митницею вже перераховано до державної скарбниці майже 590 млн. грн., з яких 514 надійшло для формування дотацій обласного бюджету. Також відмінна робота ведеться щодо протидії контрабанді. З початку 2011 року Чопська митиниця порушила 17 кримінальних справ на суму майже 30 мільйонів гривень. Крім цього, запроваджено 1580 справ про порушення митних правил на 61 мільйонів гривень.

Сьогодні необхідно остаточно гармонізувати митне законодавство і стандарти до вимог ЄС, завершити впровадження сучасної гармонізованої системи опису та кодування товарів, впроваджувати нові технології й процедури митного контролю. Також важливо зосередити увагу на якнайшвидшій розбудові та реконструкції пунктів пропуску через державний кордон, приведенні у відповідність до міжнародних стандартів процедур митного контролю, законодавчого врегулювання митного оформлення товарів, призначених для Євро 2012, спрощенні процедури їх декларування, скасуванні отримання дозвільних документів.
«Можу з впевненістю констатувати, що кожен, хто нині перетинає кордон нашої держави, відзначає: закарпатські митники працюють по-європейськи. Не секрет, що саме робота митників на кордоні справляє перше враження для іноземців. Своїм толерантним та культурним ставленням до людей ви, певним чином, презентуєте Україну, як державу. Також не менш важливим є добре налагоджені взаємовідносини інвесторів із Чопською митницею. І те, що сьогодні в Закарпаття йдуть інвестиції – також заслуга роботи Чопської митниці» – резюмував губернатор краю.

Вікторія Сенгетовська,
прес-секретар Чопської митниці

У цьому митники та прикордонники запевнили керівника області Олександра Ледиду. У четвер, 21 квітня, в обласній адміністрації радились, як уникнути черг на кордонах у передсвяткові дні.

Олександр Ледида звернувся до присутніх з проханням максимально спростити умови в’їзду в Україну та забезпечити злагоджену роботу митної і прикордонної служб. Адже у передвеликодні дні на Батьківщину традиційно повертаються тисячі заробітчан, зокрема, і закарпатці. Наразі певні труднощі виникають на КПП «Вилок» та КПП «Дяково» Виноградівського району. Як відзначив перший заступник голови облдержадміністрації Іван Бушко, вже були звернення громадян стосовно проблеми затримки перетину кордону саме на в’їзді до Закарпатської області – утворювалися черги автомобілів.

Костянтин Безпалько, начальник Мукачівського прикордонного загону, пояснив:
– Основна проблема виникає з порядком оформлення транспортних засобів, які слідують через кордон. Фактично там існує реверсний рух, тому виникає певна проблематика стосовно ритмічності пропускних операцій. Крім того, представники угорської поліції проводять на смугах руху посилений контроль.

– Динаміка переміщення у передсвяткові дні дійсно збільшується. Але ми приймаємо необхідні заходи для недопущення проблем з перетином кордону. У разі необхідності готові посилювати особовий склад, – запевнив начальник Чопської митниці Дмитро Поліщук.

– Прошу Вас на ці 2-3 дні мобілізувати сили, щоб забезпечити безперешкодний перетин кордону. Навіть якщо виникатимуть черги, поставтеся до людей з розумінням і, у разі необхідності, поясніть ситуацію, – звернувся до працівників кордону Олександр Ледида.

Прес-центр ОДА

Представники туристичної галузі Закарпаття, які повернулися зі стажування в США, написали листа голові Закарпатської ОДА Олександру Ледиді й запропонували обговорити за круглим столом проблеми підготовки туристичної галузі краю до прийому туристів, які відвідають «Євро-2012». Наразі відомо, що голова ОДА погодився на пропозицію.

Як повідомив один із ініціаторів заходу Йосип Торпоі на зібранні, що відбулося 20 квітня в замку села Чинадієво, у листі-відповіді, підписаного начальником управління туризму Закарпатської ОДА Олександром Марченком, керівництво області пропонує провести засідання круглого столу 31 травня поточного року в приміщенні ОДА.
Протягом наступного місяця представники ініціативної групи туристичного спрямування проведуть зустрічі та круглі столи у всіх районах Закарпаття з метою залучити регіональних активістів та фахівців до спільної роботи та координації дій.
Для довідки.
Ініціативна група туристиного спрямування сформувалася із закарпатців – учасників програми «Громадські зв‘язки», які проходили відбір та брали участь у стажуванні за темою «Сталий розвиток туризму» в місті Ріно, штат Невада, США з 15 березня по 5 квітня 2011 року.
У засіданні ініціативної групи взяли участь:
Наталя Шабан – директор Турєвроцентру, Шопф Світлана – директор арт-туристичної садиби «Золота Рибка», Світлана Чернова – директор МКП «Екскурсія», Йосип Бартош – ГО «Калган-А», Богдан Пранничук – директор Закарпатського обласного центру сільського туризму, Мар’яна Варцаба – власник зеленої садиби «У Цімбора», Михайло Гичка – власник сільської садиби «Бокораш», Олександр Казьміров – ПО «Відродження», Галина Кіш – викладач кафедри туризму УжНУ, Наталя Няговська – Мукачівсько РДА, Олександр Гашпар – СФГ Гашпар, Олексій Новицький – власник сільської садиби «Воробей», Мукачівський районний осередок спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, Віктор Погань – громадська організація «Асоціація розвитку спорту, культури та туризму», Йосип Торпоі – директор Центру українсько-угорського регіонального розвитку, Олена Попович – менеджер туристичної агенції «Дрім Тревел».

Інаціативна група

У середу, 20 квітня, під головуванням керівника області Олександра Ледиди відбулась нарада з питань роботи Громадської ради при обласній державній адміністрації. Нагадаємо, 4 лютого, пройшли установчі збори з формування Громадської ради при Закарпатській облдержадміністрації, для участі в яких зареєструвалось майже 90 громадських, благодійних, ветеранських організацій і товариств. Тоді ж головою новоствореного дорадчого органу обрали керівника регіонального представництва Українського національного комітету Міжнародної торгової палати на Закарпатті Федора Харуту.

З часу установчих зборів Громадської ради зроблено чимало. Зокрема, у її складі створено десять комісій, які охоплюють усі сфери соціально-економічного життя області та співпрацюватимуть з обласними управліннями. Напрацьовані регламент, структура, положення, а також стратегія роботи дорадчого органу. Серед пріоритетів: сприяння практичній реалізації програми регіонального розвитку Закарпаття до 2015 року, забезпечення інформаційної відкритості та прозорості роботи Громадської ради, активна співпраця з підрозділами обласної адміністрації. Головні принципи роботи дорадчого органу, переконані громадські активісти, базуватимуться на довір’ї та партнерських відносинах між усіма членами ради.

Звертаючись до присутніх, очільник краю Олександр Ледида зауважив:

– У своїй роботі маємо враховувати реалії життя області – і всі рішення приймати саме з огляду на реальні можливості вирішення проблем. Впевнений, Громадська рада забезпечить нову якість рішень влади.

Саме на це і буде спрямована робота дорадчого органу:

– Громадська рада буде мобілізувати внутрішні ресурси громад на благо розвитку Закарпаття, – таким бачить головне завдання дорадчого органу його керівник Федір Харута. Він також висловив сподівання, що вже найближчим часом такі ж дорадчі ограни з’являться і при районних органах влади.

Детальніше всі згадані питання планують обговорити і затвердити на загальних зборах Громадської ради, які планують провести наприкінці наступного тижня.

Прес-центр ОДА

18 березня минув рік із часу підписання Президентом Указу про призначення Олександра Ледиди головою Закарпатської облдержадміністрації. З цієї нагоди журналісти з нетерпінням очікували прес-конференції губернатора. Перед тим в одному зі своїх інтерв’ю він пообіцяв її організувати: “Зустріч з журналістами обов’язково відбудеться, ситуація цього вимагає…

Обов’язково буде, а про точний час цієї зустрічі ми вам повідомимо”. Проте… мовчать, як риба. Ми вирішили зачекати ще місяць. Усяке ж буває: може, чоловік зайнятий державними справами і не має години на спілкування з мас-медійниками. Та час пройшов, а змін – жодних. На жаль, виявилося, що ціна цій обіцянці, як і десяткам інших, розданим за рік губернаторства, – копійка. Або лупина, як сказали б на Закарпатті. Та все ж, оскільки відкладати далі нікуди, спробуємо коротко проаналізувати підсумки річного перебування пана Ледиди на посаді голови ОДА.

Казала Настя: як удасться

Коли Глава Президентської Адміністрації Сергій Льовочкін представляв Олександра Олександровича того пам’ятного березневого дня, він “нарізав” новому губернатору декілька стратегічних завдань. Новопризначений керманич краю мав перестати займатися політикою, сформувати команду і боротися з трьома основними бідами – кризою, повінню і корупцією. Як показав час, з жодним із цих завдань губернатору впоратися не вдалося. Навіть на трієчку, не те що на п’ятірку.

Візьмемо перше. З політикою Олександр Олександрович “порвати” так і не зміг. Він чомусь обрав популістський підхід, відшліфований ледь не до ідеального блиску Юлією Тимошенко. Закарпатський губернатор надзвичайно багато обіцяє. І при цьому хоче всім догодити, що апріорі неможливо. Та якщо минулого року це ще можна було виправдовувати місцевими виборами, то нині логіку такої поведінки збагнути важко. Хіба що губернатор знає те, чого не знаємо ми. Наприклад, що парламентські вибори відбудуться не 2012 року, а раніше. Тож, сподіваючись змінити губернаторське крісло на депутатське, і не міняє риторики.

Якби тепер почати перераховувати все, що обіцяв і далі вперто обіцяє губернатор, замість сторінки під цей матеріал слід було б віддати цілий газетний розворот. Наведемо приклад із архіву річної давнини, з прес-конференції 29 квітня 2010-го. До речі, якщо на старті губернаторської кар’єри Олександр Ледида давав їх регулярно, то зараз він уже ледь не ховається від преси, бо відповісти на запитання про обіцянки-цяцянки по суті нічим.

Так-от, тоді голова ОДА оптимістично запевняв, що ось-ось в області буде відновлена санавіація, уточняв, що літатимуть два гелікоптери, і переконливо ділився деталями: гроші на зарплату двом пілотам і необхідне пальне виділять із бюджету. Але – як не було, так і нема.

Тоді ж добре обізнаний у тонкощах туристичного бізнесу (з власного ж, не чужого досвіду) губернатор критикував попередників, що ті працювали хаотично, не мали чіткого бачення, як має розвиватися туристична сфера і, відповідно, конкретної програми розвитку галузі. Голова ОДА говорив, що будуть розроблені генплани усіх територій, вони стануть доступні, й інвестори, мовляв, глянуть на папірь, тицьнуть пальцем і скажуть – туй мені дайте землю. А далі як привезуть сюди грошей, як набудують хоромів… Цього теж – як не було, так і нема.

Тоді ж, скажімо, Олександр Олександрович обіцяв збудувати за спонсорські гроші льодовий палац в Ужгороді. За рік спромоглися лише на ковзанку і один хокейний турнір. Мали добудувати хірургічний корпус обласної лікарні, а натомість, кажуть, десь зник, будівельник-підрядник, який виграв тендер. Обіцяв губернатор аеропорт в Ужгороді осучаснити – відмінили взагалі й ті кілька рейсів на Київ, що були. Про суперсучасне медичне обладнання на 30 мільйонів, яке “вже на днях” мали завезти в область якісь швейцарці, соромно й нагадувати…

Збірна області. Аматори

З командою професіоналів, яку губернатор мав сформувати, приблизно така ж сама ситуація. Уже цього року Олександр Олександрович, коли зайшлося про його команду, якось сказав: “Зрозуміло, що відразу складно підібрати людей, котрі б стовідсотково відповідали вимогам, що ти перед ними ставиш. Але, водночас, відбиралися кращі з кращих”.

Перший “кращий із кращих” соратників губернатора майже одразу після призначення на посаду начальника обласного земельного управління “погорів” на хабарі, був звільнений і зараз чекає на судовий вирок. Ще один начальник – уже лісового управління – так допрацювався, що поклав на коліна лісову галузь краю, цим самим заслуживши недовіру депутатів обласної ради, яку йому й висловили – публічно, на сесії. Деякі інші “кращі” нічим від згаданих двох не гірші.

Та найбільший мінус губернатора в тому, що йому не вдалося зробити головне – вибудувати вертикаль область–райони. За рік Президент звільнив із посад п’ятьох керівників райдержадміністрацій, призначених за особистим поданням Олександра Ледиди. Чи можна казати, що керівник області знає, чим вона живе, якщо його “вуха й очі” – непрофесіонали? Звичайно, що ні.

Або ще одне. За рік два заступники голови ОДА, які починали з губернатором “будувати нову Україну” і мали, за висловом самого Олександра Олександровича, “запустити Європу в Україну через Закарпаття”, – уже не при справах. Точніше, при справах, але дрібніших.

І останній штрих про команду. Кажуть, що коли Віктор Балога проводив у Солотвині нараду і повідомив, що Закарпатська адміністрація, оскільки їй делеговані відповідні повноваження, має оперативно і якісно реалізувати заплановані рятівні заходи (відселити людей із небезпечної зони, збудувати школу, садок, перенести комунікації і т.д.), а Кабмін необхідні гроші виділить, Олександр Ледида написав Міністру записку – “Нам не треба”. Губернатор, очевидно, розумів, що з такими професіоналами братися за настільки масштабну й серйозну роботу, а ще відповідати за 150 державних мільйонів – мало не самогубство. Але що поробиш, назвався грибом – лізь у кошик. Тому й каже губернатор в інтерв’ю, що “на сьогодні мене відсотків на 80 задовольняють професійні якості членів нашої команди”. А сам тим часом у ручному режимі і з допомогою телефонного права підчищає огріхи своїх соратників.

Дерти так безбожно більше не можна

От ми й підійшли до двох наступних завдань Льовочкіна, які мав виконати Олександр Ледида: боротися з корупцією і захищатися від повеней. Здавалося б, із повенями усе просто – попередня влада заклала такий фундамент, що зараз – лиш тягни собі, посвистуючи, стіни. Але на ділі все не так.

По-перше, люди скаржаться, що гроші, виділені як компенсації постраждалим під час грудневих паводків, поділили якось неправильно, і насправді компенсації отримали не ті, кого топило. По-друге, з мільйонами, що їх уряд виділив на ліквідацію наслідків повеней (насамперед ідеться про гроші на розчищення русел річок, каналів і рівчаків), теж не все чисто. У минулому номері ми писали, яку аферу провернули, коли чистили канал “Яруга” на Мукачівщині, – тоді УБОЗівці виявили, що за призначенням використали лише третину з виділених мільйона двохсот тисяч гривень, а 750 тисяч щезли, ніби їх і не було. Обізнані люди подейкують, що такий канал – не один на Закарпатті.

Взагалі з фінансовою дисципліною в нинішньої влади проблеми. Щоправда, поки що з високопосадовців упіймали на гарячому тільки згаданого на початку матеріалу головного земельника області. Але то не дивно, бо ж усім відомо: риба гниє з голови, а деруть її з хвоста. Так і в нашому випадку – що не тиждень, то нова інформація про виявлення хабарника. Останнім було повідомлення про працівника ОДА, який вимагав і отримав 250 “зелених” за посвідчення тракториста. А вже у день, коли верстався номер, повідомили, що на хабарі попався начальник однієї з районних державних насіннєвих інспекцій.

Готуючи цей матеріал, ми заради інтересу переглянули повідомлення про фінансові порушення і виявлені випадки хабарництва впродовж тільки двох останніх місяців. Тут, крім згаданого, маємо і головного санітарного лікаря Тячівщини, і відділ культури Тячівської РДА, і чиновника облуправління лісового і мисливського господарства, і начальника управління культури виконавчого комітету Берегівської міськради, і директора районного територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, і заступника директора “Закарпатагролісу”, і посадовця Хустського міськвідділу міліції, і головного лiкаря однієї з районних ветеринарних лiкарень… І це все лише за два місяці!

Хтось, може, скаже – то сезонне (наприклад, скоро Великдень, гроші потрібні). Але ж ні. От беремо інформацію СБУ: минулого року за вимагання і отримання хабарів було порушено 10 кримінальних справ. Попалися шестеро співробітників УМВС, державний виконавець Тячівського райуправління юстиції, вже згадуваний начальник Головного управління Держкомзему, начальник Закарпатської регіональної філії ДП “Центр Державного земельного кадастру”, старший державний виконавець Мукачівського міськ­районного управління юстиції і двоє співробітників відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВСУ в Закарпатській області. І це все – лише ті справи, які виявила Служба безпеки. А ще ж є міліція, прокуратура, КРУ і десятки, якщо не сотні випадків, які так і не “засвітилися” в пресі, бо проблему вдалося вчасно вирішити.
А ви, хлопці, борітеся. Гляди, й поборете.

Любе дзеркальце, скажи

На цьому завершуватимемо. Наостанок кілька слів про те, як же сам губернатор оцінює свій “рочок”. В одному з інтерв’ю Олександр Олександрович, розповідаючи про досягнення, такого наплів, що хоч стій, хоч пади. Пригадалося, як у звіті про перші сто днів роботи нинішньої влади писали, що губернатор разом зі своїми заступниками доклав максимум зусиль, аби в усіх школах області провели свято останнього дзвоника. Тепер маємо щось подібне.

“Перше, чого ми домоглися, – каже губернатор, – вивезли минулого року з області геть увесь премікс. Розробили й програму очищення області від інших отрутохімікатів, яких плануємо позбутися цього року. Ці проблеми не вирішувалися впродовж 15 років”. Насправді, все зовсім не так. Кожен, хто хоч трохи цікавиться життям краю, добре знає, хто і коли почав вивозити з області небезпечну хімічну гидоту.

Далі губернатор похвалився, що Закарпаття є єдиною областю, де в усіх 24 обласних установах охорони здоров’я безкоштовно надаються медикаменти. Це також заслуга попередньої влади на чолі з Олегом Гаваші, а нинішні керманичі довели до того, що швидкі в районах не їздять до хворих, бо через проблеми з тендерами немає пального. А в школах у деяких районах батьки змушені платити за обіди своїх дітей, тому що обов’язкове гаряче харчування, передбачене законом, там не зуміли організувати.

Ще до здобутків своєї команди пан Ледида зачислив те, що “системно починаємо працювати з утилізацією побутових відходів” (насправді системно працювати в цьому напрямку почали давно і, до речі, не Олександр Олександрович). І останнє, чим зміг похвалитися губернатор – будівництвом 19 сучасних футбольних полів зі штучним покриттям. От тут не маємо що заперечити: що збудували, те збудували. До речі, якщо голова облдержадміністрації колись виконає ще одну обіцянку – реконструює площу Народну і встановить там Дошку пошани – першим пропонуємо повісити там відповідального за штучні футбольні поля. Бо ж негоже виставляти напоказ інші кандидатури “кращих із кращих”, якщо через рік їхньої роботи до заслуг своєї команди доводиться приписувати чужі здобутки.

І останнє. Підсумовуючи свою річну роботу, Олександр Ледида гордо заявив: “Якщо порівнювати рівень життя на Закарпатті, то я можу сказати так: він найкращий серед решти регіонів України”. Мабуть, саме тому Віктор Янукович за 13 місяців губернаторства Олександра Ледиди так жодного разу й не навідався до нашої області…

Василь Кляп, Старий Замок Паланок, Закарпаття онлайн.БЛОГИ

Провести прийом громадян, поспілкуватись зі студентами, вручити державні нагороди та навіть привітати берегівчанку зі 100-річним ювілеєм – усе це встиг зробити керівник Закарпаття Олександр Ледида у середу, 30 березня, під час робочої поїздки на Берегівщину та Виноградівщину.

По допомогу до губернатора звернулось майже два десятки мешканців Виноградівщини. Громаду Великих Ком’ят турбує питання укріплення лівого берега Боржави – переймаються загрозою підтоплень. А селищний голова Королева попросив допомогти з коштами на очистку стічних каналів. Оскільки селище не має каналізаційної системи, її роль виконують три стоки. Аби привести до ладу головний з них треба близько 90 тис. грн.  Вирішення цих питань керівник краю пообіцяв тримати на особистому контролі.
Та охочих поспілкуватись з губернатором виявилось більше, ніж очікували. Біля будинку райдержадміністрації зібралося майже півсотні студентів. Активні молоді люди вирішили особисто поставити Олександру Ледиді питання, що їх турбують найбільше. Перше стосувалось ремонту доріг. За словами студентів, ними не те що їздити, навіть ходити важко…
– Вже в області виділені кошти – 12 мільйонів з центрального бюджету, конкретно на ці проблеми, які ви піднімаєте. Погода дозволяє, буквально день-два і почнуться ремонти. Хоча вже, я бачив, на виїзді з Виноградова у бік Іршави ремонтують дорогу. Думаю, протягом кількох місяців ми ці питання вирішимо.
– У нас також є велика проблема бродячих собак, – звернулись до керівника області студенти. –  Найближчий притулок в Іршаві, а чи є у планах побудувати такий у Виноградові? Поки ще не дійшло до того, що кусають людей, а якщо таки дійде?
– Такий притулок буде в Ужгороді на базі міської ветеринарної лікарні, – відзначив керівник Закарпаття Олександр Ледида. Незабаром плануємо запровадити подібні заклади й у кожному районному центрі. На прикладі Ужгорода побачимо результат, і розвиватимемо мережу притулків для тварин в області. Адже проблема безпритульних тварин турбує людей у всіх містах Закарпаття.
Цікавило молодь й питання активного відпочинку – скаржаться, займатись спортом їм ніде. Олександр Ледида зауважив: діє обласна програма розвитку спорту, продовжуватиметься встановлення штучних спортмайданчиків. Також пообіцяв особливу увагу приділити облаштуванню спортивних і тренажерних залів.
Урочисту місію виконав Олександр Ледида у Берегові – вручив Орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня 88-річному Олексію Логойді, делегату І з’їзду Народних Комітетів. Навіть сьогодні пан Олексій не полишає справ – консультує земляків в юридичних питаннях. І залишається патріотом Закарпаття.
Свято й у берегівчанки Ірини Култан, – учителька із сорокарічним стажем відзначає сторічний ювілей. Олександр Ледида привіз пані Ірині подарунки та вітання від Президента Віктора Януковича.

Прес-центр ОДА

Рівно рік тому в Україні практично завершилося формування нової влади – новообраний Президент В.Янукович визначився з персональним складом уряду та призначив голів місцевої виконавчої влади. 18 березня своїм Указом він призначив головою Закарпатської ОДА лідера облорганізації ПР Олександра Ледиду. Кроки, зроблені обласною владою під його керівництвом упродовж року, можна було як вітати фанфарами, так і піддавати гострій критиці. До усього цього  «ФЕСТ» ставився стримано. З плином року ми запропонували Олександру Олександровичу відповісти на наші запитання, на що він люб’язно погодився.

– Для мене кабінети влади ніколи не були самоціллю. Я працював на різ­них рівнях – у РДА, ОДА, у Верховній Раді і до посади завжди ставився як до відповідальної, але тимчасової роботи, бо це не графський титул, який ді­стається навічно. Тому мені тут комфортно рівно настільки, наскільки вдається виконувати ті завдання, які стоять перед керівником області.

– А які пріоритети ви визначали для себе рік тому?

– У сьогоднішньому взаємопов’язаному глобальному світі жодна країна, у тім числі й Україна, не може оминути інтеграційних процесів, а Закарпаття є на передових рубежах цих процесів. Ділова, наукова, політична еліта, пересічні громадяни євроспільноти  дуже часто починають відкривати для себе Україну із Закарпаття. І від того, яким буде перше враження від нашої країни, залежить і їхня подальша налаштованість  на можливу співпрацю. Якщо у нас доглянуті дороги, чисті узбіччя, затишні місця відпочинку, належний сервіс на заправках та в придорожніх ресторанах – тоді і ставлення до нас буде позитивне. Ми звикли гордитися і хвалитися нашим рекреаційним потенціалом. Але чи багато європейців приїде до нас відпочивати, знаючи про наявність премікса, отрутохімікатів, забруднення довкілля побутовими відходами? Тому перше, чого ми домоглися – вивезли минулого року з області геть увесь премікс. Цього року позбудемося ще одного «спадку» – складів з отрутохімікатами. Ці проблеми не вирішувалися впродовж 15 років. Системно починаємо працювати з утилі­зацією побутових відходів.

Для змістовного дозвілля, зміцнення здоров’я  дітей краю впродовж минулого року в області було збудовано 19 сучасних футбольних полів зі штучним покриттям, а цьогоріч зведемо ще з 20. Замість вештання по вулицях, привчання до цигарок та алкоголю – нехай займаються спортом під наглядом педагогів.

Закарпаття – єдина область в Україні, де всі 24 медичні заклади обласного підпорядкування повністю забезпечують хворих безкоштовними ліками. Цього року ми хочемо домогтися такої ситуації і в районах. А для цього треба провести реорганізацію медичної сфери, реформувати об’єкти базової медицини, щоб бюджетні кошти йшли найперше не на утримання медичного персоналу, а на забезпечення хворих усім необхідним.

Згідно з планами медичної реформи дільничні сільські лікарні будуть реорганізовані в амбулаторії сімейної медицини, а районні лікарні стануть базовим рівнем, де хворий матиме змогу отримати увесь комплекс медичних послуг з використанням сучасного діагностичного обладнання, безкоштовні ліки та належне харчування. Поряд з тим мають бути належно укомплектовані та технічно оснащені служби швидкої медичної допомоги, які будуть підпорядковані в окрему вертикаль. Не все йде гладко, існує спротив, особливо з боку тих працівників, яким доведеться перекваліфіковуватися. А це – ломка усталеного життя, їх можна зрозуміти. Однак альтернативи реформам немає, інакше ми просто поступово перетворимося у державу-банкрута, суцільну руїну.

–  Безперечно, реформи у медицині, як і в інших сферах суспі­льного буття, явно перезріли. Але перш ніж приступати до фундаментальних змін, слід бу­ло б довести до широкого загалу їхню філософію, провести громадські слухання, вислухати думку простих людей, лікарів нижньої ланки, експертів. Наше суспільство вже призвичаїлося до відкритості, тому всяка утаємниченість породжує недовіру та тривогу. Це стосується й питання реформування освіти.

– Звісно, коли в сільській школі один вчитель у випускному класі викладає одночасно математику, іноземну мову та фізвиховання – який рівень знань здобудуть його учні, у який вуз вони зможуть вступити? Ми самі у такий спосіб позбавляємо своїх дітей майбутнього і відводимо їм роль некваліфікованої робочої сили на іноземних будмайданчиках.

Стосовно реформування медицини хочу, користуючись нагодою, відповідально заявити: усі кошти, які йшли на утримання медичних закладів у селах, залишаються у районах і будуть використовуватися на поліпшення медичного обслуговування ЦРЛ.

–  Впродовж цілого року у пресі періодично мусоляться питання то вашої можливої відставки, то невдоволення вами у столиці. Звідки у вас у столиці взялися такі «доброзичливці»?

– Такі «друзі» є в усіх губернаторів. До речі, вони були, є і будуть в усіх керівників і за всякої влади. А мої столичні «доброзичливці», які продукують ці плітки, мають закарпатську «прописку». Спочатку вони дуже сподівалися, що з роботою я не впораюся, що команду не сформую, що населення мене не сприйме. Минув час, а їхні мрії так і залишилися їхніми особистими фантазіями, якими, щоправда, вони дуже хотіли б  поділитися…

–  Для поступального руху у команді потрібен як генератор ідей, так і критик-скептик. У ва­шій команді є лю­ди, які критикують ваші ідеї?

– Я сприймаю і ціную думку, яка суперечить моїй. Однак у таких випадках прошу аргументовану альтернативу. У мене є правило: критикуючи – пропонуй. Інакше це сприймаю як звичайні­сіньке критиканство, яке не має під собою нічого. Що стосується мого оточення, то це люди, які сфор­мувалися не сьогодні, мають значний життєвий досвід і школу життя і говорять мені те, що й думають.

– Попри неодноразові обіцянки Президент так і не зна­йшов за рік часу побувати на Закарпат­ті. Ви погано запрошували йо­го чи сьогоднішня ви­ща дер­жавна влада від­водить нашій області роль третьорядних задвірок?

– З 25 регіонів країни Президент з певних причин не встиг побувати у 8, у тім числі й на Закарпатті.

– Але ж закарпатці вже звикли, що президенти не оминають їх своєю увагою: Л.Кучма приїздив по кілька ра­зів на рік, В.Ющенко регулярно сам фестивалив у Мукачеві і свого угорського колегу привозив…

– Приїзд Президента має бути напряму пов’язаний з розв’язанням складних проблем регіону, вирішенням яких без допомоги держави місцевій владі не під силу. Сьгодні ми якраз працюємо над пакетом тих невідкладних проблем, вирішення яких стане можливим за допомоги Президента.

–  Які це проблеми?

– Їх декілька. Одна з них – проблема Солотвина. Тут на першому місці стоїть питання безпеки людей.

– Попри скандал, пов’язаний з під­купом виборців та взаємні пуб­лічні звинувачення, фракція ПР в облраді вдруге поспіль іде в коаліцію з де­путатською групою В.Балоги. Що це – во­ля Президента, особистий вплив на вас В.Балоги чи просто ви не захотіли бути принциповими до кінця?

– Сам факт того, що ця політична сила на останніх місцевих виборах купила собі мандати, пояснюється передовсім менталітетом закарпатців. Якщо наші земляки готові продати свій голос за 100 гривень – це суто закарпатська проблема, від якої мені дуже некомфортно. Повірте, не дуже приємно говорити на цю тему з представниками інших областей України, адже нас, закарпатців, завжди вважали більш «просунутими» європейцями, ніж жителів інших регіонів, а тут такий конфуз. Стосовно спів­праці з «Єдиним центром», то ос­кільки ця політична сила нині повністю підтримує дії Президента, уряду, виконавчої влади, то ми співпрацюємо. Якщо вона дотримуватиметься іншої політики – спільних дій в обласній раді не буде. Ми виходимо з того, що всяке протистояння ні до чого доброго не приводить. За того балансу сил, який існує нині в обласній раді, ми мусимо шукати розумний компроміс з усіма політичними силами. Однак головне для нас – інтереси нашого краю, і заради цього треба шукати порозуміння.

–  Ви не думаєте, що така «дружба» негативно відобразиться на іміджі вашої партії?

– Закарпатці дуже добре розрізняють полову від зерна, тому вони цінують дієвих політиків, спроможних змінити їхнє життя на краще. На наступних виборах вони оцінюватимуть кожну політичну силу, у тім числі й Партію регіонів, по наших конкретних справах на місцях, а не по голослівних обіцянках. Вдасться нам поліпшити життя простих людей – тоді й наш успіх буде гарантований.

–  …Якщо хтось знову не запропонує 100 гривень за голос.

– Тут ви повністю праві, є така проблема.

–  Наскільки змінився ваш особистий життєвий уклад, відколи ви стали губернатором?

– Звісно, таке поняття як вільний  час зовсім зникло. Встаю, як і раніше, о 6.45, а завершую справи не раніше десятої вечора. Вихідних теж майже не буває, бо якщо не їду до Києва, то в області регулярно відбуваються різні події за участю голови ОДА. Так що вдома я тепер буваю дуже мало.

–  Такий напружений графік потребує відновлення сил. Як релаксуєте?

– Зранку обов’язково роблю пробіжки, а ввечері 2–3 рази на тиждень намагаюся викроїти час поплавати. Неподалік від мого дому у Баранинцях недавно відкрився чудовий спорткомплекс, що явно сприяло мені для заняття спортом. Окрім цього, не пропускаю кожної нагоди пограти у футбол, теніс, їздити верхи на коні. Улюблених занять ще з молодих років багато – проблема у тім, що часу на все це залишається дуже мало.

– Родинний бізнес не страждає від того, що ви дистанціонувалися від нього? Яка сьогодні ситуація на «Золотій горі»?

– Бізнесом нині опікуються дружина і доньки і роблять це дуже старанно і добросовісно.

–  Справляються?

– Взагалі так. Хоча я б зовсім по-іншому спрямовував розвиток бізнесу. Але сьогодні є так, як є, й іншого варіанта наразі не буде.

–  Впродовж ХІХ–ХХI століть Закарпаття мало 24 перших керівних осіб, які за різних державних утворень і називалися по-різному. Які їхні особисті риси імпонують вам і з чим би ви хотіли пов’язати своє ім’я в історії краю?

– Мені імпонують ерудиція і політична далекоглядність Г.Жатковича, сила духу і незламність А.Волошина, мужність  І.Туряниці, патріотизм Ю.Ільницького, людяність М.Волощука. Особисто я дуже хочу, аби сьогоднішній період увійшов в історію краю як час тих успішних реформ, які обов’язково стануть основою для достойного і заможного життя усіх закарпатців.

– Щиро бажаю вам успіхів на цьому шляху.

Розмовляв Василь ІЛЬНИЦЬКИЙ.

ФЕСТДОВІДКА. Олександр Ледида народився 28 вересня 1957 року в с.Підгорб Ужгородського району. Освіту здобув в Ужгородській СШ №6 та на економічному факультеті УжДУ.

Трудову діяльність розпочинав на Ужгородському машинобудівному заводі. З 1980 до 1984 року працював на різних посадах на підприємствах: «Красноярськхімліс», «Південтранстехмонтаж», «Південзахід­трансбуд». У 1984–89 роках – старший економіст Ужгородського фурні­турного заводу «Більшовик». Наступні два роки працював у кооперативі «Вогник». З 1991 до 1998 року – директор приватного підприємства «Латекс».

У 1998–99 роках – заступник голови Ужгородської райдержадміністрації, 1999–2001 – заступник голови Закарпатської облдержадміністрації.

З лютого 2004 року – голова Закарпатського обласного відділення Партії регіонів.

У 2006 – 2007 роках – народний депутат України.

Одружений, батько двох доньок.

Сайт Закарпатської обласної організації Партії регіонів України

Шановні закарпатці! 15 березня 1939 року у Хусті розпочав роботу перший обраний народом Закарпаття законодавчий орган влади на теренах краю – Сойм Карпатської України. Він проголосив утворення незалежної держави – маленької за територією, але великої за політичним та історичним значенням країни у центрі Європи.

Ця історична подія стала важливим кроком до єднання всіх українських земель, відродження Української соборної держави, утвердження національної ідеї.

Проголошення Карпатської України  стало проявом високої свідомості закарпатців, справжнім тріумфом національно-визвольної боротьби синів і дочок Срібної Землі, сприяло розвитку національної самосвідомості всього українського народу.

Повертаючись до подій 72-річної давнини, схилімо голови перед світлою пам’яттю тих, хто вступив у нерівний бій на Красному полі, був закатований у в’язницях,  хто віддав життя за свободу і незалежність. Вони свято вірили у правильність обраного  шляху. Їх воля до перемоги була непохитною, а мужність – вражаючою. І нині, через роки, нам важливі уроки тих буремних днів,  пам’ять і правда про Карпатську Україну, її творців та оборонців.

Герої завжди будуть прикладом  єдності заради великої ідеї – зміцнення і розквіту  незалежної соборної України, щастя її громадян.

Олександр Ледида,                                                                       Іван Балога,
голова                                                                                               голова
обласної державної адміністрації                                           обласної ради

В Ужгороді відбулася нарада у Закарпатській облдержадміністрації, на якій проаналізована цінова ситуація у гірському краї. У нараді взяли участь керівник області Олександр Ледида, його заступник Володимир Гоблик, начальник управління агропромислового розвитку Іван Паук, представники профільних управлінь.

Прес-центр ОДА

У п’ятницю, 11 березня, під головуванням керівника Закарпаття Олександра Ледиди відбулась нарада з проблемних питань лісопереробної галузі та мисливських господарств області. У нараді також взяли участь заступник голови обласної адміністрації Володимир Гоблик, головний лісогосподарник краю Ігор Фізик, голови районів, керівники лісгоспів та лісопереробних підприємств.

Прес-центр ОДА

На Закарпаття з робочим візитом приїхав заступник міністра МНС Андрій Бондаренко. Сьогодні зранку він мав робочу зустріч із головою Закарпатської ОДА Олександром Ледидою, кілька хвилин тому закінчилася його бліц-прес-конференція в обласному “Булому домі”, на черзі — відвідини підприємств “Єврокар” та “Джейбіл” в Ужгороді та низки структурних підрозділів МНС України у Закарпатській області.

Відповідаючи на запитання крайових журналістів, Андрій Бондаренко зауважив, що Закарпаття є одним із найбільш небезпечних регіонів України з точки зору виникнення надзвичайних ситуацій, але МНС у розрізі цього “володіє достатньою інформацією”.

Щодо надзвичайної ситуації у Солотвино, то спеціально створена міжвідомча комісія розглядає кілька шляхів її вирішення — від відселення населення та перенесення об’єктів інфраструктури в інше місце до відновлення роботи Солотвинського солерудника. Однак залишаються проблемними питання з фінансуванням потрібних кроків.

Щодо реорганізації і скорочення штатного розпису МНС, то цей процес “триває вже 3 місяці — з 27 територіальних управлінь МНС Головними управліннями залишился 10, всі інші стали просто управліннями”. Сам апарат МНС скорочений більш ніж на 30 відсотків.

Як підкреслив Андрій Бондаренко, для Закарпаття, де немає “великих мегаполісів”, є актуальним створення місцевих пожежних команд, так як вони є “найбільш наближені до місць можливих НП”. Створюватися такі пожежні команди можуть за рахунок місцевих бюджетів і окремих підприємств.

Однак структурні підрозділи МНС і надалі “головною бойовою пожежною одиницею” у регіонах, зауважив Андрій Бондаренко.

KARPATNEWS.in.ua

За тиждень виповниться рік із дня призначення нового очільника Закарпатської обласної державної адміністрації Олександра Ледиди. Напередодні головний редактор однієї з крайових газет попросив головного керівника області відповісти на кілька запитань. Олександр Олександрович люб’язно погодився.

Олександре Олександровичу, через тиждень – рік, як Президент України Віктор Федорович Янукович підписав пам’ятний, особливо для Вас, Указ №381/2010 «Про призначення О.Ледиди на посаду голови Закарпатської обласної державної адміністрації». З яким настроєм зустрічаєте цю річницю? Чи плануєте якісь заходи з цього приводу, зустрічі з керівниками та господарниками, громадськістю та журналістами?

Думаю, що зустріч з журналістами обов’язково відбудеться, ситуація цього вимагає, багатьох цікавить: буде чи не буде? Обов’язково буде, а про точний час цієї зустрічі ми вам повідомимо.

А рік пролетів, як одна мить, дуже швидко. Початок роботи так складувався, що бюджет ще не був прийнятий, тому було досить складно. Але динаміка з’явилася, ми визначили пріоритети – чим будемо займатися у наступні дев’ять місяців 2010 року, і почали рух у визначеному напрямку.

У цьому контексті. Після 18 числа, коли глава держави підписав цей Указ, тут у «Білому домі», Вас представляв голова Адміністрації Президента Сергій Льовочкін. Він розказав про те, що вважає основними завданнями сам Віктор Янукович – для того, щоб його уповноважені представники на місцях прийняли ці задачі до безумовного виконання. А серед них він якраз і говорив про необхідність разом з урядом працювати над створення бюджету, акцентуючи особливу увагу на тому, що без участі влади на місцях загальний бюджет сформувати неможливо. Як Ви працювали у цьому напрямку, які ініціативи надходили від Закарпаття?

Так, у нас є державний бюджет – і є місцеві. Є витрати, які здійснюються із місцевого бюджету, і є фінанси, які ми у вигляді дотацій та субвенцій отримуємо з державної скарбниці. І зрозуміло, що чим більше надходжень у місцевий бюджет, тим легше вирішувати проблеми місцевого значення. Але є і субвенції з держбюджету, які також використовуються в інтересах соціально-економічного розвитку Закарпаття. Наприклад, минулого року ми такі субвенції отримали на хірургічний корпус в обласній лікарні, на школи, на дитячий садок в Дубриничах, в цілому – майже на 15 мільйонів.

Одним з перших завдань Президент Віктор Янукович вбачав подолання місцевих проявів системної кризи, яка відчувається вже не лише «десь там», в економіці держави в цілому, але і в кишені кожного конкретного громадянина. Що зроблено в цьому відношенні?

Подолання системної кризи – це в першу чергу зростання доходів бюджетів різних рівнів, збільшення мінімальної заробітної плати і ліквідація заборгованостей по зарплаті, створення нових робочих місць, інвестиції в економіку держави Україна в цілому, і Закарпаття зокрема. Якщо дивитися в цьому відношенні, то головне, на що я націлював керівників районів, це першочергове створення нових робочих місць. І зрозуміло чому. Робочі місця – це і надходження від податків, і наповнення Пенсійного фонду, і заробітна плата бюджетних працівників за рахунок цього формується…

Більше того, кожне робоче місце – це плюс для бюджету держави Україна. Тому що якщо людина має роботу – це скорочення витрат Фонду зайнятості, коли з державного бюджету забираються кошти для виплат людям, які сьогодні не зайняті. Тому дуже важливий чинник для динаміки економіки держави Україна – це інвестиції в робочі місця і збільшення бази оподаткування.

Олександре Олександровичу, рік тому Сергій Льовочкін закликав Вас чим скоріше сформувати «керівну команду», припинити займатися політикою і приступити до конкретної роботи – на благо Закарпаття зокрема і України в цілому. Таке запитання: по яких критеріях Ви підбирали свою «команду» – і в районах, і в управліннях? Кого Ви залишали, а замість кого призначали інших? Як Вам вдалося з цією командою торік відпрацювати?

Я упевнений, це моє життєве кредо, що професійну роботу повинні виконувати професіонали. Найстрашніше і для держави, і для будь-якого напряму, будь-якої галузі – це коли роботу для професіоналів виконують аматори. Зрозуміло, що відразу складно підібрати людей, які б стовідсотково відповідали вимогам, які ти перед ними ставиш. Але в той же час – відбиралися кращі з кращих. Інше питання – якщо бачиш, що людина досить слабка, не відповідає вимогам, які ти до неї висуваєш, але кращої кандидатури немає… Доводиться тимчасово залишати – я ніколи не міняю лише заради того, щоб поміняти з принципу. Завжди чекаємо, шукаємо людину, яка змогла б поліпшити роботу в тому або іншому напрямі.

І на скільки, хоч б приблизно, відсотків Ви оновили керівний склад області?

Ну, складно оперувати відсотками, коли йдеться про людей. Але якщо все ж говорити так, то я думаю, що на сьогоднішній день відсотків на 80 мене задовольняють професійні якості членів нашої команди.

В той же час, ось вже четверо глав райдержадміністрацій було замінено, ще з одним – доки невизначеність. З чим це пов’язано?

Людина, коли, наприклад, зайнята в бізнесі або в якій іншій сфері – вона фахівець в цьому відношенні. Адміністративна робота, державне управління – це дещо інше, це ширше поняття. Крім того, що на державній роботі ти маєш бути менеджером, ти ще повинен мати і досвід спілкування з людьми – чітко поставити завдання, визначити потенціал кожної людини, щоб не навантажувати непідйомними для неї завданнями. А це в першу чергу залежить від керівника регіону.

Ви самі бачили, що деякі керівники не відповідають вимогам, або це люди Вам підказували?

І я бачив, і люди підказували…

Ще одне важливе питання, яке перед Вами ставилося, – протидія можливій повені. Тоді, на щастя, стихійні лиха нас оминули. Але знову йде весна, невблаганно тепліє, незабаром почнуть танути сніги. Загрози немає?

По сьогоднішній ситуації, враховуючи засніженість Закарпатської області і при моделюванні можливої повені, жодної загрози фахівці не бачать. Підтоплення – так, можливі, залежно від того, якими будуть весняні дощі. Якщо вони поллють на ще підмерзлий грунт, то підтоплення не виключені.

Тут я ось що хочу сказати. Торік ми майже 15 мільйонів витратили на очищення каналів, інженерних споруд, які фактично не очищалися впродовж достатньо тривалого періоду. Цього року, буквально через тиждень-другий, ми повинні отримати з резервного фонду Кабінету Міністрів ще 15 мільйонів – для вирішення питань, які ви зараз піднімаєте. Причому очищення каналів і інженерних споруд, як і раніше, залишається головною проблемою. Тому що захист за допомогою системи дамб – спрацював, а основні підтоплення мали місце через стан внутрішньої мережі – стічних канав, іригаційних каналів. Тому що зараз вони перебувають на балансі місцевих рад, а у сільських громад немає грошей на їхнє належне утримання, очищення від засмічення, через що ці споруди не можуть виконувати покладене на них завдання – пропускати стічні води і відводити їх у річки. Є цілий ряд таких об’єктів, саме на них і підуть 15 мільйонів, що виділяються з резервного фонду Кабінету Міністрів.

Інше пов’язане з цим питання. Відразу після біди виникає інша болюча проблема – відшкодування завданих збитків…

Питання відшкодування завданих збитків у першу чергу стосується побутових умов – будинок, господарство, город тощо. Якщо у нас був паводок наприкінці минулого року (7-9 грудня), то цілком зрозуміло, що урожай в цей час ніхто вже не збирає, вода прийшла – вода пішла. Але там, де підтопило будівлі, де вода до будинку увійшла, в літню кухню, господарські споруди – там за програмою «Турбота» збиток відшкодований грошима.

Ще одне велике і болюче питання – це боротьба з корупцією. Всі знають, що ця біда у нас є, але ніхто її не бачить. Як у нас йде боротьба з корупцією?

Можна багато говорити про боротьбу з корупцією. Вона є, була і буде, це таке явище, яке не лише в Україні присутнє, але й в усьому світі існує. Перше, що потрібно робити для подолання корупції, як нам бачиться, це піднімати заробітну плату. Про що йде мова? Сьогодні Президент чітко сказав, що ми скорочуємо штати, але фонд заробітної плати залишаємо на місцях – для того, щоб підняти зарплату держслужбовцям, що залишилися, щоб можна було від них вимагати ті або інші дії. Адже погодьтеся, коли людина на державній роботі сьогодні отримує тисячу гривень, а вирішує питання на сотні тисяч – завжди буде спокуса. Для цього треба захистити державу – підняти зарплату держслужбовцям, а тоді – вимагати від них відповідну роботу.

За кордоном діє одна з таких форм протидії корупції, коли державні люди – не лише службовці, але і судді, прокурори, представники інших силових структур – подають декларації не лише про доходи, але й про свої витрати…

Я думаю, що найближчим часом і у нас таке впроваджуватиметься. Але за кордоном є фундамент, від якого потрібно відштовхуватися, тобто – декларування ВСІХ доходів. Сьогодні у нас до декларації записується машина, що у тебе є, скільки у тебе грошей на банківському рахунку, але ніде не декларується, скільки у людини, скажімо, грошей в кишені лежить або удома в затишному куточку зберігається. Для цього треба йти послідовно, треба починати з повної фіксації ВСІХ доходів – і тільки потім можна контролювати ВСІ витрати. Тому що витрати більші за доходи – аж ніяк не можуть бути. Це правильно, це європейська практика, і я думаю, що найближчим часом це буде прийнято в Україні.

Якщо озирнутися назад, то в цей рік Ви заклали фундамент, опанували ситуацію і так далі А що Ви плануєте на майбутнє, на другий рік своєї керівної п’ятирічки?

Ми говоримо про реалії. Ми багато чого планували, але для того, щоб це все втілити в реальність – в першу чергу потрібні кошти. Зрозуміло, що ми сьогодні не побудуємо автобани у Закарпатті, але багатьма питаннями, які ми вирішували торік, будемо продовжувати займатися і в цьому. В першу чергу – це захист населення Закарпаття від отруйних речовин. Торік ми прибрали з нашого краю «Премікс», цього року – збираємося покінчити з отрутохімікатами в Закарпатті взагалі. З міністерством вже домовлено, ми в обласному бюджеті передбачили засоби, і з державного нам виділяють додаткові 5 мільйонів. І після цього ми зможемо сказати всім потенційним туристам, що наше Закарпаття – екологічно чистий край.

Наступна проблема – це побутові відходи. Потрібно у нас запровадити європейську систему збору і переробки твердих побутових відходів. Тому що у нас в кожному селі сьогодні звалище. А цього не повинно бути, оскільки за такої «утилізації» виділяються отруйні речовини, які потім потрапляють в грунт, в джерела питної води, до річок і на поля, з яких ми збираємо урожай, що містить важкі метали, і так далі Щоб цього не було – в першу чергу треба навести лад в цій сфері.

Ставлю себе на місце західного туриста. Ви мені говорите: приїжджайте в Закарпаття, тут чисте повітря, отрутохімікати все повивозили, все нормально, побутові відходи по-європейськи збираються. А я Вас запитую: а як мені приїхати – по ваших дорогах?…

Ну, щодо цього я вже говорив: автобани за такий короткий час ми не побудуємо, але щось робитиметься однозначно. До речі, якщо брати комунальні дороги, то в Закарпатській області – вони одні з кращих в державі. До того ж, у нас цього року заплановано використати 176 мільйонів гривень на автошлях сполученням Чоп – Львів. Якщо нам вдасться ці гроші освоїти (а виділяються вони – з державного бюджету), то дорожня інфраструктура в Закарпатті значно поліпшиться.

А до Євро-2012 щось вдалося для області залучити?

Ці 176 мільйонів – якраз воно і є. Причому, повторю, – це лише з держбюджету. Окрім цього, чималі суми будуть виділені на комунальні дороги державного значення і з обласного бюджету.

Це добре, що по комунальній дорозі туристи зможуть комфортно поїхати на Львів з Угорщини або Словаччини. А якщо хтось з них захоче у нас, в Ужгороді зупинитися?

Зрозуміло, що вони зупинятимуться і в наших містах. Але те, що я називав «комунальні дороги» – це якраз в населених пунктах, а Чоп-Львів – це траса загальнодержавного значення. На облаштування комунальних доріг також передбачені засоби, які йтимуть з акцизу, з пально-мастильних матеріалів. Тобто, у нас податок з транспортних засобів тепер не збирається, сьогодні платиться акциз. Цього року визначили обсяги відрахувань на дороги на рівні минулого року, плюс розраховуємо на додаткові – коли будуть визначені середні відрахування по державі. Наступного року ми вже стовідсотково отримуватимемо до місцевого бюджету акцизний збір з пально-мастильних матеріалів, який збирається в Закарпатської області.

Ще, пригадується, був такий амбітний план – побудувати в Закарпатті великий логістичний центр, з підключенням і Чопського транспортного вузла, і з можливим відновленням роботи аеродрому в Мукачеві. Ця ідея якось «заглохла»?

Ні-ні, вона залишається в силі, тим паче, що сьогодні будується друга черга заводу «Єврокар», інвестиції вже «заїхали» в Закарпаття, я думаю, що до осені все буде запущено. Що стосується Мукачівського аеродрому… Держава таких грошей, щоб вкласти в цю справу, не має, ми шукаємо інвесторів, які б узяли цей аеропорт, побудували інфраструктуру і почали працювати.

Так бачиться, що наш Ужгородський аеропорт не справляється із зростаючим потоком пасажирів і вантажів. Тим паче, що він просто небезпечний, тому що літаки пролітають над головами людей, житловими і торгівельними будівлями. Все ж таки – можливе відродження Мукачівського аеродрому?

На сьогоднішній день, при нинішніх обсягах пасажирських перевезень, гострої потреби у відродженні Мукачівського аеропорту немає. У нас просто немає стільки людей, які б хотіли літати літаками. В першу чергу – має бути попит на послугу, а вже виходячи з цього – розробляється план.

Що стосується Ужгорода… Ну, сьогодні літаки літають з боку Словаччини, отже над головами ужгородців вони не проносяться. Але, однозначно, увага цьому потрібно приділяти, цього року ми через обласний бюджет десь два мільйони вкладаємо в Ужгородський аеропорт: на поліпшення злітно-посадкової смуги, на облаштування території, огорожі – щоб він був більш європейським.

Олександре Олександровичу, на вершення. Закарпатці щиро Вас вітають з річницею перебування в головному закарпатському керівному кріслі, бажають Вам нових успіхів на благо нас всіх. А що Ви побажаєте закарпатцям?

Я хочу побажати закарпатцям, щоб вони були оптимістами, патріотами свого краю, щоб розуміли, що від кожного з нас окремо залежить доля Закарпаття і країни в цілому. В першу чергу, треба поставити собі самому питання: а що я зробив для держави Україна?

Розмовляв Володимир Кривошапко, головний редактор газети “Європа-Центр”

Сlipnews.info