На початку тижня на Ужгородщині побувала делегація землі Констанц (Німеччина), з якою має намір укласти договір на співпрацю і партнерство з Ужгородським районом. Керівника делегації, голову правління благодійного Товариства «Допомога народам України» Віктора Крігера приймали голови райради – Михайло Фединець та РДА – Руслан Чорнак. Керівники району розповіли гостю з Німеччини про проблеми, над вирішенням яких працює нині громада Ужгородщини, подякували за допомогу, надану Товариством мешканцям Невицького та Середнього, інших населених пунктів району.

Зі свого боку пан Крігер поділився задумами, чим конкретно могли б сприяти подальшому розвитку Ужгородщини активісти Товариства та жителі землі Констанц. Зокрема, цікаві перспективи вимальовуються щодо зміцнення матеріально-технічної бази дошкільних та навчальних закладів, обміну учнями, створення майстер-класів за різними професіями тощо. Широкі можливості для співпраці в туристичній галузі, ознайомленні з культурами та традиціями двох народів – українського та німецького. Позитивно була  сприйнята і пропозиція партнерів щодо запровадження на Ужгородщині пілотних проектів стосовно введення енергозберігаючих технологій, зокрема переходу на використання систем опалення, що діють на відходах лісовиробництва.

В діалозі взяли заінтересовану й активну участь голова Невицької сільської ради Михайло Лаба та депутат райради від цього  виборчого округу Наталія Мигалина. Вони теж внесли ряд конструктивних пропозицій щодо поглиблення партнерських зв’язків Ужгородщини та землі Констанц. Михайло Фединець та Руслан Чорнак офіційно запросили на один з районних фестивалів делегацію землі Констанц на чолі з її головою Франком Гаммерле, й безумовно, Віктора Крігера та активістів очолюваного ним Товариства.

Того ж дня гості з Німеччини взяли участь у мітингу-реквіємі з нагоди 25-ї річниці Чорнобильської трагедії, що відбувся в Ужгороді, поклали живі квіти до пам’ятника героям-ліквідаторам.

Відбулася зустріч з колективом газети “Вісті Ужгородщини”. На згадку про мальовниче Закарпаття німецьким  гостям вручили пам’ятний фотоальбом.

А в Невицькому давніх друзів зустрічали звичним “Христос Воскрес!” та поливальною джерельною водою. Крім сільської ради, стадіону, місцевої школи та інших об’єктів гості відвідали дитячий садок, де Віктор Крігер вручив завідуючій дошкільним закладом Марті Вагері пральну машину та м’які іграшки.

Велику заінтересованість у гостя викликало нещодавно створене в селі фермерське господарство з вирощування свиней довгошерстної породи “Малінгас”. Говорилось також про можливість утримання тут й екзотичних бізонів. А на осушеній поблизу території є всі передумови для створення сучасної міні-птахофабрики. Згадані проекти детально обговорювались і не виключено, що вони знайдуть своє відображення в угоді про співпрацю громад Невицького і Мюлінгема, яка готується до підписання. Договори намірів німецькі партнери повезуть додому для детального вивчення.

– А на початку червня на Закарпаття вже приїдуть наступні два каміони з інвентарем для спортмайданчиків, медобладнанням, побутовими речами тощо, – ділиться Віктор Крігер. – Ми й надалі поглиблюватимемо наші партнерські зв’язки з Ужгородщиною, та й регіоном загалом, в міру своїх можливостей допомагатимемо розвитку закарпатських громад.

На завершення гості ознайомилися зі специфікою діяльності оздоровчого курортно-готельного комплексу “Термал- Стар” у Нижньому Солотвині. Його директор Михайло Копта та депутат районної ради, активіст громади цього села Василь Хмельницький розповіли про історію створення комплексу, його унікальні можливості та перспективи розвитку. Німецькі друзі  були приємно подивовані європейським рівнем надання тут послуг, діючою інфраструктурою, чудовим краєвидом.

– Після цієї поїздки буде про що розповісти вдома однодумцям, – не приховував Віктор Крігер. – Сподіваюсь, що їх загальна думка стосовно України, й насамперед Закарпаття докорінно зміниться.

Микола Горват, Закарпаття онлайн

Директор  агрофірми «Еліта»  Роман Василів  родом з Івано-Франківщини, з мальовничого села Нові Кривотули. Після школи закінчив  хіміко – технологічний технікум у Калуші, згодом Кубанський сільськогосподарський інститут. У 1982 році з дипломом агронома приїхав за направленням у Закарпаття. Почав свою трудову діяльність на Берегівщині, на обласній сільськогосподарській станції в Бахті ( тепер це інститут агропромислового виробництва). Спочатку працював бригадиром, агрономом, потім – заступником директора.

У 2010 році ратівчани обрали Романа Миколайовича депутатом районної ради. Ми зустрілися з цим керівником ратівецької фірми якраз напередодні Великодніх свят. Наша розмова з Романом Миколайовичем була, звичайно, перш  за все, про депутатські та хліборобські турботи, адже весна кличе в поле. Говорили й про інше: життя багатогранне.

– Романе Миколайовичу, Вас не вперше обрали депутатом районної ради. Що Ви встигли  зробити за попередню  свою каденцію?

– Так, це вже вдруге мене обрали депутатом районної ради. За першу каденцію вдалося газифікувати Ратівці. Звичайно, це не лише моя заслуга. Активно працював і колишній голова сільради Домінкош Югас, і всі депутати. Допомогла і районна влада.

– А що корисного  для села у нинішніх Ваших планах?

– Планів багато. Але найголовніше: провести по селу водопровід, бо в криницях вода не завжди чиста, а також зробити  каналізацію. Всіляко сприятиму  сільській раді у втіленні в життя  цих проектів. Колись на водопровід Ратівці вже мали навіть виготовлену проектну документацію, але далі паперотворення справа не зрушилася. Документація так і лягла, як то кажуть, під сукно. А тепер, звичайно,  застаріла і треба виготовляти нову. У селі є декілька свердловин, дві з них можуть відразу запрацювати. Маю надію, що водопровід у селі таки буде.

– Як сільгоспвиробнику  Вам нова влада  подобається?

– Влада, хоч це слово і жіночого роду, але вона не дівчина, щоб подобатися чи не подобатися. Як і всі люди,  я її оцінюю за дієздатністю, за реальними справами на благо народу.

Уже давним-давно  в Україні не було реальних програм  для сільгоспвиробників. Маю на увазі  реальних, які б діяли, давали результат, допомагали селу. І от тепер, під егідою Кабміну України, нарешті, з’явився «Хліб – інвестбуд», який гарантує нам безвідсотковий кредит. Це добре. Наша «Еліта» має 837 га ріллі. На 160 га ми посіяли озиму пшеницю. Решту землі повинні впорати навесні. Сіятимемо кукурудзу та овес. Потрібні на все кошти, і чималі. А де їх взяти? Майже півроку фактично господарство не працює. Добре, що ми ще займаємося свинарством, маємо 140 свиней.

– Щось мало віриться, що «Хліб-інвестбуд» даватиме безвідсоткові  кредити?

– Звичайно, надіятися, що все буде легко, було б  наївно. Ця програма далекоглядна. Вона працює під майбутній урожай. Уже тепер знаємо, що ціна пшениці за центнер буде 1720 гривень, а дотепер була 2500. Та й не всі гроші даватимуть відразу. Ми, наприклад, дали заявку на 380 тисяч гривень. Спочатку на весняні роботи ми отримаємо 50 відсотків від цієї суми, перед  збором урожаю дадуть ще 20 відсотків, а коли зерно звеземо на склад, отримаємо останні 30 відсотків від заявленої суми. Звичайно, на великі прибутки не розраховуємо. Дай, Боже, щоб урожай був гарний. Це головне. Ще невідомо, куди будемо звозити зерно. У Розівці завод так і не працює, а жаль, бо везти зерно до Батєва чи до Берегова – це зайві витрати, і чималі.

Дуже  боляче по сільгоспвиробниках вдарила  дорожнеча дизпалива і бензину. Ціна ледь не сягає десяти гривень  за літр, а на обробіток одного гектара  ріллі треба затратити 3500 гривень. Якщо декілька років тому ціна селітри була 550 гривень, то нині 3200. Є різниця? Ще й яка. А все це б’є по кишені сільгоспвиробника, яка і так дірява.

– Романе Миколайовичу, а гречку не плануєте сіяти?

– Планували, але й тут фінанси співають романси. Є над чим подумати. Одна тонна насіння гречки коштує 23 тисячі гривень. Цього насіння вистачило б на 10 гектарів землі. Але на кожний гектар обробіток обійшовся б у 2500 гривень. От і помножте на 10. А де є гарантія, що не буде злив, як торік, або що обмине нас засуха, яка знищить весь урожай? У сільському господарстві, на превеликий жаль, є дуже багато ризиків. Є  багато чинників, які можуть звести працю хлібороба нанівець.Тому нам вкрай потрібна допомога держави, реальна допомога, а не обіцянки – цяцянки. Їсти ж хочуть усі. У зарубіжних країнах сільгоспвиробник захищений від збитків. А в нас і страхувальним компаніям вже ніхто не довіряє, бо не раз вже, як то кажуть, обпеклися, а держава лише обіцянками нас годувала впродовж багатьох років.

– Давайте забудемо на мить про роботу, про весняні турботи, розкажіть, чим любите займатися у вільний час, про свою сім’ю.

– Забути про клопоти навряд чи вдасться. З ними тепер на селі і спати  лягають, з ними і встають вранці. Як відомо, весняний день рік годує.

Як  відпочиваю? Вільного часу у того, хто  живе на селі, дуже мало. Люблю читати, щось майструвати. У сімейному житті, вважаю, мені пощастило, у мене міцні тили. З дружиною Тамарою ми познайомилися, коли обоє вчилися у Кубаньському сільгоспінституті. Вона працює в обласній насіннєвій інспекції. Виховали ми двох дітей, обоє мають вищу освіту. Дочка Альона – вчителька англійської мови, син Андрій – хірург. Невістка також лікар, зять Іван закінчив Київський університет УМВС, працює в органах. Маємо, слава Богу, двох онуків – Олю та Романа.

Життя іде, не встигаєш оглянутися. Тому хочеться, щоб воно поліпшилося вже завтра, а не через роки. Щоб і діти, і онуки відчували стабільність, мали перспективу. І тут багато залежить від сумлінної праці кожного, від того, як український уряд виконуватиме свої обіцянки, як перейматиме позитивний досвід ставлення             влади до села. Вчитися є у кого. До Угорщини, наприклад, як то кажуть, рукою подати, пішки з Чопа можна дійти. І села там   заможніші, і сільгоспвиробники впевненіші у завтрашньому дні, не дивлячись на примхи  природи.

Не  хочеться на песимістичній ноті закінчувати нашу розмову. Сердечно вітаю односельчан з наступними Великодніми святами, бажаю їм міцного здоров’я, щастя, миру і злагоди в родинах.

Розмову вела Марія Підгорна, “Вісті Ужгородщини”

І зацвітуть в Ужгородському районі липи та калини… Крім цих дерев, які наповнюватимуть медовим ароматом повітря у дворі Розівського дитсадка, цими днями тут висадили ще й ялинки, сосни, клени. І зробили це єдиноцентристи –  члени депутатської фракції районної ради, а також активісти районної організації цієї партії.

На цю весняну толоку зібралися дружно у робочому одязі і з необхідним реманентом. Михайло Фединець, Руслан Федак, Анатолій Тимченко, Сергій Фрінт, Володимир Панков, Василь Ковач, Валерій Мондич, Олександр Куцик, Оксана Дощак, Оксана Івашкович, Костянтин Янцо та інші потрудилися на славу.

Рівненькими рядками тягнуться до весняного сонечка маленькі саджанці. На деяких вже зеленіють листочки. У цьому дитячому садку єдиноцентристів добре знають: вони часті гості тут. Приїжджали сюди не раз з солодкими та іграшковими подарунками. Завгосп  дошкільного закладу Зоряна Сенич не нарадується: територія дитсадка стане привабливішою. Уже через рік-два дерева милуватимуть зір. Поставлять тут лавиці і матимуть малята де сховатися від пекучого літнього сонця. А можна собі уявити, яка тут буде краса, коли зацвітуть духм’яні липи.

Дві маленькі розівчанки, другокласниці Концівської школи, які живуть неподалік, спочатку спостерігали, як чужі дяді садять дерева, а потім почали допомагати  Володимиру Куцику. Дівчатка запевнили,  що будуть доглядати і поливати цей клен. Вважатимуть це деревце своїм.

Іван Клопотар, який недавно переїхав жити в Розівку з Ужгорода (його хата поряд з дитячим садком) теж не захотів бути просто спостерігачем: допомагав, чим міг, приносив воду для поливання.

Добру справу затіяли єдиноцентристи Ужгородщини. Висаджені біля сорока дерев стануть для малят своєрідним парком. І не тільки для них.

*   *   *

Ужгородська районна рада підтримала ще  одну подібну акцію з благоустрою – посадження калинової алеї по вул. 8 Березня в обласному центрі. Приємно, що до справи активно долучилася й молодь, діти, мешканці прилеглих будинків, пра-цівники розташованих поряд  установ і навіть випадкові перехожі. Підтримали захід й наші колеги з інтернет-сайту «Закарпаття-онлайн».

Марія Підгорна, сайт Ужгородської районної ради

Оновлена  система освіти в  Україні передбачає підвищення якості засвоєння  знань і практичних навичок молоді, починаючи з першої ланки, оскільки саме вона забезпечує моральний та компетентнісний фундамент становлення особистості дитини  і, зокрема, на основі знань формує ставлення до праці та перші загальнонавчальні й загальнотрудові навички, прилучає до суспільно корисної діяльності.

Період  дошкільного віку науковці розглядають  як визначальний і сенситивний, у якому закладаються основи трудового виховання і культури праці особистості, що визначають її вихованість і працелюбність у майбутньому. З огляду на сучасні соціально-економічні тенденції розвитку  України, ставлення  молоді  до  трудової  діяльності, а також спрямованість освіти на пошук і вдосконалення змісту трудового виховання підростаючого покоління  доцільно повернутися до питання про формування особистості та її зростання в умовах систематичного і послідовно організованого трудового виховання в дитячому садку  та в  сім’ї.

Саме  тому  для  районного семінару-практикуму  керівників до-шкільних навчальних закладів, проведеного відділом освіти та у справах національностей Ужгородської райдержадміністрації на базі  Коритнянського ДНЗ, було обрано тему «Формування у дітей до-шкільного віку трудових навичок згідно з їх віковими можливостями та вимог Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». У семінарі-практикумі взяв участь новопризначений начальник відділу освіти  І. І. Росоха, який  щиро привітав завідувачів дитсадків, побажав  педагогам дошкільних закладів плідної та творчої праці.

Завідувачі  ДНЗ мали можливість переглянути  та проаналізувати  цікаве інтегроване  заняття, проведене вихователем  М. О. Кисельовою, на якому  поруч  з трудовим вихованням вирішувалися  завдання з різних програмових розділів: ознайомлення з природою, екологічне виховання дошкільнят, формування початкових математичних уявлень, розвиток мовлення тощо. Малюки із задоволенням розповідали вірші про пори року,  весняні квіти, грали в дидактичні та рухливі ігри, а потім виготовляли подарунки для мам з паперу та природного матеріалу.

Змістовні та цікаві доповіді підготували  завідувачка  Баранинського ДНЗ М. І. Граб –  «Формування у дітей дошкільного  віку трудових навичок згідно з їх віковими можливостями та вимог Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». Керівник Середнянського ДНЗ Є. Т. Чатій поділилася досвідом роботи щодо створення умов для реалізації трудового виховання дітей у дитячому садку, керівник Великолазівського ясел-дитсадка Т. Й. Локай розповіла про забезпечення ефективного контролю. Завідувачка Великодоброньського ДНЗ М. Ф. Раті говорила про форми роботи з педагогами закладу, які допомагають забезпечити належний рівень трудового виховання дошкільнят.

Свої  знання педагоги змогли перевірити в інтерактивній діловій грі «Основні складові трудової діяльності дошкільників». А за круглим столом кожен міг поділитися власним досвідом роботи, вирішенням наболілих проблем.

Наталія НЕМЕШ, методист  РМК, “Вісті Ужгородщини”

Минулого понеділка у залі засідань Паладькомарівської сільради відбулось  виїзне розширене  засідання робочої  групи з питань легалізації заробітної плати та зайнятості населення. Здавалося б, – звична річ, адже не секрет, що не всі підприємці в районі свідомі настільки, що стовідсотково дотримуються «букви» закону саме в даних питаннях.

І тут варто сказати кілька слів стосовно історії, а відтак, – зародження підприємницької діяльності в цьому унікальному селі, щоб читач не загубився в хитросплетіннях його спекулятивного життя. Як відомо, у грудні 2005 року в селі було відкрито пішохідних перехід через держкордон. Із Словаччини в Україну ринула хвиля бажаючих поповнити свої продовольчі та промислові запаси на наших вітчизняних ринках. Тим більше, що ціни в Євросоюзі, членом якої була тоді вже й Словаччина, не вельми сприяли купівельній спроможності пересічного словака. А в Україні за порівняно невеликі, як для них, гроші була реальна можливість закупитися таки солідно.

Саме  у той час найбільш підприємливі жителі цього прикордонного села одразу збагнули що й до чого, й почали на власних обійстях відкривати «бутіки», міні-маркети, «абецешки». Їх кількість збільшувалася в геометричній прогресії. Згодом приміщення, які були поспіхом переобладнані під торговельні точки, власники почали здавати в оренду.

Здавалося б, люди мають роботу, створюють нові робочі місця тощо. А отже – всі у виграші: й сільська скарбниця, й підприємці. Ось тут і вся заковика: в даному випадку вийшла гра в одні ворота, без жодних правил. Річ у тім, що близько 90 відсотків суб’єктів господарювання не легалізували свою діяльність, тобто діють незаконно. А, отже, сільський бюджет щороку втрачає тисячі і тисячі гривень.

Варто нагадати, що зустріч із місцевими  підприємцями вже третя за рахунком. Остання відбулася два роки тому, під час засідання колегії  райдержадміністрації. Тоді, до слова, бажаючих поспілкуватися з керівництвом району можна було перерахувати на пальцях рук. Нині ж підприємців було зо три десятки. Тональність, загальну спрямованість розмові задав заступник голови РДА Анатолій Черниченко. Він одразу зазначив, що ця зустріч має розставити усі крапки над «і». Адже, за словами Анатолія Максимовича, далі тягнути вже просто не можна:

– У  вас було достатньо часу для легалізації  свого бізнесу. Дуже прикро, що ви так  і не зрозуміли, що ми (влада) від  вас хотіли. Повірте, найпростіше, найлегше вас закрити, адже порушень – безліч, проблем – ще більше. Але ми робимо ще один крок назустріч, і пропонуємо разом виробити спільну позицію щодо вирішення існуючої проблеми.

Активну та доволі жорстку позицію прокуратури  присутні мали змогу почути  з вуст міжра-йонного прокурора Івана Царя. Він, зокрема, зазначив, що ще на початку жовтня минулого року була проведена перевірка діяльності суб’єктів господарювання в даному селі, результати якої могли призвести до кардинальних рішень. Однак, як зізнався Іван Іванович, тоді був прийнятий компромісний варіант – не лобіювати проблему до нового року. Але нині питання постало надгостро, й від-тягувати з його вирішенням нема куди:

– Повірте, ми можемо ініціювати зне-сення всіх прибудов через суди, – каже, – але це не вихід. Кожен має навести порядок із документами, щоб під час перевірок не метушитися. Пропоную в місячний термін всі проблемні питання узаконити і привести свою діяльність відповідно до вимог законодавства. А ще –  відповісти нині присутнім керівникам на таке питання: що ж заважає всім легалізувати свою діяльність?

Уважно вислухавши ці виступи, присутні підприємці помітно пожвавішали, адже, за словами  Олександра Селеша, зрозуміли, що районна  влада хоче допомогти. Одразу до розмови  долучилися й інші. З їх розповідей випливало, що вони з задоволенням підпишуть угоди та легалізують діяльність, деякі наразі цим і займаються. Але каменем спотикання можуть стати терміни, які були озвучені. Адже не секрет, щоб «виходити» хоча б один дозвільний «папірець», потрібен майже рік. Інші казали, що вклали значні кошти, й зайвий ризик може бути не виправданий і т. д. і т. п.

Слово взяв в.о. голови райдержадміністрації Руслан Чорнак. Він запропонував альтернативу: виділити земельну ділянку в селі під базар, куди й пропонував перенести всі торгові ятки, господарі яких так і не змогли впорядкувати документи, чи домовитися з орендодавцями щодо зміни цільового призначення прибудов на власному подвір’ї:

– Але, де гарантія, що «шанхай», який існує  нині, не буде далі продовжуватися? – веде далі Руслан Васильович. – Адже орендодавці запропонують свої приміщення іншим, менш вимогливим та поступливішим наймачам. У той же час, якщо ви дійсно хочете працювати легально, ініціатива та пропозиції виходу з цього зачарованого кола має виходити від вас.

Не  варто боятися й залежності від  сільради, бо здійснювати підприємницьку діяльність на території органу самоврядування і бути незалежними – нонсенс. Краще якнайскоріше відмовитися від несплати податків. А практику – заплатив 200 гривень і роблю що хочу, взагалі забути назавжди. Слід усвідомити, що жити й працювати за принципом: «Усе життя не платили, то і не платитимемо» – вже не вийде.

Виступали на засіданні й інші представники держструктур. У кожного з них  було чимало претензій до підприємців. Одним із останніх виступив на зібранні начальник Ужгородської МДПІ Тарас Триндяк. За словами Тараса Михайловича, він є учасником вже втретьої такої зустрічі. На першій конструктивної розмови так і не вийшло, під час другої спостерігалося покращення розуміння з боку підпри-ємців, а ось ця – засвідчила, що ситуація ніби завмерла:

– Вам  тут працювати, і саме ви маєте  подумати над варіантами, чи створювати якесь комунальне підприємство чи асоціацію. Варто зауважити, що тут потрібен проект, розрахований на тривалу перспективу. У більшості з вас нині нема дозволу на тор-гівлю, який має відповідати всім правилам здійснення діяльності. Саме в цьому документі об’єднані питання структур, які мають претензії до вашої діяльності.

Можна було б піти шляхом найменшого супротиву, й анулювати ще ті, які залишилися. Але якщо ми візьмемося за це, уникнути ефекту доміно не вдасться. Хоча, одразу застерігаю присутніх, що вже наприкінці I кварталу питання збереження дозволів на торгівлю буде поставлено руба; разом із сільрадою ми приймемо рішення про відкликання даного документу. Стосовно інших кричущих фактів порушення законодавства, хочу сказати наступне. По-перше, питання легалізації найманої праці всі підприємці мають вирішити протягом одного-двох днів. Жод-ні зволікання чи компроміси тут не припустимі. По-друге, всі пропозиції від вас, сільради та адміністрації щодо варіантів форм подальшої співпраці мають бути обговорені та затверджені у місячний термін. Все інше зможете вирішити протягом наступних 2 місяців.

Підбиваючи  підсумки майже двогодинного засідання, наголошувалося на термінах усунення недоліків у діяльності суб’єктів господарювання в селі: до кінця тижня – легалізація працівників, місяць – на створення структури і винесення яток за 300-метрову зону від кордону. А вже за два місяці у Малих Селменцях пройде тотальна перевірка всіх підприємців.

Розмова була емоційною, доволі жорсткою, але  й відвертою. Що з цього вийде, обов’язково розповімо зі шпальт «Вістей Ужгородщини».

P. S. Уже після зустрічі  один із підприємців розповів мені свою історію ведення бізнесу. Пан Ігор – військовий пенсіонер, ужгородець. Свою справу розпочав чотири роки тому. Останні два – орендує приміщення в місцевої жительки, на подвір’ї якої винаймають кімнатки ще двоє підприємців.

– Таких як я, у селі понад 80 відсотків – веде далі Ігор. – Ми щомісяця платимо по 300 доларів за оренду. Отже, газдиня за три приміщення має чистими 900 «зелених». Але я про інше. Коли постало питання про легалізацію мого бізнесу, я підійшов до неї й попросив надати офіційний дозвіл, який засвідчував би моє законне перебування, а відтак – і діяльність у неї на подвір’ї. І знаєте, що я почув у відповідь: «Щось не подобається, – забирайся!».

І як, скажіть мені, після цього працювати? Повірте, це в перші  роки тут зароблялися «шалені» гроші, нині великих заробітків немає. Але вже є своя клієнтура, налагоджена співпраця з постачальниками тощо.

Я обома руками «за» створення якоїсь структури на довготривалу перспективу і  за винесення всіх «точок» на окремо виділену ділянку. Так працювати, як почали в цьому році, переконаний, більшість із нас не хоче: всі метушаться, одні – закриваються, інші – перепрофільовуються. Ніхто не знає, що з ним та його бізнесом буде завтра. Адже, якщо щось, усі потрапимо під загальний «каток». А ми хочемо працювати, і робити це легально. І, повірте, якщо районній владі вдасться таки навести порядок  у цій справі, це стане могутнім поштовхом вирішення схожих проблем у інших селах. А за такого розвитку подій виграють всі зацікавлені сторони.

Тетяна  Фаліс, “Вісті Ужгородщини”

Ця  фраза не раз при  нашій розмові  не сходила з уст  Худлівського сільського голови Олександра Немеця. А на урочистостях з приводу відкриття  третьої групи  у місцевому дитячому садочку ці ж слова повторила дружина сільського «мера», директор місцевої школи Мар’яна Павлівна, додавши, що це найрозумніша і найблагородніша справа.

Колись  була і третя група, але з часом  число новонароджених різко зменшилося і в 2000 році одну групу закрили. До честі  завідуючої Мар’яни Якубик, ви-вільнені приміщення нікому не віддали, зберегли їх. Єдине, що тут протягом цих десяти років не робили ремонту, економили кошти.

– Тепер, слава Богу, діточок у Худльові побільшало, – розповідає Мар’яна Василівна, – і настала потреба відновити третю групу.

Попередній  сільський голова не дуже переймався цим питанням, а Олександр Немець у своїй діяльності поставив його на перше місце. Не шкодуючи власного часу, побував у районних владних кабінетах, заручився підтримкою керівників і РДА (тоді ще Степана Бордаша), і райради – Михайла Фединця. Суттєву підтримку (за що особливо вдячний) отримав від начальника фінансового управ-ління Ольги Ящищак, началь-ника відділу освіти і в справах  національностей РДА Світлани Третиник. Підтримали добрі  починання і перший заступник голови РДА  Руслан Чорнак, заступник Андрій Югас. І проблему було вирішено, кошти виділені.

Цими  днями 18 нових, найменших вихованців вперше переступили поріг свого  другого дому, який, без сумніву, стане  для них рідним. Манюсінькі (трирічні) господарі з цікавістю  оглядали іграшки, свої шафки та ліжечка. Даринці Зуб, Олесю Манцуличу, Юрчику Фенцику тут подобалося все, про що й повідомили гостям. Інтерес викликали і гарно розмальовані стіни, з яких на малят дивилися забавні курчата, качки, бджілки. Це вчителька місцевої школи Мар’яна Повхан з своїми вихованцями – юними художниками потрудилися на славу, і приміщення відразу стали веселішими.

Три кімнати, в яких розмістилася нова група, тепер  прекрасно відремонтовані. Тепло  і затишно. І завідуюча дошкільним закладом Мар’яна Якубик, і молода мати Валентина Озимок, і всі виступаючі висловлювали щиру подяку сільському голові Олександру Немецю за його турботу про діток. Тепло привітали колектив дитсадка, батьків з такою приємною подією заступники голів: райдержадміністрації – Андрій Югас, районної ради – Віра Данко, директор школи Мар’яна Немець.

Отець Андрій посвятив кім-нати дитсадка, допомагав  йому дяк, відомий у краї пісняр, автор книжки «Вчора була неділенька»  Михайло Глюдзик.

Цікавою концертною програмою порадували гостей старші діточки садочка. Тут уже постаралася музкерівник Ганна Стрижак. Вона з любов’ю розповідала про своїх голосистих вихованців. Люблять малята співати, бо вміють тут плекати юні таланти.

У новоствореній  групі працюють дві молоді виховательки Віка Повхан і Меліта Озимок. Обидві з вищою освітою. Вчитися їм є  у кого. Досвідчені вихователі з інших груп Гелена Логин і Неля Югас завжди допоможуть.

Як  і годиться, на святі було багато подарунків. Щирі слова подяки лунали  на адресу спонсорів Надії Макогон, Івана Чабруна, Віктора Багина, Марії  Бурин, Віталія Немеця, депутатів  районної ради Степана Хіминця і Романа Сарая. Приємно, що в сільського голови так багато помічників-однодумців. До них треба ще додати і голову батьківського комітету Тетяну Король і багатьох інших батьків. Актив у селі солідний. Є з ким працювати. І це головне. Тому й початок каденції новообраного голови такий вагомий.

Марія Підгорна, “Вісті Ужгородщини”

Відповідно до нового затвердженого графіку прийому громадян з особистих питань, заступник голови обласної ради Андрій Сербайло цієї середи, 12 січня 2011 року, провів виїзний прийом на базі Киблярівської сільської ради, що на Ужгородщині. До складу ради входять ще два населені пункти: Лінці та Гайдош. Загалом на території сільради проживає більше двох тисяч осіб.

Прес-служба Закарпатської обласної ради

Дві заяви про викрадення продуктів надійшло в Ужгородський райвідділ міліції. Так, 58-річний житель села Пацканьово ніс вулицею села 5-кілограмовий копчений окіст, там до нього причепився з виду знайомий чоловік і відібрав мясо.

ВЗГ УМВС України у Закарпатській області

Минулого тижня з представниками засобів масової інформації зустрівся начальник Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Тарас Триндяк. Для початку головний податківець трьох районів – Ужгородського, Перечинського та В. Березнянського – ознайомив журналістів зі станом наповнюваності бюджетів усіх рівнів з початку року.

Так, за 10 місяців 2010 року до Зведеного бюджету  було мобілізовано 225 млн. 207,5 тис. грн. Майже 185 млн. з них – на рахунку головного офісу Ужгородської МДПІ; близько 26 млн. грн. надійшло до бюджету по Перечинському,  ще 14,5 млн. грн. – по В.Березнянському відділенню МДПІ. До Державного бюджету з початку року було мобілізовано 111 млн. 283,2 тис. грн.,  а до Місцевого –  113 млн. 924,3 тис. грн. Знову ж таки левова частка в обох наведених цифрах ( загалом приблизно 85 відсотків) належить надходженням по головному  офісу Ужгородської МДПІ.

Назвав  Тарас Михайлович і найбільших платників податків. За сумами надходжень до Держбюджету за 10 місяців незаперечним лідером є орендне  підприємство «Ужгородський коньячний завод» — 26 млн. 685 тис. грн. На другому місці, незважаючи на різке скорочення обсягів платежів, викликане зниженням продажів виробленої продукції, опинилося ЗАТ «Єврокар» — трохи більше, ніж 24 млн. грн. На третьому – ТОВ «Ядзакі Україна» (17, 5 млн. грн.). По Перечинському відділенню серед найбільших платників – ВАТ «Перечинський лісохімкомбінат» (2 млн. 50 тис. грн.), ДП «Перечинський лісгосп» (1 млн. 293 тис. грн.) та ЛВДС «Дубриничі» (майже 489 тис. грн.). Щодо В.Березнянського відділення, то тут цифри набагато скромніші. Зокрема, першість із сумою 755 тис. грн. сплачених податків тут утримує  ДП «Великоберезнянський лісгосп». На другому і третьому місцях – ТОВ СП «Арсіл» і ТОВ «Березнянка»: 168 і 123 тис. грн. відповідно. Майже аналогічна картина і по надходженням до Місцевого бюджету, де пальму першості серед найбільш потужних платників також утримують підприємства Ужгородщини – ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» (8 млн. 951 тис. грн.), ТОВ «Ядзакі Україна» (4 млн. 637 тис. грн.) та військова частина 1493 (4 млн. 428 тис. грн.).

Дізналися журналісти з уст начальника Ужгородської МДПІ й про певні «секрети» роботи податківців, що сприяють значному наповненню казни.  Так, у рамках проведення спеціальної операції «Бюджет» поряд з аналітичними, контрольно-перевірочними заходами податківці активно використовували також й роз’яснювальні, профілактичні. Регулярно, зокрема,  проводяться засідання «круглого столу» з платниками податків, безпосередні розмови керівництва інспекції з посадовими особами ряду підприємств району. Всі ці, ряд інших заходів надзвичайно перспективні та сприяють значному збільшенню надходжень до бюджетів.

Торкнувся Тарас Триндяк і такої доволі болючої для бізнесу загалом  проблеми, як відшкодування податку  на додану вартість.  Для її розв’язання  податківці активно використовують нині облігації внутрішньої державної  позики, введені в обіг Постановою Кабміну №368 від 12.05.2010 року. Вказані цінні папери, які  гарантують власникам 5 відсотків щорічного доходу,  крім того, можна, в разі нагальної потреби грошей, продати. Цим механізмом відшкодування ПДВ цьогоріч  вже скористалося 23 суб’єкти господарської діяльності; ще 29 СГД податок відшкодовано грошовими коштами, що надійшли на розрахункові рахунки платників. Якщо порівняти це з тим, що за весь минулий рік податок на додану вартість було відшкодовано лише 28 суб’єктам, можна вести мову про те, що бізнес почав отримувати  певні позитивні сигнали його підтримки з боку держави.

Не  секрет, звісно, що сплачувати податки  прагнуть далеко не всі. Лише у ході планових і позапланових документальних перевірок, проведених інспекторами на двох філіях і двох підприємствах та товариству з обмеженою відповідальністю, діяльність яких, в основному, пов’язана  з переробкою лісоматеріалів і будівництвом,   було виявлено кредиторську заборгованість по податку з доходів фізичних осіб загалом на  суму 447 тисяч гривень. Сума нарахованої пені боржникам перевищила 51 тисячу гривень. Крім того, на одному з підприємств та ТОВ податківці виявили ще й кредиторську заборгованість по невиплаченій зарплаті в сумі 235 тис. 417 грн. Матеріали документальної перевірки по кредиторській заборгованості передані в прокуратуру.  Крім того, працівниками Ужгородської МДПІ з початку року виявлено 250 незареєстрованих найманих осіб, абсолютна більшість яких, висловлюючись канцелярською мовою, вже залучена до оподаткування.

Тарас Триндяк також детально зупинився на плюсах і  мінусах проекту Податкового кодексу (наша газета докладніше розповідала про це в минулому випуску), відповів на численні запитання представників мас-медіа.

Олександр МАКІВЧУК, “Вісті Ужгородщини”

У с. Баранинці Ужгородського району Закарпаття змінено голову дільничної виборчої комісії. Рішення про зміну голови ДВК прийняла районна ТВК.

Замість представниці партії Єдиний центр Марії Гедьо до виконання обов’язків приступив Мирослав Лукач – син одного із кандидатів на посаду сільського голови Баранинців.

Своє рішення районна ТВК мотивувала наявністю скарг на колишню голову ДВК.

На дачу жителя обласного центру Закарпаття міста Ужгорода, розташовану в дачному масиві приміського села Орiховиця, зачастив нічний злодій.

Спiвробiтники карного розшуку райвідділу міліції затримали за скоєння крадіжки 27-річного мешканця Ужгорода.

ВЗГ УМВС України в Закарпатській області

У неділю худлівчани таки дочекалися святкування Дня села. Чому дочекалися? Річ у тім, що в редакцію неодноразово телефонували жителі, яких турбувало єдине питання: невже вони не заслужили свята, адже щонеділі якесь село на Ужгородщині скликало друзів на День народження свого села? А худ-лівчани, що – гірші?

Ми переадресували їх (питання) Худлівському сільському голові Владиславу Трембецькому. На що отримали відповідь, що до нього ніхто з цього приводу не підходив і не звертався.

Але не варто про це. А ось про свято сказати потрібно, як, власне, про його ідейних натхненників, організаторів, а відтак і втілювачів. Нехай село знає своїх героїв. Ось вони – Ольга Ніколенко, Віталій Шляхта та Іван Глюдзик. Саме їм потрібно низько вклонитися та щиро подякувати, як особисто сільському голові, так і односельчанам, які провели той недільний день у колі щирих друзів, спостерігаючи за виступами аматорських та професійних колективів.

А свято вийшло на славу. На місцевому стадіоні після обіду почали збиратися худлівчани.         І о п’ятій понеслося… Свято відкрили вихованці дитсадка, наймолодші худлівчани на 12 балів впоралися з поставленим завданням, за що й отримали заслужену порцію оплесків та подарунки від спонсорів. За майбутнім села ведучі Іван Федаш, Леся Глюдзик та Ольга Ніколенко надали слово старожилам – Михайлу Глюдзику та Регіні Манцулич, які незважаючи на сивину у скронях та поважні роки, й нині ще беруть активну  участь у житті рідної громади. Саме від них глядачі дізналися про історію місцевої школи та послухали старовинні співанки.

На сцені народний ансамбль «Джерело» Худлівського БК із улюбленими піснями. Шквал оплесків та емоцій немов захлиснув глядачів та артистів. А ведучі, під загальне піднесення, запрошують на сцену гостей: голову Ужгородської райдержадміністрації Степана Бордаша, радника голови районної ради Андрія Німця, заступника ректора Закарпатської філії Київського славістичного університету Наталію Селменську, головного редактора газети «Спорт тайм», одного з ведучих телепрограми «Час футболу» Степана Селменського та газду п’ятьох сіл – Владислава Трембецького. Вітання, щирі слова побажань, подарунки, грамоти, подяки активістам. Кожен із поважних гостей згадав часи своєї юності. Зокрема, Степан Йосипович розповів худлівчанам, як разом із хлопцями з   Середнього частенько навіду-валися до села на танці чи пограти з місцевими хлопцями в футбол. А в кінці свого виступу передав юним спортсменам Худльова подарунок від голови Закарпатської ОДА Олександра Ледиди – футбольні м’ячі.

На сцені один одного змінюють самодіяльні артисти села – Анастасія Русин, дует «Дитинство» у складі Олександра Ференцика та Кароліни Буглини, танцювальний ансамбль «Веселка», вокальний ансамбль «Віолочка» та гості  – учні Великолазівської школи, учасники хореографічної студії РЦДТ «Мрія», солістка клубу с.Лінці Яна Яцкулинець.

У паузи між номерами ведучі вправно вплітали вітання молодим парам, які цього року стали на рушничок щастя. Сім пар було названо й кожній організатори подарували образчик Діви Марії з Ісусиком та шоколадні медалі. Не забули й про новонароджених. Їх цього року в Худльові дванадцятеро. До речі, за день до свята у сім’ї Головко народилася донечка Даринка. Прикметно, що батьків наймолодших вітав та вручав подарунки найстарший житель села Василь Симчище.

Допоки на сцені смакували духовним, за лаштунками худлів-ські газдині Гелена Матейко, Марта Коштура, Мар’яна і Марина Личко, Олена Русин, Віра Манцулич та Наталка Волошин готували наїдки більш приземлені. Над 70-літровим казаном із бограч-гуляшем чаклували Марія Глюдзик, Федір Лоя та Віктор Шляхта. Кухарі напекли п’ять підносів різноманітних тістечок, у ватрі підсмажувалися два мішки картоплі, у пательнях шкварчало чотири кілограми сала. Легкий осінній вітерець підхоплював ці запахи й вмить розносив їх над глядачами.

Справжнім сюрпризом концерту став виступ Михайла Манцулича. Усі його добре знають і пам’ятають, як успішного колишнього сільського голову. На святі Михайло Михайлович виступив, як гітарист і соліст. Він виконав «Пісню про рушник», яка сподобалася усім без виключення, як і майстерна гра на електрогітарі. Далі на сцені з’явилися «цигани». Запальні танці, гадання, розповіді, побрехеньки, але найбільше худлівчанам сподобалися, звичайно ж, пісні. З гумором та притаманною настирливістю вони пригощали присутніх бутербродами, тістечками, кавою, вином та більш міцнішим. До того ж продавали нехитрий крам. Майже кожен із глядачів мусив купити собі щось.

За гумористичним номером йшов ліричний, за танцем – пісня. За дуетом «Мрія» у складі Лілії Ніколенко та Каміли Макухан – сольний виступ Віри Сентипал чи Юрія Савка. І так до восьмої вечора.

Зрозуміло, що таке свято без спонсорів організувати нині не- можливо. Саме Івану Глюдзику, Віктору Шляхті, Валерію Петруню, Володимиру Ніколенку, Володимиру Дзьофу, Марії Остич, Михайлу Манцуличу, Євгену Малиничу, Марії Чиріпці, Наталії Пономаренко, Юрію Баркасію, Мар’яні Стерчо, Володимиру Булині, Івану Чабруну, Юрію Конкусу, Федору Лої, Наталії Манзулич (голові правління Худлівського споживчого товариства), сільським депутатам: Мар’яні Михалко, Миколі Сентипалу, Юрію Миковичу, Людмилі Малинич та Михайлу Решетарю дякували всі, як артисти, так і орга-нізатори цього свята. Насам-кінець у виконанні тріо «Голоси» для гостей, глядачів, учасників прозвучало «Многая літ».

Концерт скінчився, а для молоді диско-клуб «Галактика», точніше Степан і Віталій Манцуличі, влаштували святкову дискотеку.

Тетяна Фаліс, “Вісті Ужгородщини”

Три роки тому в селищі відкрили дитячий будинок сімейного типу, яким опікується Йосип Посипанко зі Сторожниці. Зараз тут виховується 9 підлітків. А в неділю в Середньому урочисто передали ще один благодійний заклад – кризовий центр матерів з дітьми ім. Пресвятої Діви Марії. Ініціатором його створення виступила Спільнота приятелів дітей з дитбудинків «Посмішка, як дарунок» зі Словаччини, активісти якої сприяли й відкриттю «домівки» пана Посипанка.

«Кризовим будинком» в Середньому опікуватиметься Наталія Павловська, їй допомагатиме односельчанка Марія Макай. Заклад розрахований на чотири неповні сім’ї матерів з дітьми. Тут матимуть змогу знайти притулок або ж вагітні чи жінки з дітьми, які зазнають утисків у родині або взагалі не мають де проживати.

До речі, подібний заклад успішно діє в Кошицях, правда він набагато більший, загалом на 85 місць. Наталія Павловська побувала там, щоб запозичити певні навики ведення подібного «господарства». Сподіваємось, що з Божою милістю і в Середньому «Кризовий центр» принесе свою користь.

Микола ГОРВАТ, “Вісті Ужгородщини”

Обідньої пори в неділю в с.Тийглаш Ужгородського району сталася ДТП.

Обидва автомобілі доставлено на штрафмайданчик міліції.

ВЗГ УМВС України в Закарпатській області