За це проголосували 357 депутатів, повідомляє pravda.com.ua

У такий спосіб депутати рекомендували податковій службі скасувати графік перевірок ЗМІ на період кампанії з виборів президента.

Також парламент рекомендує уряду вжити заходів по припиненню перевірок відповідними службами органів виконавчої влади й державних установ ЗМІ на період проведення виборів.

Парламентські вибори пройдуть в Україні наприкінці жовтня 2012 року.

zakarpatpost.net

Глава російського уряду висловив надію на те, що правоохоронним органам вдасться вирішити в межах закону і Конституції Росії ситуацію з вуличними демонстраціями. Путін зазначив, що розраховує і на підтримку профспілок.

Як відомо, масові акції протесту в Москві та Санкт-Петербурзі проти порушень на виборах були жорстко придушені поліцією.

tsn.ua

Центрвиборчкому потрібно 1,6 млрд гривень на проведення парламентських виборів у 2012 році.

Центральна виборча комісія України (ЦВК) затвердила обсяг видатків для включення до бюджетного запиту за бюджетною програмою “Проведення виборів народних депутатів України” до проекту державного бюджету України на 2012 р. у сумі 1 млрд 57 млн 400 тис. гривень. Відповідне рішення комісія ухвалила на своєму черговому засіданні 10 серпня, що відбулося під головуванням голови комісії Володимира Шаповала.

Обсяг видатків затверджено відповідно до статті 35 Бюджетного кодексу України.

Нагадаємо, 1 лютого 2011 р. Верховна рада конституційною більшістю внесла зміни до Конституції в частині продовження повноважень парламенту і місцевих рад. Згідно з прийнятим актом, парламентські вибори повинні будуть проводитися в останню неділю жовтня 2012 р.

Як відомо, Конституційний суд 19 листопада підтримав проведення чергових виборів до Верховної ради в жовтні 2012 року замість березня 2011. Таким чином, судді КС вирішили, що дату виборів мають визначати норми скасованої Конституції 2004 року.

Рішення КС терміново підтримали депутати Верховної ради, проголосувавши в першому читанні за відповідні зміни до Конституції, які на півтора роки продовжують нардепам термін повноважень. В другому читанні закон розглянуть аж на наступній сесії парламенту, але ЦВК мав вже сьогодні винести свій вирок.

tsn.ua 

Серед громадян, які готові взяти участь у голосуванні, за регіоналів проголосували б 27,5%.

БЮТ підтримали б 10,6% (21,1% готових взяти участь у голосуванні), “Фронт змін” Арсенія Яценюка – 7,1% (14,1% готових взяти участь у голосуванні), Компартію – 3,2% (6,2% готових взяти участь у голосуванні), партiю “УДАР” Вiталiя Кличка – 3,1% (6,1% готових взяти участь у голосуванні).

Водночас за “Сильну Україну” Сергія Тігіпка проголосували б 2,8% громадян (5,5% готових взяти участь у голосуванні), за ВО “Свобода” Олега Тягнибока – 2,7% (5,3% готових взяти участь у голосуванні), за “Громадянську позицію” Анатолія Гриценка – 1,6% (3,1% готових взяти участь у голосуванні).

Проти всіх голосували б 18,1% громадян (4,4% готових взяти участь у голосуванні). Не прийшли б на вибори 14,7% громадян, не визначилися – 18,9%.

Як свідчать дані опитування КМІС за лютий 2011 року, які містяться у прес-релізі інституту, рейтинг Партії регіонів за цей час впав майже на 3% – тоді за неї готові були проголосувати 16,8% громадян (31,9% готових взяти участь у голосуванні).

Рейтинг БЮТ майже не змінився – у лютому за цю політичну силу готові були голосувати 10,4% (19,7% готових взяти участь у голосуванні). Рейтинг “Фронту змін” зріс на 0,6% – у лютому він складав 6,5% (12,4% готових взяти участь у голосуванні).

Водночас рейтинг партії “УДАР” збільшився на 1,5% – у лютому 1,6% (3,0% готових взяти участь у голосуванні).

Крім того, на 0,5% знизилася підтримка “Сильної України” – у лютому 3,3% (6,3% готових взяти участь у голосуванні). На 0,4% знизився рейтинг ВО “Свобода” – у лютому 3,1% (5,9 готових взяти участь у голосуванні).

Підтримка Компартії залишилася майже незмінною – у лютому 3,3%. Водночас на 0,4% зросла підтримка “Громадянської позиції” – у лютому 1,2%.

Опитування проводилося протягом 08 – 18 квітня. Методом інтерв’ю опитано 1020 респондентів, що мешкають в усіх областях України (включно з містом Києвом) та в Криму за стохастичною вибіркою, репрезентативною для населення України віком від 18 років.

Статистична похибка вибірки (з ймовірністю 0.95 і за дизайн-ефекту 1.5) не перевищує 4.6% для показників близьких до 50%, 4,0% — для показників близьких до 25%, 2,8% — для показників близьких до 10%, 2,0% — для показників близьких до 5%.

pravda.com.ua

“Глава держави погодився, щоб прохідний бар’єр був на рівні 5%”, – сказав він на прес-конференції, зазначивши, що такий показник застосовується в багатьох європейських країнах.

Лавринович наголосив, що в підготовлюваному законопроекті про вибори народних депутатів враховано пропозицію Президента про введення змішаної пропорційно-мажоритарної системи виборів. У рамках такої системи, половина депутатів Верховної Ради будуть обиратися за списками від політичних партій, а друга половина – в одномандатних виборчих округах.

За його словами, в законопроекті пропонується, щоб усі партії, незалежно від часу реєстрації, брали участь у виборах.

Крім того, Президент пропонує запровадити постійну систему виборчих округів і виборчих дільниць, а також зберегти преференції для парламентських партій при формуванні виборчих комісій.

У законопроекті пропонується встановити, що розмір грошової застави для кандидатів у депутати в одномандатному окрузі складе 12 мінімальних зарплат, і ця застава буде перерахована до держбюджету, якщо кандидат не став депутатом.

У законопроекті передбачено, що висунення кандидата в депутати від партії за списками і в одномандатні округи проводиться на з’їзді. Також передбачена можливість самовисування кандидатів. “Глава держави підтримав пропозицію щодо самовисування громадян України в одномандатних виборчих округах. Я думаю, що у зв’язку з тим, що в цьому проекті не буде передбачена можливість існування виборчих блоків, це істотно підірве ринок політичних партій”, – заявив Лавринович.

За словами міністра, в Україні спостерігалося таке явище, коли “для створення блоку імені себе необхідно було мати як мінімум два суб’єкти (дві партії)”.

Крім того, законопроект пропонує відмовитися від бюджетного фінансування передвиборчої агітації кандидатів і проводити її за гроші кандидатів.

Також Президент пропонує відмовитися від графи “не підтримую кандидатів у депутати від якої-небудь політичної партії”, “не підтримую жодного кандидата”. Крім того, пропонується проводити голосування з 08:00 до 24:00.

Лавринович сказав, що до кінця цього тижня остаточно буде сформований текст законопроекту, після чого цей “технічний варіант” буде запропонований для обговорення в суспільстві. За словами міністра, даний законопроект також буде спрямований у Венеціанську комісію і після отримання її зауважень робоча група збереться ще раз для уточнення тексту документа.

На минулому тижні Президент країни Віктор Янукович в щорічному посланні до Ради зазначив, що пріоритетними на шляху модернізації виборчої системи в Україні повинні стати введення диференціального прохідного бар’єру і змішаної виборчої системи на виборах до парламенту.

ua.korrespondent.net

Продовження повноважень Верховної Ради до 2015 року виключено. Такі чутки хтось придумує просто для того, щоб збурювати суспільство.

За словами Леоніда Кравчука, науково-експертна група буде готувати пропозиції, як організувати роботу, які повноваження матиме і як працюватиме Конституційна асамблея.

«Це ми зробимо найближчим часом. Конституційна асамблея буде утворена після підготовки відповідних документів. Вона вивчатиме проекти Конституції, які підготовлені політичними партіями, громадськими організаціями», – повідомив Кравчук.

Він зазначив, що на сьогодні є дуже багато проектів Конституції, тому що вирішення конституційної проблеми зараз на часі. «Влада Конституцією 2004 року була розбалансована, і повернення Конституції 1996 року відбулось у спосіб, який не відповідає західним стандартам. Тому, звичайно, потрібно Конституцію доповнювати і змінювати. Цей процес буде тривалий. Ми маємо експертну задачу ці проекти вивчити і запропонувати нові зміни до Конституції, подати їх Президенту, щоб він вніс їх на розгляд парламенту», – заявив Кравчук.

Він вважає, що перенести вибори до парламенту на 2015 рік неможливо: «Я абсолютно переконаний, що Президент ніколи ні за яких підстав не піде на те, щоб, якщо комусь і прийде така ідея в голову, підтримати її».

Кравчук також відкинув припущення, що влада хоче ухвалити нову Конституцію, щоб скасувати норми про безкоштовну медицину та освіту. «Я переконаний, що ми не будемо змінювати соціальних стандартів. Ми тільки будемо пропонувати механізми застосування соціальних стандартів, щоб вони виконувались», – сказав він.

Водночас він запевнив, що Конституційна асамблея буде працювати відкрито, через круглі столи і обговорення. Там буде присутня опозиція, і будь-який проект може бути там оприлюднений і обговорений.

«Ми не допустимо, щоб була нелегітимна робота. Ми не допустимо порушення закону і чинної Конституції. Якщо потрібно буде якесь питання глибше вивчити, ми можемо проводити опитування. Це також буде передбачено», – сказав Кравчук.

Він і його колеги в науково-експертній групі вважають, що зміни до Конституції мають виносись на референдум, але, як зазначив Кравчук, це має вирішувати не Конституційна асамблея, а Президент і Верховна Рада.

Довідка

Президент Віктор Янукович видав указ, № 224/2011, згідно з яким створюється Конституційна асамблея для підготовки змін до Конституції України на підтримку відповідної ініціативи екс-голови держави Леоніда Кравчука.
З цією метою Віктор Янукович створив науково-експертну групу з підготовки роботи Конституційної асамблеї. Група, відповідно до указу, повинна взяти до відома запропоновану Леонідом Кравчуком концепцію реформування Конституції.
Кабінет Міністрів за зверненням Л. Кравчука повинен забезпечити вирішення питань щодо створення належних умов для діяльності науково-експертної групи з підготовки Конституційної асамблеї, висвітлення її роботи. Згідно з указом до складу науково-експертної групи з підготовки Конституційної асамблеї увійшли Л. Кравчук, народні депутати різних скликань, судді Верховного Суду України у відставці, юристи.

ЗІК

По ходу розкручують ще одну маргінальну організацію, про яку раніше мало хто чув. Їм приписують такі подвиги, якими не може не захопитися будь-яке націоналістичне серце.

Напередодні другого туру виборів усі українські канали демонстрували фільми про сталінський терор і Голодомор. Ціла зграя наших щирих патріотів, рвучи на собі вишиванки, лякала нас страшною небезпекою – комунізмом, і закликала голосувати за оновленого Кучму. Бачили б ви, як приймали Леоніда Даниловича у Львові в театрі Заньковецької наші галицькі пани й панюсі! І тішилися, як дурники, кожному його компліментові, хоча Кучма й не впав у такий екстаз, як Юля, сказавши, що якби жив у часи Визвольних змагань, то теж став би січовим стрільцем.

Такий самий спаринг наступного року розіграли у Росії, але задля більшого ефекту перемогу Путіна забезпечили вражаючими, хоч і безглуздими з точки зору будь-якого терориста, терактами. А за два роки до другого туру, аби це виглядало не так підозріло, гине Лєбєдь. Дорога до трону вільна.

Майже всі примітивні сценарії теж повторюються. Вочевидь російські політтехнологи не здатні запропонувати нічого оригінальнішого за банальний теракт. Вибух на ринку “Троєщина” у 2004 році теж приписали опозиції, яка мала за мету “повалення існуючого політичного режиму”. От тільки неясно чому ці люті терористи попали спочатку під статтю “хуліганство”, а вже потім перекваліфікувалися на “терористів”. Цікаво було, з якого дива ці “терористи” ще кілька днів опісля зберігали у себе всі інструкції про виготовлення вибухових пристроїв. Це мені нагадує убивць Гонгадзе, які місяцями носили при собі план захоронення його тіла. І навіть після того, як тіло знайшли. Ну, а те, що терористи всі як один відмовилися від адвокатів – свідчило багато про що. Правда, коли після “теракту” відбувся замах на життя заступника директора ринку, наші мєнти як води до писка набрали.

І ось знову маємо загрозу терактів. Причина зрозуміла: головним суперником Януковича має бути Тягнибок, а головним суперником партії регіонів – “Свобода”. Це скидається на те, як вибирають суперників для братів Кличків: усім відомо, хто переможе, але видовище треба забезпечити.

Однак “Свобода” призначена для відбирання електорату у поміркованих лівих, а не в екстремістів і непримиренних націоналістів. Тому по ходу розкручують ще одну маргінальну організацію, про яку раніше мало хто чув, а вже в ефірі телебачення точно не бачив. Їм приписують такі подвиги, якими не може не захопитися будь-яке націоналістичне серце. Навіть браття Капранови відкрили свої серця для націоналізму і зголосилися до “Тризубу”. Але їхній порив жоден інший письменник не підтримав.

Нема дня, щоб не з’являлися нові вісті про “тризубівців”. Найсвіжіша новина: “Теракт в “Домодедово” имеет украинский след… После событий 11 декабря на Манежной площади ряд представителей украинских националистических организаций, таких как “Тризубим. Степана Бандеры”, “Патриот Украины” и других высказали готовность помочь “поневоленным Москвой народам” в борьбе против “имперского шовинизма”. Та цього замало! Бо “украинский след”, весьма вероятно, тянется и за другим терактом, совершенным в московском метрополитене в марте прошлого года. В качестве смертников организаторами используются уроженцы Северного Кавказа, подготовка же проведение акций осуществляется “людьми славянской внешности”, зафиксированными камерами наблюдения”.

Не здивуюся, коли стане відомо, що й будинки у Росії підривали не чеченці, а тризубівці. Бо як гуляти, то гуляти. Одне тільки дивує: українські націоналісти палко бажають допомогти поневоленим Москвою народам, але чинять вибухи не на периферії, в якому-небудь рязанському супермаркеті, де найбільша вірогідність скупчення саме клятих москалів, а в метро і в аеропорту, де більшість жертв чомусь приїжджі.

А ось уже чути, як ці новітні робін гуди карають свідків Єгови. Ще трохи і почнуть грабувати маєтки олігархів та роздавати гроші бідним.

Хоча ні. Не почнуть. Бо якщо копнути глибше, то вилізе шило з мішка. Шило мало ім’я – Василь Іванишин. У 1993 р. цей чоловік і створив організацію “Тризуб” імені Степана Бандери. Чоловік він був кебетний, працював доцентом кафедри української літератури Дрогобицького педагогічного університету. Але до свого захоплення націоналізмом хрещений батько “Тризубу” займався не надто порядними справами, а самовіддано боровся проти націоналізму, розправлявся з заокеанськими запроданцями, але не забував і про літературу: на замовлення КГБ творив закриті рецензії на конфісковані у опозиційних літераторів твори. Ці рецензії опісля фігурували на судах. Написав він свій вердикт і про мою поему, аргументовано довівши її антирадянське спрямування, хоча поема описувала якусь прадавню державу Арканум. Навіть кагебістам таке тонке препарування тексту видалося сумнівним.

Погляди на літературу у майбутнього нацика були у стилі незабутнього Жданова. Тому й не дивно, що у своїх статтях він гнівно таврував усілякі модерністські збочення і формалізм. Так, одною із його жертв став відомий сьогодні політолог і письменник Микола Рябчук, якому він приписав у газеті “Ленінська Молодь” (19. 04. 1979) такі гріхи, що якби вони були озвучені у 1930-тих роках, то опинився б наш Микола на Соловках.

І ось цей учорашній вартовий ленінських цінностей раптом створює націоналістичну організацію. У мене це викликало сильні підозри. Бо ж відомо, як створювалися й очолювалися спецслужбами інші націоналістичні організації, у тому числі й “ОУН в Україні” незабутнього Ромця Козака.
Підозри мої посилились під час акції “Україна без Кучми”. Тоді тризубівці у березні 2001 р. вчинили першу свою провокацію. Коли колона наблизилась до Адміністрації президента звідкись вигулькнули молоді хлопці з чорними прапорами і почали трощити наметове містечко. Відтак вони влаштовують бійку і навіть палять червоний прапор. Мета проста, як дишло: треба вбити клин між опозиційними силами і розсварити лівих із правими.

Напередодні виборів 2004 року виповзла з темних закутків ціла зграя нікому невідомих личин, які виглядали блазнями, але робили свою темну справу на благо влади. Влада потребувала когось, хто буде “мочити” її конкурентів і з цим блазні чудово справлялися. Тоді ж ЦВК зареєструвала кандидатом у президенти лідера Народного Руху України (за єдність) Богдана Бойка – відомого провокатора і людини, яка завжди служила владі. Його НРУ (є) створили російські іміджмейкери, але на парламентських виборах 2002 р. він набрав тільки 0,16% голосів. Хто ж висунув цього авантюриста у 2004?

Така собі свіжоспечена коаліція “Рух українських патріотів”. А складалася вона, окрім НРУ(є), (увага!) з організації “Тризуб”, УНА-УНСО, Товариства відродження української нації, організації “Український патріот” і Всеукраїнського конгресу “Європейський вибір”.

Вже тоді преса писала, що уся ця весела компанія живе собі за гроші Адміністрації Кучми, задурманюючи голови довірливим хлопчакам ідеями націоналізму. А Бойка інакше, як провокатором не називали. “Про його подвиги з розривання Руху на шмаття можна писати політтехнологічні підручники”, – згадує Володимир Цибулько.

Саме Бойко першим і почав розкручувати нікому невідомий “Тризуб”, влаштувавши у Тернополі якесь божевільне судилище над членами організації, що викликало кількатисячний мітинг протесту. Чудова реклама для майбутнього об’єднання!

У 2002 і 2004 рр. “Тризуб”, як і решта учасників “Руху українських патріотів”, послідовно агітує на виборах проти демократів, підтримує Кучму, блок ЗАЄДУ та аграріїв. Врешті 23 квітня 2004 сталася революційна подія: керівники чотирьох націоналістичних організацій закликали громадян України бути пильними і не піддаватися на провокаційні випади псевдонаціоналістичних груп та їх керівників. “Впадає в око, – читаємо у заяві, – що цим групам та їх провідникам щедро надається ефір регіональних та національних телерадіоканалів, шпальти газет. Це дає підстави припускати, що “ОУН в Україні” та їм подібні групи є втілення політичного проекту, спрямованого на розбиття української опозиції та дискредитацію націоналістичного руху”.

Усі технічні кандидати у президенти 2004 р. мали одне завдання: мочити Ющенка. А те, що їх виплодив штаб Януковича, можна зрозуміти, якщо придивитися, як комплектувалися представництва цих кандидатів у комісіях. Члени однієї і тієї ж родини ставали довіреними особами Д. Корчинського, Б. Бойка, В. Волги, О. Базилюка, О. Ржавського, А. Чорновола, Р. Козака та інших нині надійно забутих пройдисвітів. А в списках людей, які поставили свої підписи за Януковича на Львівщині, було десять тисяч осіб, які померли півроку-рік тому. Можна тільки уявити, як ці покійники штурмували виборчі дільниці, розсіваючи довкола запах тліну і трупарні.

Націоналістичні вибрики маріонеток не минули марно. Про антисемітські і фашистські настрої в Галичині у 2004 заговорили у стінах парламенту, щоб налякати східняків приходом до влади Ющенка і загрозою перетворення України на фашистську державу. 12 вересня 2004 р. біля 200 активістів “Тризубу” влаштували марш вулицями Львова і перед пам’ятником Шевченкові провели мітинг. А там зазвучало все те, що й вимагала Банкова: заклики побудувати “українську Україну”, “геть московсько-жидівських колонізаторів!”. Кого конкретно слід вважати за колонізаторів, названо не було. Сценарієм не передбачено? Чи не тому, що серед них є й фінансисти?

Мені шкода, що під вплив пройдисвітів потрапили люди, для яких націоналізм, може, і справді є ідеологією. І шкода, що вони знову стануть маріонетками у черговому сатанинському проекті Банкової.

Серед висловлювань Іванишина 2004 р. знаходимо і таке: “Янукович зараз – найбільш загадкова фігура серед українських політиків. Він дуже цікавий і як людина (як казала Ганця, Африка!—Ю. В.). Янукович не став людиною Кучми. Янукович не допустив жодного політичного висловлювання, яке б могло його з чимось пов’язати чи скомпрометувати. Він – як “чиста дошка”, на якій можна написати все те, що забезпечить йому успіх”.

Юрій Вінничук, УНІАН

Цього тижня відкривається 8-а сесія Верховної Ради. Одне з найголовніших питань, яке там стоятиме, – про призначення парламентських виборів на осінь 2012 року. Причому, найімовірніше, вони відбуватимуться за змішаною системою, як нещодавні місцеві вибори – 225 мандатів за партійними списками, 225 – за мажоритарними округами.

На Закарпатті свого часу існувало шість округів. Якщо зацікавлені сили дуже-дуже постараються, то можуть викроїти навіть сім. Востаннє вибори по “мажоритарці” проходили у нас ще 2002 року. Відтоді демографічне співвідношення між Закарпаттям і рештою України  ще більше змінилося на користь нашої області. Якщо всюди відбувається скорочення населення, то Закарпаття останніми роками балансує на межі нульового, а той  навіть мінімального позитивного приросту. Оскільки округи формуються таким чином, щоб у кожному була приблизно рівна кількість виборців, Закарпаття зараз отримує шанс підвищити свою політичну вагу в масштабі цілої держави. Але якщо це відбудеться, то далеко не автоматично.

Натомість, значення партійної складової у майбутніх виборах, на жаль, знижується. Опозиція демонструє свою нездатність об’єднуватися не те що за п’ять хвилин до розстрілу, а навіть тоді, коли ці розстріли вже почалися. Найбільш прикро це засвідчив День Соборності, коли в центрі Києва відбулися два окремі опозиційні мітинги (очолювані Ю.Тимошенко і А.Яценюком) плюс ще  третій, провладний. Соборність як була на папері 92 роки тому, так і нині лишається більше мрією, ніж реальністю. Чим ближче до виборів, тим домовлятися стане усе тяжче. Якщо президентські вибори ще більш-менш злучали опозицію навколо найбільш реального кандидата, то парламентські, навпаки, завжди її розсварювали. Кожний гетьманчик вважатиме, що його бутафорське військо найсильніше. Знову сили, які ледве набирають один відсоток, малюватимуть собі рейтинг мінімум у вісім відсотків. Є традиційне українське побажання для молодят – “Щоб серце прагнуло любові, а тіло рвалося до гріха!”. Так-от в нинішньої опозиції серце заповнене переважно самозакоханістю, а тіло взагалі не здатне до гріха. Шкода, бо Європа на нашу владу махнула рукою, тому стимули до того, залишатися у межах благопристойності влада може отримувати тільки зсередини держави – або від опозиції, або від громадянського суспільства, яке то демонструє ознаки життя, то знов впадає у летаргію.

Між тим не виключено, що прохідний бар’єр підвищать з нинішніх 3 до 4, а то й 7%.  Це тим більше реально, що тертя всередині нинішньої владної коаліції стає усе відчутніше, регіоналам і комуністам усе більше не по дорозі, тому спокуса залишити червоних поза майбутнім парламентом у партії влади досить велика. Для “Батьківщини” підвищення прохідного бар’єру теж вигідне, оскільки поки її рейтинг порядку 10-11%. Підвищення бар’єру примусило би інших партійних лідерів опозиції гуртуватися навколо цієї, наразі єдиної прохідної сили. Це, в принципі, єдине, що може підштовхнути їх бодай до формального єднання. Додатковим свідченням на користь цієї ситуації є те, що А.Яценюк упродовж останніх тижня-двох ініціює об’єднавчі процеси. Отже, на те, що його “Фронт змін”  сам-один зможе пройти до парламенту, не дуже розраховує, хоч на місцевих виборах ця  партія і продемонструвала третій результат по Україні в цілому.

Але то все зараз. Вибори же відбудуться восени 2012 року, зразу же після помпезного Євро-2012. Влада зробить усе, щоб футбольний чемпіонат спрацював на її позитивний імідж. Упродовж 2011 року здійснюватимуться непопулярні реформи, зокрема пенсійна, житлова, комунальна, прийняття нового Трудового кодексу, що відштовхне електорат від Партії регіонів. Тому наступного року вона здійснить ряд популістських кроків, аби цей рейтинг наростити. Тоді можна буде очікувати символічного зростання зарплат і пенсій, скасування якихось не надто принципових податків. Поки же соціально-економічна ситуація ускладнюватиметься. Аби більш-менш сприйматися народом і цього року, влада муситиме час від часу жертвувати якимись корупціонерами з власного середовища і кидати їх “на списи” правосуддю. Загострюватимуться взаємини між урядом і регіональними елітами. Але і тут Закарпаття наразі має сильні позиції. Оскільки через нашу область пролягатиме один з транспортних коридорів до стадіонів Євро-2012, можемо ще півтора року смикати ковдру на себе, а там вже треба буде розкручувати ідею зимової Олімпіади-2022.

Чи зможе закарпатська еліта вдало розіграти козирі, які опиняються у її руках? Відповідь далеко не очевидна. Вона залежатиме від того, наскільки наша еліта вивчила табличку ділення, наскільки освоїлася у київських коридорах і особливо від того, наскільки спокійною буде ситуація всередині самої області.

Сергій Федака

У 2011 році виборів до Верховної Ради не буде, оскільки парламент обирався на п’ять років, а не на чотири. Про це Голова Верховної Ради Володимир Литвин сказав у інтерв’ю 5-ому каналу.

“Якщо комусь кортить, чи сверблячка велика, чи гроші тиснуть кишені, і потрібно завести представників олігархів у парламент.., то я повинен сказати, що цього не буде, вже досить. Де можна протистояти – я буду цьому протистояти”, – додав він.

Як повідомляє кореспондент УКРІНФОРМу, В.Литвин зазначив, що для нього важливе те, як не допустити спалахів протистояння у 2011 році. Він висловив сподівання, що повторень подій 2010 року не буде, оскільки всі усвідомлюють, що рано чи пізно постане питання про відповідальність.

Ми вже повідомляли про вибори барона у ромському поселенні м.Мукачева. За інформацією якою ми володіємо на сьогоднішній день, результати виборів ромського барона були встановлені зразу ж по закінченні голосування.

В присутності представників обидвох кандидатів члени комісії розпечатали урну та перерахували бюлетені. По тому оголосили результати виборів:

Балог Олександр – 227 голосів;

Горват Ґашпар – 470 голосів.

Про це інтернет-видання “Панорама Мукачева” повідомив Роман Хомутник, голова виборчої комісії по виборам барона ромського поселення м.

Інтернет-видання “Панорама Мукачева”

У Закарпатській обласній організації Української народної партії стартувала звітно-виборна кампанія, яка передбачає проведення звітно-виборних конференцій (зборів) у всіх структурних ланках УНП Закарпатської області.

Також Іван Габор в своєму аналізі відзначив кращих партійців, які пройшли до 2-х міських та 2-х районних рад.

А саме: “До Свалявської міської ради увійшли представники УНП – Суп Едуард Йосипович, Зозуля Віктор Михайлович, Магурський Мирослав Петрович, Гнаткович Юрій Юрійович з відсотковим показником – 5,6. До Тячівської районної ради – Куцина Іван Михайлович. У Великоберезнянському  районі до районної ради від Української Народної Партії з результатом 5,1 %, депутатами стали Мокрянин Микола Йосипивич та Слобідський Олексій Віталійович. З найбільшим показником – 7,85 % до Хустської міської ради, пройшли – Джанда Михайло Михайлович, Марко Микола Миколайович, Гінцяк Олександр Йосипович”.

“Шкода, що кандидати, що балотувались від УНП до обласної ради посіли не перші місця, адже це чесні і порядні люди, що однозначно працювали б на користь громади. Такі результати не дивують, оскільки  спостерігалось багато фактів порушень виборчого процесу та підкупу виборців”, – запевнив керівник обласної УНП.

Львівський апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу кандидата від Єдиного Центру на виборах до Закарпатської облради Мирослави Каламуняк на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду.

В апеляційній скарзі Каламуняк йшлося, що суд першої інстанції виніс рішення з порушенням норм процесуального права, оскільки позивач звернувся до суду з порушенням строку для подачі скарги, а сам Волосянський не міг у цьому випадку позиватися, тому що кандидатував на виборах до міської, а не до обласної ради.

Натомість представник Ужгородської міської ТВК Любомир Цебрик стверджував, що рішення суду першої інстанції було законним. Представника третьої особи – Волосянського – на судовому засіданні не було. Головуючим на засіданні був суддя Улинський.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановив, що були відсутні будь-які правові підстави для перерахунку голосів на вищевказаних дільницях, і задовольнив апеляційну скаргу Каламуняк.

ЗІК

У сьогоднішньому спецвипуску «Новин Закарпаття» опублікований протокол ОВК з прізвищами депутатів, обраних за списками політичних сил по багатомандатному виборчому округу, а також постанова про визнання депутатами кандидатів, обраних за мажоритарними виборчими округами, окрім № 7,8 та 9.

У спецвипуску також опублікована Постанова ОВК № 755 – про визнання депутатів обраними до Закарпатської обласної ради в одномандатних виборчих округах. Втім, замість 54 прізвищ депутатів, вказані лише 51. Прізвища депутатів, які мали бути обрані за округами № 7, 8 та 9 не вказуються.

вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів

31 жовтня 2010 року

ПРОТОКОЛ

ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ

ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ВИБОРІВ ДЕПУТАТІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

В БАГАТОМАНДАТНОМУ ВИБОРЧОМУ ОКРУЗІ

Відповідно до частин першої, дев’ятої, десятої статті 77 Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських,
селищних, міських голів” Закарпатська обласна виборча комісія встановила:

Стор. № 2

Стор. № 3

Вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим,

місцевих рад та сільських, селищних, міських голів

31 жовтня 2010 року

Закарпатська обласна виборча комісія

ПОСТАНОВА

м.Ужгород

Про визнання депутатів обраними до Закарпатської обласної ради

На підставі протоколів Закарпатської обласної виборчої комісіїпро результати чергових виборів депутатів Закарпатської обласної ради в одномандатних мажоритарних виборчих округах №№ 1—6, 10—54, керуючись ч.12 ст.77 Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” Закарпатська обласна виборча комісія постановляє:

Визнати депутатів обраними до Закарпатської обласної ради в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 1:

ЛакатошА Михайла Михайловича — 1955 року народження, громадянин України, проживає у місті Берегово, директор ДП «Берегівське лісове господарство», член Партії регіонів, висунутий Закарпатською обласною організацією Партії регіонів.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 2:

КінчА Габора Йожефовича — 1960 року народження, громадянин України, проживає у місті Берегово, заступник міського голови, позапартійний, висунутий Закарпатською обласною організацією Демократичної партії угорців України.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 3:

Печору Василя Михайловича — 1967 року народження, громадянин України, проживає у місті Берегово, пенсіонер, член «Єдиного центру», висунутий Закарпатською обласною організацією «Єдиного центру».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 4:

Васюту Василя Васильовича — 1949 року народження, громадянин України, проживає в місті Мукачево, головний лікар Мукачівської центральної районної лікарні, член «Єдиного центру», висунутий Закарпатською обласною організацією «Єдиного центру».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 5:

Балогу Віктора Івановича — 1963 року народження, громадянин України, проживає в місті Мукачево, член президії, лідер «Єдиного центру», член «Єдиного центру», висунутий Закарпатською обласною організацією «Єдиного центру».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 6:

НусерА Ернеста Ернестовича — 1956 року народження, громадянин України, проживає у місті Мукачево, начальник управління з питань європейської інтеграції, зовнішньоекономічних зв’язків та туризму Закарпатської обласної державної адміністрації, позапартійний, висунутий Закарпатською обласною організацією «Єдиного центру».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 10:

ДеркачА Степана Тиберійовича — 1974 року народження, громадянин України, проживає у міст Хуст, заступник генерального директора ТОВ «Судноплавна компанія Укррічтранс», член Соціалістичної партії України, висунутий Закарпатською обласною організацією Соціалістичної партії України.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 11:

РоманА Володимира Михайловича — 1955 року народження, громадянин України, проживає у міст Хуст, головний лікар Хустської районної лікарні, член «Єдиного центру», висунутий Закарпатською обласною організацією «Єдиного центру».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 12:

БраєрА Йосипа Йосиповича — 1963 року народження, громадянин України, проживає в місті Хуст, приватний підприємець, позапартійний, висунутий Закарпатською обласною організацією «Єдиного центру».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 13:

Суліму Володимира Васильовича — 1954 року народження, громадянин України, проживає в місті Чоп, генеральний директор СП «Д’юті Фрі Трейдінг», позапартійний, висунутий Закарпатською обласною організацією «Єдиного центру».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 14:

Півоварнік Ольгу Юліанівну — 1965 року народження, громадянка України, проживає у місті Чоп, лікар Чопської вузлової лікарні, позапартійна, висунута Закарпатською обласною організацією «Єдиного центру».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 15:

ЧубіркА Володимира Володимировича — 1976 року народження, громадянин України, проживає у місті Ужгород, директор ТОВ «Калина-Закарпаття», член «Єдиного центру», висунутий Закарпатською обласною організацією «Єдиного центру».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 16:

СвищА Ігоря Йосиповича — 1969 року народження, громадянин України, проживає у селі Верхні Ремети Берегівського району, голова Берегівської районної державної адміністрації, член Партії регіонів, висунутий Закарпатською обласною організацією Партії регіонів.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 17:

ПейтерА Чабу Алайошовича — 1966 року народження, громадянин України, проживає у місті Берегово, голова ради директорів групи підприємств ТОВ «Фрут Мастер Фудс», ТОВ «Бульвар», «Котнар-М», позапартійний, висунутий Закарпатською обласною організацією Демократичної партії угорців України.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 18:

МедвідЯ Степана Вільмошовича — 1951 року народження, громадянин України, проживає у місті Берегово, перший заступник голови Берегівської районної державної адміністрації, член Демократичної партії угорців України, висунутий Закарпатською обласною організацією Демократичної партії угорців України.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 19:

ЧуреЯ Василя Івановича — 1963 року народження, громадянин України, проживає у місті Ужгород, начальник Контрольно-ревізійного відділу в місті Ужгороді КРУ в Закарпатській області, позапартійний, висунутий Закарпатською обласною організацією політичної партії «Сильна Україна».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 20:

РогачА Романа Васильовича — 1966 року народження, громадянин України, проживає в селі Тур’я-Поляна Перечинського району, головний лікар стоматологічної клініки ТОВ «Денс», член Партії регіонів, висунутий Закарпатською обласною організацією Партії регіонів.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 21:

КіндратА Михайла Івановича — 1957 року народження, громадянин України, проживає в селі Волосянка Великоберезнянського району, тимчасово не працює, позапартійний, висунутий Закарпатською обласною організацією «Єдиного центру».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 22:

БушкА Івана Івановича — 1969 року народження, громадянин України, проживає у місті Виноградів, перший заступник голови Закарпатської обласної державної адміністрації, член Партії регіонів, висунутий Закарпатською обласною організацією Партії регіонів.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 23:

РезешА Карла Карловича — 1964 року народження, громадянин України, проживає в селі Дюла Виноградівського району, голова Виноградівської районної державної адміністрації, позапартійний, висунутий Закарпатською обласною організацією Демократичної партії угорців України.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 24:

Балогу Івана Івановича — 1966 року народження, громадянин України, проживає у місті Мукачево, заступник голови правління ТОВ «Барва», член «Єдиного центру», висунутий Закарпатською обласною організацією «Єдиного центру».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 25:

РеблянА Михайла Івановича — 1957 року народження, громадянин України, проживає в смт Воловець, пенсіонер, член «Єдиного центру», висунутий Закарпатською обласною організацією «Єдиного центру».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 26:

ЩербеЯ Мирослава Васильовича — 1968 року народження, громадянин України, проживає в селі Щербовець Воловецького району, начальник Головного управління МНС України в Закарпатській області, член Партії регіонів, висунутий Закарпатською обласною організацією Партії регіонів.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 27:

КурахА Івана Ілліча — 1953 року народження, громадянин України, проживає у місті Ужгород, головний лікар Ужгородської центральної міської клінічної лікарні, член Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина», висунутий Закарпатською обласною організацією Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 28:

ЙовбакА Івана Івановича — 1960 року народження, громадянин України, проживає у місті Мукачево, директор МПП «Колосок», член «Єдиного центру», висунутий Закарпатською обласною організацією «Єдиного центру».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 29:

Балогу Павла Івановича — 1977 року народження, громадянин України, проживає у місті Мукачево, голова правління ТОВ «Барва», член «Єдиного центру», висунутий Закарпатською обласною організацією «Єдиного центру».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 30:

ХохловА Максима Михайловича — 1948 року народження, громадянин України, проживає у місті Іршава, пенсіонер, член «Єдиного центру», висунутий Закарпатською обласною організацією «Єдиного центру».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 31:

Гнепа Юрія Юрійовича — 1962 року народження, освіта середня спеціальна, проживає в смт Міжгір’я, тимчасово не працює, член «Єдиного центру», висунутий Закарпатською обласною організацією «Єдиного центру».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 32:

ВегешА Миколу Миколайовича — 1962 року народження, громадянин України, проживає у місті Ужгород, ректор ДВНЗ «Ужгородський національний університет», член «Єдиного центру», висунутий Закарпатською обласною організацією «Єдиного центру».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 33:

Кічковського Михайла Михайловича — 1947 року народження, громадянин України, проживає в селі Сторожниця Ужгородського району, голова Закарпатської обласної ради, член «Єдиного центру», висунутий Закарпатською обласною організацією «Єдиного центру».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 34:

ТокарА Іллю Івановича — 1968 року народження, громадянин України, проживає у місті Мукачево, заступник голови правління ТОВ «Барва», член «Єдиного центру», висунутий Закарпатською обласною організацією «Єдиного центру».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 35:

МотильчакА Михайла Андрійовича — 1956 року народження, громадянин України, проживає в селі Ракошино Мукачівського району, начальник управління освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації, член «Єдиного центру», висунутий Закарпатською обласною організацією «Єдиного центру».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 36:

ЛанЯ Михайла Івановича — 1964 року народження, громадянин України, проживає в селі Куштановиця Мукачівського району, віце-президент ТОВ «Універсал-М», член «Єдиного центру», висунутий Закарпатською обласною організацією «Єдиного центру».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 37:

ГрицикА Петра Васильовича — 1965 року народження, громадянин України, проживає в селі Порошково Перечинського району, голова Перечинської районної ради, позапартійний, висунутий Закарпатською обласною організацією Партії регіонів.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 38:

КачурА Івана Івановича — 1965 року народження, громадянин України, проживає у місті Ужгород, заступник голови Закарпатської обласної державної адміністрації, член Партії регіонів, висунутий Закарпатською обласною організацією Партії регіонів.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 39:

ШніцерА Романа Івановича — 1962 року народження, громадянин України, проживає у місті Перечин, начальник управління охорони здоров’я Закарпатської обласної державної адміністрації, член Партії регіонів, висунутий Закарпатською обласною організацією Партії регіонів.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 40:

БілякА Івана Павловича — 1950 року народження, громадянин України, проживає у місті Рахів, головний лікар Рахівської районної лікарні, член Партії регіонів, висунутий Закарпатською обласною організацією Партії регіонів.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 41:

Закуреного Володимира Петровича — 1956 року народження, громадянин України, проживає у місті Рахів, заступник голови Закарпатської обласної державної адміністрації, член Партії регіонів, висунутий Закарпатською обласною організацією Партії регіонів.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 42:

АндріюкА Дмитра Дмитровича — 1967 року народження, громадянин України, проживає в смт Ясіня Рахівського району, голова Рахівської районної державної адміністрації, член Партії регіонів, висунутий Закарпатською обласною організацією Партії регіонів.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 43:

Микульця Івана Івановича — 1968 року народження, громадянин України, проживає у місті Свалява, начальник Свалявського районного управління юстиції в Закарпатській області, позапартійний, висунутий Закарпатською обласною організацією «Єдиного центру».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 44:

УліганинцЯ Георгія Петровича — 1968 року народження, громадянин України, проживає у місті Свалява, голова Свалявської районної державної адміністрації, член Партії регіонів, висунутий Закарпатською обласною організацією Партії регіонів.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 45:

НемешА Івана Івановича — 1960 року народження, громадянин України, проживає в селі Поляна Свалявського району, головний лікар ДП санаторій «Сонячне Закарпаття», позапартійний, висунутий Закарпатською обласною організацією Партії регіонів.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 46:

ШелеверА Михайла Івановича — 1954 року народження, громадянин України, проживає у місті Тячів, Голова Тячівської районної державної адміністрації, член Партії регіонів, висунутий Закарпатською обласною організацією Партії регіонів.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 47:

ПалінкашА Олега Михайловича — 1967 року народження, громадянин України, проживає в селі Бедевля Тячівського району, приватний підприємець, член Партії регіонів, висунутий Закарпатською обласною організацією Партії регіонів.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 48:

ЦірикА Михайла Михайловича — 1971 року народження, громадянин України, проживає в селі Вільхівці Тячівського району, заступник голови Тячівської районної державної адміністрації, член Партії регіонів, висунутий Закарпатською обласною організацією Партії регіонів.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 49:

Ледиду Олександра Олександровича — 1957 року народження, громадянин України, проживає в селі Барвінок Ужгородського району, голова Закарпатської обласної державної адміністрації, член Партії регіонів, висунутий Закарпатською обласною організацією Партії регіонів.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 50:

КертесА Золтана Золтановича — 1962 року народження, громадянин України, проживає в селі Соломоново Ужгородського району, старший інспектор відділу митного оформлення №1 митного поста «Чоп-Залізничний» Чопської митниці, позапартійний, висунутий Закарпатською обласною організацією «Єдиного центру».

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 51:

КовачА Василя Ілліча — 1956 року народження, громадянин України, проживає у місті Ужгород, голова правління — генеральний директор ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго», член Партії регіонів, висунутий Закарпатською обласною організацією Партії регіонів.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 52:

Пригару Василя Васильовича — 1955 року народження, громадянин України, проживає в селі Золотарьово Хустського району, заступник голови Хустської районної державної адміністрації, член Партії регіонів, висунутий Закарпатською обласною організацією Партії регіонів.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 53:

Ігнатка Василя Степановича — 1965 року народження, громадянин України, проживає в селі Минай Ужгородського району, адвокат, член Партії регіонів, висунутий Закарпатською обласною організацією Партії регіонів.

в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 54:

Горбу Івана Дмитровича — 1953 року народження, громадянин України, проживає в селі Велятино Хустського району, начальник філії «Хустський райавтодор», член Партії регіонів, висунутий Закарпатською обласною організацією Партії регіонів.

Мукачево.нет

І цьогорічні виборчі перегони не обходяться без втручання слуг Феміди. Як повідомляє керівник апарату Міжгірського райсуду Людмила Іваницька, до їхньої інстанції поступили 4 позови.

Напередодні виборів надійшов адмінпозов від В.Ю.Воробця на рішення дільничної виборчої комісії щодо реєстрації кандидатом на посаду сільського голови Б., який не задоволено. Не була задоволена і його апеляційна скарга.

31 жовтня до райсуду звернувся з адмінпозовом і гр. В.І. Могорита до Міжгірської селищної виборчої комісії про його включення у список виборців. Цей позов залишився без розгляду тому, що позивач звернувся до райсуду запізно, тобто з пропущенням встановленого законодавством строку.

Після проведення виборів поступили ще два позови. Один із них задоволений. За позовом від 03.ХІ.2010 р. І.Ф. Марковича до дільничної виборчої комісії села Лісковець про визнання виборів недійсними, 5 листопада райсудом прийнято постанову про задоволення позову, яка набрала законної сили.

4 листопада райсудом прийнята також постанова про відмову у позові в повному обсязі гр. Т. М. Костюк до дільничної виборчої комісії с. Репинне про визнання голосування на даній дільниці щодо виборів депутатів сільради недійсними. Сьогодні відбудеться розгляд її апеляційної скарги.

Василь Пилипчук, журналіст газети “Верховина”, Верховина” для mizgir.com.ua