Тандем Тимошенко-Тігіпко проти тандема Янукович-Азаров

[Total: 0    Average: 0/5]

Коли після першого туру виборів стало очевидним, що чимало людей хочуть бачити на місці Президента не зубрів від політики, а відносно нові обличчя, від яких ще не встигли втомитися – цілком природньо, що лідери перегонів вирішили використати цей факт на свою користь.

Так, Юлія Тимошенко чи не одразу після попередніх результатів голосування, звернулася до Тігіпка із пропозицією у разі свого обрання Президентом призначити його керівником Уряду. Тим самим вона дала зрозуміти його виборцям, що їхні надії на стабілізацію економіки, які вони пов’язували із цим політиком, не рухнули, а мають цілком реальні шанси бути втілені у життя. Також вона неодноразово говорила про те, що прагне бачити в своїй команді і Яценюка, і Гриценка. Так, ніхто з них не став на бік Тимошенко, ніхто не закликав своїх виборців підтримати кандидатуру Юлії Володимірівни у другому турі. Більше того, і Яценюк, і Гриценко неодноразово висловлювалися на рахунок того, що ноги їх поруч із Тимошенко не буде.

Та чи варто поспішати із висновками? Ми вже бачили чимало прикладів того, як вчорашні непримиримі опоненти знаходили спільну мову та навіть ставали союзниками. А Сергій Тігіпко чітко висловився з приводу того, що готовий очолити Кабмін при будь-якому Президенті. Інша річ, що Янукович, на відміну від Тимошенко, не пропонував йому цієї посади. Отже, як і у випадку тих виборців Сходу, які не хотіли підтримати Януковича, але ще не були готові одразу підтримати Тимошенко і віддали свої голоси за Тігіпка – політики, які сьогодні заявляють про повну непідтримку Тимошенко, навряд чи будуть настільки категоричні у разі, якщо пропозиція очолити ключові посади в Уряді надійде їм від Сергія Тігіпка.

Інша річ, що прихильники Януковича так і залишаються у невизначенності щодо того, хто очолить Уряд при ньому. Гадаю, чимало людей здригнулося, коли про своє можливе очільництво Уряду заявив Азаров. Ще надто свіже в пам’яті його минуле прем’єрство. В економічній науці навіть існує термін «азаровщина» – бюджетна підтримка олігархів, заплутана податкова система, обкладання неймовірними податками малого й середнього бізнесу. Пам’ятається, Інна Богословська, йдучи в 2004-му році з посади голови Держкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва, навіть виклала у сімох пунктах принципи роботи Азарова: неповага до громадян своєї країни та нелюбов до самої України, невіра у її сили; відсутність системного підходу, проектного мислення та робота в постоянному стані авралу, гасіння пожежі; використання бюджетних грошей як своїх власних; повне нехтування законом; подвійні стандарти та ханжество; войовниче неуцтво, визнання лише своєї правоти; відмова від чесної та відкритої групової роботи на користь брехні, маніпуляцій з людьми, погроз та шантажу.

Що тут додати? Перед нами два можливі тандеми: Тимошенко-Тігіпко та Янукович-Азаров. Все ще вважаєте, що нема вибору?   

Антон Ліврінц, директор ТзОВ «Форест Хауз»

Comments are closed.