Закарпаття: 17-річний безхатченко зґвалтував і вбив старшого «побратима»

[Total: 0    Average: 0/5]

Ця моторошна історія трапилася у вересні 2009 року в Ужгороді. Погожого ранку на місцевому стадіоні «Автомобіліст» хтось з перехожих  натрапив на страшну знахідку: прикиданий гіллям та бур’яном напівоголений закривавлений труп чоловіка.

Про те, що тут сталося щось жахливе, свідчили вибитий зуб та частина відірваного вуха, котрі лежали біля тіла.

 Відповідний телефонний дзвінок надійшов у чергову частину Ужгородського управління ГУМВС України в Закарпатській області. Тривожне повідомлення підняло на ноги ледь не весь особовий склад міліції обласного центру. На місце пригоди невдовзі прибули в.о. прокурора Ужгорода Андрій Малинич, перший заступник начальника ГУМВС Василь Русин, начальник управління карного розшуку Володимир Шелепець, найдосвідчені працівники цього підрозділу, ескперти-криміналісти тощо. Працював тут і кінолог Василь Іванічко зі своїм чотириногим вихованцем Амуром. І саме ця розумна вівчарка зіграла вирішальну роль у встановленні особи зловмисника…

 Тепла пора – благодатний період для осіб без постійного місця проживання. Тоді не доводиться мерзнути, а нічліжку можна влаштувати будь-де. 17-річний Михайло облюбував собі місцину на стадіоні «Автомобіліст». Тут заприятелював з уродженцем Свалявського району 51-річним Василем на прізвисько “Рижий”. Удень збирали разом пляшки, на виручені гроші купували спиртне. Хоча не завжди вдавалося назбирати необхідну на пляшку суму. Так сталося і того вечора. Михайло прийшов на стадіон напідпитку. Хотілося «догнатися» ще, а грошей – катма.

Зустрівши Василя, почав вимагати у нього повернути борг – 200 гривень. Однак старший був настільки п’яний, що ніяк не зреагував на ці слова. Михайла така поведінка неабияк розлютила, він тут же ударив боржника по голові. “Рижий” зірвався на ноги й намагався втекти. Та суттєва різниця у віці далася взнаки: наздогнавши втікача, молодший збив його з ніг. Несамовита лють вмить оволоділа молодиком. Він став завдавати супротивнику ударів ногами. Василь лежав непорушно, важко хропів і навіть не намагався чинити якийсь опір. Проте його мучитель на цьому не зупинився. Спершу згвалтував свою жертву, а далі зробив це саме… гілкою, яку знайшов неподалік. Коли побитий чоловік перестав дихати, вбивця прикидав тіло гіллям та бур’яном, а сам пішов у поле неподалік, де вони зазвичай ночували з іншими “бомжами”.

 …Коли Михайло був зовсім малим, його мати покинула сім’ю. Вихованням сина займався батько, хоча яке там виховання… Відсутність материнської любові та родинного тепла, мабуть, і підштовхнула хлопця до вуличних забав. Цілими днями він пропадав на вулиці з такими ж бідаками з неблагополучних сімей, які проживали у селі Тур”я Ремета Перечинського району Закарпатської області. Часто навіть вдома не ночував. І жодні погрози батька на нього не діяли. А коли невдовзі той помер, малого віддали в Перечинську школу-інтернат для сиріт. Та і цей заклад не замінив хлопцю домівки.

Систематичні втечі, бродяжництво, звичка голодувати за кількаденної відсутності їжі стали для хлопця буденним явищем. Нічого не змінилося, коли після школи-інтернату Михайло потрапив на навчання в професійно-технічне училище. Ситуація навіть ускладнилася, бо до всіх негараздів  додалася й звичка зловживати алкоголем. А під його впливом підліток ставав агресивним. У свої неповні 18 це фактично була втрачена для суспільства людина. Хоча як сирота він систематично отримував певну соціальну допомогу від держави, та гроші у нього довго не затримувалися. Коли в Перечині йому стало жити нудно, Михайло почав частенько навідуватися в Ужгород. Майже ціле літо провів там з місцевою босоногою «братвою».

 …Наступного дня після скоєння вбивства Михайло прокинувся вранці з важкою головою. Поруч сопів ще один «босяк». Михайло з острахом  пригадав  події минулого вечора і зрозумів, що цього разу добряче встряв у халепу. Коли прокинувся “колега”, удвох подалися на звичний уже «промисел». Хоча перечинцю не терпілося дізнатися, що коїться на стадіоні. Але коли проходили неподалік, їх затримали міліціонери, що працювали над розкриттям злочину. А далі своє «слово» взяв службовий собака. Михайла, його сусіда по нічліжці та кількох таких же «бомжів», які тинялися біля стадіону, вишикували в ряд. Розумний Амур, понюхавши закривавлену гілку, знайдену біля вбитого, обнюхуючи, обійшов увесь стрій, а потім влігся поруч з непримітним юнаком, який мав подряпане обличчя. Михайло тільки опустив очі, а далі у всьому зізнався…

 Як показала судмедекспертиза, цей худорлявий юнак завдав своєму колишньому приятелю тяжкі травми голови, легенів, живота, переламав ребра, пошкодив багато внутрішніх органів. Один тільки перелік тілесних ушкоджень вбитого займає майже сторінку висновків експертизи.

 Наприкінці січня цього року Михайло С. постав перед судом. Апеляційний суд Закарпатської області в складі головуючої Світлани Дорчинець та судді Лілії Симаченко, народних засідателів, з участю прокурора, адвоката, представників підсудного і потерпілого у відкритому судовому засіданні розглянув справу про обвинувачення Михайла С. згідно із ст. 115 ч. 2 (навмисне вбивство) Карного кодексу України та ст. 153 ч. 3 (насильницьке задоволення статевої пристрасті неприроднім способом).

Обтяжуючою обставиною покарання є те, що юнець вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп’яніння. Пом’якшуючою обставиною став його неповнолітній вік на момент скоєння злочину, а також визнання вини та й те, що він  раніше не судимий. Саме це й врятувало хлопця від найвищої міри, яка регламентується вимогами ст.115 ч. 2 ККУ, – довічного позбавлення волі. За вбивство, вчинене з особливою жорстокістю і поєднане із згвалтуванням неприроднім способом, підсудного позбавлено волі строком на 15 років. Отак нарешті юнак на тривалий термін знайшов собі постійну «домівку», хоча сумно, що  вона – за колючим дротом…

 Михайло ПИСКАЧ, ВЗГ ГУМВС України в Закарпатській області

 

Comments are closed.