8 міфів про депресію

[Total: 0    Average: 0/5]

Про депресію у нашій країні так мало знають, а наявні уявлення про неї спотворені. Власне, все, що відомо пересічному громадянину про цю хворобу, один суцільний міф.

Міф 1. Депресія – не хвороба, тому лікувати її не треба.

Існує поширена думка про те, що депресія – дурниці, справа житейська, з усіма іноді трапляється. Це не хвороба зовсім, просто людина сама дає волю своєму поганому настрою. А якщо не хвороба, то й ліки від депресії не потрібні. Доведеться розчарувати оптимістів. Депресія – справжнісіньке захворювання. І захворювання серйозне, навіть з імовірним смертельним результатом. Недарма основну масу суїцидів приписують саме розладів настрою. Звичайно, з легкою формою людина може впоратися сама, але у важких випадках без лікування депресія може тривати роками, посилюватиметься і переростати, наприклад, у маніакально-депресивний психоз. Тут все як і з будь-якою іншою хворобою, наприклад, грипом: можна перележати, можна навіть переходити за принципом саме пройде, але завжди є ризик, що без професійної допомоги справа закінчиться серйозними ускладненнями і лікарнею. Загалом, краще відразу здатися лікареві, і нехай вже він вирішує, що зараз необхідно – попити чаю з медом або відразу братися за антимікробні ліки. Так само і з депресією. Людина самостійно не може оцінити свій стан. На відміну від грипу, досвід лікування якого є буквально у всіх, з депресією навіть друзі і родичі не допоможуть. Треба звертатися до фахівця. Тут-то і вилазить інший міф.

Міф 2. Хворієш на депресію – отже, ти псих, і місце твоє в дурдомі.

Хворого обов’зяково покладуть в психушку, де будуть страшно мучить. Потім повідомлять за місцем роботи, поставлять на облік у психдиспансері, і життя на цьому закінчиться.

По-перше, депресія, як і будь-яка інша хвороба, ганебною бути не може. Це не провина людини, а нещастя. Соромитися її – остання справа. По-друге, навіть з хронічною депресією госпіталізують частіше не в психіатричні лікарні, а в кризові центри, які, по суті своїй, більше схожі не на лікарню, а на санаторій. По-третє, на облік в психдиспансері можуть поставити силою тільки у разі неодноразових госпіталізацій по швидкій із спробою суїциду.

До речі, в лікарняному листі зараз заборонено вписувати діагноз. Завжди є штамп, де вказаний тільки номер лікарні без спеціалізації.

Міф 3. Депресія – це назавжди.

Не обов’язково. При адекватному лікуванні депресивного епізоду, про хворобу можна забути назавжди.

Міф 4. Антидепресанти небезпечні для здоров’я.

Це, треба сказати, не зовсім міф. Навіть у сучасних, досить гуманних препаратах, призначених для боротьби з депресією, можуть спостерігатися побічні ефекти, хоча психіатри намагаються підібрати лікування так, щоб не збільшувати неприємності своїх пацієнтів. Найчастіше антидепресанти викликають головні болі, запаморочення, пітливість, серцебиття, підвищену чутливість до світла, втрату сексуального бажання, сонливість, зниження або, навпаки, збільшення апетиту. Найбільше пацієнти бояться саме останнього. Вважається, що через прийом антидепресантів людина може набрати зайву вагу. Але це можливо і при самій депресії. Дехто побоюється втрати сексуального бажання, але і при депресії складно бути статевим гігантом. Крім цього, побічні ефекти проходять відразу після закінчення курсу лікування, а депресія з її малоприємними симптомами може тривати роками.

Міф 5. Антидепресанти викликають залежність.

Ані старі, ані, тим більше, сучасні антидепресанти фізіологічної залежності не викликають, хіба тільки психологічну.

Міф 6. Антидепресанти можна призначити собі самому.

Звичайно, серйозні ліки без рецепту продавати не повинні, але голота на вигадки хитра – дістають і рецепт, і ліки. Наслідки самостійного прийому можуть бути різноманітні. Шанс, що ліки допоможуть, мізерний. А ще менша ймовірність, що вони не зашкодять. Антидепресанти – сильнодіючі речовини, які лікар підбирає індивідуально. Особливо це стосується доз.

Міф 7. Антидепресанти можна кинути пити в будь-який момент.

 Часто, відчуваючи зменшення симптомів депресії та статут від побічних ефектів, людина просто кидає курс лікування. А ось цього робити категорично не можна! Лікар не тільки призначає антидепресанти, але і повинен постійно контролювати пацієнта, поки той їх приймає. Зазвичай спочатку призначають малі дози, потім поступово їх збільшують, а потім знову зменшують перед тим, як зовсім скасувати ліки. Якщо кинути курс лікування на самому піку, можливо це призведе не тільки до відновлення депресії в ще гіршому вигляді, але й до інших побічних ефектів: нудоти з блювотою, втрати уваги, запаморочення тощо.

Міф 8. Антидепресанти – це хімія, а це дуже шкідливо, краще трав попити.

Це досить поширена плутанина. У нас чомусь прийнято змішувати в одну купу антидепресанти, заспокійливі і транквілізатори. Зокрема, Новопассит (який позиціонують як травяний засіб) включає в себе цілком нетравяний седативний засіб, присмачений десятком різноманітних трав, і є, швидше, транквілізатором, аніж антидепресантом. Заспокоїти він заспокоїть, а от депресії навряд позбавить.

unian.net

Comments are closed.