Закарпаття: “Перевидаючи старі книги, нагадуємо про вже зниклі пам’ятки…”

Закарпаття багате пам’ятками історії і культури, визначними місцями: це дерев”яні церкви, які по праву називають шедеврами народного зодчества, старовинні замки, об’єкти архітектури і природи, пам’ятники першої світової війни на карпатських перевалах…

Про те, що робиться в області для їх збереження і популяризації, кореспонденту УКРІНФОРМУ розповідає голова Закарпатської організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Іван Латко:

– Пам’ятки і визначні місця підтримують народну пам’ять, гордість за свою землю, її талановитих людей. Недарма ж світова спільнота заснувала Міжнародний день пам’яток і визначних місць /18 квітня/. Шкода, але останнім часом діяльність нашого товариства майже не фінансується державою: вся робота тримається на кількох ентузіастах. Тим не менше ми не опускаємо руки, робимо все, що в наших силах.

Одним із пріоритетних напрямів у нашій роботі стала видавнича діяльність, продовжує Іван Латко. Скажете, на це також потрібні кошти? Так, і чималі. Тому заручилися підтримкою деяких громадських організацій, зокрема, формувань чеської і словацької громад краю – Клубу імені Т.Г.Масарика та Ужгородського товариства словаків. Виграємо гранти, а на отримані з Чехії та Словаччини кошти видаємо книги про пам’ятки історії та культури, які були на Закарпатті у 20-30-х роках минулого століття /тоді наш край входив до складу колишньої Чехословаччини/. У букіністичних крамницях Праги і Братислави шукаємо старі книги про Закарпаття, у т.ч. й про колишні історичні й культурні пам’ятки краю і потім перевидаємо їх.

Наприклад, торік в Ужгороді вийшла книга “Церковні пам’ятки на Підкарпатській Русі” /так колись називалося Закарпаття/. Вперше цю книгу було видано у Празі 1929 року. Вона містить фотографії закарпатських храмів того часу: багатьох із них вже немає. Отож книга спонукає заглянути в минуле і берегти те, що залишилося, приміром, дерев’яні церкви, які наші предки уміли будувати без жодного цвяха. Або взяти перевидання книги “Народне мистецтво Підкарпатської Русі” /Прага, 1925 р./. У ній подано світлини і детальні описи народного одягу, вишивки, творів різьбарства, ткацтва, кераміки… Ця книга – невичерпне джерело творчої наснаги і наслідування для сучасних художників та майстрів народних ремесел.

Перевидали ми і книгу Ярослава Достала “Підкарпатська Русь” – своєрідний туристичний путівник визначними місцями нашого краю 20-30-х років. Окремі маршрути і пам’ятні місця краю, що користувалися популярністю в туристів тих часів, можна було б відновити і, як кажуть, запустити в мандрівницький обіг. До речі, для наших гостей видано серію туристичних значків, на яких зображено найцікавіші і найвідоміші пам’ятки історії, культури й архітектури: будівля обласної філармонії /колишня синагога/ в обласному центрі, Шелестівська дерев’яна церква, пам’ятник легендарному листоноші Федору Фекеті у м.Перечин, бюст колишньому президенту Чехословаччини Т.Г.Масарику в Ужгороді і т.д.

А ще ми започаткували серію кольорових листівок. На них зображено будівлі, споруджені на Закарпатті в часи Чехословаччини. Вже вийшли комплекти листівок по Ужгороду, Мукачеву, Іршаві, Хусту і Сваляві. Знову ж таки багато цікавих об’єктів не збереглися до нашого часу. Отож цими листівками ми нагадуємо молоді про минуле, без якого не може бути майбутнього. На черзі – випуск листівок про інші міста і райони краю.

Враховуємо, що Закарпаття – край багатонаціональний, зауважує Іван Латко, тому випускаємо книги і про пам’ятки нацменшин. Так, у книзі “Німці Закарпаття” йдеться про життя колишніх переселенців з Німеччини та Австрії, які були неперевершеними майстрами чавунного ливарства. А назва книги “Подорож єврейськими пам’ятками Ужгорода” говорить сама за себе…

Ми не тільки маємо що показати гостям Закарпаття, але й самі охоче знайомимося із пам’ятками інших регіонів і країн. Скажімо, незабаром в Ужгороді за сприяння Генерального консульства Чеської Республіки у Львові буде розгорнута виставка “Кам’яна пам’ять чеського і європейського ландшафту”. Думається, цей вернісаж буде цікавим та повчальним і для нас.

Маємо ще один задум, сказав на завершення Іван Латко: цього року збираємося відкрити у райцентрі Великий Березний меморіальну дошку Мілану Растіславу Штефаніку. У згаданому населеному пункті, де проживає чимало етнічних словаків, вже є вулиця імені цього видатного соратника Т.Г.Масарика. До кінця року плануємо видати й книгу “Церковні пам’ятки Закарпаття”, яка розповідає про шість храмів нашого краю, вивезених у 30-х роках в Чехословаччину. До слова, ці храми чудово збереглися до наших днів.

Ярослав Ядловський, Укрінформ