Закарпаття: Василь Турянин – гордість іршавського Осою

Цим сільським головою насправді гордяться всі місцеві жителі. Адже він конкретно вирішує на місці всі проблеми, підтверджує на ділі спроможність місцевої влади. Про себе він говорити не любить. Зазвичай мовить: «Хай про мене люди скажуть…».

Осойці словом його не кривдять – відзначають за конкретні здобутки в розбудові села, де він довгі роки працював бригадиром у сільському господарстві. Заасфальтовано чимало вулиць, у селі панує демократичний режим соціальної справедливості, ніхто не почуває себе обділеним і ображеним, для кожного при зустрічі у Василя Івановича знаходиться тепле слово.
– Як тепер справи в селі? – запитуємо.
– Зі своєї дзвіниці говорити не буду. Можете запитати в кожного з чотирьох тисяч жителів. Вони неправди не скажуть.
– За останній рік що зроблено?
– Дуже багато. Коли став головою, в нашому дитсадку було три групи. Зараз – уже п’ять. Отже, розвиваємо дошкільну систему, щоб селяни спокійно могли працювати, віддавши малят у надійні руки педагогів. Там зроблений серйозний ремонт, як, до речі, і в амбулаторії. Раніше там було холодно. Люди в дитсадок деколи боялися віддати дитину, щоби не прихворіла. Зараз цього страху нема. Навпаки, прагнуть помістити туди своїх дітей. Осой також є першим селом в Україні, де укладений договір про співпрацю зі Словаччиною. Словаки допомогли закупити дуже багато інвентарю: меблів, нових ковдр. Наші районні та сільські депутати разом із закордонними спонсорами допомогли з хорошим посудом та красивими іграшками. До цього долучився й уродженець села, народний артист України Іван Попович. Часто в рідному селі він і концерти проводить, підтримуючи загальний оптимізм нашого села щодо світлого майбутнього України. Такий пісенний форум був проведений до останнього Дня села. Приїхали сюди й інші артисти. Сільська рада, якби не підтримка нашого отамана Карпат, грошей для оплати таких професійних виступів ніколи б не знайшла. Честь для всіх осійчан, що Іван Дмитрович ні на мить не забуває про своє село на столичних обширах. Допомагає своєму селу також Іван Юрійович Петровцій, письменник.
– Як допомагають малоімущим місцеві підприємці? Адже багато людей самотужки не можуть собі дати ради з соціальними негараздами.
– Гордий, що підприємці, депутати, члени виконкому, всі знані люди нашого села ніколи не відмовляють у допомозі, якщо вона комусь потрібна. В селі, можна сказати, є повна взаємодопомога і солідарність громадян, не зважаючи на їх особистий матеріальний достаток.
– Який процент народжуваності та смертності?
– У зв’язку з позитивними тенденціями в розвитку Осою, з 2006 року пішов демографічний ріст населення. До того спостерігалася негативна тенденція. Цьому сприяє, зокрема, конструктивна зміна роботи дошкільного навчального закладу, який очолює Ганна Жовнір. На вищій ланці – в школі – доповнює її діяльність Марта Маргіта. Є в нашому селі співпраця, взаємоповага. Людям хочеться жити. Тому й село буде надалі жити і розвиватися. В мене щодо цього ніколи не було й краплі сумніву. Православна, греко-католицька громади, монастир в урочищі Кам’янка теж дружно долучається до процесу духовного оздоровлення Осою. Всі свята ми зустрічаємо разом, навіть натяків на якісь протистояння немає.
– Скільки за останній час з’явилося в селі робочих місць?
– За останній рік – більше п’ятдесяти. Наприклад, в ТзОВ «Клен» Михайла Лендєла, підприємців Івана Варцаби, Юрія Кізляка, а також у Володимира Поповича, котрий відкрив у селі магазин.
– Тож подальшого вам розвитку задля блага України, підтримки селян у хороших діяннях.
– Дякую.
Розмовляли Василь ЗУБАЧ, Іван ТУПИЦЯ, газета “Срібна Земля”