7 травня у півфіналі телешоу “Україна має талант” виступить В’ячеслав Корсак із Ужгорода

До півфіналу найрозкрученішого нині на вітчизняному телебаченні шоу «Україна має талант» (УМТ) уперше за два сезони потрапив представник Закарпаття – ним став 23-річний ужгородець В’ячеслав Корсак.
Підкуповував тріо суддів В’ячеслав співом (оперною арією та гітом 90-х «Секс-бомб») й удостоївся трьох «так» ще й компліменту: мовляв, на той момент кращого виступу в київському кастингу ще не було. Без якихось ускладнень пройшов ужгородець і відбір до 50-ки талановитих українців. Тож нині готується виступити в третьому півфіналі конкурсу, який відбудеться 7 травня.

Заспівав і забув

Напередодні важливої для В’ячеслава події ми зв’язалися з ним, щоб розпитати, як він ішов до цього найголовнішого (поки що) виступу у своєму житті. Відразу зауважимо, що у вокалі В’ячеслав – не новачок. По-перше, нині він навчається в Національній музичній академії ім. Чайковського. До того ж іще в Ужгороді був частим гостем на всіляких заходах: конкурсах краси, КВНах, студентських вечірках тощо. Проте заявити про себе з телеекранів (та ще й у прайм-тайм, та ще й у вельми рейтинговій програмі) він зумів уперше, засвідчивши: прислів’я про перший млинець не про нього.
«На шоу УМТ я потрапив, подолавши попередній відбір у столиці, який відбувався, здається, в жовтні. На першому кастингу оцінок учасникам не дають, а просто повідомляють конкурсанта, якщо шоу ним зацікавиться. Відспівавши, я взагалі забув про конкурс: відвернули увагу інші події, потім – зимові свята. Аж 6 лютого мені зателефонували з СТБ і сказали, що 9 числа чекають  на зйомках – точно пам’ятаю дату, оскільки 8 лютого в мами день народження, і я планував бути в Ужгороді. Але, звісно, поїхав до Києва. Знімали в національній опері України. Виступи тривали весь день. Спочатку журналісти писали інтерв’ю, питали, для чого вирішив взяти участь у шоу і т. ін. Потім уже заспівав, і судді сказали мені три «так».
На третій день знімали відбір до кращої п’ятдесятки. В’ячеслав каже, що було йому досить тривожно, оскільки чимало з тих, хто, як і він, на першому етапі здобував по три «так», до півфіналу зрештою не проходили: «Готувався до будь-якого вердикту, бо розумів, що гідних претендентів дуже багато, а виграє, зрештою, хтось один». Однак і на другому етапі його талант сумнівів у суддів не викликав.

А батьки були проти

«Для мене вихід до півфіналу – це передусім радість від того, що можна продовжити виступи, усвідомлення, що розвиваюся, – продовжує ужгородський співак. –  Тепер хочеться рости далі. Я вже чекаю репетицій, які почнуться за два тижні до прямого ефіру. Там будуть режисери-постановники, хореографи, інші спеціалісти, які вчитимуть, як краще подати свій номер. Нову практику дуже хочеться пройти, щоб побачити, як воно робиться на професійному рівні. Все ж таки наразі я, хоч і співаю, готую якісь номери, але є аматором. Тепер постійно думаю про те, що б таке цікаве, «помпезніше й бомбешніше», підготувати на півфінал. Сиджу до четвертої ночі, переслуховуючи величезну кількість пісень, аби щось підібрати. Наразі репетиція була лише одна, але пісню «Секс-бомб», сказали, можна залишити. Хоча, мені здається, не варто виконувати одну й ту ж композицію. У будь-якому разі вирішую сам. Єдине, чого вимагає канал, – щоб підтримував із ними зв’язок, повідомляв, чи вводжу якісь зміни, чи підготував фонограму. Тобто відбувається все дуже демократично. Можливо, ближче до мого прямого ефіру мені будуть більше підказувати, але поки що вирішую все самостійно».
В’ячеслав зізнається, що батьки не дуже хотіли, щоб він пов’язував своє життя з музикою: «Як вони раніше говорили, світ шоу-бізнесу не надто позитивний. Та й сам я вважав, що, аби кудись пробитися, потрібна велика купа грошей, зв’язки. Зрозуміло, нині думка в мене змінилася: все ж таки мене побачили й оцінили. І, звісно, я цьому радий. Якщо людям і надалі подобатиметься те, що роблю, то буду щасливий.
Нині й батьки за мене раді. Після першого ефіру реакція знайомих і друзів була чудова. Тато мені навіть казав, що вдома було, як на новий рік: всі телефонували й вітали. До моєї сім’ї приїжджала знімальна група СТБ, брала інтерв’ю та запросила рідних до Києва на півфінал».

Співочий агроном

Співати наш співрозмовник, як з’ясувалося, почав із 4 років – вплинула тітка, яка знала багато народних пісень і любила їх виконувати. У школі ж, згадує, на його вокальні дані звернула увагу вчителька співу Софія Андріївна Лелекач.  Після цього почав співати на всіляких шкільних вечірках, у КВНі, брав участь у музичних конкурсах. За кумирів має Мераю Кері, а також Луї Армстронґа, Рея Чарльза, Тома Джонса.
Однак після школи обрав не музичну спеціальність: «Вступив на біологічний факультет, хоча в сім’ї хотіли, аби йшов на медичний. Вся моя родина – медики й учителі, але в мене душа до цього не лежала. Хай там як, спробував-таки вступити на медфак і потрапив на контрактну форму. Не хотів, щоб сім’я за мене платила, та й вважаю, якщо вже готуватися в цій сфері, то ставитися до навчання треба серйозно. А оскільки непогано знав біологію й цікавився виноградарством, вирішив стати агрономом. Це було й цікаво, і вистачало вільного часу на те, щоб займатися творчістю».
В університеті Корсак продовжив заняття співом, брався за організаторську роботу, став громадським деканом.
Зрештою, піддався поклику долі і вступив до Ужгородського музичного училища (діставши перед цим червоний диплом біологічного факультету й пішовши до аспірантури). А з минулого року продовжив музичну освіту в Національній музичній академії ім Чайковського: «Там мені сказали, що співати взагалі-то не надто вмію і не маю жодної підготовки, школи, натомість є хороші природні дані, над якими треба працювати».
Що буде після шоу, В’ячеслав наразі не дуже хоче думати: «Наскільки бачу з першого сезону УМТ, учасники, які публіці сподобалися найбільше, підписали з каналом СТБ контракт десь на рік і роз’їжджали Україною, виступали й тішили людей. Мені здається, угода з телеканалом  – це непогано. Зрештою, мав би піар і розвиток. Гастролюєш, працюєш над собою, можливо, знайомишся з композиторами, поетами, продюсерами. Крім того, це доступ до професійної студії. Та в цілому загадувати наперед не дуже хочеться, та й не дуже цікаво. Як буде далі – побачу».
Юрій Лівак, “Старий Замок “Паланок”