Закарпатська влада вшанувала ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС

– Той сонячний, напрочуд теплий весняний день, 26 квітня 1986 року, залишив вічну зарубку на серці та в пам’яті кожного з нас: Україна пережила чи не наймасштабнішу техногенну катастрофу в історії людства – аварію на Чорнобильській АЕС, сколихнувши весь світ,  – зазначив голова облради Михайло Кічковський на зустрічі керівництва області з активом обласних громадських організацій чорнобильців краю. – Сьогодні ми повинні вшанувати тих, хто героїчно став на двобій із цією трагедією, і зробити все для того, щоб подібні катастрофи не повторилися у майбутньому.
     – Ми в боргу перед ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС. Соціальний захист цієї категорії населення має бути предметом особливої уваги, адже ці люди свого часу віддали життєві сили, здоров’я для ліквідації лиха, – наголосив голова ОДА Олександр Ледида.
    Перефразовуючи біблійну істину: ліквідатори – чорнобильці „смертію смерть побороли”.
     За висновками експертів, із 192-х тонн ядерного палива, що містилося в реакторі 4-го блоку, близько 4 відсотків було викинуто у повітря протягом 10 днів. Це те саме, що пережити вибух більш як 500 атомних бомб, подібних до тих, які скинули у 1945 році американські бомбардири на японські міста, спочатку – на Хіросіму, а через три дні – на Нагасакі, що відтак називали ядерним Армагедоном.
     Страшна трагедія в кліпку ока перетворила благодатні землі Полісся, молоде щасливе місто в зону відчуження – тут донині сконцентрований уран, плутоній, америцій, цезій, стронцій. За твердженням фахівців, період розпаду останнього – стронцію 90 років. Ядерний стовп із цим „букетом” під дією вітру посунувся на північ, передавши „привіт” не тільки українському Поліссю, деяким регіонам Білорусії й Росії, а й окремим територіям Швеції, Фінляндії, Польщі, Німеччини, Франції…
     Україну було оголошено зоною екологічного лиха. Десятки тисяч людей опинилися в полоні важкої радіації, яка невидимо прошивала людський організм на решето.. Були місця з рівнем радіації до 200 мілірентгенів, а були ділянки, де радіація сягала 2 000 рентгенів на годину.
     Пожежники, військові? міліціянти піднялися на боротьбу із невидимою силою, не задумуючись, що це – небезпечно. Перший караул пожежників, уберігши третій блок від нещастя, заплатив за це власним життям і здоров’ям. Учасники першої зміни одержали по 25 берів – п’ятирічну норму.
     Серед тих, хто невідкладно прийшов на допомогу працівникам міліції Прип’ятського міськвідділу ОВС, кинувшись у саме серце чорного пекла, були закарпатці, які на той час навчалися в Київській вищій школі міліції: Віктор Чепак, Іван Попадич, Юрій Томей, Василь Бангрович, Андрій Гецко, Михайло Попович. На жаль, двох останніх уже немає серед нас.
     Нині на Закарпатті проживає близько 5 тисяч чорнобильців, з яких 255 – інваліди, понад 3 тисячі – ліквідатори. Більше півтисячі чорнобильців померло за останні 5 років. А це – Василь Варга, Ференц Сас, Михайло Попович, Петро Керечанин, Юрій Гербик, Георгій Шахайда, Віктор Лібо, Василь Пінджолі, Іван Шрек, Тиберій Куні, Андрій Обіцький, Василь Шемет, Михайло Кемень та іш. А також син полковника міліції у відставці Петра Бронтерюка – Віктор, що на той час був підполковником міліції. Як розповідає Петро Бронтерюк: „Я не задумуючись, поїхав з іншими на ліквідацію злощасної катастрофи, оскільки одним із перших взяв на себе радіаційний удар і мій син –Віктор. Я «підхопив» тоді 16 рентген опромінення, а син – 46…».
     Сьогодні, 26 квітня 2010 року, сивочолий полковник Бронтерюк, на грудях у якого – численні нагороди, був серед учасників покладання квітів до підніжжя монументу закарпатським ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС, що у скверику на пл.. Дружби народів, та екуменічної панахиди, приуроченої до 24 річниці з дня Чорнобильської катастрофи.
     У заходах взяли участь перші керівники області – голова облради Михайло Кічковський та голова ОДА Олександр Ледида, начальники обласних управлінь, а також представники духовенства, молодь.
     Помолившись за упокій загиблих ліквідаторів, під музику духового оркестру представники влади, МВС, МНС, обласної та міської спілки „Союз Чорнобиль України” підійшли до корзин з квітами. Першими до підніжжя монументу закарпатським чорнобильцям поклали квіти Михайло Кічковський та Олександр Ледида, за ними – інші, подумки дякуючи тим, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, ліквідовував наслідки аварії, відроджував і продовжує відроджувати нове життя на обпаленій радіацією землі.
     Такі ж заходи відбулися в усіх містах і райцентрах Закарпаття. А в Мукачеві місцева влада у скверику по вулиці Я.Мудрого відкрила пам’ятний знак „Дзвони Чорнобиля”, спорудженого за підтримки народного депутата України Василя Петьовки. Позаяк у Мукачеві проживає 749 громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Серед них: 338 учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС /в тому числі 44 інваліда/, 217 потерпілих від наслідків Чорнобильської катастрофи, 175 дітей, віднесених до числа осіб, постраждалих від цієї катастрофи та 19 вдів, смерть їх чоловіків, пов’язана з наслідками аварії . У 2010 році з державного бюджету по тимчасовим кошторисам було виділено і використано для реалізації цільових чорнобильських програм понад 260 тис. грн., за рахунок яких постраждалим громадянам надані пільги та компенсації.
Анна Романенчук, сайт Закарпатської обласної ради