Кількома рядками – про 200 сторінок книги “Іду до людей”

Наприкінці минулого року світ побачила книжка “Іду до людей” (Ужгород: “Мистецька лінія”, 2009) відомої закарпатської журналістки Тетяни Грицищук, до якої увійшли матеріали, які накопичилися за її дванадцятирічну журналістську практику. Більшість із них друкувалися свого часу у таких періодичних виданнях як “Молодь Закарпаття”, “Корзо”, “Соціал-демократ”, “Романі Яг”, “Трембіта”, “Неділя”, “Газета по-українськи” та ін.

Підбираючи матеріал для книжки, авторка робила ставку на ті з них, що не втратять своєї актуальності і значимості не одне десятиліття. У деякій мірі видання Тетяни Грицищук послужить і крайовій історії, бо героями деяких публікацій є знакові постаті, які змогли у досить нелегкий час підкорити тогочасну сувору дійсність і з глибинки заявити про себе на весь Радянський Союз. Як приклад можу виокремити матеріал “Життєлюб Юрій Пітра” про славного кукурудзівника з Білок, що на Іршавщині. Окрім загальної біографічної інформації про двічі Героя Соціалістичної праці, журналістка додала до життєвого портрету Юрія Юрійовича такі факти, що навряд чи були відомі широкому загалу.

Те ж саме можна сказати про життєвий і творчий шлях професора Олександра Фединця, письменника Івана Чендея, народного артиста України Івана Поповича…

Одним словом, прочитавши майже 200 сторінок книжки “Іду до людей”,смакуватиме кожною публікацією та неповторною стилістикою авторки. Самі заголовки спонукають читача якнайшвидше вдатися до читання.

Говорячи про географію матеріалів, можна сказати: Тетяна Грицищук охопила практично все Закарпаття, побувавши навіть у найвіддаленішій глибинці. Важко не помітити, що журналістка співпереживає і радіє за кожного героя своєї історії. І це не  дивно, бо у 2008 році за підготовку численних матеріалів про життя закарпатської глибинки Тетяна стала переможницею у номінації “Народний журналіст”. Ще одна прикметна деталь, яка характеризує проблематику, порушену нею у різножанрових матеріалах (інтерв’ю, репортаж, нарис, замальовка) – сконцентрованість на темах моралі та духовності, занепаді вітчизняної культури, забрудненні навколишнього середовища, нелегкому заробітчанському житті, радянській системі, яка зламала долі багатьом невинним людям, запроторивши їх до ГУЛАГів.

Вдалим доповненням до книжки став фотоілюстративний матеріал, зафіксований автором у різний час. Є, до слова, і фотознімки, на яких Тетяна поруч зі знаковими постатями нашого краю. Так, на одному з фото десятирічної давності журналістка поруч з покійним письменником Іваном Чендеєм, на квартирі в якого вона жила одразу після закінчення українського відділення філологічного факультету Ужгородського національного університету.

…Систематизувавши плоди журналістської творчості у розділах “Постаті”, “Людські долі”, “На вістрі пера”, “Мої експерименти”, “Духовність”, “Рідна хата – Малий Раковець…” Т.Грицищук спростувала, як на мене, усталену думку про те, що журналістські публікації – не матеріал для книжки. До того ж, на Закарпатті (я не говорю про Україну) подібні і, на мій погляд, успішні проекти у вигляді книжок бачили світ і раніше. З пам’яті можу назвати публіцистичні видання журналіста Василя Ільницького “Штрихи нашого часу” та Йосифа Сірки “Актуально”, які зайняли свою нішу на поличці крайової публіцистики.

Не можу обійти той факт, що перша творча ластівка журналістки Грицищук у вигляді книжки уже встигла наробити багато галасу серед заздрісників (журналістиці, як й іншим видам творчості, притаманний елемент конкуренції). Маю на увазі коментарі у деяких крайових електронних ЗМІ, які так і кишать ненавистю і чорною заздрістю до авторки. Думаю, перш ніж оцінювати книжку, треба її прочитати. А ще – інколи проглядати газети, на шпальтах яких фахові культурологічні оглядачі дають справедливу оцінку тим чи іншим літературно-мистецьким новинкам і явищам.

Впевнений: потенціалу Грицищук вистачить не на одну книжку, бо щодня вона долає шлях до людей, які воістину заслуговують, щоб про них дізналися не лише краяни, а й читачі всеукраїнських періодичних видань.
Іван ТУПИЦЯ, член Національної спілки журналістів України, Мукачево.net