Від чого пішла назва закарпатського міста Мукачево?

Не одне десятиліття вчителі загальноосвітніх шкіл пояснювали юним мукачівським учням, що назва їхнього рідного міста – Мукaчево – походить від слів «мyка» (наголос на першому складі) або «мукa» (наголос на другому складі). Такі науково-методичні рекомендації готували для шкільних педагогів більш досвідчені колеги – професори наших вузів. Закарпатські науковці, у свою чергу, запозичили ці «фантастичні казки» від їхніх попередників – чеських і словацьких етнографів, які під час польових досліджень у 20-30-х роках ХХ століття записували народні розповіді від пересічних місцевих селян.

Та й як інакше не дуже освічена сільська людина, яка займалася важкою працею на землі або молола муку на млині, могла пояснити зміну назви сусіднього міста з угорської на чеську, якщо ніхто з чиновників їй про це не розповів.

В обласному архіві натрапив на один документ, якого після війни не торкалася рука жодного дослідника. Він був датований 19-им травня 1919 року і мав цікавий сфрагістичний доказ: на печатці з дочеського режиму губернатора Руської Країни було написано кириличними буквами слово «Мункачово». З цього випливає, що назва міста Мукачево походить від його попереднього найменування по-угорськи – Munkacs.

Але й ця звична для всіх угорців назва Munkacs не є, насправді, історично угорською. У тексті латиномовного літопису кінця ХІІ – початку ХІІІ століть «Gesta Hungarorum», де вперше згадується про Мукачево, вживається інша, справжня угорська назва нашого міста – Muncas: «Locum, quem primo occupauerunt, Muncas nominauerunt, eo, quod cum maximo labore ad terram, quam sibi adoptabant, peruenerant» – «поселення, яке вперше зайняли, нарекли Мункаш, бо з великими труднощами прибули на цю землю, про яку давно мріяли». (3). Про це добре знали угорські історики ХІХ століття. У 18-томній енциклопедії «Pallas», яка вийшла з нагоди святкування 1000-ліття приходу угорських племен у Дунайську низовину, вони написали: «Akkor a het fejedelmi szemelyek… a Havas erdon atkelve, megindulanak Pannonia foldjere… s miutan oda erkezenek, azon helyet, melyet legelsobben elfoglaltak, Munkas-nak neveztek». (4). За правилами середньовічної латинської мови європейські географічні назви не перекладалися, а подавалися такими, якими були на час написання.

У королівських грамотах й указах кінця XIV-XVII століть, писаних також латиною, назва міста над Латорицею вже писалася трошки інакше – Munkach, або інколи Mwnkach. Аналогічні написи назв міст у середньовічному Угорському королівстві зустрічаємо, зокрема на території сучасної Словаччини: Prespurch, 1302 р. (нині – Братислава), Semelnech, 1327 р. (нині – Смолнік), Galgoch, 1394 р. (нині – Глоговец). Але – Leucha, 1293 р. (нині – Левоча). (5). Е й інший дифтонговий варіант прочитання цієї назви міста Мукачево, коли літера h наприкінці слова не читається. Так само, як в угорських Beregh, Ungh, Drugeth та інших географічних та особових назвах. Так на свій лад, тобто «Мунках» або «Мункац», перейменували Мукачево його «гості» – німецькі переселенці-колоністи, яким привілей купувати і продавати виноградники надала ще королева Угорщини і Польщі Єлизавета у 1376 році. (6). Уперше таке написання назви Мукачева трапляється в документі молодшого угорського короля Іштвана у 1264 році, коли той згадав про містечко Мункац, вище якого знаходяться поселення Санкт-Ніколаї (нині – Чинадієво) та Золоа (нині – Свалява). (7). І тільки у 1645-му в угорськомовній грамоті князя Трансільванії Дьордя І Ракоці вперше у писемних документальних джерелах зустрічається угорський варіант написання назви міста – Munkacs. (8).

Під час боротьби трансільванських князів із родини Ракоці в XVII столітті з австрійськими імператорами, назва міста на різних тогочасних гравюрах подавалася на німецький лад –Mongatz, Mongats, Munkatsch, аж поки австрійський імператор, король Угорщини, Чехії, Далмації, Хорватії, Словенії, Галіції і Володимира Франц І з династії Габсбургів у грамоті від 1824 року не назвав Мукачево – Munkats. (9). Цей офіційний варіант назви міста над Латорицею вживався до початку Угорської революції 1848-1849 років. Тоді повстанці знову повернулися до звичної їм вже угорськомовної назви Munkacs. Але остаточно вона закріпилася після прийняття угорської конституції у 1867 році й нею користувалися до 1918-го, до закінчення І світової війни і розпаду Австро-Угорщини.

Коли в 1919 році в русинський край прийшли чеські чиновники, вони розпочали масове перейменування населених пунктів новоствореної Підкарпатської Русі. Законом від 16 квітня 1920 року ця функція покладалася на Міністра внутрішніх справ ЧСР. Була спроба назвати місто над Латорицею як mesto Mukac (співзвучне з угорським «Мункач», тільки без букви «н». У перекладі з чеської «мукач» – болотна жаба). Навіть виготовили у 1920 році відповідну печатку, але цю назву незабаром відхилили. Так, замість угорських назв – Ungvar, Munkacs, Beregszasz, Szolyva, Tecso, Raho – з’явилися нові офіційні чеські варіанти: Uzhorod, Mukacevo, Berehovo, Svaljava, Tiacevo, Rahovo із наголосом, за правилами чеської граматики, на першому складі слова. З 1924 року міська печатка Мукачева з гербом св. Мартіна, єпископа турського, містила напис аж трьома мовами: чеською, російською та угорською. А населення в побуті вживало той варіант назви, який був зручнішим. (10). Під час ІІ-ої світової війни угорська влада 1938-1944 років повернула назви населених пунктів дочеського періоду. Тоді Мукачево знову називалося Мункачом. (11).

У 1945-46 роках після проведення у Мукачеві 26 листопада 1944 року І-го з’їзду Народних Комітетів Закарпатської України територія колишньої Підкарпатської Русі вже під новою назвою «Закарпатська Україна» була за договором Радянського Союзу з Чехословаччиною включена до складу УРСР. Тоді назва міста над Латорицею писалася як Мукачів, тобто, як іменник чоловічого роду. (12).

У 1947 році Рада Міністрів УРСР видала довідник «Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ», в якому з’явилася нова форма написання назви міста із закінченням на –е: Мукачеве (як прикметник середнього роду, наприклад, «Мукачеве поле»). Згідно цього варіанту відмінювання такого найменування повинно здійснюватись так: Мукачевого, Мукачевому. (13). Цю орфографічну норму зараз постійно вживають журналісти київських, львівських та інших телеканалів, газет і радіо. Але у самому закарпатському місті над Латорицею ця версія офіційної української граматики не прижилася, оскільки вона не відповідає живій розмовній мові городян, які звикли вживати назву Мукaчево (з наголосом на другому складі слова). Нинішній офіціоз мукачівцям не до вподоби: тоді жителів Мукачевого треба називати мукачeвівцями (з наголосом на третьому складі слова). На це ніхто не хоче погоджуватись.

Норми сучасної граматики вимагають, щоб українські географічні назви на письмі передавалися відповідно до вимови за нормами українського правопису. (14). Правило «Чергування Е-О після ж, ч, ш, щ, дж, й» стверджує, що перед твердим приголосним, а також перед складами з а, о, у та и пишеться о. Тобто, назва міста над Латорицею в такому випадку повинна писатися українською як Мукачово. (15). Про це наголошував доктор філологічних наук Василь Добош на конференції УжДУ «Українська мова на Закарпатті» ще у 1992 році.

У 1934 році карпаторуський мовознавець, діалектолог і фольклорист Георгій Геровський констатував, що голосний е після шиплячих ж, ш, ч і перед твердим приголосним перейшов у малоруському діалекті в о, у великоруському – залишився без змін, а у північно-великоруському говорі після всіх м’яких приголосних е перейшло в о. На Підкарпатській Русі він зафіксував як малоруський, так і великоруський варіанти. (16).

Щоб правильно вимовити назву Мукачово, треба змістити наголос з другого на третій склад. Саме так, з наголосом на третьому складі, називають місто над Латорицею росіяни – Мукачёво. Інакше, за збереження наголосу на другому складі, дане географічне ім’я все одно звучатиме як Мукачево. Навіщо живу мову людей треба підлаштовувати під якісь штучні правила? Практичний досвід післявоєнних років показав, що не можна заставити людей робити того, чого вони не хочуть. Чи погодяться, наприклад, ужгородці, щоб їхнє місто офіційно називалося українською Вужград чи Вужмісто або ж Уж-горoд? Звісно, що ні.

31 травня 2005 року був прийнятий Закон України «Про географічні назви» (17), який передбачає встановлення назв географічних об’єктів України, їх унормування, облік, реєстрацію, використання та збереження. Назви географічних об’єктів України як складова частина історичної і культурної спадщини Українського народу – громадян України всіх національностей охороняються державою (ст. 10 цього Закону). Тому назва міста Мукачево є частиною цієї спадщини і повинна охоронятися державою Україна.

P. S. Останнім часом серед частини ужгородських науковців, які не погоджуються з документальною версією утворення цього топоніма від угорського слова «мункаш», певного поширення стала набувати гіпотеза про походження назви міста Мукачево від дивного їстівного білого «порошку Мукача», що потім дістав назву «мука» (борошно). Його нібито занесли у Македонію з Галілеї мігранти русини-гетери (гети), де заснували місто Мукач. (18).

Ця гіпотеза має скоріш легендарний, напівфантастичний, ніж справді науковий характер, оскільки не містить жодного документального підтвердження.

У чеській, сербській та хорватській мовах є слово «mukac – мукач», але воно перекладається українською як «жерлянка» (різновид болотної жаби). Цей іменник, у свою чергу, утворився від давно-слов’янського дієслова «мукати – mukati», коли йдеться про звуки тварин, зокрема корів.

Олексій Філіппов, Мукачево.net.Блоги