Журналісти працюють. Редактори, а не політики, редагують…

[Total: 0    Average: 0/5]

На сайті «Телекритика» відбулася чат-конференція за участю заступника голови правління СТБ з інформаційного мовлення Олексія Мустафіна, головного редактора служби інформації «1+1» Олексія Рогатніка, кореспондентів програми «Вікна» телеканалу СТБ Наталії Соколенко та ТСН телеканалу «1+1» Сергія Кудімова на тему: «Чи загрожує українським медіа цензура?».

 До обговорення пропонувалися питання: тиск влади чи непрофесіоналізм журналістів; стандарти професії: наскільки добре вони відомі українським медійникам; що таке «редакційна позиції» в телевізійній аналітиці; корпоративна етика і суспільний інтерес – чи є точки зіткнення та ін.

Олексій Мустафін, Сергій Кудімов та Наталя Соколенко відповідали на запитання з редакції ТК. Олексій Рогатнік дистанційно – з офісу «1+1».

 
 

Редагуючи чат, ми звели запитання – відповіді до кожного з учасників  окремо і пропонуємо їх до читання в такому порядку: Сергій Кудімов – Олексій Рогатнік, Наталя Соколенко – Олексій Мустафін.

Сергій Кудімов

– Доброго дня!

 – А 1,5 года назад вас не смущало количество заказанных Балогой материалов в ТСН (напр., т. н. сериалы «Жесть мундира» и еще некоторые – причесанные под расследование – против определенных чиновников)? А то, что 80% выпуска новостей была «чернуха» в худшем понимании этого слова?

– «Жесть мундира» – це конкретні історії звичайних людей. Якщо не замовчувати синці та ґвалтування міліцією своїх громадян – це «заказуха», я обома руками за такі її прояви.

– Те, що ви робили під крилом у Катеринчук, теж не вкладалося в жодні стандарти, але ви не переймалися, вас не принижували ані політичні акценти, коли ТСН цілував команду Ющенка в ясна, ані суцільний кримінал, за яким в ефірі не було видко світу Божого. Зараз ви протестуєте за принципом «що богові можна, то дякові зась»? Тобто, що з боку вашої «рідної» керівнички ви вважали природнім, вашу журналістську гідність не чіпляло, а те ж саме з боку Ткаченка ви сприймаєте в багнети. Чому такі подвійні стандарти сприйняття дійсності? Дякую.

– «Під крилом Катеринчук» відбувся журналіст Кудімов, який зараз поставив свій підпис поруч із іншими. І я не прикриваюся кредитами, слабкою організацією протесту й іншими речами. До речі, владу в ясна ніколи не цілував… У мене нормальна орієнтація…

– Сергію, як проходить «тиждень демократії»? Чи справді з понеділка ньюзрумом керував Ткаченко?

– Демократично :). Але питання – що буде далі… Тиждень – це всього лише п’ять робочих днів…

– Чому не всі ваші колеги підписали звернення? Ви говорили з ними? Як вони пояснюють своє мовчання?

– Підписали ті, хто підписав. Пізніше до нас приєдналося ще кілька колег. З іншими говорили. Але в кожного своя позиція і своя правда. Силоміць переконувати нікого не плануємо.

– За даними моніторингу ТК, ТСН – вічний абсолютний рекордсмен з кількості порушень стандартів (окрім джинси). Це тому, що ви не визнаєте цих стандартів? А які визнаєте?

– Пора з цим закінчувати. Ви проти?

 – Добрий день, дійсно, панове, а де можна побачити прямі включення каналів? Із яких супутників відбувається перегон, на яких частотах?

– Юрію, Вам краще звернутися до наших технарів.

 – Дайте контакти технарів!

– 4900101. Далі – за голосовими підказками.

– Предположите, как разделяются политические симпатии среди сотрудников вашего канала, и объясните, почему результат настолько не совпадает с результатами выборов.

– Колись ще на НТН, коли в нас змінилося редакційне керівництво, у журналістів цікавилися їхніми політичними симпатіями. Цю людину було відіслано під три чорти. Відповідь: мені начхати на політичні симпатії моїх колег.

– Зато зрителям не удается наплевать на ваши политические пристрастия – ведь вы их демонстрируете через тенденциозность сюжетов. Где выход?

– Ви би здивувалися, якби дізналися, за кого я голосував. Однак поки що ваші звинувачення голослівні. Називайте конкретні мої сюжети, які у вас викликають зауваження.

– Еще раз спрошу: мне ваши новости кажутся тенденциозными. Возможно, владельцу канала также. Кто должен оценивать вашу работу?

– Навіщо ви ставите питання, якщо знаєте на нього відповідь? Якщо новому власнику каналу новини здаються «тенденциозными», він і ухвалюватиме остаточне рішення.

– Я знаю только свое мнение. Мне бы хотелось услышать ваше. Кто должен оценивать вашу работу?

– Глядач.

– А как реализована эта схема контроля, какие критерии применяются, какие механизмы?

– Знаєте, як реалізована теперішня схема контролю? Керівник каналу не побачив нічого поганого в недільному сюжеті про політику невідомого автора….

– А знаете, почему так происходит? Потому что группа сотрудников захватила руководство редакционной политикой и владелец канала должен вот такими партизанскими методами отстаивать свою собственность. (Дискляймер: это всего лишь предположение.) Кстати, о тенденциозности: какая гнида 9 мая поставила сюжет о немецком транспорте с советскими пленными, который потопила советская же лодка?

– Почему вы молчали в 2009-м, хотя большинство ваших претензий именно к этому году?

– А хто сказав, що ми мовчали у 2009 році?

Я не помню никакой кампании такого рода в 2009-м. Дадите ссылку?

– Кампанії у 2009-му не було, бо посеред інтересів різних політичних сил – Ющенка, Тимошенко, опозиції Регіонів – канали ще могли якось давати правду, балансуючи. А зараз, отримавши президента, регіонали підминають під себе все. Тут не побалансуєш…

В 2008/2009-м всех устраивало, когда Януковича вообще не пускали на ТВ, когда член Кабмина называл язык половины населения «собачьей мовой». И никаких протестов – это же не Табачник. Просто понятие правды у них сильно смещено, вот и казалось в 2009-м, что все нормально.

– Ти що! Не пускали! Та вони не вилазили з ТБ. А сам Янукович не ходив – «нє гаварящій». Під нього треба тільки спецумови. Наприклад, коли була дискусія у Шустера – Тимошенко та Януковича. Вам що, лінк із Ю-туба кинути??

– Как вы отреагируете на мнение, что вся ваша «кампания о цензуре» поддерживается оппозицией? И что весь ваш протест не имеет никакого отношения к свободе слова?

– Коли ми писали листа, то чудово усвідомлювали, що опозиція використає цю ситуацію. Як і чудово передбачили реакцію влади, яка спочатку не побачила цензури, а потім усе списала на «происки» опозиції. Байдуже. До речі, зараз весь ньюзрум шукає «золото партії» – три мільйони… 🙂

– Сергію, ви пропустили запитання про тиждень демократії. Як він триває? Чи реально Ткаченко бере участь в управлінні новинами безпосередньо?

– Олександр Ткаченко з’явився у ньюзрумі під вечір вівторка. Він спостерігає за процесом, а після вечірнього випуску відбувся цілком нормальний «разбор полетов». Повторюся: тиждень демократії – це лише 5 робочих днів. Питання – що буде далі. За місяць, два…

– Якщо втручання у вашу роботу триватимуть далі, і страйк теж не допоможе, що ви будете робити?

– Ми чекаємо на зустріч із власником… Після цього і визначатимемося.

– Сергію, якщо ваше найвище начальство в розмовах із вами викручується так само, як оцей пан Рогатнік, то вам залишається тільки поспівчувати. Це все гідні учні Ганни Герман. І ганьба тим, хто це терпить…

– Ми вчилися нарізно…

– Чи буде з вами зустрічатися Коломойський? Чи не намагалися ви зв’язатися з ним особисто, не через Ткаченка?

– Буде. Чекаємо. Після його ствердної відповіді вийти на контакт із ним не намагалися. Шкода лише, що ще до зустрічі пан Коломойський усе для себе зрозумів.

– Чи затримували вам зарплату останнім часом?

– Ні. Затримали відпустку.

– Тобто на зарплату для «Плюсів» у Коломойського гроші були…

– Угоду про купівлю «Плюсів», якщо не помиляюся, повністю завершили тільки минулого місяця.

– Не боитесь ли, что вас скоро уволят?

– Не боюсь.

– Як ви гадаєте, а чому вас не підтримали колеги з ICTV та «Інтера»?

– Хоч як це банально прозвучить, але я думаю, що про це варто запитати в них.

– А если вдруг будут увольнять Отковича, что вы будете делать?

– А чому тільки Отковича? Є троє заколотників :).

– Все-таки я так и не услышал ваш ответ вопрос: как именно, через какие механизмы должна определятся редакционная политика канала?

– Мені вже стало нудно без тебе… Розповім на каналі.

– Очень оригинальный ответ. Достойный.

– Ти знаєш, з ким спілкуєшся, я – ні. Хоча здогади є.

– Глупо верить в теорию заговора. Дай мыло – познакомимся :).

Олексій Мустафін: – Это сайт знакомств?

– Это ответ на переживания Кудимова, который не знает, с кем разговаривает.

– Дякую за запитання. Потрібно бігти монтувати сюжет. Щасливо.

Олексій Рогатнік

Фото надано прес-службою «1+1»

 – Алексей, вы – сравнительно новый человек в ТСН, как принял вас коллектив? Вы работали за рубежом, на израильском ТВ. Расскажите об этом немного. В чем различия при подготовке выпусков у них и у нас? Есть ли цензура там, например, по поводу арабо-израильского конфликта? И как вы оцениваете профессиональный уровень наших журналистов, например в ТСН, в сравнении с израильскими телевизионщиками?

– Здравствуйте. Начнем по порядку. Коллектив меня принял хорошо, очень теплая и хорошая атмосфера. По поводу различий в подготовке выпусков: они, конечно, есть, и главным образом это касается различий в форматах. Израильское ТВ ориентировано на американские форматы. Что касается цензуры в вопросе арабо-израильского конфликта, то она (цензура), конечно, существует, но я бы назвал это «согласованной цензурой», есть общепринятые вещи, о которых говорят в прессе только после того, как есть добро от спецслужб. Но в целом цензуры нет. И многие вещи, в том числе и нелицеприятные для армии, выносятся на поверхность именно прессой. Если говорить об уровне телевизионщиков, то, возвращаясь к уже сказанному, это разные форматы и каждый хорош именно в своем.

Следует понимать, что вы не против подобной «согласованной цензуры» и на вашем нынешнем предприятии?

– Нет, не следует. Я не открою секрет, что совершенно свободных СМИ не бывает. Даже в оплоте демократии такие монстры, как FOX, тоже зависимы, и это хорошо видно по манере подачи контента.

– Алексей, вот все обвиняют ваших подчиненных в «политических пристрастиях», которые влияют на их роботу. А каковы ваши политические пристрастия? За кого голосовали?

– На самом деле я придерживаюсь центристско-правых взглядов, как в политическом аспекте, так и в экономическом, мои личные взгляды не сходятся с программами ведущих партий, поэтому в данном контексте вопрос «за кого я голосовал» вообще не может быть актуален.

– Еврей ли вы?

– А вы?

– Господин Рогатник, не кажется ли вам, что в стране и мире происходит много интересных, важных и позитивных событий, которые тоже интересны людям, а вы показываете в основном «ужастики». Почему новости в последние годы стали такими злыми?

– Я с вами согласен, и в последнее время мы не показываем «ужастики», но, как журналисты, мы все равно обязаны доносить события, даже если они и относятся к категории «ужастиков».

– Добрий день, дійсно, панове, а де можна побачити прямі включення каналів? Із яких супутників відбувається перегон, і на яких частотах?

– На сайте www.1plus1.tv в разделе «Общая информация» есть подробные данные по спутнику.

– Алексей, вы на встрече с коллективом очень скептически сказали, что «Телекритику» читают три калеки. И чего же вы решили прийти на чат в «Телекритику»? Вас же прочитают три калеки? И где же ваша корпоративная солидарность? Вы же с ТК в одном холдинге?

– «Три калеки» следует брать в кавычки :). «Телекритика» – сайт специфический, его читают люди «из тусовки», которые и так в курсе всех происходящих процессов. А если вы так прекрасно осведомлены, о чем я говорю на летучках, то, думаю, у вас есть возможность задать мне этот вопрос лично, а не общаться через СМИ. И не вредничайте :).

– Ваші знайомі в Україні дивляться ТСН? Якої вони думки про ці новини?

– Все мои знакомые, родственники и друзья смотрят ТСН, и всегда отдавали предпочтение именно этим новостям.

– Алексей, не считаете ли вы, что телевизионные новости вообще изживают себя как жанр? В оперативности они уступают интернету, в их объективности заставляют сомневаться вот такие скандалы, как нынешний…

– Нет, я с вами не согласен, интернет и телевидение пока (я подчеркиваю: пока) разные площадки, и для каждой пока требуется свой формат. В будущем, я уверен, произойдет некое слияние, но опять же, телевизионные новости всегда будут уступать по оперативности интернету, но не забывайте, что телевидение – это не только заголовки. Телевидение – это прежде всего картинка, а ее надо снять, передать, смонтировать и выдать в эфир, а это трудоемкий процесс.

– І до якої міри несвободи ви готові дійти? Розкрийте, будь ласка, свою думку про невільні ЗМІ у конкретному стосунку до очолюваного вами ТСН.

– Кто говорит про «НЕсвободу»? Это нельзя назвать «НЕсвободой», я бы сказал – редакционная политика, но, естественно, есть общепринятые границы, которые четко проходят между редакционной политикой и, как вы выразились, НЕсвободой. Кроме того, от себя добавлю, что под такую игру можно подвести любое редакционное замечание и назвать его цензурой. Это другая сторона медали, и не менее опасная.

– Алексей Рогатник, а правда ли, что вы гражданин Израиля? Вы давно оттуда приехали? Вы уверены, что разбираетесь в украинских политических реалиях?

– Я киевлянин в 10-м поколении :).

– Як ви оцінюєте нинішню українську владу?

– Я ее не оцениваю, я как представитель СМИ ее инспектирую

– Олексію, після того, як ви очолили інформаційну службу «1+1», які зміни у концепції ТСН відбудуться? Чи підтримуєте ви концепцію жовтих новин Наталії Катеринчук («5С і 1Г»)? Які нововведення чекають на новини каналу? Чи буде змінено ведучих праймових випусків? Чи планується збільшення/зменшення виходів ТСН? Які завдання поставили перед вами після призначення? І, відповідно, які завдання стоять перед ТСН на цей рік? Чи задоволені ви зараз новинами «1+1»? Що, на вашу думку, є їхніми слабкими сторонами?

– По поводу формата: да я поддерживаю таблоидный формат. Да, предо мной поставлены задачи, но сейчас я бы не хотел их обсуждать, это, если хотите, коммерческая тайна :). Безусловно, мы будем развиваться и меняться в лучшую сторону, а задача перед нами одна: ТСН – безусловный лидер новостного вещания.

– В якому сенсі ТСН – лідер? За рейтингом, часткою – ніби ні…

– Лидер во всех смыслах: оперативность, качество материала, его подачи, картинки, а это уже влечет за собой и рейтинги и доли, которые по факту и являются оценкой.

– Олексію, говоріть правду. Ви не можете гарантувати новини «1+1» без заказухи та цензури, бо фінансові інтереси власника будуть того вимагати. А він ще не готовий сприймати канал як бізнес, а лише як засіб впливу і розмінну монету в торгах із Регіонами. Коли ви сідали у своє крісло, ви про це знали. Питання тільки в тому, чи ви хоч якось будите мінімізувати вплив Коломойського, чи як піонер – будете завжди готові.

– Чи справді Наталія Мосейчук може залишити ведення праймових випусків ТСН?

– Нет, неправда.

– Я постоянно смотрю ваши новости, это у меня такая традиция последние 10 лет. Так вот, на этой неделе, которую вы назвали «неделей демократии», наконец-то появилась хоть какая-то критика Януковича. Получается, Ткаченко ее допускает в эфир, а вы – нет?

– Я не называл никакую из недель «неделей демократии», или вы неправильно меня поняли, или неправильно услышали :). А какая критика Януковича звучала в «неделю демократии»?

– Окрім інформаційної служби ви керуєте і редакцією публіцистичних програм. Які проекти плануєте запускати найближчим часом? І які напрямки на сьогодні для вас є пріоритетними? Яка документалка з’явиться на каналі? Хто нею займатиметься? Чи будуть у вас авторські проекти? Чи плануєте ви запуск суспільно-політичного шоу?

– Мы сейчас обсуждаем многие направления и проекты, я человек суеверный и пока хотел бы оставить наши идеи и пути их воплощения в жизнь при себе.

– А коли ви плануєте їх утілення?

– Это зависит от нескольких факторов. Если все сложится, то думаю, это не за горами.

– Чи будуть ще невідомі люди начитувати тексти, склепані редакторами під замовлення?

– А кто вам сказал, что это правда?

Якщо ви продовжуєте це заперечувати (матеріали, начитані людиною, яка не є журналістом), тоді з вами й говорити нічого, бо ви брешете. Продавшись за зарплату й посаду, ви думаєте – а кому в країні потрібна та правда. А потім самі, вдома, оцінюєте, в якій країні ми живемо, і думаєте – так не ту назвали Гондурасом. А насправді такі, як ви – гвинтики системи, вибудовують той Гондурас…

– Я готов дискутировать и отвечать на вопросы, но, к сожалению, вы анонимны и почему-то не готовы сказать, откуда у вас эта информация. Пожалуйста, я готов ответить на вопрос, но и вы тогда будьте готовы назвать себя и откуда у вас такая информация.

– 🙂 Навіщо дискутувати про правду?! Про анонімність: вам не соромно анонімних журналістів із брехнею на всю країну показувати, а мене вирішили присоромити?

– А кто вам сказал, что он анонимный? Это же элементарно, я готов ответить на этот вопрос, и, кстати, уже отвечал на него.

 – Він не анонімний, а псевдонімний.

– Это был вопрос?

– Утвєрждєніє :). Просто ви хоч спробуйте зрозуміти журналістів. Вам же ж на своє прізвище бруду не набиратися? А вони мають погоджуватися на бридоту…

– Как редактор я автоматически беру на себя ответственность за все показанное в эфире. Так что мы в одной лодке.

– То ви готові самі начитувати й підписуватися під сюжетами, коли відмовлятимуться журналісти? І не звільняти їх, коли вони з етичних міркувань не будуть писати певні теми?

– Я понимаю, что вы меня провоцируете, и это не делает вам чести, тем более анонимно провоцируете. Что-то я не припомню, чтобы кого-то уволили за отказ начитываться…. Или вы мне напомните?

– Я питаю: ви готові самі начитувати? Щоб нести відповідальність і бути в одному човні; начитувати тоді, коли ваших «редакційних» правок ну надто багато в сюжеті і журналіст відмовляється видавати його за свій?

– Ви не відповіли з приводу ведучих у праймі ТСН. І зокрема, щодо Наталії Мосейчук.

– Я ответил, смотрите выше. Наталья Мосейчук не покидала праймовый выпуск. Что касается других ведущих, то лично мне они все симпатичны и вызывают уважение как профессионалы.

– А «не за горами» ви плануєте з Мосейчук чи без неї?

– Пожалуйста, ставьте вопрос конкретно, про «не за горами» было про наши планы и их претворение в жизнь. Про Наталью Мосейчук я уже ответил вам два раза.

– Уважаемые коллеги и гости этого чата, к сожалению, у меня осталось 10 минут, если у вас есть еще вопросы, пожалуйста, задавайте.

– Как вы представляете своего зрителя, и кто, по-вашему, сейчас смотрит ТСН? Заинтересованы ли вы в запуске политического шоу?

– Я думаю, что нас смотрит весь спектр. Что касается политического шоу, мы не рассматриваем такой вариант.

– А в сюжете про пробки на дороге из-за Януковича…

– Вы сейчас о чем?

– Ну вы же спросили, какая критика Януковича была в ТСН, я ответила про пробки на дороге, когда Янукович едет на работу.

– Да, и какая там была критика?

– К сожалению, я должен прерваться. Большое всем спасибо. Хорошего дня и хороших выходных.

Наталя Соколенко

– Добрий день, колеги! Чекаю на запитання.

– Наталю, як би нам не хотілося визначати концепцію каналу колегіально, його власник має право на своє бачення розвитку телевізійного активу. Якщо насправді сценарій подальшого переформатування «Вікон» виявиться ще жорсткішим, аніж зараз змальовує пан Мустафін, які ваші дії? Адже у правовому полі ви програєте, СТБ – це не суспільне ТБ, і журналіст або приймає правила гри, або звільняється. Ви готові до звільнення?

– Готова! Я ж не дитина, розумію, що вже за те, що ми зробили, у когось може з’явитися бажання звільнити. Та, водночас, буду відверта, мені б дуже не хотілося втратити роботу на улюбленому каналі. Я не бачу себе в проектах інших мовників. Але є видання друковані достойні. Зрештою, у мене є чоловік, який мене завжди підтримає. А за наповнення випусків новин ми будемо боротися.

– Чи говорили ви (або хтось із ваших колег) із Володимиром Бородянським щодо ситуації, яку ви називаєте цензурою? Що він вам відповів?

– З Бородянським ще не говорили. Особисто я вважаю, проблема з цензурою прямо його не стосується. Він класний менеджер, за його керівництва формувалася наші новини, він організовував тренінги, зокрема з фахівцями Бі-бі-сі, невже йому хочеться тепер усе зруйнувати? Цього хочеться політикам! Але на підтримку Бородянського я розраховую.

– Наталю, як справи з Уманським музеєм? Чого вдалося добитися?

– Справа про пограбування Уманського і Ямпільського музеїв у суді. Тримаю руку на пульсі. Останній репортаж із судової зали був ще минулого року, вийшло дуже дотепно, підозрюваний – колишній очільник міжрайонного СБУ – розповідав на камеру, як підприємці добровільно (!) зробили йому ремонт в кабінеті, а стіни – голі! Тож він і попросив в музеї пару картин. Тимчасово. Поки перевірка буде :). Наразі свідків по другому колу викликають, тому ми це поки що не висвітлюємо.

– Як ви оцінюєте професійний рівень Мустафіна як шеф-редактора? Який його справжній внесок в концепцію «Вікон»?

– Оскільки Олексій Мустафін сидить зараз за сусіднім столом, хвалити аж дуже не стану, бо це буде вже зовсім по-дитячому. Єдине – людина освічена, багато знає чого і кого, й, безперечно, ця обізнаність також є частиною того, що виходить в етер. З ним можна сперечатися, це також плюс. А щодо концепції наших іронічних «Вікон», – то це колективний продукт, це результат «мозкових штурмів» і журналістів, і випускових, і головного редактора, і голови правління, і фахівців із Бі-бі-сі, з якими ми починали нову сторінку «Вікон». Але, як на мене, «Вікна» такі, які вони є, принаймні, в політичній частині, – це реакція на наших політиків. Якщо про них говорити серйозно, можна збожеволіти :).

– Чи були якісь обмеження, втручання в вашу діяльність уже після опублікування вашої заяви?

– Ні! Прекрасна атмосфера у ньюзрумі. Дуже творча, зовнішніх тисків не помічаю. Цікаво, що й на інших каналах раптом стало все на свої місця: журналісти працюють, редактори (а не політики) – редагують :). Колеги з Нового каналу кажуть, що в них тепер так само. Останні випуски на «1+1» також інші. Подіяло?

– Наталя, розкажіть, будь ласка, які зараз є конкретні прояви цензури на СТБ. Тому що у вашому листі більше йшлося про тривалий період часу перед виборами і в процесі виборів. Але про правління Януковича – конкретні факти були окреслені загальними словами: «Після виборів почали зміщати акценти в репортажах, пов’язаних із діяльністю міністра освіти Дмитра Табачника, тем УПА та Голодомору». Які це саме акценти?

– За останній місяць деталей не знаю – була на навчанні. Точно можу сказати, що був конфлікт навколо Табачника між журналістом Сергієм Андрушком і головним редактором Олексієм Мустафіним. Андрушко упіймав Табачника на брехні. Міністр сказав, що до України тепер менше їде на навчання студентів із арабських країн через те, що мова навчання у вишах – українська. Андрушко з’ясував, що відколи запроваджено українську у вишах, кількість студентів зі згаданих країн збільшилася. З Іраку, наприклад, у 100 (!) разів. Андрушко хотів, щоби брехня міністра вийшла, так би мовити, випукло, але в остаточній редакції, на думку журналіста, брехня Табачника була не так очевидна.

Олексій Мустафін: – Були слова Табачника, була статистика, яка їх спростовує. Думаю, цього досить. Але проблема ширша, ніж слова Табачника – тому я і надалі вимагатиму, щоб сюжети були глибшими. І збалансованими водночас.

 Запитував у всіх, які сюжети про УПА і Голодомор свідчать про «зміщення акцентів». Відповіді так і не дочекався.

Вы себя назвали жертвой цензуры. Как вы считаете, можно ли сейчас всех граждан Украины назвать жертвами цензуры?

– Я назвала себе жертвою цензури з 1986 року. Я тоді жила під Києвом, через цензуру в радянських газетах, там вчасно не з’явилася інформація про небезпеку радіації, для дітей зокрема, евакуація була потім. В цій частині всіх постраждали від Чорнобиля людей, що вчасно самі не виїхали з небезпечної зони, що вживали забруднені продукти, – їх всіх можна назвати жертвами цензури. Щодо сьогодення, почасти, також. Особливо тих громадян, хто не має доступу до інтернету, а дивиться, скажімо, тільки телеканали. Під час виборчої кампанії всі вони стали жертвами цензури, це так. Їхнє конституційне право на інформацію про кандидатів було порушено.

– Все мы здесь жертвы цензуры :).

А чого ваші колеги не прийшли в чат і не поставили публічно Мустафіну тих запитань, відповіді на які вони хочуть почути? (Ну, точніше, відмазки, але менше з тим.)

– Так ми ж поставили ці запитання публічно у листі.

– Скажите, Наталья, вам никогда не хотелось послать все это к чёртовой матери?

– Ні, це було б дуже вигідно, як ви кажете, для них всіх. У мене є свої цінності, я на них орієнтуюсь, а не рефлексую на Януковича та інших.

– Непосредственно знаю высокий уровень профессионализма Сергея Кудимова и Натальи Соколенко по их освещению событий по поводу незаконного строительства жилого дома на территории Октябрьской больницы. Сейчас по неведомым мне причинам журналистские стандарты подачи новостей стали не выполняться на большинстве каналов, в т.ч. «1+1» и СТБ. Достоверность и объективность в подаче инфы снизились. Полный перекос в сторону провластных мнений в комментариях. Некоторые важные социально важные события просто замалчиваются. В чем причина?

– Ваша правда:(. У мене ентузіазм під час виборчих кампанії трохи впав. Але зараз «с упадническими настроениями покончено» :). Телефонуйте, пане Олеже! Підказуйте теми.

Чи будете ви якимось чином оскаржувати нову концепцію «Вікон»?

– Я дотепер не бачила офіційного документу про затвердження концепції. Тому не готова сказати, як його оскаржувати у суді. Взагалі, в суді можна намагатися оскаржувати все що завгодно. Проте не раз говорила, що я не погоджуюся з окремими тезами концепції, зокрема, про короткі повідомлення про політичні новини. Час покаже, але поки що в мене обмежень (у часі) на висвітлення політичних тем не було.

– Зачем журналисты СТБ везде лезут на рожон, вынуждая чиновников психовать? Однажды на митинге снимали мы журналистское расследование про оплату. Все были упакованы скрытыми камерами и в очках. Подбегает Андрушко и микрофоном прямо мне в рот… Чуть передний зуб не выбил. Так хотелось ему в репу дать, т. к. он чуть не испортил наше расследование и, кстати, нарушил 171-ю…. Как ни посмотришь – везде бьют только журналистов СТБ. Теперь я понимаю почему.

– Андрушко не лізе до громадян, а лише до політиків і держслужбовців. Їхні посади, професія загалом, є публічною, передбачає вищий рівень відкритості. Якщо ж посадовці закриваються, як у випадку посадовця КМДА, якого Андрушко упіймав біля входу до мерії, а той викинув мікрофон у смітник, – що робити? Тільки лізти туди, куди ви кажете.

– А зачем ваш журналист устроила соревнования по бросанию микрофона возле Рады? Зачем такой стёб? Что касается Андрушко – лезет именно к людям нахально на митингах. Да ещё как лезет.

Олексій Мустафін: Ми уважно дивилися весь запис історії з Стороженком і можу засвідчити – Андрушко поводився коректно.

– Мікрофонне змагання біля ВР влаштоване, щоб акцентувати увагу на недостойному вчинку депутат-комуніста-тендериста Ткаченка. Як на мене, це вдалося зробити. До речі, поки що Червакова, чий мікрофон Ткаченко розбив, програє суди в Україні, але вона нам обіцяла дійти до Європейського суду з прав людини. Його рішення обов’язково має виконати Україна. Щодо Андрушка, не була ніколи разом із ним на зйомках, хоча давно мрію подивитися, як він ЦЕ робить. Я вважаю, що він найталановитіший телевізійний журналіст.

– Як ви гадаєте, а чому вас не підтримали колеги з ICTV та «Інтера»?

– Наведу цитату з книги Девіда Рендола «Універсальний журналіст»: «”Серйозні журналісти”, постійно спілкуючись з представниками влади й чиновниками, переймають деякі з їхніх цінностей. У більшості країн, що розвиваються, порівняно щедра зарплатня означає, що журналісти дихають іншим повітрям, їдять інший хліб, живуть іншим життя, дуже далеким від повсякденного життя їхніх читатів-глядачів». Я думаю, проблема, зокрема, й у цьому. Їх задовольняє порівняно комфортне життя, вони не хочуть ризикувати, але вони втрачають професію для себе, для всіх інших також. Бо якщо так піде й далі, журналісти будуть непотрібні, замість них працюватимуть райтери, що переписуватимуть прес-релізи з органів влади чи партій. Гадаю, їм слід замислитися над цим і… ризикнути. Адже хто не ризикує, той не п’є шампанського :). Найвищий рівень життя – у країнах, де найвище цінується свобода, свобода слова в тому числі. За даними ПРООН, у нас свобода слова та інше цінується суспільством (припущу, що й частково журналістами) десь на три пункти, в Росії – на два, в Польщі – десь 20, а у країнах Скандинавії – за сорок. Отак, колеги.

– Наталю, ви знаєте, хто з журналістів входить до редакційної ради СТБ? Ви читали редакційний статут СТБ?

– З журналістів ньюзруму ніхто не входить. Це ми з’ясували тільки ось днями. Входять до ради: Мустафін (головний редактор), Городнічий (керівник продакшн-відділу), Пілютикова (режисер продакшн-відділу), Назаров (програмний директор каналу). Статуту ще не читала. Обов’язково почитаю. Деталей формування Ради чомусь не пам’ятаю, загальних зборів з цього приводу також.

– Як ви думаєте, чи може журналістика бути відомчою? А як тоді з цензурою у відомчих ЗМІ?

– Я гадаю, журналістика може бути профільною, транспортною, наприклад, але не відомчою, бо то – не журналістка. Я проти і відомчих і комунальних, і державних ЗМІ. Усі вони займаються тільки піаром своїх керівників за наші гроші, за гроші платників податків. Також я проти конкурсів для журналістів, що їх влаштовує, наприклад, Укрзалізниця чи подібні структури, знову ж таки, всі ці нагороди – за гроші платників податків. Колеги, ігноруймо їх!

– Ми будемо добувати інформацію, нехай це буде виглядати не так приємно, як комусь хочеться. За всих, кого образили, перепрошую. Дякую за увагу, щасти!

Олексій Мустафін

– Вітаю, Олексій Мустафін уже з вами!

 – Ваші відповіді на поставлені запитання в інтерв’ю «Телекритиці» (Олексій Мустафін: «Я головний редактор, не заважайте працювати і мені») видаються суцільним пустослів’ям, відбріхуванням, напусканням туману, відмазками, які ви ліпите без найменшого докору сумління, щосили виправдовуючи політичне замовлення влади на уніфікацію новин, замовчування в інформаційних випусках резонансних, але незручних для «януковичів» подій, що дискредитують їхню антиукраїнську владу. Серед нових правил СТБ – «відмовлятися від традиційних журналістських розслідувань». Ви ж уточнюєте, що насправді йдеться про те, «щоб наблизити журналістські розслідування до інтересів глядачів». Так взяли би прямо так і написали в пунктах нової інформаційної концепції – не «відмінити», а навпаки – «наблизити журналістські розслідування до глядачів». Але ж у затвердженому пункті йдеться саме про відміну. Як це кореспондується з вашою поправкою? Наступний пункт – «уникати іронії». Ви ж пояснюєте: «Новини на СТБ без іронії – це не “Вікна”. Звичайно ж, тут не йдеться про уникання іронії взагалі». То чи в курсі ваших трактовок ті, що складали нову концепцію інформаційної політики «Вікон»? Чомусь там написано саме про «уникнення іронії», тобто взагалі, а не в тому контексті, про що ви сказали? Отже виходить, що в затверджених пунктах нової концепції – одне, а в ваших коментарях – зовсім інше. Так що ж, зрештою, затверджено? Якби все воно задумувалося так, як ви кажете, то й не було б такого галасу. В цьому зв’язку ваша позиція виглядає добровільною, свідомою оманою колег журналістів і глядачів. Я вважаю це негідним вчинком, який, можливо, і личить заступнику голови СДПУ(о), учаснику антиукраїнського Блоку лівих сил, що висував на виборах президента України Петра Симоненка, але не українському журналісту – захиснику свободи слова та вартовому демократії.

– Олексію, я розповідаю про те, що написано в документі, який визначає формат «Вікон», а не про вільний переказ його в листі журналістів.

Чи не означає затверджений курс на деполітизацію новин СТБ того, що і заступник голови правління СТБ з інформаційного мовлення Олексій Мустафін теж повинен деполітизуватися – піти з посади голови медведчуківської СДПУ(о) і взагалі вийти з партії? А самі не маєте такого добровільного бажання? Вважаєте, що ваше партійне членство тут ні до чого? Можливо, по-вашому, воно навіть сприятиме втіленню в життя нової аполітичної концепції інформаційного мовлення СТБ?

– Не означає. Я в СДПУ(о) з 1990 року, і щоразу попереджаю про це роботодавця перед тим, як він бере мене на роботу. Якщо беруть – то, мабуть, вони в цьому протиріччя на бачать.

– Олексію, ви можете повторити прилюдно, що ви не були членом креативної ради (чи як там вона називалася) при виборчому штабі Партії регіонів?

– Я, так само як і ви, навіть не знаю, як саме вона називалася.

– Чи обговорювали ви попередньо, перед затвердженням, новий формат «Вікон» із творчим колективом? Чому ні? :))

Перед тим як формат було затверджено, він був розданий журналістам. І я уважно вислухав усі їхні зауваження

– А ви врахували їхні зауваження, чи просто вислухали?

– Частково врахував.

– Непосредственно знаю высокий уровень профессионализма Сергея Кудимова и Натальи Соколенко по их освещению событий по поводу незаконного строительства жилого дома на территории Октябрьской больницы. Сейчас по неведомым мне причинам журналистские стандарты подачи новостей стали не выполняться на большинстве каналов, в т. ч. На «1+1» и СТБ. Достоверность и объективность в подаче инфы снизились. Полный перекос в сторону провластных мнений в комментариях. Некоторые важные социально важные события просто замалчиваются. В чем причина?

– А які суспільно значущі події, на вашу думку, замовчуються?

– У меня здесь в Беркли (Калифорния) 3.30 утра, а я вот сюда зачем-то зашел. СТБ уже давно прославлен иронией в новостях, цензура в таком случае просто убивает. Как получается и вообще получается ли балансировать между приятным или полезным? Т. е. иронизировать на нужные темы и не вызывать агрессии со стороны наших политиков. Ведь с цензурой весь этот юмор становится пустым.

– Непросто. Тому, мабуть, і виникають дискусії між журналістом і редактором.

– Періодично після «Вікон» без відбивки «Реклама» виходять рекламні сюжети, стилізовані під новини. Про цю практику багато разів писала ТК. Чому ви, як менеджер і фахівець, терпите це? Адже це дискредитує продукт, який ви робите (крім того, що це незаконно).

– Я особисто проти такої практики. Але поки що єдине, чого домігся, – що цей продукт не є частиною новин.

– От ви дивилися колись на себе збоку? На себе особисто, на Ткаченка, на пана Рогатника… Ви елегантно відмазуєтесь, знаходите контраргументи, але ви ж не можете заперечити, що ефір після приходу до влади Януковича міняється, і міняється в бік пропаганди і замовчування важливої інформації. Навіщо це єзуїтство?

– На СТБ я цього не бачу. Якщо ви бачите – підкажіть, будемо вдосконалюватися

– І все-таки: як склалася доля кошеняти?

– Не знаю, ми оприлюднили всі наявні в нас документи в інтернеті – там, власне, де і були висловлені сумніви щодо здоров’я кошеняти.

– Алексей, а вы еще член партии?

– Заместитель председателя.

– Будете когось із журналістів звільняти через протести?

– Не планую.

Зачем журналисты СТБ везде лезут на ражен, вынуждая чиновников психовать? Однажды на митинге снимали мы журналистское расследование про оплату. Все были упакованы скрытыми камерами и в очках. Подбегает Андрушко и микрофоном прямо мне в рот… Чуть передний зуб не выбил. Так хотелось ему в репу дать, т. к. он чуть не испортил наше расследование и, кстати, нарушил 171-ю… Как ни посмотришь – везде бьют только журналистов СТБ. Теперь я понимаю почему.

– Рожон пишется через два «о».

– Я про «априори» тоже помню… Итак, ответа не было ни в первый раз, ни во второй…

– По-моему, это был не вопрос, а сообщение о невероятном открытии.

– Вам, як політичному журналісту, комфортно працювати в деполітизованих новинах?

– Я не працюю в деполітизованих новинах. Скорочення відсоткової частки політичних новин означає не відмову від політики взагалі, а вдосконалення тих сюжетів, які залишаться.

– Как вы думаете, смогут журналисты объединиться и не дать власти окончательно ввести цензуру?

– Мне вообще хотелось бы, чтобы люди одной профессии объединялись для защиты профессиональных стандартов… Получится? Поживем – увидим. Дорогу осилит идущий.

Вам вдається балансувати. Робіть це й надалі. Не стоит прогибаться под изменчивый политикум…. Ми пробачаємо сюжети про Пінчука :). Так власник нехай впливає – Бієнале, Арт-Центр…

– Ціную іронію. Але в новинах ми розповідаємо не лише про Бієнале і ПАЦ.

– Я без іронії. Вуха, звісно, з таких сюжетів стирчать, як і з сюжетів анти-СНІД. Та нічого страшного.

– А ми вуха не ховаємо. В нас розумний глядач.

– 🙂 Я ж навіть без сарказму… Бо один з ваших розумних глядачів.

– Власники каналів зараз вивчають досвід Росії – як зробити журналістів покірними? 🙂 На «Інтері» його вже й втілили. Там бунтів не буде – люди бояться за місце на першій кнопці, хоча Хорошковський і зарплати за брехню не накидає :).

– Досвід Росії більше відповідає на запитання – як позбавити власників їхніх телеканалів. Так що власникам краще не задивлятися в той бік.

– Вам не кажется, что часто именно на СТБ микрофоны летают? Были и другие сюжеты… А как вы относитесь к тому, чтобы был принят закон, что если человек не хочет, чтобы его снимали, вы обязаны либо вырезать его, либо «замазать»? Жаль, что у нас нет такого закона.

– Мы бы хотели, чтобы они не летали. В общем-то. Вы не представляете, как я расстраиваюсь каждый раз, когда узнаю об очередном полете микрофона. Это ж аппаратура, а не фаллический символ, как вам кажется.

– «Мы бы хотели, чтобы они не летали. В общем-то», но делаете всё, чтобы они летали. Так выше рейтинги, да? Если бы за вами ходил навязчиво человек с фаллическим символом и пытался всунуть вам его в рот, что бы вы сделали? А если при этом у вас стресс, плохое настроение? А если при этом этот человек не понимает просьбы отойти?

– Я би коректно відповів – і повторював би це кілька разів – поки не відійшов.

– Скажіть, на вашу думку, чи порушить колись Генпрокуратура кримінальну справу про перешкоджання журналістській діяльності? Чи це апріорі неможливо?

– Наскільки відомо, прецедент уже є. Але одного прецеденту таки мало.

– Як ви вважаєте, чи буде якийсь результат від публічних дій журналістів, які оприлюднили відкриті листи? Парламентський комітет допоможе?

– Не допоможе, звісно. Я ж не дарма казав про асоціації з коротунами з Квіткового міста.

І ще одне запитання: чи є на СТБ редакційна рада, хто до неї входить? Чому ваші журналісти навіть не знають, хто до неї входить?

– Про журналістів краще запитувати в журналістів. Тим більше, що у вас є чудова нагода спілкуватися з кращою журналісткою України Наталею Соколенко.

– А вам не здається, що у ваших новинах забагато промо всіляких шоу, ці сюжети займають іноді третину випуску?

– Дещо є. Але цей випуск (у п’ятницю) водночас має найвищий рейтинг.

Снимите лучше сюжет, как одна из топов вашего отдела кадров снялась в порно, а потом ушла в СТБ. Думаю, это будет высокорейтинговый сюжет.

– У вас це явно виходить краще… Дерзайте!!

Сьогодні Перший національний, «Плюси» й «Інтер» посилають свої знімальні групи брати інтерв’ю у Дмітрія Мєдвєдєва. А чому СТБ не послав?

– Це не наш проект/

– А чий?

– Першого національного, «Плюсів», «Інтера»… Ну й Дмітрія Мєдвєдєва, звісно.

– Так це проект Москви?

– Який ви здогадливий…

– Як ви думаєте, чи може журналістика бути відомчою? А як тоді з цензурою у відомчих ЗМІ?

– Відомчі ЗМІ – взагалі дивне породження радянської доби, яке чомусь (хоча чому «чомусь»?) в пострадянській Україні [досить поширене].

Тобто ви вважаєте, що ні міністерства, ні силовики не можуть мати власні ЗМІ? Ви образили велику кількість людей, наприклад військових журналістів, які працюють у військових ЗМІ, і, наскільки я пам’ятаю, завжди були і є за свободу слова в Україні. Я не кажу про працівників різних прес-служб – це піарники.

– Прес-служби – не журналісти. А військові журналісти – я не бачив жодного, відомчого, проекту який був би рейтинговим. Журналісти в таких виданнях стають зашореними, пишуть канцеляризмами… Замість фахово і просто пояснити, ще більше заплутують людей. Якщо вони фахівці – нехай влаштовуються у комерційні ЗМІ, а не служать народу України, скаржаться, що мало отримують, а самі собі виношують план – як би тут квартирку від МО отримати.

– Як можна образити військових журналістів словами про «бойові листки»?

– Образили ви не бойовими листками, а тим, що намагаєтесь себе позиціонувати вище інших, тих, які зараз, на жаль, змушені працювати в таких структурах.

– Змушені?! І якщо так, то образив я, а не Мустафін.

– А що ще чекати від цензора і кривавого сатрапа?

Як ви думаєте, партія, до якої ви входите, повернеться до влади?

– На даний момент я песиміст.

– Дякую всім за запитання. До побачення

 Фото Павла Старостенка

telekritika.ua

Comments are closed.