Ігор Гамула, ФК “Закарпаття”: “Ніколи не тікав з потопаючого корабля!”

[Total: 0    Average: 0/5]

Ігор Гамула, ФК "Закарпаття": "Ніколи не тікав з потопаючого корабля!"Головний тренер ужгородського “Закарпаття” Ігор Гамула підбив підсумки виступу своєї команди в чемпіонаті України серед команд Прем’єр-ліги, що завершився. Нагадаємо, ужгородці фінішували на останньому місці, і в наступному сезоні будуть виступати в першій лізі.

Перед початком сезону багато фахівців саме підопічних Ігоря Гамули найчастіше називали серед потенційних невдах. Втім, зважаючи на те, що у весняній частині чемпіонату ужгородці повинні були приймати на своєму полі сусідів по таблиці, здавалося, їхні шанси на порятунок досить високі. Однак сенсаційно перемігши київське “Динамо” і зігравши внічию з львівськими “Карпатами”, ужгородці примудрилися розтринькати “свої” очки і в результаті знову опинилися в ліфті, наступна зупинка якого – перша ліга. Була лише одна відмінність від минулих подібних випадків. Якщо раніше “Закарпаття” викидало білий прапор задовго до фінішу, то в звітному сезоні вело запеклу боротьбу практично до кінця. Шкода, зусилля виявилися марними…

– Не приховую, навіть перед домашнім поєдинком передостаннього туру з сімферопольською “Таврією” я вірив, що ми зможемо продовжити прописку в Прем’єр-лізі, – бере слово Гамула. – Проте в черговий раз переконався, що у форс-мажорних обставинах моїм підопічним не вистачає концентрації, і вони не можуть продемонструвати свої найкращі якості. А що стосується заключного поєдинку з “Кривбасом”, в якому після першого тайму ми вели в рахунку, але потім все-таки поступилися, то перемогти в цій зустрічі значно більше хотіли криворіжці. Їх було дуже складно зупинити, адже на кону стояло місце в еліті.

– Напевно, аналіз виступу “Закарпаття” для себе ви вже зробили. Про яке своє рішення, яке позначилося на підсумковому результаті, сьогодні шкодуєте?

– Точніше буде сказати, шкодую про неприйнятий рішенні. Після важкої перемоги над “Динамо” хотів випустити в наступному поєдинку, який повинен був відбутися через три дні з “Оболонню”, кілька резервістів. Відчував, що підопічні витратили дуже багато сил, адже вони не роботи, а звичайні люди. Однак корективи тоді я не вніс – напевно, вірив, що у підопічних відкриється друге дихання і вони на емоційному підйомі подолають і “Оболонь”. Не вдалося…

Упевнений в одному: якщо б ми перемогли “пивоварів”, то точно не вилетіли б. Справедливості заради треба сказати, що і можливості варіювати склад у мене були обмежені. Лава запасних щось дуже коротка…

– Може, ці кадрові проблеми виникли через недоробки клубного керівництва?

– Я не можу сказати, що всі, кого ми запросили, виправдали надії. Але ж це, погодьтеся, біда не тільки “Закарпаття”. Втім, в цілому гріх скаржитися на начальство. У нас не виникало накладок з проведенням зборів (хіба що не щастило з погодою). Досить активно “Закарпаття” працювало і на трансферному ринку, хоча змушене було розраховувати в основному на орендованих виконавців або на вільних агентів…

– Тоді як би ви оцінили клубну інфраструктуру?

– Вважаю, це провокативне питання, адже всім добре відомі наші проблеми. Але важливо, що керівництво поступово їх усуває.

– На післяматчевих прес-конференціях, навіть якщо “Закарпаття” програвало, ви часто стверджували, що ваші підопічні – найулюбленіші. І все ж які недоліки в команді так і не вдалося ліквідувати?

– Підводила реалізація гольових моментів. Адже, якщо в обороні ми зіграли на рівні команд-середняків, то у наших форвардів приціл виявився явно збитим. І йдеться не тільки про лідера нападу Давидова, але і про інших гравців атаки – Алексєєва та Невуче.

– Чому так мало вихованців місцевого футболу в “Закарпаття”?

– Ну вже тут провини вашого покірного слуги точно немає. Це більшою мірою питання до моїх попередників. Тим закарпатцям, яких я застав в команді – воротареві Надю, півзахисникові Микуляку, я повністю довіряв.

– Коли зникли останні надії на порятунок, у вас не виникло бажання піти у відставку? Чи все ж таки вирішили дочекатися вердикту клубного керівництва?

– Мені доводилося очолювати багато команд. І я ніколи не тікав з потопаючого корабля, тому що не можна знімати з себе відповідальність. Незважаючи на наш виліт, я задоволений, що мій кредит довіри ще не вичерпано. Тому докладу максимум зусиль, щоб вже після наступного сезону Ужгород знову був представлений в еліті, хоча усвідомлюю, що склад “Закарпаття” зазнає значних змін. Маю на увазі насамперед легіонерів.

– Це був ваш перший сезон в українському футболі на тренерському містку. Які враження?

– Я дуже задоволений, що отримав можливість спробувати свої сили в українському чемпіонаті. Знав, що футбол в Україні прогресує, проте побачене перевершило всі очікування! Тому дуже хочеться повернутися в Прем’єр-лігу не тільки як можна швидше, але й надовго…

Василь Михайлов, “Команда”

Comments are closed.