Зелені садиби Карпат пропонують нову послугу — веловідпочинок

[Total: 0    Average: 0/5]

Зелені садиби Карпат пропонують нову послугу — веловідпочинокЗа кілька років існування виставки-ярмарку «Українське село запрошує» про послуги сільського туризму дізналося чимало її відвідувачів. На відміну від попередніх років, нині ознайомлюватися було мало з чим: менш ніж два десятки стендів із запропонованими послугами. Прикро, бо Україна має всі шанси розвивати зелений туризм. Але в нас — лише 1000 зелених садиб. Затримка — за державою: якщо в європейських країнах власники господарств отримують для цього кредити на пільгових умовах, не сплачують податків і мають пільги для реклами, то у нас саме на відсутність цього вже скільки часу скаржаться господарі садиб.
— Нині для нас немає жодного пільгового кредитування, наша робота не розцінюється як національний продукт, не існує жодних фінансових структур, наприклад банків, які б займалися проблемами сільського туризму, — розповідає Анастасія Бондар, власниця садиби «Карпатські полонини». — Ще одна наша традиційна проблема — жодної підтримки на державному рівні. У Білорусі всі власники садиб знайомі одне з одним, вони знають, яка ситуація склалася з відвідувачами, що далі треба робити. Це дає покращання рівня якості надання послуг, бо коли людина бачить, що позитивного відбувається на інших підприємствах, то їй хочеться запозичити цей досвід. Якщо у когось із власників немає місця для туристів, він може направити їх до іншого, якого знає особисто і може гарантувати якість послуг. У нас же такі зустрічі відбуваються раз на рік на виставках-ярмарках сільського туризму.

2010 року власники садиб стурбовані ще й тим, що Міністерство аграрної політики планує дати на розгляд у Верховну Раду закон про сільський аграрний туризм. Як пояснив голова Спілки сприяння сільському туризму Володимир Васильєв, поняття аграрного туризму значно вужче, ніж сільського зеленого, бо до нього належать тільки ті садиби, де туристи беруть активну участь у веденні домашнього господарства (туристи, приміром, копають город, доглядають за домашніми тваринами). Якщо вони цього не роблять, а тільки розважаються, то це кваліфікується як «сільський зелений туризм». В Україні власне аграрних садиб не так багато, тож невідомо, як фантазії чиновників вплинуть на людей, які займаються практичною діяльністю. До того ж, немає єдиної думки між представниками Мінагрополітики, Державної служби туризму та курортів України та Спілки сприяння сільському туризму, як назвати те, чим займаються селяни, приймаючи туристів.

І все ж господарі садиб кажуть, що серйозний скачок уперед все-таки є. Наприклад, набагато зросли запити — завдяки тому, що вже є про них багато інформації в інтернеті. Допомогла й економічна криза (українці віддають перевагу відпочинку вдома). Ще один інформаційних ресурс — сайт «Українська гостинна садиба», який створила Спілка сприяння сільському туризму два роки тому, щоб контролювати якість надання послуг. Наразі у мережу входить близько сотні зелених садиб. Також наших громадян приваблює те, що, стаючи постійним клієнтом певного господаря, можна отримати суттєві знижки. Для тих, хто хоче скористатися послугами сільського туризму вперше, слід урахувати коливання цін у залежності від пори року.

— Цінова політика змінюється з сезонністю, — каже Анастасія Бондар. — Найбільш популярними серед туристів є середина літа та початок осені, узимку найбільше відвідувачів у січні-лютому. У залежності від цього встановлюються ціни на відпочинок. Наприклад, якщо у сезон номер на двох людей у нашій садибі коштує 240 гривень на добу, то коли зменшується кількість відвідувачів, ціна може бути у межах 80—100 гривень.

Набагато нижчі тарифи пропонують господарі на Дніпропетровщині. Так, власник садиби «Стара хата» (Царичанський район) Микола Тягнирядно приймає відвідувачів всього за 80 гривень з особи за добу (з його слів зрозуміло, що успіху можна досягти і за лояльних цін). До речі, він вклав зароблені кошти не тільки у розбудову садиби, а й у ремонт сільської амбулаторії та на допомогу ветеранам.

— Зеленим туризмом ми займаємося вже два роки, й основна проблема — замало інформації про нашу діяльність, — зазначив Микола Тягнирядно. — На щастя, велику роль відіграє те, що наші гості розповідають про нас своїм друзям, родичам, і так інформація поширюється по ланцюжку. Держава має зрозуміти, що користь від сільського туризму можуть отримати не тільки власники садиб, а й їхні односельці. Так, торік господарі наших царичанських садиб виграли тендер від облдержадміністрації на суму 70 тисяч гривень: гроші підуть на ремонт доріг та проведення вуличного освітлення. А цим будемо користуватися не тільки ми, а всі місцеві жителі.

Аби зацікавити українців сільським туризмом, власники садиб вдаються до новаторських та цікавих ідей — наприклад, створюють вело садиби, де поєднують послуги сільського туризму з мандрівками регіоном на велосипедах. Такі господарства вже існують у Карпатському регіоні.

— Специфіка нашої території в тому, що тут розвинуті зимові види відпочинку, а велотуризм — це цікава альтернатива влітку, — розповів менеджер проекту «Вело-країна» у Карпатському регіоні Іван Зінов’єв. — Цікавість велотуризму в тому, що ми підключаємо до нашого каталогу зелені садиби. Їхні господарі можуть запропонувати це як додаткові розваги для відпочиваючих, а також можуть дати туристу інформацію, куди краще помандрувати і щось цікаве побачити, навіть дати напрокат велосипед. Для садиб це додатковий заробіток і додатковий приплив туристів. Скориставшись нашою інформацією, можна самим організувати собі відпочинок, не вдаючись до послуг туроператорів. Наприклад, подзвонити до власників велосадиб і домовитися з ними про ціну. А ціна влітку у два рази нижча, ніж узимку. Якщо взимку номер коштував гривень 300—400, то влітку його можна зняти за 150 гривень. Цей проект ми втілюємо за підтримки Європейського Союзу і вже підходимо до завершення. Але після закінчення проекту інфраструктура лишиться, лишаться марковані маршрути, інформація про них, залишиться бажання туристів приїздити на веловідпочинок. Тому перспектива зеленого та велотуризму в України велика.

Ще одна нова тенденція сільського туризму — організація відпочинку для інвалідів. Цим займається вже рік Спілка туризму для людей з обмеженими фізичними можливостями. Поки що партнерами спілки є власники кількох зелених садиб на Закарпатті. Як пояснив заступник голови спілки Михайло Мальков, не всі господи можуть забезпечити необхідні умови, адже треба як мінімум пандуси та санвузли, облаштовані для людей у візках. Але розвиток такого відпочинку — теж у перспективі…

Інна ФІЛІПЕНКО, «День»

Comments are closed.