Як обирати місцеву владу?
Минулого тижня знов заговорили про місцеві вибори. Синхронно – у Верховній Раді і в Адміністрації Президента. Парламентарі провели слухання на тему “Реформа законодавства про місцеві вибори в інтересах територіальної громади”. Своєю чергою президентська вертикаль пропонує органам місцевого самоврядування визначитися до 1 серпня – яким має бути виборче законодавство.
Зміна місцевої влади давно стала питанням виживання для більшості місцевих громад. Верховна Рада ще минулого року мала змінити виборчу систему і провести місцеві вибори у визначені законодавством терміни. Спочатку йшлося про травень цього року. Натомість окремі політичні сили нав’язали рішення перенести волевиявлення. Нині найімовірніша дата – березень 2011 року. Саме до цього часу реально змінити законодавство і цим самим вплинути на якість формування місцевої влади.
У парламенті регулярно лунають заяви, що треба обирати конкретних депутатів, а не партійних призначенців. На сьогодні Україна – одна з небагатьох держав світу, у якій на всіх рівнях (окрім виборів до сільрад) діє пропорційна система із жорсткими списками, які формуються без волі виборців. Нині в парламенті зареєстровано чотири законопроекти, які передбачають повернення до мажоритарної системи або запровадження виборів за відкритими партійними списками. Деякі політики взагалі вважають за доцільне залишити теперішню пропорційну систему.
Голова правління центру “Соціовимір” Сергій ТАРАН вважає неправильним те, що пропонується зробити вибір з двох виборчих систем – мажоритарної та пропорційної. Він зауважив, що у світі існує близько 250 різних виборчих систем. “Наша колишня мажоритарна система мала величезну проблему – вона дуже серйозно посилювала політичну корупцію на місцях. Через неї дуже легко пустити схеми, які називають “голосування за гречку””, – сказав Сергій Таран. Пропорційна система, на думку експерта, також має недоліки. “Найпростіший спосіб, який приходить в голову, найлогічніший – це коли існують мажоритарні округи, а в цих округах лише партії – ніяких самовисуванців – повинні давати кандидатів. Це б одночасно стимулювало і розвиток партій, і виборці знали б кандидатів. Безумовно, ця система не була б нова для України, але принаймні вона частково врахувала б ті помилки, які вже були”, – сказав він.
Світлана Горобчишина, експерт Українського незалежного центру політичних досліджень відзначає, що на сьогодні спостерігається досить складна ситуація щодо обрання депутатів місцевих рад. На її думку, запровадження 2004 року системи виборів за закритими партійними списками на виборах до місцевих рад продемонструвало низку інших системних проблем: послаблення зв’язку депутата з виборцем і непропорційність у представленні інтересів територіальних громад – у районних радах, а інтересів мешканців районів – у обласних радах тощо. Врешті, вибори за закритими партійними списками не створюють мотивацій для депутатів місцевих рад активно працювати на користь громади, а відбувається політизація діяльності рад, – констатує експерт.
Зміни системи виборів підтри¬мують насамперед представники громад. Так, за даними соціологічного дослідження, проведеного компанією “Research & Branding Group” у квітні 2010 року, тільки 9 % громадян підтри¬мують збереження виборчої системи за закритими партійними списками.
Одною із найбільш оптимальних законодавчих новацій експерти називають Виборчий кодекс, який ще навесні 2009 року представники Єдиного Центру подали до Верховної Ради. На відміну від знайомої мажоритарки, проект системно вирішує проблему, наближуючи Україну до Європи. Кодекс передбачає запровадження відкритих списків на виборах до парламенту та місцевих рад, а також удосконалення процедури виборів міських, селищних і сільських голів. У грудні 2009 року також зареєстровано законопроект про запровадження відкритих виборчих списків на місцевих виборах.
Нові правила можуть дозволити людям голосували одночасно і за партійні програми, і за найбільш популярних кандидатів. Чисту мажоритарку пропонується залишити лише на виборах до сільрад. А до всіх інших рад – вибори за відкритими списками. Принцип такий: якщо партія долає прохідний бар’єр, то депутатський мандат отримує той кандидат, що набрав найбільший відсоток голосів виборців у конкретному окрузі не лише щодо кандидата від іншої партії, а й до однопартійця (однопартійців) у цьому ж та інших виборчих округах. Тобто мандат для партії отримує найбільш популярний у місцевості кандидат. Це виключає можливість купівлі мандатів “варягами” й місцевими товстосумами.
Про те, що нова виборча модель дозволить обранців зробити підзвітними виборцям, констатували й учасники парламентських слухань “Реформа законодавства про місцеві вибори в інтересах територіальної громади”. Народний депутат України, заступник голови партії “Єдиний Центр” Леся Оробець відзначила, що зміни у виборчому законодавстві, перехід на відкриті списки дозволять істотно підвищити ефективність влади. “Оновлення нинішнього депутатського корпусу для більшості місцевих громад перетворилося на питання виживання. Люди втомилися від яскравих передвиборчих гасел і дешевої популярності столичних вождів, далеких від їхніх реальних потреб і запитів. Їм потрібні реальні важелі впливу на формування професійного й компетентного депутатського корпусу, що служитиме інтересам громади, а не бізнесовим забаганкам партійних бонз. За такого підходу виборець обирає не тільки партію, якій симпатизує, а й конкретного політика, якому довіряє. Передвиборчі обіцянки персоніфікуються, а політична сила набуває прив’язки до конкретних справ”, – наголосила народний депутат.
Час ухвалити чесне рішення на користь місцевих громад у депутатів ще є. Чи зголосяться українські можновладці на цивілізовані правила гри? Це залежить винятково від їхнього бажання зробити Україну справді європейською державою.
Андрій Добромільський, “Старий Замок “Паланок”