Привид Малоросії блукає Україною

Привид блукає Україною, привид Малоросії, це якщо майже за класиком…
З кожним наступним тижнем владарювання Президента Януковича і його команди, все частіше задаюся питанням, а чи не є Віктор Федорович одним з головних промоутерів і реалі заторів глобально – стратегічної програми «Русский мир»?! Підписання чорних для України харківських угод, підготовка до здачі Москві стратегічних галузей держави, таких як, – авіабудівнича, енергетична, військова промисловість, тотальний наступ на ще не утверджену де –факто державну мову, підкидання ідейок по спільний футбольний чемпіонат, що ж далі?
А далі, Прем’єр М. Азаров надумав вести перемовини про вступ України до ЄЕП. Словесну еквілібристику Глави Кабміну пропустимо, а про наслідки такого кроку для держави подумаємо. Колись Л. Лук’яненко дуже влучно висловився, що москвин дружні стосунки з українцями уявляє, як стосунки коня і вершника, як на між людському рівні, так і на міждержавному, залишається додати.
І це ще не все… Голова СБУ В. Хорошковський і директор ФСБ
А. Бортніков  підписали «Протокол до Договору про співробітництво і взаємодію між СБУ та ФСБ». Згідно цього документу дозволяється перебування і діяльність московських чекістів на теренах  Кримського півострова, за гарантування безпеки ЧФРФ у місцях його тимчасової дисклокації. Згадаємо,  у грудні 2009 року за сприяння Президента В. Ющенка, вдалося «депортувати» представників російських спецслужб з Криму. Важко зрозуміти, що сталося, чи СБУ неспроможне самостійно впоратися зі своїми обов’язками без допомого ФСБ, та й в кого виникли сумніви щодо компетентності української спецслужби, в  української влади, чи в російської? На той факт, що діяльність іноземних спецслужб в Україні заборонена законодавством, ніхто не зважав. Як це називається, політична доцільність на новий лад, чи черговий приклад малоросійського лизоблюдства?
Потужно працюють «хлопці і дівчата» від Партії регіонів, мабуть і етимологія абревіатури ПРУ від слова перти, перти скрізь і всюди, от тільки в якому напрямку і кому на користь, не Україні, це точно.
Не дає спокою тим, що пруть, також мовне питання. Зі слів народного депутата від ПР О. Бондаренко, ледь не вся фракція працює над розробкою нового закону про мови, до кінця червня планують його ухвалити. На думку п. Олени, цей закон «зніме багато питань, включаючи мовні проблеми в освіті.» Відповідно до цього закону, запитуватимуть у студентів і батьків учнів, якою мовою вони хочуть навчатися. «Російська мова повернеться і у суди», – доповнила О. Бондаренко. Це саме та пані – депутат, яка нещодавно завітавши на передачу радіостанції «Ера», по кільканадцять разів повторювала два слова, – «заказуха» і «джинса», мабуть п. Олена «всерйоз студіювала» твори класиків російської літератури, зокрема, одного з кращих стилістів – В. Набокова.
Ну а як же ми, представники титульної нації, автохтони, яких 78%, невже мовчки проковтнемо і цей, явно ворожий випад манкуртів і яничарів від влади? Адже відомо, немає мови, нема й народу, а є населення і квазі – держава, окреслена кордонами, та ще й не з усіх сторін. Щоб не вийшло на те, як писав Великий Тарас, «а ми дивились і мовчали, та мовчки чухали чуби, німії, подлії раби».
А в цей же час в м. Слов’янську, на звернення матері дівчинки, щоб в українській групі дитячого садка проводилися заняття українською мовою, її дитину хочуть виключити з дошкільного закладу. Де ще у світі є подібні прецеденти?! В нашій державі, якщо й ущемлена, то це українська мова, як не парадоксально це звучить.
Нова влада, під час виборів і після них,  декларувала обіцянки знизити видатки на утримання чиновників на 20%, ці видатки зросли на 25%. Такий висновок робить тижневик «Коментарів», спираючись на дані державного і місцевих бюджетів. Тримають слово хлопці – регіонали, чи радше керуються московським прислів’ям: «На то она и власть, чтоб пожить всласть! »
А кілька днів тому, отримали ще одну новину, В. Янукович згадав, що відкладати місцеві вибори, це означає порушувати Конституцію, і що він не піде на такий крок. Ну і жартівник новий Президент, зовсім же нещодавно фракція ПР у Верховній Раді, у повному складі голосувала за перенесення цих виборів, ще й на невизначений термін. Безперечно, для ПР вибори восени є найвигіднішими, вертикаль влади розбудована, адмінресурс в надійних руках, рейтинг, хоч і поволі, але наразі зростає. Знову таки, та ж політична доцільність в дії.
Слово опозиція вже починає викликати оскому, та все ж … Про те що роз’єднана, малопотужна, млява, писалося й говорилося чимало. І ось 24 квітня з’явилася нова політична сила. Власна партія відомого боксера і політичного діяча називається – «УДАР» (Український демократичний альянс за реформи). Із виголошених заяв «УДАР» буде опонувати, як «лакейській» владі, так і безпомічній опозиції. Лунало також багато різних ідей, зокрема, про нові обличчя в політиці. Та прозвучало і «досить говорити про те, що нас роз’єднує: мову, історію, релігію». Чи не стане «УДАР» політичним «двоюрідним братом», фронту без змін. Якщо не торкатися цих архіважливих проблем в процесі державного будівництва, вони зникнуть самі по собі? Чи то як, панове «кличківці»? Та й чи годиться знаменитому боксерові займати позицію «політичного страуса»?! Хоча дивного дива не сталося, сам В. Кличко, вже роками послуговується, – російською, англійською, німецькою мовами, а державною … , це як за словами українського генія «дастьбі, колись і по – своєму будем глаголать». Стартував іще один, космополітичний, без ідеологічний, політичний проект. Що ще додати? Не знаю, чи відомо тим політикам в Україні, чи ні, тим, які відверто і нахабно ігнорують державну мову, що в будь – якій європейській державі, вони не отримали б право навіть на громадянство, не кажучи про претензії на високі державні посади.
А як партія, що претендує на звання націоналістичної, ВО «Свобода», партійці якої вважають себе необандерівцями, та тільки чи дотягують до такого високого рівня? Видатний історик В. Мороз писав, що націоналізм по своїй природі – радикальний. То де ж він, той радикалізм, хіба що, словесно – театральний! Чомусь притих «партійний голос» В. Кириленка, який нагадує бліду тінь В. Ющенка, може прийшов час вийти з затінку, та перейти до дій, наступальних, ефективних, насправді за Україну!
І щоб вже зовсім дискредитувати опозиційний рух, слід всім опозиціонерам присягнути на вірність «королеві брехні», особі що здається вже зовсім заплуталася посеред напівправди, правди і брехні. Може вже б відпочила від політики, сердешна Пані?! До речі,  Янукович і Тимошенко, це як віддзеркалення двох  частин, одного цілісного не українського «Я», не українського – ментально, духовно, за мовною ознакою, за способом життя і діяльності.
А що залишається робити нам, національно повноцінним українцям, пропоную дієве гасло: «Не боятися, не мовчати, не продаватися!» Не зраджувати ідеї, переконання, погляди, бо у всі часи поціновувалася зрада, але ніколи зрадник. Відступати далі нема вже куди, минув час компромісів, час вагань, приходить година боротьби. Знаємо ж, хто бореться за праведну справу на Своїй Землі, тому й сам Господь допоможе.

Андрій Будкевич, політичний публіцист, журналіст, м.Львів