Україна займає 82-е місце серед 133 країн у рейтингу Індексу Міжнародної Конкурентоспроможності

У рейтингу Індексу Міжнародної Конкурентоспроможності 2009-2010 рр. Україна опустилася на 10 позицій і займає 82-е місце серед 133 країн. Про це на презентації підсумкового Звіту про Конкурентоспроможність України, підготовленого в рамках партнерського проекту Фонду “Ефективне Управління” і Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ), заявила директор Фонду Наталія Ізосімова.
“Рейтинг України як, втім, і цілого ряду країн з економікою, що розвивається, виявився нестійким до наслідків фінансової кризи. Окрім України, на 10 і більше позицій опустилися такі держави як Ботсвана, Гана, Латвія, Малі, Монголія, Росія, Сирія, Філіппіни і Хорватія. Очевидно, що ці економіки мають великий потенціал зростання і в найближчому майбутньому, на прикладі нашої країни, ми дуже сподіваємося в цьому переконатися “, – сказала директор Фонду.

Відповідно до Звіту, Україна в рейтингу ІМК опинилася серед африканських і латиноамериканських країн, що розвиваються, по сусідству з Гамбією та Алжиром. Найзначніші погіршення в рейтингу України спостерігаються за трьома складовими: “макроекономічна стабільність” (падіння на 15 пунктів, 106 місце), “рівень розвитку фінансового ринку” (падіння на 21 пункт, 106 місце) і “оснащеність новими технологіями” (падіння на 15 пунктів, 80 місце). При цьому найнижчий рейтинг зафіксований за складовю “ефективність інституційного середовища” (120-е місце).

За результатами дослідження, Україна поліпшила свої позиції лише по трьох складових конкурентоспроможності. Так, країна зайняла 49-е місце по ефективності ринку праці, поліпшивши свою позицію на 5 пунктів, 29-е місце за розміром ринку (зростання у рейтингу на 2 пункти) і 78-е місце за складової “інфраструктура” (поліпшення на 1 пункт ).

“Згідно з результатами дослідження, за останні кілька років Україні не вдалося поліпшити свою конкурентоспроможність. Важка економічна криза поряд з тривалою політичною нестабільністю не дозволили провести такі необхідні країні реформи. Прихід до влади нового уряду і поліпшення ситуації на світових ринках відроджують надію на те, що економічні реформи нарешті будуть завершені і дозволять створити сприятливі, прозорі і більш передбачувані умови для ведення бізнесу”, – підкреслив економіст мережі міжнародної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму Тьєррі Гейгер.

Вже третій рік поспіль Фонд “Ефективне Управління” спільно з ВЕФ аналізує конкурентоспроможність України, як на національному, так і на регіональному рівнях.

“Цього року Фонд” Ефективне Управління “підготував дослідження конкурентоспроможності 20-и адміністративно-територіальних одиниць. Дані регіони сумарно виробляють близько 90% українського ВВП. Надалі ми плануємо охопити всі регіони країни і це для нас дуже важливе завдання: таким чином, ми зможемо більш глибоко зрозуміти проблеми, які необхідно вирішити кожній області для підвищення своєї конкурентноздатності”, – розповіла Н. Ізосімова.

Перше місце в регіональному індексі, як і в минулі роки, зайняло місто Київ. У міжнародному індексі воно на 59-му місці, поруч з Угорщиною і Панамою. Слідом за Києвом з незначним відставанням слідує Дніпропетровська область. Потім йдуть дві пари областей: Закарпатська і Львівська області (67-е і 69-е місце в міжнародному індексі, по сусідству з Уругваєм та Румунією) та АР Крим з Донецькою областю (72-е і 73-е місця, між Казахстаном і Латвією ). Замикає умовну групу лідерів Харківська область, яка займає 76-е місце, між Колумбією і Єгиптом.

Полтавська, Черкаська, Хмельницька, Запорізька, Одеська, Луганська та Херсонська області перебувають в середині індексу конкурентоспроможності. Низький рівень конкурентоспроможності демонструють Волинська, Рівненська, Івано-Франківська, Сумська, Житомирська області. Замикає регіональний рейтинг Вінницька область. Вона зайняла сто одинадцяте місце і сусідить із Сенегалом і Сербією.

“Незважаючи на всі існуючі відмінності між українськими регіонами, у них досить схожі сильні і слабкі сторони. Насамперед, це стосується таких складових конкурентоспроможності, як охорона здоров’я та початкова освіта, інституційне середовище, складність бізнес-процесів. Відносно великий розкид значень спостерігається за такими складовими як інфраструктура і ефективність ринку праці”, – повідомила директор Фонду Наталія Ізосімова.

Інна Гордієнко, PR-директор Фонду “Ефективне управління”